Вирок № 44450952, 22.05.2015, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11/793/25/15 Справа № 709/216/14-к Категорія: ч.2 ст.286 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції Калашник С. І. Доповідач в апеляційній інстанції Поєдинок І. А.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2015 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі Поєдинка І. А. Соломки І. А., Ятченка М. О. Посипайко А. І.Бєлан О.В.з участю прокурора Щепак Т.М., Очеретяного М.С. захисника ОСОБА_1., ОСОБА_2.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальну справу за апеляціями прокурора, обвинуваченого ОСОБА_3, на вирок Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 01.12.06.2014 року, яким

ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Васютинці, Чорнобаївського району, Черкаської області, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта середня, одруженого, на утриманні одна неповнолітня дитина, працюючого водієм ТОВ «Тріумф ОПТ», раніше не судимого, -

засуджено за: ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання 5 років позбавлення волі з позбавленням права управління транспортними засобами на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_3 від призначеного покарання з випробуванням - іспитовим терміном 3 роки, з покладенням на останнього обов'язків у відповідності зі ст.76 КК України.

Вирішена доля цивільного позову, речових доказів та судових витрат по справі, відповідно до положень ст.81, 91, 92 КПК України.

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку суду ОСОБА_3 засуджено за те, що він 23 червня 2007 року, близько 01 години 00 хвилин, в порушення п.2.9 Правил дорожнього руху України, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння в темний час доби, керуючи мотоциклом ЯВА-350 р.н. НОМЕР_1, без бокового причепу, перевозячи двох пасажирів ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в порушення п.12.2 Правил дорожнього руху України, в темну пору доби в умовах недостатньої видимості не дотримався безпечної швидкості руху, рухаючись в напрямку сільського будинку культури, зі

сторони вулиці Фрунзе, біля будинку №52 вулиці Леніна с.Васютинці Чорнобаївського району Черкаської області, в порушення п.12.3 Правил дорожнього руху України, при виявленні небезпеки для руху у вигляді пішохода ОСОБА_6. та велосипедиста ОСОБА_7., яку водій об'єктивно спроможній був виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості, аж до зупинки транспортного засобу, або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_6. та велосипедиста ОСОБА_7., які рухались по проїзній частині в попутному напрямку руху.

Внаслідок порушення правил безпеки дорожнього руху України ОСОБА_3, потерпіла ОСОБА_6. отримала тяжкі тілесні ушкодження, за ознакою небезпеки для життя, у вигляді сполученої травми голови; тулубу, та кінцівок - перелом кісток основи та склепіння черепу, забій головного мозку тяжкого ступеню з крововиливом під судинну оболонку мозку /субарахноїдальний/, травму живота з розривом печінки та внутрішньочеревною кровотечею, травму кісток тазу з переломом лонної кістки справа, відкритий перелом кісток правої гомілки зі зміщенням уламків, скальповану рану правої підколінної ямки, забої з саднами кінцівок, правої та лівої поперекових ділянок, підборіддя справа.

Потерпілий ОСОБА_7., отримав тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя у вигляді закритої травми живота з розривом селезінки та внутрішньо-черевною кровотечею та легкі тілесні ушкодження, що спричинило короткостроковий розлад здоров'я у вигляді численних ссадин обличчя, шиї, кінцівок, грудної клітки, рани волосяної частини голови, правої щоки, правої підщелепної ділянки, крововиливи лівої сідниць.

Потерпілий ОСОБА_4., отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, перелому кісток основи черепа, крововиливів під тверду та м'які мозкові оболонки, забою головного мозку, забитої рани, саден, синців обличчя, травматичного розриву селезінки, гемоперитонеуму, які носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпеки для життя, від чого настала смерть потерпілого, множинні переломи ребер з обох сторін, перелом кісток обличчя, що носять ознаки ушкодження, середнього ступеня тяжкості з тривалим розладом здоров»я в живих осіб, а також садна передпліч, правого стегна, правого коліна, лівого надпліччя, що носять ознаки легких тілесних ушкоджень у живих осіб.

