Ухвала суду № 44452224, 29.05.2015, Дніпровський районний суд м.Херсона

Справа № 666/2877/15-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2015 р. м. Херсон

Дніпровський районний суд м. Херсона в складі

Головуючої судді Біла - Кисельової А. А.

При секретарі Слюсар А. А.

За участю прокурора Майдан В.А.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

розглянувши в підготовчому судовому засіданні матеріали судового судового провадження № 1-кп/666/221/15 ( кримінальне провадження №12015230030000117 від 14.01.2015 р.) за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні злочинів передбачених ч.2,3 ст.185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

25.05.2015р. до Дніпровського районного суду м. Херсона надійшло кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні злочинів передбачених ч.2,3 ст.185 КК України.

Відповідно до обвинувального акта, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Севастополь АР Крим, українець, громадянин України, не працюючий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживаючий за адресою: АДРЕСА_2, повідомлено про підозру у вчиненні злочинів передбачених ч.1,2 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинена повторно; таємне викрадення чужого майна (крадіжка) поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної шкоди потерпілому.

Прокурор в судовому засіданні підтримав обвинувальний акт та просив призначити справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні. Просив долучити до справи заяви потерпілих, що просять розглядати справу без їх участі, клопотав про виклик потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Захисник в судовому засіданні не заперечував проти призначення справи до судового розгляду, вважав, що обвинувальний акт складений відповідно до КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 має можливість приймати участь у судовому засіданні(в режимі відео конференції). У зв'язку з тим, що до суду надійшов обвинувальний акт відповідно до якого строк тримання під вартою обвинуваченого сплив 27.04.2015року, у суду відомості були відсутні, що ОСОБА_1 знаходиться у СІЗО №28 та відомості суд отримав 29.05.15р. після 10-00 год про перебування останнього у СІЗО, для недопущення порушення прав обвинуваченого суд був вимушений призначити підготовче судове засідання в режимі відео конференції. Обвинувачений погодився на проведення підготовчого судового засідання в режимі відео конференції. Також зазначив, що копії обвинувального акту від 30.04.2015 року обвинувачений ОСОБА_1 отримав і надав розписку на ім'я прокурора прокуратури Дніпровського району м. Херосна Майдан В. А. Прийняв розписку старший слідчий СВ Дніпровського РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області майор міліції І. М. Чегринцева.

Потерпілі, які з'явилися до суду покладались на розсуд суду з питання відповідності обвинувального акту КПК України.

Враховуючи положення статті 2 КПК України відповідно до якої завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, керуючись основною засадою кримінального провадження визначеного ст. 8 КПК України, згідно якої кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а також згодою ОСОБА_1 на проведення відео конференції, суд вважає за можливе провести підготовче судове засідання за участі обвинуваченого ОСОБА_1 в режимі відео конференції.

Відповідно до стаття 293 КПК України одночасно з переданням обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до суду прокурор зобов'язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному …, його захиснику, законному представнику, захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Як вказано в розписках про отримання копії обвинувального акту від 30.04.2015 року обвинувачений ОСОБА_1 надав розписку на ім'я прокурора прокуратури Дніпровського району м. Херосна Майдан В. А. Прийняв розписку старший слідчий СВ Дніпровського РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області майор міліції І. М. Чегринцева, що підтверджується її підписом на розписці. Захисник в судовому засіданні підтвердили вручення обвинувального акту йому також з додатками слідчим 30.04.2015року Розписка обвинуваченого про отримання копій цивільних позовів адресована слідчому та прийнята ним. Розписка захисникапро отримання копії обвинувального акта надана також слідчому.

Статтею 290 КПК України дано вичерпний перелік процесуальних дій, які можуть вчинятися слідчим за дорученням прокурора на стадії звернення до суду з обвинувальним актом. Зазначений перелік є вичерпний і розширеному тлумаченню не підлягає.

Порядок вручення обвинувального акту визначено ст. 293 КПК України, яка не передбачає вручення обвинувального акту слідчим за дорученням прокурора. Вручення обвинувального акту слідчим за дорученням прокурора КПК України не передбачено.

Оскільки обвинувальний акт був вручений не уповноваженою на те особою, то можна вважати, що обвинувальний акт підозрюваному не вручався.

Відповідно до ст.293 КПК України одночасно з переданням обвинувального акта до суду прокурор зобов'язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному.

Обвинувальний акт з додатками надійшов до суду 25.05.2015 року. Обвинувальний акт з додатками вручений підозрюваному ОСОБА_1 30.04.2015 року, що є грубим порушенням вимог ст.293 КПК України.

Відповідно до ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті ( частини статті ) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Відповідно до вимог ст.ст. 277, 291 КПК України, обвинувачення має бути логічним та конкретним, виходячи з об'єктивно встановлених обставин кримінального правопорушення, і у ході співставлення яких з ознаками кваліфікації слідчому належить керуватися кримінальним законом, який характеризує об'єктивну сторону конкретного кримінального правопорушення.

