Ухвала суду № 44447534, 25.05.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2015 р.Справа № 820/20933/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2015р. по справі № 820/20933/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторресурси-Еліт"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вторресурси-Еліт", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив суд: скасувати податкові повідомлення - рішення від 18.12.2014р. № 0004402201, № 0004412201, № 0004422201.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2015 року зазначений адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: приписів ст.ст. 138, 139, 181, 183, 198, 200 Податкового кодексу України та ст. 159 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що працівниками ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова була проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Вторресурси-Еліт» щодо документального підтвердження відносин з ТОВ «Ніка Трейдінг» за липень-жовтень 2013 року, ТОВ «Піраміда Сиріус» за період липень 2014 року та ПП «Еко-Лідер» за період липень 2014 року з урахуванням періоду включення сум ПДВ до складу податкового кредиту їх реальності та повноти відображення в податковому обліку.

За результатами перевірки складено акт від 30.10.2014 року № 4438/20-30-22-01/35475517, яким встановлено порушення позивачем положень вимог п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкових зобовязань з податку на додану вартість за липень 2014 року на загальну суму ПДВ 1727294 грн. та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2014 року на загальну суму ПДВ 1691021 грн.

На підставі вище зазначеного акту перевірки керівником ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 18.12.2014 року № 0004402201, 0004412201, 0004422201.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідач як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України, Кодекс).

Так, підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 зазначеного Кодексу встановлено, що витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті. Витрати операційної діяльності, у відповідності з пп. 138.1.1 п. 138 згаданої статті, окрім іншого, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.п. 138.6, 138.8 ст. 138 ПК України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Витрати, які не враховуються платником податку при визначенні оподатковуваного прибутку, встановлені статтею 139 Кодексу.

У відповідності з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Податковим кредитом, згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку права на податковий кредит та витрати не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Зокрема, платник податку не може нести відповідальність за неподання контрагентом обов'язкових звітів про свою господарську діяльність, а також за інші порушення законодавства.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток та до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (сертифікатів, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Судом встановлено, що між TOB «Вторресурси-Еліт» (Замовник) та TOB Піраміда Сіріус» (Виконавець) був укладений договір від 01.06.2014 р. № 06-01/14 про надання Замовнику послуги із збору, заготівлі, транспортуванню, видаленню, знешкодженню, захороненню та утилізації відходів, кінцевими цілями є сбір та утилізація відходів.

На підтвердження реальності вказаної господарської операції позивачем надано копії податкових накладних № 487 від 16.07.2014р. на загальну суму 7174,00 грн., № 488 від 29.07.2014р. на загальну суму 27826,00 грн. та копії актів виконаних робіт: № 727 від 16.07.2014р. на загальну суму 7174,00 грн.; № 728 від 29.07.2014р. на загальну суму 27826,00 грн.

На виконання умов договору сторони взаємно виконали передбачені договором зобов'язання, а саме: TOB "Піраміда Сіріус" надано передбачені договором послуги, TOB Вторресурси-Еліт» належним чином прийняло та оплатило надані послуги,

При цьому придбані за цими угодами послуги були в подальшому використані в межах господарської діяльності підприємства.

Також судом встановлено, що між TOB «Вторресурси-Еліт» (Замовник) та ПП «Еко-Лідер» (Виконавець) був укладений договір від 01.07.2014 p.. № 01-07 про надання Замовнику послуги із збору, заготівлі, транспортуванню, видаленню, знешкодженню, захороненню та утилізації відходів, кінцевими цілями є сбір та утилізація відходів.

На підтвердження реальності вказаної господарської операції позивачем надано копії податкових накладних: № 15 від 29.07.2014р. на загальну суму 52 200,00 грн.; № 16 від 29.07.2014р. на загальну суму 52 200,00 грн.; № 17 від 29.07.2014р. на загальну суму 52 200,00 грн. та копії актів виконаних робіт: № 15 від 29.07.2014р. на загальну суму 52 200,00 грн.; № 16 від 29.07.2014р. на загальну суму 52 200,00 грн.; № 17 від 29.07.2014р. на загальну суму 52 200,00 грн.

Таким чином, відповідно до специфіки основних видів діяльності контрагент ПП «Еко-Лідер» надало TOB «Вторресурс-Еліт» послуги, пов'язані зі здійсненням TOB «Вторресурс-Еліт» господарської діяльності, відповідно до вимог законодавства України.