В поданій апеляції, прокурор не оспорюючи фактичних обставин справи, які суд визнав доведеними, і кваліфікацію дій засудженого, вважає, що вирок суду ОСОБА_3 підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування кримінального закону внаслідок застосування кримінального закону, який не підлягає застосуванню. Просить постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробувальним іспитовим строком на 3 роки. Застосувати вимоги п.п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України. Мотивуючи тим, що покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами до переліку основних покарань не відноситься, а тому до даного виду покарання ст. 75 КК України застосовуватись не може, тому застосовано кримінальний закон, який не підлягає застосуванню.

В своїй апеляції обвинувачений ОСОБА_3, просить вирок Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 01 грудня 2014 року по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України - скасувати, постановити відносно ОСОБА_3 виправдувальний вирок відповідно до положень ч. 4 ст. 327 КПК України, в зв'язку з не доведеністю участі ОСОБА_3 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а справу щодо нього закрити. Мотивуючи наступним:

- висновки суду у вироці не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні та однобічністю та неповнотою судового слідства, що прямо передбаченого положеннями ст. 367 КПК України в редакції 1960 року;

- покази ОСОБА_7. містять істотні суперечності, а як наслідок суд І інстанції безпідставно визнав їх належними та допустимими. Суд І інстанції відхилив покази свідка ОСОБА_8. і не прийняв їх як неналежний доказ з мотивів, що «...ці покази нічим не підтверджуються та спростовані показаннями потерпілого ОСОБА_7....» при цьому взяв за основу свідчення потерпілого ОСОБА_7. не усунувши протиріч між первинними та зміненими показами зазначеної особи;

- суд І інстанції не врахував, що крім суперечливих показів потерпілого ОСОБА_7., які суд взяв за основу при винесенні вироку, ці покази в частині можливості знаходження за кермом мотоцикла саме засудженого ОСОБА_3 об'єктивно не підтверджуються іншими матеріалами кримінальної справи, більше того спростовуються висновком експерта № 1417 від 29.08.2007 року (т. 1 а.с. 161), згідно якої при огляді тіла освідуваного ОСОБА_3 в нього не виявлено тілесних ушкоджень на внутрішній частині нижніх кінцівок, тоді як згідно показів потерпілого ОСОБА_7. вбачається, що мотоцикл впав на дорогу разом з ОСОБА_3, і вже після падіння той «...витягував ліву ногу з-під даного мотоцикла...»;

- суд І інстанції необгрунтовано не взяв до уваги належні та допустимі докази невинності засудженого ОСОБА_3 в інкримінованому йому злочині передбаченому ч. 2 ст. 286 КК України, які як окремо так і в своїй сукупності з іншими доказами підтверджують невинність засудженого ОСОБА_3 в інкримінованому йому злочині передбаченому ч. 2 ст. 286 КК України, зокрема: висновок повторної комплексної судово-медичної та судової

транспортно-трасологічної експертизи № 9, 10, 11/10, 9-256 від 04.09.2013 року; свідчення свідка ОСОБА_9.; мотоцикл «Ява-350» реєстраційний номер НОМЕР_1 належить саме загинувшому ОСОБА_4.;

- суд І інстанції при розгляді справи та постановленні оскаржуваного вироку допустив однобічність та неповноту судового слідства, а саме пославшись у вироку на речові докази - мотоцикл «Ява» д.н. знак НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 201-202) та на велосипед «Україна» (т. 1 а.с. 203-204), суд І інстанції, в порушення вимог ст. ст. 257, 313 КПК України в редакції 1960 року, згідно якої суд першої інстанції при розгляді справи повинен безпосередньо дослідити докази в справі, - не дослідив взагалі в судовому засіданні 26.09.2014 року речові докази - мотоцикл «Ява»та велосипед «Україна» (т. 4 а.с. 228 зворот), тим не менше послався на них у вироку, як на докази, які підтверджують винність засудженого ОСОБА_3;

В судових дебатах та останньому слові в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_1. заперечував проти апеляції прокурора та просив визнати його невинним.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, який підтримав свою апеляцію, пояснення захисника засудженого ОСОБА_3 та самого засудженого, які підтримали свою апеляцію, пояснення представника потерпілих, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляцій, провівши по справі часткове судове слідство, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, а апеляцію обвинуваченого слід залишити без задоволення.

Колегія суддів вважає, що висновки суду 1 інстанції про винуватість ОСОБА_3 у злочині, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наведеними у вироку доказами, які судом 1 інстанції досліджені всебічно, повно і об'єктивно.