Обвинувальний акт, в п.п.1,5,8,11,13,14,15,16,17,18,19,20 (відповідно до нумерації в акті) містить правову кваліфікацію вчиненого: таким чином своїми умисними діями ОСОБА_1, вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч.3 ст.185 КК України: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у приміщення (житло), вчинене повторно.

Ч.3 статті 185 КПК України передбачена відповідальність за злочин - крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної шкоди потерпілому. Повторність не є кваліфікуючою ознакою для притягнення до кримінальної відповідальності за ч.3 ст.185 КК України. Слідчим зазначено правову кваліфікацію злочину, яка не відповідає положенням статті ( частини статті ) закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до порушення ст. 291 КПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: а) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Однак, вказаний обвинувальний акт містить інформацію лише про зміст оголошеної підозри ОСОБА_1 з викладом фактичних обставин, встановлених з цього приводу слідчим, правовою кваліфікацією, з посиланням на норму кримінального закону. Натомість взагалі не містить висунутого прокурором формулювання обвинувачення ОСОБА_1, відсутнє посилання на те, що ОСОБА_1 у чомусь обвинувачується.

Формулюванням обвинувачення є правова оцінка, юридичний висновок, зроблений на підставі фактичних обставин справи, викладених в обвинувальному акті, змістом якого є правові ознаки злочину, викладені мовою диспозиції статті (його частини) Кримінального кодексу України, за якою кваліфікуються дії особи.

Вказаний недолік фактично унеможливлює здійснення судового розгляду, оскільки згідно з вимогами п. 13 ч. 1 ст. 3 та ч. 1 ст. 337 КПК України такий проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Завданням кримінального провадження є зокрема охорона прав і законних інтересів всіх учасників провадження, а також забезпечення швидкого і повного судового розгляду з тим, щоб, зокрема, до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, у тому числі під час формулювання обвинувачення, знати суть якого є беззастережним правом обвинуваченого. Недотримання цих принципів робить ілюзорними засади кримінального провадження, визначені ст. 7 КПК України, а тому є неприпустимим.

Необхідність дотримання норм процесуального закону щодо змісту обвинувального акту є передумовою дотримання гарантованого права обвинуваченого на захист. Право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47). Крім того, Європейський суд з прав людини нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення, його правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 у справі «Камасінскі проти Австрії» № 9783/82, п. 79).

Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, правової кваліфікації відносно ОСОБА_1 слідчим, який складав обвинувальний акт, та прокурором, який його затвердив, порушено принцип презумпції невинуватості, закріплений у ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України, п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року (далі - Конвенція), положення якої підлягають застосуванню відповідно до ч. 2 ст. 1, ст. 9 КПК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 62 Конституції України та ч. 1 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Пунктом 2 ст. 6 Конвенції передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Частина 5 ст. 17 КПК України (відповідно до якої поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою) встановлює механізм втілення презумпції невинуватості під час здійснення кримінального провадження, якого з огляду на вимоги ч. 1 ст. 9 КПК України повинні дотримуватися не тільки суд, а й прокурор, слідчий, інші службові особи органів державної влади, зокрема, і під час складання та затвердження обвинувального акту.

Не вдаючись до вирішення питань, що підлягають вирішенню під час судового розгляду, а лише перевіряючи обвинувальний акт на відповідність вимогам КПК України, суд дійшов висновку, що в порушення вимог наведених ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України та п. 2 ст. 6 Конвенції в обвинувальному акті стверджується, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, що є тотожнім визнанню його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення до ухвалення судом обвинувального вироку, що набрав законної сили.

Так, у обвинувальному акті, в усіх пунктах правової кваліфікації зазначено: своїми умисними діями ОСОБА_1, вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч.2 (ч.3) ст. 185 КК України.

Таким чином, з вищенаведеного випливає, що слідчим під час складання обвинувального акту та прокурором при його затвердженні, всупереч вимогам ч. 5 ст. 17 КПК України в обвинувальному акті допущено порушення презумпції невинуватості, оскільки у формулюванні обвинувачення міститься твердження, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, що не відповідає поводженню з невинуватою особою.

З урахуванням засади змагальності кримінального провадження, суд позбавлений можливості призначити судовий розгляд за цим обвинувальним актом, складеним з грубими порушеннями вимог ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України та п. 2 ст. 6 Конвенції щодо недотримання презумпції невинуватості, положень ст. ст. 291, 293 КПК України.

Відповідно до п.3 ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.

Керуючись п 3.ч.3 ст.314 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчинені злочинів передбачених ч.2,3 ст.185 КК України повернути прокурору Дніпровського району м. Херсона, як такий, що не відповідає вимогам КПК України.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Херсонської області через Дніпровський районний суд Херсонської області протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя Біла - Кисельова А. А.