Судом встановлено та зазначений факт не заперечував відповідач по справі, що між ТОВ "Вторресурси - Еліт" («Замовник») та ТОВ „Ніка Трейдінг" («Виконавець») укладено договір про надання послуг від 01.05.2013 року № 3.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Вторресурси - Еліт» отримано від ТОВ „Ніка Трейдінг" податкові накладні, складено акти виконаних робіт та проведено розрахунок.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що господарські операції між ТОВ "Вторресурси - Еліт" та TOB «Піраміда Сіріус», ПП «Еко-JIiдep», TOB «Ніка Трейдінг» фактично здійснені, направлені на настання правових наслідків, які обумовлені ними та підтверджені належним чином складеними первинними документами. Тобто, позивач має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість, зокрема формування витрат та податкового кредиту.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на той факт, що в податкових накладних та актах виконаних робіт не конкретизовано, які саме роботи було виконано із зазначенням їх вартості, годин виконання робіт, тому вони не можуть вважатися первинними документами, які б підтверджували фактичне придбання платником податків послуг у контрагента, з огляду на наступне.

Акти виконаних робіт отримані TOB «Вторресурси-Еліт» від TOB «Піраміда Сіріус», ПП «Еко-Лідер», TOB «Ніка Трейдінг» відповідають всім вимогам встановленим до первинних документів ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме складені на паперових або машинних носіях і мають такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Жодних вимог, щодо до форми викладення змісту та обсягу господарської операції та одиниці виміру господарської операції, а саме конкретизації, які саме роботи було виконано із зазначенням їх вартості та годин виконання робіт, чинне законодавство не містить.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що відсутність в актах виконаних робіт конкретизації, які саме роботи було виконано із зазначенням їх вартості, годин виконання робіт позбавляє можливості дійти висновку про фактичне надання послуг, є необґрунтованим, оскільки фактичне виконання контрагентами позивача зобов'язань за спірними договорами підтверджено матеріалами справи, а саме, замовленнями, актами виконаних робіт, платіжними документами що підтверджують розрахунки з TOB «Піраміда Сіріус», ПП «Еко-Лідер», TOB «Ніка Трейдінг» за виконані роботи.

Також фактичне надання TOB «Піраміда Сіріус», ПП «Еко-Лідер», TOB «Ніка Трейдінг» послуг TOB «Вторресурси-Еліт» підтверджується наявними в матеріалах справи договорами та первинними документами, що свідчать про використання вказаних послуг (робіт) для виконання зобов'язань перед юридичними особами та ФОП, що замовляли у TOB «Вторресурси-Еліт» послуги з оптимізації діяльності за рахунок передання непрофільних функцій з організації збору, заготівлі, транспортування, видалення (іншими способами), знешкодження, захоронення та утилізації відходів, а саме договорами, замовленнями та актами виконаних робіт укладеними з TOB «СВРО ВЕД СЕРВІС», TOB «БАТ ТРЕЙД ЛІГА», TOB «ПРАЙД ПНЕВМАТИК», TOB «РОКФОР МАРКЕТ»,ТОВ «ТЕК КПО Україна», TOB «УКРІМПОРТ ЛТД», TOB «ТПК СВАТ», ФОП ОСОБА_3, TOB «ВК АВТО», TOB «КОМПАНІЯ ВЕСТ», ФОП ОСОБА_4, TOB «СТАЛЬКОНСТРУКЦІЯ», ПП «МЕЛОН», TOB «IMKOHT», TOB «ПРОМЕЛЕТРО- ХАРКІВ», TOB «ВОСТОК», TOB «СІРЕЛЬ», TOB «ЛІКОН-ТРЕЙД», TOB МНПВ «АРІС», TOB «АТОМСВ», ФОП ОСОБА_5, TOB «ХАРКІВАГРОСНАБ», TOB «БІВЕР УКРАЇНА», TOB «АРТЕКСІНВЕСТ», TOB «АЛЬЯНС-2003», TOB «ЗВАРЮВАЛЬНИЙ МИР», TOB «ТОРГОВИЙ ДІМ НІККО», TOB фірма «АНКОС, ЛТД», TOB «ХАРКІВВТОРСИРОВИНА», TOB «СТАБ ГРУП», ДП «УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВ0-ТЕХНЧНИЙ ЦЕНТР МЕТАЛУРГІЙНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ «ЕНЕРГОСТАЛЬ», TOB «АЛЬВЕКС», TOB «УКРАЇНСЬКІ ВЕТЕРЕНАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ,TOB «ЛЮКС-Х», ФОП ОСОБА_6, TOB «ТНС», TOB «ПЛАСТКІНГ», TOB «ИРБИС-АГРО», TOB «АСТАР-ХОЛДИНГ», TOB «АВАНМАРКЕТ», TOB «НВП- СХІДКА Україна», ІНСТИТУТ МОНОКРИСТАЛІВ HAH УКРАЇНИ, TOB «ЛИХОЧОВСЬКИЙ М'ЯСОКОМБІНАТ», КП «ХАРКІВВОДОКАНАЛ», TOB НТІ «TEXMET», TOB "ХАРКІВСЬКИЙ МЕТИЗНИЙ ЗАВОД», TOB «ХАРКІВСЬКИЙ М'ЯСОКОМБІНАТ» та іншими. Замовлення надані переліченими особами, містять посилання на відповідний договір, мають вигляд відомостей обліку матеріалів тари та упакування і містять з відмітки пунктів екологічного контролю Державної екологічної інспекції.