Як свідчать матеріали справи і дані протоколу судового засідання, органом досудового розслідування й судом 1 інстанції досліджено всі ті обставини, які мали значення для прийняття рішення у справі, а тому посилання в апеляційній скарзі обвинуваченого про те, що висновки суду про винуватість ОСОБА_3 є не вірними і не відповідають фактичним обставинам справи, а судове слідство проведено неповно та однобічно, не ґрунтуються на матеріалах справи.

Колегія суддів вважає, що немає підстав вважати, що викладені у вироку висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Доводи апеляції обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що не встановлені достатні докази для доведення його винуватості - є безпідставними, оскільки протерічать матеріалам справи та спростовуються доказами покладеними в основу обвинувачення визнаного судом доведеним.

Ці заперечення обвинувачення, були детально розглянуті судом 1 інстанції та спростовані наведеними у його вироку доказами.

Так, мотивуючи висновки про винність ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.2 ст..286 КК України, суд обґрунтовано послався на покази потерпілого ОСОБА_7., який суду показав, що 23.06.2007 року в вечірній час він бачив підсудного біля сільського бару і з його поведінки, зробив висновок, що останній був п'яний так, як той кричав та лаявся зі своїми знайомими які там перебували. В цей же день біля 12 год. ночі він перебував на центральній вулиці Леніна села Васютенці Чорнобаївського району Черкаської області та проводжав додому свою знайому - ОСОБА_6. Остання пішки йшла по правому узбіччі, а він помаленьку їхав на велосипедові лівіше неї та розмовляли між собою. В цей час почувся звук мотора мотоцикла і він відчув різкий удар у велосипед внаслідок якого велосипед вирвало з його рук, а мотоцикл влетів між ним та його знайомою ОСОБА_6., зачепивши його і його знайому, внаслідок чого всі попадали на дорогу де він відчув біль в тілі від удару. Перебуваючи в лежачому положенні на асфальтному покритті дороги, .він підняв голову і побачив в кюветі на лівій стороні мотоцикл біля керма якого перебував - ОСОБА_1. Він тримався руками за кермо і витягував ногу з під даного мотоцикла. ОСОБА_4 в цей час лежав метрів за п»ять від мотоцикла і хрипів. Навпроти нього лежала без свідомості його знайома ОСОБА_6. Де саме перебував в цей час ОСОБА_5. він не знає, але чітко бачив, як ОСОБА_1. витягнувши ногу з під мотоцикла, побіг до двору ОСОБА_10.

Аналізуючи показання потерпілого ОСОБА_7., суд 1 інстанції не лише у вироку навів зміст цих показань, але й докладно обґрунтував, чому в основу вироку поклав саме ці показання, правильно зазначивши, що вони відповідають фактичним обставинам справи та узгоджуються з іншими зібраними у справі доказами.

Зокрема, ці показання узгоджуються з показами наступних свідків:

- ОСОБА_7., батька потерпілого ОСОБА_7., який суду пояснив, що в ніч на 24.06. 2007 року йому зателефонував син, який повідомив що його на території села збив транспортний засіб. Прибувши на місце події він побачив сина який був в крові і хоча стан його був поганий, оскільки він жалівся на болі, він постійно був при свідомості. Під час руху до медичного закладу у власній машині, син розказав, що на момент ДТП за кермом мотоцикла був ОСОБА_1.

- ОСОБА_11, який суду пояснив, що 23.06.2007 року перебував в вечірній час в сільському барі, там же бачив ОСОБА_3 і ОСОБА_5. та ОСОБА_4. При цьому, ОСОБА_1. та ОСОБА_5, за зовнішніми ознаками були п'яні .В якому стані знаходився ОСОБА_4 він не звернув уваги. Чув, як вони посилали останнього додому по мотоцикл. Він не хотів по нього йти, але вони наполягали внаслідок чого ОСОБА_4. та ОСОБА_5. пішли вдвох по мотоцикла.

- ОСОБА_12, яка суду пояснила, що 23 червня 2007 року перебувала в сільському барі та бачила там ОСОБА_3 ОСОБА_5. і ОСОБА_4. Чула як вони посилали останнього додому по мотоцикл. Він не хотів по нього йти, але вони наполягали внаслідок чого ОСОБА_4. та ОСОБА_5. пішли вдвох по мотоцикла.

