Ухвала суду № 44451948, 26.05.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 459/1025/15 Головуючий у 1 інстанції: Жураковський А.І.

Провадження № 22-ц/783/3532/15 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Павлишина О.Ф.,

секретаря Гацій І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Червоноградського міського Львівської області від 23 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики, 3% річних та інфляційних втрат, -

встановила:

Оскаржуваною ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 26 березня 2015 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики, 3% річних та інфляційних втрат, повернуто позивачу.

Ухвалу суду оскаржив позивач ОСОБА_2, який не погоджується з такою, вважає що оскаржувана ухвала винесена з порушенням процесуального права та без врахування вимог матеріального права.

В апеляційній скарзі вказує на те, що звертаючись із позовом в Червоноградський міський суд до відповідача ОСОБА_3, який проживає у Латвійській Республіці, керувався ч. 8 ст. 110 ЦПК України, яка передбачає альтернативну підсудність за вибором позивача.

Повертаючи позовну заяву суд не врахував вимог матеріального права, які передбачають місце виконання договору.

Зокрема, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 532 ЦК України, якщо місце виконання зобов"язання не встановлено у договорі, виконання проводиться за грошовим зобов"язанням - за місцем проживання кредитора.

Оскільки він є кредитором по відношенню до ОСОБА_3 у спірних правовідносинах, при цьому його місцем проживання є м. Червоноград Львівської області, відтак ОСОБА_3 зобов"язаний повернути йому позичені гроші за його місцем проживання.

На переконання апелянта, відповідно до ч. 8 ст. 110 ЦПК України він вправі подати цей позов у Червоноградський міський суд.

Просить скасувати ухвалу Черврноградського міського суду Львівської області від 26 березня 2015 року та направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, позивач подав заяву про розгляд справи у його відсутність.

На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з»явилися.

За відсутності всіх осіб, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Повертаючи позовну заяву суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави визначення підсудності даної справи за вибором позивача, оскільки сторонами не визначено місце виконання договору, а тому виконання договору можливе в будь-якому місці, відтак дана справа підлягає розгляду за загальними правилами підсудності, а саме за місцем знаходження відповідача.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої з наступних підстав.

Згідно із ст.ст. 3, 4 ЦПК України та ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених прав у визначений законом спосіб.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 30 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачами і відповідачами можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідно до ч. 1 ст. 109 ЦПК України позови до фізичної особи пред»являються в суд за місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Разом з тим, частиною 8 ст. 110 ЦПК України передбачено, що позови, які виникають з договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред"являтися також за місцем виконання цих договорів.

З матеріалів справи встановлено, що позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, просив стягнути в його користь 20400 грн. боргу за договором позики, 12473 грн. інфляційних втрат за період з 01.08.2007 року по 01.04.2015 року, 4082,794 грн. - 3% річних від простроченої суми за період з 01.08.2007 року по 01.04.2015 року.

У поданій копії розписки, за змістом якої ОСОБА_3 позичив у ОСОБА_2 20400 грн. та зобов"язався повернути вказану суму в липні 2008 року, немає інформації про місце виконання зобов"язання.

В свою чергу, у позовній заяві зазначено місце проживання позивача ОСОБА_2 - АДРЕСА_1, а місце проживання відповідача ОСОБА_3 - АДРЕСА_2.

Відповідно до роз"яснень, викладених у п. 39 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ", позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів (частина восьма статті 110 ЦПК).

Правила визначення місця виконання зобов'язання передбачено статтею 532 ЦК. При цьому слід ураховувати, що правила цієї статті застосовуються до зобов'язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише у певному місці.

Разом з тим, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 532 ЦПК України, якщо місце виконання зобов"язання не встановлено у договорі, виконання за грошовим зобов"язанням проводиться за місцем проживання кредитора.

Оскільки договір позики є різновидом грошового зобов"язання, при цьому у договорі позики, укладеному між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3, не встановлено місце виконання зобов"язання, відтак, таке зобов"язання повинно бути виконане за місцем проживання кредитора - м. Червоноград, Львівської області.

Таким чином, позивач при пред"явленні позову дотримався правил альтернативної підсудності, а відтак суд не мав права повернути позивачеві позовну заяву з мотивів непідсудності справи цьому суду.

Встановлення альтернативної підсудності, яка на відміну від загальної, є додатковою процесуальною гарантією забезпечення інтересів окремих категорій позивачів, пов'язане з необхідністю створення позивачеві більш сприятливих умов для звернення за судовим захистом.

Враховуючи зазначене, суд дійшов передчасного і помилкового висновку з порушенням норм матеріального та процесуального права про те, що позов не підсудний Черврноградському міському суду Львівської області.

За таких обставин, ухвалу місцевого суду необхідно скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 4 ч. 2 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 311, ст. 313, п. 2 ч. 1 ст. 314 ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Черврноградського міського суду Львівської області від 26 березня 2015 року - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню в силу ст. 324 ЦПК України не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: Ю.Р. Мікуш

О.Ф. Павлишин