Також вказаний висновок відповідача про те, що акти не можуть вважатися первинними документами, суперечить позиції Вищого адміністративного суду у справах № 2а-1870/2400/11 та № К/800/30315/14.

Щодо твердження апелянта, що відповідно до п. 4.2 договорів звіт Виконавця повинен містити інформацію про об'єми заготовленої та переробленої тари з розділенням її по видам в залежності від матеріалу відповідно до колонки таблиці п.п. 2.2., 3.3. цього договору, однак до перевірки звіти не надавались, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 4.5. договорів укладених між TOB «Вторресурси-Еліт» отримано від TOB «Піраміда Сіріус», ПП «Еко- Лідер», TOB «Ніка Трейдінг» (далі - Договори) сторони мають можливість, при наявності актів виконаних робіт або виконанні п.п. 2.2., 3.3. не виконувати положення п.п. 4.1.-4.4.

Відповідно до п.п. 2.2. Договорів, замовлення надається щомісячно Виконавцю виходячи з фактично використаної тари.

Відповідно до п.п. 3.3. Договорів сторони домовились приймати за підтвердження виконання робіт, послуг копії відомості про облік матеріалів тари та пакування.

Таким чином, оскільки в наявності і акти виконаних робіт, і замовлення, і відомості про облік матеріалів тари та пакування Виконавець не мав обов'язку додатково надавати звіт.

Колегія суддів також не приймає до уваги посилання апелянта про те, що відповідно до пп.2.2. договорів замовлення надається щомісячно Виконавцю виходячи з фактично використаної тари, однак до перевірки вказані замовлення не надавалися. Згідно з пп.3.2. замовлення надається у вигляді копії відомості про облік матеріалів та пакування у період оформлення митної очистки товару, оскільки відповідні замовлення, що надавалися TOB «Вторресурси-Еліт» до перевірки відповідачем та до суду, наявні в матеріалах справи.

Колегія суддів зазначає, що матеріалами справи, а саме відомостями з відмітками пунктів екологічного контролю Державної екологічної інспекції, спростовано твердження апелянта про те, що відповідно до пп. 3.3. сторони домовилися приймати за підтвердження виконання робіт, послуг копії відомості про облік матеріалів та тари та пакування.

Колегія суддів вважає хибними доводи апеляційної скарги про те, що відсутні документи, що підтверджують транспортування матеріалів від замовника до місця утилізації, з огляду на наступне.

Оскільки, послуги TOB «Піраміда Сіріус», ПП «Еко-Лідер», TOB «Ніка Трейдінг» використовувалися TOB «Вторресурси-Еліт» при наданні послуг TOB «ЄВРО ВЕД СЕРВІС», TOB «БАТ ТРЕЙД ЛІГА», TOB «ПРАЙД ПНЕВМАТИК», TOB «РОКФОР МАРКЕТ»,ТОВ «ТЕК КПО Україна», TOB «УКРІМПОРТ ЛТД», TOB «ТПК СВАТ», ФОП ОСОБА_3, TOB «ВК АВТО», TOB «КОМПАНІЯ ВЕСТ», ФОП ОСОБА_4, TOB «СТАЛЬКОНСТРУКЦІЯ», ПП «МЕЛОН», TOB «IMKOHT», TOB «ПРОМЕЛЕТРО- ХАРКІВ», TOB «ВОСТОК», TOB «СІРЕЛЬ», TOB «ЛІКОН-ТРЕЙД», TOB мнпв «АРІС», TOB «ATOMCB», ФОП ОСОБА_5, TOB «ХАРКІВАГРОСНАБ», TOB «БІВЕР УКРАЇНА», TOB «АРТЕКСІНВЕС2Т», TOB «АЛЬЯНС-2003», TOB «ЗВАРЮВАЛЬНИЙ МИР», TOB «ТОРГОВИЙ ДІМ НІККО», TOB фірма «АНКОС, ЛТД», TOB «ХАРКІВВТОРСИРОВИНА», TOB «СТАБ ГРУП», ДП «УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВОТЕХНЧНИЙ ЦЕНТР МЕТАЛУРГІЙНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ «ЕНЕРГОСТАЛЬ», TOB «АЛЬВЕКС», TOB «УКРАЇНСЬКІ ВЕТЕРЕНАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ,TOB «ЛЮКС-Х», ФОП ОСОБА_6, TOB «ТНС», TOB «ПЛАСТКІНГ», TOB «ИРБИС-АГРО», TOB «АСТАР-ХОЛДИНГ», TOB «АВАНМАРКЕТ», TOB «НВП- СХІДКА Україна», ІНСТИТУТ МОНОКРИСТАЛІВ HAH УКРАЇНИ, TOB «ЛИХОЧОВСЬКИЙ М'ЯСОКОМБІНАТ», КП «ХАРКІВВОДОКАНАЛ», TOB НТІ «TEXMET», TOB "ХАРКІВСЬКИЙ МЕТИЗНИЙ ЗАВОД», TOB «ХАРКІВСЬКИЙ М'ЯСОКОМБІНАТ» та іншим, то безпосередньо транспортування матеріалів від TOB «ВТОРРЕСУРСИ-ЕЛІТ» не здійснювалося, тобто товарно-транспортних накладних жодним чином у TOB «ВТОРРЕСУРСИ-ЕЛІТ» бути не могло..