- ОСОБА_10., який суду пояснив, що дійсно в ніч з 23.06.2007 року на 24.07.2014 року до нього приходили ОСОБА_1 та ОСОБА_5. з проханням викликати медпрацівників для надання допомоги, оскільки на вулиці відбулася транспортна пригода, маються потерпілі. В цей час до двору за хлопцями заходив і потерпілий ОСОБА_7., але він з ним не говорив. Коли ж він вийшов на вулицю то побачив мотоцикл, що лежав на узбіччі на лівому боку.

Потерпіла ОСОБА_6. лежала посередині проїзжої частини. Він наказав хлопцям нічого не чіпати до приїзду працівників міліції, а коли останні прибули на місце події то він був понятим при складанні ними огляду місця події та план-схеми до неї.

- ОСОБА_13, яка суду пояснила суду, що працює в с. Васютенці Чорнобаївського р-ну лікарем та в ніч на 24.06.2007 року отримала повідомлення по телефону про те, що в селі на вул. Леніна відбулася ДТП. Прибувши на місце події побачила на лівій стороні дороги лежав мотоцикл без причіпа. Попереду нього, неподалік лежав по ходу напрямку ОСОБА_4. з відкритою черепно-мозковою травмою голови, також неподалік, попереду мотоцикла, трохи правіше до середини дороги лежав ОСОБА_5. біля якого був батько. На місці ДТП також перебував підсудний ОСОБА_1., в якого була ссадна кінцівок.

- ОСОБА_14., який суду пояснив суду, що твердо переконаний в тому, що на момент скоєння ДТП саме ОСОБА_1. перебував за кермом мотоцикла так як про це пізніше розповів йому потерілий ОСОБА_7., який бачив, як саме ОСОБА_1. встав із за керма мотоцикла після його падіння на землю.

Згідно матеріалів фототаблиць до матеріалів огляду місця події та план-схемою до неї, якими зафіксовано місце події, розташування транспортних засобів на час транспортної пригоди та механічні ушкодження на них.

З акту судово-медичного дослідження№158, вбачається, що смерть ОСОБА_4. настала від забою головного мозку, перелому основи кісток черепу, відкритої черепно-мозкової травми субарахноїдального крововиливу, що зумовило припинення діяльності ЦНС, зупинку серцевої діяльності та дихання. Давність смерті може відповідати часу вказаному в направленні. При судово-медичному дослідженні трупа виявлено, що ОСОБА_4., отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, перелому кісток основи черепа, крововиливів під тверді та м'які мозкові оболонки, забою головного мозку, забитої рани, саден, синців обличчя, травматичного розриву селезінки гемоперитонеуму, які носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпеки для життя, від чого настала смерть потерпілого, множинні переломи ребер з обох сторін, перелом кісток обличчя, що носять ознаки ушкодження середнього ступеня тяжкості з тривалим розладом здоров»я в живих осіб, а також садна передпліч, правого стегна, правого коліна, лівого надпліччя, що носять ознаки легких тілесних ушкоджень у живих осіб.

З матеріалів виїмки, огляду та визнання речовими доказами одягу потерпілої ОСОБА_6., вбачається, що зафіксовано механічні ушкодження тканини одягу на час транспортної пригоди.

Згідно висновку експерта № 158/17 від 28 серпня 2007 року, підтверджено дані акта № 158 про те , що смерть ОСОБА_4. настала від забою головного мозку, перелому основи кісток черепу, відкритої черепно-мозкової травми, субарахноідального крововиливу, що зумовило припинення діяльності, ЦНС зупинку серцевої діяльності та дихання. Давність смерті може відповідати часу вказаному в направленні ОСОБА_4., отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, перелому основи черепа, крововиливів під тверду та м'які мозкові оболонки, забою головного мозку, забитої рани, ссаден, синці обличчя, травматичного розриву селезінки, гемоперитонеуму, які носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпеки для життя, від чого настала смерть потерпілого, множинні переломи ребер з обох сторін, перелом кісток обличчя, що носять ознаки ушкодження середнього ступеня тяжкості з тривалим розладом здоров'я в живих осіб, а також ссадна передпліч, правого стегна, правого коліна, лівого надпліччя, що носять ознаки легких тілесних ушкоджень у живих осіб.

З висновку експерта № 519 від 28.08.2007 року, вбачається, що потерпіла ОСОБА_6. отримали тяжкі тілесні ушкодження, за ознакою небезпеки для життя, у вигляді сполученої травми голови, тулубу та кінцівок - перелом кісток основи та склепіння черепу, забій головного мозку тяжкого ступеню з крововиливом під судинну оболонку мозку /субарахноїдальний/, травму живота з розривом печінки та -внутрішньочеревною кровотечею, травму кісток тазу з переломом лонної кістки справа, відкритий перелом кісток правої гомілки зі зміщенням уламків, скальповану рану правої підколінної ямки, забої з саднами кінцівок правої та лівої поперекових ділянок, підборіддя справа. Характер та локалізація тілесних ушкоджень отриманих потерпілою свідчить, що остання на момент транспортної пригоди знаходилась в вертикальному положенні та задньою частиною до транспортного засобу.

З висновку №1454 вбачається, що у ОСОБА_7. виявлено тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя у вигляді закритої травми живота з розривом селезінки та внутрішньо-черевною кровотечією та легкі тілесні ушкодження, що спричинило короткостроковий розлад здоров'я у вигляді численних ссадин обличчя, шиї, кінцівок, грудної клітки, рани волосяної частини голови, правої щоки, правої підщелепної ділянки, крововиливи лівої сідниць

З висновку експерта № 1586 від 28.08.2014 року, вбачається, що ОСОБА_5. отримав тілесні ушкодження рани підборідної ділянки, забоїв з ссаднами м'яких тканин лівого колінного суглобу та лівої ступні і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

З висновку експерта №1417 від 28.08.2007 р. вбачається, що при судово-медичному обстеженні підсудного ОСОБА_3, в останнього виявлено наслідки тілесних ушкоджень у вигляді саден, які загоїлись в середній третині лівої гомілки, на лівому колінному суглобі та на лівій долоні. Дані ушкодження можуть відповідати часу та обставинам ДТП і відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

З висновку експерта №157/17 від 04.01.2007 р. дослідженого в ході судового слідства в апеляційному суді вбачається, що найбільш ймовірно транспортним засобом Ява 350 р.н. НОМЕР_1 керував (був водієм) під час ДТП ОСОБА_1., про що свідчить незначна кількість виявлених у нього, згідно висновку експерта №1417, від 29.08.2007 р., ділянок підвищеної пігментації шкіри, які зазвичай виникають внаслідок загоєння саден, по зовнішніх поверхнях лівої ноги та на долонній поверхні лівої кисті. Переважання кількості ушкоджень та наявності слідів контакту дорожнім покриттям на передній поверхні тіла ОСОБА_4. дозволяють стверджувати, що ОСОБА_4. був найменш фіксованим пасажиром т/з «Ява 350» р.н. НОМЕР_1 під час ДТП, яке сталося 23.06.2007 р., тобто перебував під час руху позаду від всіх інших осіб, які перебували на той час на мотоциклі. Найбільш ймовірно ОСОБА_5. був більш фіксованим пасажиром т/з «Ява - 350» р.н. НОМЕР_1 під час ДТП, тобто перебував під час руху ближче до водія. Про це свідчать ушкодження з лівого боку (ліва нога), як у ОСОБА_3, та наявність рани в підборідній ділянці, яка найбільш ймовірно утворилась від контакту із задньою поверхнею тіла чи одягу водія, або ж з дорожнім покриттям (Т.2, а.с. - 7).

З висновку експерта №29-ТТ/06к від 23.01.2009 р. дослідженого в ході судового слідства в апеляційному суді вбачається, що виникнення тілесних ушкоджень в правій скроневій ділянці та кляпки правої вушної раковини, що виявлені при дослідженні трупа ОСОБА_4. внаслідок удару підборіддям ОСОБА_5 вважаю малоймовірним, так як ушкодження виявлене на підборідді при експертизі гр.-на ОСОБА_5 збита рана, по механізму виникнення не відповідає ушкодженням виявленим в правій скроневій ділянці та кляпки правої вушної раковини - садна, що виявлені при дослідженні трупа ОСОБА_4. Виходячи з розташування та властивостей пошкоджень, виявлених при дослідженні трупа ОСОБА_4. та експертизі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 та враховуючи відомості обставини пригоди експерти вважають, що найбільш ймовірно за кермом мотоцикла Ява-350 д.н.з. НОМЕР_1 під час падіння перебував ОСОБА_1. (Т.3, а.с. - 120-121).