Судом першої інстанції було належним чином досліджено використання отриманих від TOB «Піраміда Сіріус», ПП «Еко-Лідер», TOB «Ніка Трейдінг» послуг у власній господарській діяльності TOB «Вторресурси-Еліт», а саме в матеріалах справи наявні пояснення, що до того що в липні 2014 року TOB «Вторресурси-Еліт» отримало від замовників послуг з оптимізації діяльності за рахунок передання непрофільних функцій з організації збору, заготівлі, транспортування, видалення (іншими способами), знешкодження, захоронення та утилізації відходів оплату в розмірі 205074,16 грн., а сплатило TOB «ПІРАМІДА СІРІУС» 65600,00 грн. та ПП «Ско-Лідер» 6480,00 грн. отримавши таким чином позитивний економічний ефект від використання послуг TOB «ПІРАМІДА СІРІУС» та ПП «ЕКО-ЛІДЕР» у розмірі 132 994.16 грн.

В липні-жовтні 2013 року TOB «Вторресурси-Еліт» отримало від замовників послуг з оптимізації діяльності за рахунок передання непрофільних функцій з організації збору, заготівлі, транспортування, видалення (іншими способами), знешкодження, захоронення та утилізації відходів оплату 1 971 586,70 грн., а сплатило TOB «НІКА ТРЕЙДИНГ» 1401 048,30 грн., отримавши таким чином позитивний економічний ефект від використання послуг TOB «НІКА ТРЕЙДІНГ» у розмірі 570 538,4 грн.

Як було належним чином встановлено судом першої інстанції, підставою для висновків відповідача є його посилання в Акті перевірки на акт від 01.08.2014 року № 243/20-34-22-01-05/38495117 «Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Ніка Трейд» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальність та повноти відображення в обліку за період з 24.01.2013 року по 31.10.2013 року, акт від 01.09.2014 року № 2658/26-55-22-08/39183903 «Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Піраміда Сиріус» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.06.2014 року по 01.09.2014 року та акт від 01.09.2014 року № 2664/26-55-22-08/34068957 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Еко-Лідер»» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.06.2014 року по 01.09.2014 року.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Угоди між позивачем та контрагентами за період перевірки були укладені у відповідності до норм чинного законодавства та є такими, що відповідають всім вимогам, що встановлюються до даного виду договорів доки зворотне не буде доведено в суді. Тому підстав для висновків щодо нікчемності або недійсності договору не було.

Чинне законодавство України встановлює принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

На час укладення вищевказаних договорів контрагенти позивача були зареєстрованими як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, мали індивідуальні податкові номери, що підтверджується Свідоцтвами про реєстрацію платника податку на додану вартість, отже, вони мали право видавати позивачу вищезазначені належним чином оформлені податкові накладні, котрі є підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що немає підстав стверджувати, що господарські взаємовідносини між підприємствами не були виконані, а первинні документи не відповідають вимогам діючого законодавства.

Проаналізувавши наведені норми діючого законодавства, дослідивши надані до справи матеріали, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про неправомірне винесення вищевказаних податкових повідомлень - рішень.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2015 року по справі №820/20933/14 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2015р. по справі № 820/20933/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Філатов Ю.М.