З висновку експерта №9, 10, 11/10, 9-256 від 03.04.2013 р. дослідженого в ході судового слідства в апеляційному суді вбачається, що враховуючи різну морфологію, а також механізм їх утворення, можливість утворення ушкоджень в правій скроневій ділянці та на правому вусі гр.. ОСОБА_4., а також підборідді гр.. ОСОБА_5, при їх взаємному контактуванні виключається. Враховуючи особливості всіх ушкоджень виявлених на тілі гр.. ОСОБА_4., можна припустити, що в момент ДТП він перебував на місці найменш фіксованого, заднього пасажира мотоцикла, в ході падіння мотоцикла він найбільш ймовірно відділився (злетів) від нього і отримав вказані ушкодження переважно при ударі об дорожнє покриття. Також не виключається можливість перебування (сидіння) гр.. ОСОБА_4. на мотоциклі боком, правою бічною поверхнею тіла по ходу руху мотоцикла, коли обидві ноги були звішені з лівого боку мотоцикла (Т.3, а.с - 223).

Колегія суддів, вважає, що суд 1 інстанції помилково відкинув як докази вини ОСОБА_3 висновки вищевказаних експертиз, оскільки дані експертизи є належними та допустимими доказами і в сукупності з іншими підтверджують вину ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

З протоколу огляду т.з. «Ява» д.н.з. НОМЕР_1 червоного кольору, вбачається, що виявлено на деталях мотоцикла нашарування фарби чорного кольору та виявлено розбите скло передньої фари.

З протоколу огляду велосипеда „Україна„ рами НОМЕР_2 вбачається, що виявлено на деталях велосипеда нашарування фарби червоного кольору.

З протоколу відтворення обставин та обстановки події з потерпілим ОСОБА_7., вбачається, що останній розказав та показав, як рухався в нічний час зі своєю знайомою ОСОБА_6. по вул.. Леніна, с. Васютенці, Чорнобаївського р-ну., Черкаської обл.. на час скоєння на них наїзду та вказав, що бачив як із за керма мотоцикла, після ДТП піднімався саме ОСОБА_1.

З висновку авто технічної експертизи №4/225 від 24.10.2007 р., вбачається, що на момент транспортної пригоди лампочка передньої фари мотоцикла «Ява-350», за участю якого відбулася транспортна пригода була включена та ймовірно горіла в режимі «ближнє освітлення».

З висновку судової транспортно-трасологічної експертизи №18/07, вбачається, що в момент наїзду мотоцикла «Ява-350» д.н.з НОМЕР_1, останній первинно контактував кронштейном правого повторювача поворотів із заднім багажником велисопеда «Україна».

З висновку судової авто технічної експертизи №02/08 від 26.01.2008 р., вбачається, що ОСОБА_1 в дорожній обстановці, що склалася на момент ДТП повинен був здійснювати рух на мотоциклі з такою швидкістю щоб мати змогу зупинити його в момент виникнення перешкоди для руху або здійснити маневр об'їзду пішохода ліворуч, тобто повинен був діяти у відповідності до вимог п.п. 12.2 .12.3 Правил дорожнього руху України, а в даній дорожній обстановці, що склалась ОСОБА_1 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода, ОСОБА_6. та велисопедиста ОСОБА_7.

Проведені дослідження по обставинах ДТП вказують на те, що в даній дорожній обстановці невідповідність дій водія мотоцикла ОСОБА_3 вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв'язку з розвитком механізму даної транспортної пригоди.

Таким чином, по справі зібрано достатньо доказів, які свідчать, що саме обвинувачений ОСОБА_3 вчинив злочин передбачений ч.2 ст.286 КК України при обставинах наведених вище. Таким чином, обвинувачення, пред'явлене ОСОБА_3. за вказаною статтею повністю доведене.

Виходячи з сукупності доказів, які отримали відповідну оцінку у вироку, суд 1 інстанції обґрунтовано кваліфікував дії ОСОБА_3 за ч.2 ст.286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілому або заподіяло тяжке тілесне ушкодження.

Перевіркою матеріалів кримінальної справи не встановлені об'єктивні дані, які б ставили під сумнів достовірність наведених у вироку доказів, які підтверджують вину обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні ним злочину передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Колегія суддів вважає доводи обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що висновок суду про винність останнього в скоєному злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України є не обґрунтованим і не вмотивованим, зроблений судом не на підставі об'єктивно з'ясованих обставин і не підтверджений доказами, що були з'ясовані в ході судового розгляду, суд І інстанції не врахував, що крім суперечливих показів потерпілого ОСОБА_7., які суд взяв за основу при винесенні вироку, ці покази в частині можливості знаходження за кермом мотоцикла саме засудженого ОСОБА_3 об'єктивно не підтверджуються іншими матеріалами кримінальної справи, більше того спростовуються висновком експерта № 1417 від 29.08.2007 року (т. 1 а.с. 161), згідно якої при огляді тіла освідуваного ОСОБА_3 в нього не виявлено тілесних ушкоджень на внутрішній частині нижніх кінцівок, тоді як згідно показів потерпілого ОСОБА_7. вбачається, що мотоцикл впав на дорогу разом з ОСОБА_3, і вже після падіння той «...витягував ліву ногу з-під даного мотоцикла...» - безпідставними, а апеляція ОСОБА_3 такою, що не підлягає задоволенню, оскільки суд 1 інстанції дотримався вимог ст.67 КПК України 1960 р., при дослідженні доказів у кримінальному провадженні.

Доводи апеляції підсудного ОСОБА_3 про те, що суд безпідставно не взяв до уваги покази свідка ОСОБА_5, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки судом 1 інстанції правильно відкинуті його покази, так як ОСОБА_1. і ОСОБА_5. являються друзями і покази ОСОБА_5. протерічать іншим доказам, які покладені в основу обвинувачення визнаного судом доведеним.

Доводи апеляції підсудного ОСОБА_3 про те, що суд безпідставно не взяв до уваги покази свідка ОСОБА_9., колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки даному свідку лише відомі обставини, які передували ДТП, а ОСОБА_4. лише заводив мотоцикл, а ДТП сталося на значній відстані від того місця і через певний проміжок часу.

Доводи апеляції ОСОБА_3 про те, що він не був за кермом мотоцикла, оскільки останній належав ОСОБА_4. є необґрунтованими, оскільки належність мотоцикла іншій особі, ніяк не перешкоджає ОСОБА_3. керувати даним транспортним засобом, тим більше, що сам ОСОБА_1. показав про наявність досвіду управління мотоциклом.

Доводи апеляції ОСОБА_3 про те, що згідно експертизи відсутність у нього ушкоджень на внутрішній стороні нижніх кінцівок спростовує покази ОСОБА_7. про те, що він ОСОБА_1. після ДТП «…витягував ліву ногу з-під мотоцикла…», є безпідставними, оскільки відсутність даних ушкоджень не може бути беззаперечним фактом спростування показів ОСОБА_7., взалежності від конструкції мотоциклу, його ваги, одягу ОСОБА_3 та інших обставин, такі тілесні ушкодження можуть не утворитись.

Доводи апеляції ОСОБА_3 про те, що суд 1 інстанції необґрунтовано визнав достовірними покази ОСОБА_7. та відхилив покази свідка ОСОБА_8. є безпідставними. Колегія суддів вважає, що суд 1 інстанції відкинув покази даного свідка обґрунтовано і правильно, вказавши, що за обставин справи не вбачається намагання потерпілого ОСОБА_7. позбавити волі ОСОБА_3, так як допитаний в судовому засіданні він не наполягав на позбавленні волі підсудного і після ухвалення вироку із застосування ст.75 КК України апеляція на м'якість судового рішення не подавав. Крім того, особисто свідку ОСОБА_8. про обставини ДТП нічого не відомо.

Доводи апеляції ОСОБА_3 про те, що суд 1 інстанції не дав оцінки показам свідків ОСОБА_10. та ОСОБА_13., колегія суддів вважає також необґрунтованими. Так з матеріалів справи та показів даних свідків вбачається, що вони не були безпосередніми очевидцями ДТП, а лише через певний проміжок часу були присутні на місці ДТП.

Доводи апеляції ОСОБА_3 про те, що суд 1 інстанції у вироку послався на речові докази (мотоцикл «Ява» та велосипед «Україна»), при цьому, безпосередньо в судовому засіданні не оглянув дані речові докази, колегія суддів вважає також необґрунтованими. Так з матеріалів справи та протоколу судового засідання (Т.4, а.с. - 228) вбачається, що суд 1 інстанції безпосередньо в судовому засіданні дослідив протокол огляду місця події, протоколи огляду мотоцикла та велосипеда, фототаблиці, протоколи огляду та перевірки технічного стану транспортного засобу (Т.1 а.с. 11-34, 201-204), тому колегія суддів вважає, що немає необхідності в судовому засіданні оглядати мотоцикл та велосипед.

Доводи апеляції ОСОБА_3 про те, що суд безпідставно не взяв до уваги докази його невинуватості - висновок експерта №9, 10, 11/10 від 04.09.2013 р., колегія суддів вважає необґрунтованими. Так, в ході апеляційного розгляду даний висновок був безпосередньо досліджений та йому дана оцінка про, що зазначено в мотивувальній частині ухвали.

На думку колегії суддів, вказаний висновок експерта в сукупності з іншими доказами, покладеними в основу обвинувачення визнаного судом доведеним, підтверджує винність ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Згідно ст.365 КПК України 1960 р., вирок суду 1 інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції.

Колегія суддів вважає, що вирок суду відносно ОСОБА_3 підлягає скасуванню, як того просить прокурор у апеляції в частині призначення покарання обвинуваченому.

Згідно вимог ст.75 КК України якщо суд, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до положень п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року „Про практику призначення судами кримінального покарання", частиною 1 статті 75 КК України передбачено звільнення від відбування покарання з випробуванням тільки тих осіб, які засуджуються до виправних робіт, службового обмеження (для військовослужбовців), обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, тобто лише щодо основного покарання, що має бути належним чином вмотивовано у вироку. Звільнення від відбування призначеного судом додаткового покарання за цією нормою закону не допускається.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що судом 1 інстанції за ч.2 ст.286 КК України ОСОБА_3. призначено покарання 5 років позбавлення волі з позбавленням права управління транспортними засобами на 3 роки, а на підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_3 від призначеного покарання з випробуванням - іспитовим терміном 3 роки, з покладенням на останнього обов'язків у відповідності зі ст.76 КК України і без призначення додаткового обов'язкового покарання, визначеного санкцією ч.2 ст.286 КК України - позбавлення права управління транспортними засобами на 3 роки.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, як вірно зазначив прокурор, що суд в порушення вимог п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року „Про практику призначення судами кримінального покарання", ст.75 КК України застосував не тільки до основного виду покарання, а і додаткового виду покарання ст.75 КК України. Таким чином, звільнив ОСОБА_3 від відбування як основного, так і додаткового покарання.

У зв'язку з вищенаведеним колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, а вирок Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 01.12.06.2014 року, відносно ОСОБА_3 скасувати в частині призначеного покарання з ухваленням в цій частині нового вироку.

Колегія суддів приходить до висновку, що оскільки за ч.2 ст.286 КК України вина ОСОБА_3 доведена повністю, призначити йому основне покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права управління транспортними засобами на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від призначеного основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням - іспитовим строком на 3 роки, з покладенням на останнього обов'язків у відповідності зі ст.76 КК України.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 408, 409 КПК України, колегія суддів, -

з а с у д и л а :

Апеляцію прокурора - задовольнити, а апеляцію обвинуваченого ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Вирок Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 01.12.06.2014 року, відносно ОСОБА_3 - скасувати в частині, призначеного покарання.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Призначити ОСОБА_3 покарання за ч.2 ст.286 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням - іспитовим строком на 3 роки, з покладенням на останнього обов'язків у відповідності зі п.2, 3, 4 ст.76 КК України.

В решті вирок Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 01.12.06.2014 року, відносно ОСОБА_3 - залишити без змін.

Головуючий :

Судді :