Ухвала суду № 44447480, 19.05.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2015 р.Справа № 2а-13180/10/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Курило Л.В. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Дудка О.А. Дудка

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2015р. по справі № 2а-13180/10/2070

за позовом Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробниче підприємства (ХДАВП)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

про скасування рішення про застосування штрафних санкцій,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2015 р. позов Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства (ХДАВП) - задоволено.

Скасовано Рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 27.09.2010 р. № 00006000852.

Спеціалізована державна податкова інспекціїя по роботі з великими платниками податків у м. Харкові по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі- відповідач), не погодившись з судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2015 р. та винести нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема п.1 ст.4, ст..78, ч.2 ст.86 МК України, ст. ст. 14,15 Закону України « Про систему оподаткування», ст..15, п.17.1 ст.17 Закону України « Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», ст.ст. 1, 2, ч.1 и ч.4 ст.4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", абз.6 та 23 ч.1 ст. 1, ч.4 ст. 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст..159 КАС України, що привело до невірного вирішення справи.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Згідно ч.1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом встановлено, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові здійснено виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій при виконанні експортно-імпортних контрактів за період з 01.04.2009 р. по 31.07.2010р., за результатами якої складено акт від 13.09.2010 р. № 3313/50-111/14308894.

За висновками акту перевірки зазначено про порушення позивачем , зокрема:

ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» по контракту № PASC/346/9/12-1-145/2006 від 15.08.2006 р. з Pars Aviation Service Company (Іран) за період з 01.02.2010 р. по 26.07.2010 р.

ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» по контракту № 20/1/06-1У від 20.01.2009 р. з ЗАТ «МФГ» за період з 01.02.2010 р. по 31.07.2010 р.; № 28 від 24.12.2007 р. з ВАТ «Конструкторське бюро електровиробів ХХІ століття» за період з 01.02.2010 р. по 24.03.2010 р. ; № 25 від 09.02.2008 р. з ТОВ «Технічна компанія Авіатехком» за період з 01.02.2010 р. по 31.07.2010 р. (т.1, а.с. 23).

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято рішення від 27.09.2010 р. № 0000600852, яким до позивача застосовано пеню за порушення розрахунків у сфері ЗЕД у сумі 4 215 405,15 грн. (т.1, а.с. 4).

Підставою застосування пені слугували висновки податкового органу про порушення позивачем строків проведення розрахунків в іноземній валюті з моменту оформлення ВМД.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем дотримано вимоги законодавства про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, у зв'язку із чим рішення відповідача є необґрунтованим.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на таке.

Згідно ст. 1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (в редакції на час експортно-імпортних операцій позивача) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Відповідно до ч.2 ст. 2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Згідно ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Відповідно до п.2 ст.1 Митного кодексу України ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України -це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Положеннями п.п. 23, 35 ст.1 Митного кодексу України встановлено, що переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях - це переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація; пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Приписами ст. 37 Митного кодексу України встановлено, що переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню, яке здійснюється службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю та для застосування засобів державного регулювання ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через територію України товарів та інших предметів.

Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрі України від 09.06.1997 р. N 574, вантажна митна декларація є заявою, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України або про зміну митного режиму щодо цих товарів.

Відповідно до ч.1 ст. 40 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України.

Згідно ч. 2 ст. 43 Митного кодексу України у разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону країни.

У разі ввезення на митну територію України товарі і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Відповідно до ч.5 ст.43 МК України митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Таким чином, ввезення в Україну товару, що підлягає митному оформленню службовими особами митниці, неможливе без фактичного перетину ним митного кордону України , підставою для якого під час імпорту є наявність товарносупровідного документу, на якому проставляється відбиток штампу « під митним контролем» з відповідною датою та який підтверджує факт та дату перетину товаром митного кордону.

Отже, моментом вчинення імпортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, для застосування Закону України « Про зовнішньоекономічну діяльність» є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України, а не момент оформлення ВМД.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Судом встановлено, що позивачем укладалися імпортні та експортні зовнішньоекономічні контракти.

Так, за Контрактом N 20/1/06-1У від 21.01.2009 р., укладеним з ЗАТ "МФГ", позивач придбав авіазапчастини.

Податковий орган виходив з порушення позивачем термінів надходження імпортних товарів або повернення валютних коштів з 5 валютних операцій.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що зазначені доводи податкового органу спростовані первинними документами, що були надані під час перевірки та містяться в матеріалах справи.

Позивачем платіжним дорученням № 95 від 31.07.2009 р. перераховано нерезиденту 290 676,08 євро (а.с. 82). За ці кошти позивачем отримана продукція за ВМД № 742355 від 21.09.2009 р. на суму 225 790,00 євро, ВМД № 742581 від 13.10.2009 р. на суму 64 886,08 євро, а усього - на загальну суму 290 676,08 євро. у повному обсязі, без порушення встановлених строків.

Також платіжним дорученням № 107 від 13.08.2009 р. позивачем перераховано нерезиденту 279 000,91 євро. Граничний строк надходження імпортних товарів настав 09.02.2010 р.

Імпортна продукція на суму за цим платежем отримана позивачем у повному обсязі та в межах строків - за ВМД № 742581 від 13.10.2009 р. на суму 22 784,92 євро, за ВМД № 743098 від 01.12.2009 р. на суму 374,00 євро, за ВМД № 743316 від 16.12.2009 р. на суму 54 978,00 євро, за ВМД № 603303 від 07.10.2010 р. на суму 195 795,99 євро, а також шляхом повернення грошових коштів від 12.02.2010 р. на суму 5 068,00 євро.

Також згідно штампу митного органу на товаросупровідному документі до ВМД № 603303 на суму 195 795,99 євро, вбачається, що імпортна продукція надійшла на митну територію України у межах встановлених строків - 04.11.2009р.

За платіжним дорученням від 21.08.2009 р. № 122 позивачем перераховано нерезидентові грошові кошту у сумі 1 804,24 євро, строком надходження імпортних товарів до 17.02.2010 р. , проте 12.02.2010 р. контрагентом повернуто передплату підприємству в межах встановлених строків, встановленої для поставки.

За платіжним дорученням від 14.09.2009 р. № 150 позивачем перераховано нерезиденту 28 846,15 євро, граничний строк надходження імпортних товарів становить 13.03.2010 р. Судом встановлено, що вказана продукція надійшла на митну територію України у межах встановлених строків - 04.11.2009р., що підтверджується штампом митного органу на товаросупровідному документі до ВМД№ 603303 від 07.10.2010р.

За платіжним дорученням від 15.12.2009 р. № 175 позивач перерахував нерезиденту грошові кошти за суму 21 951,37 євро., граничний строк надходження імпортної продукції - 13.06.2010 р. Судом встановлено, що вказана продукція надійшла на митну територію України у межах встановлених строків - 04.11.2009р.,що підтверджується штампом митного органу на товаросупровідному документі до ВМД№ 603303 від 07.10.2010р.

Між тим, колегія суддів погоджується, що підстави для застосування пені відсутні, оскільки зі штампу митного органу на товаросупровідному документі до вказаної ВМД вбачається, що імпортна продукція надійшла на митну територію України не порушуючи строків виконання зобов'язання - 04.11.2009 р. (т.1. а.с. 76).

Також , 09.01.2008 р. позивач (покупець) та ТОВ "Технічна компанія "Авіатехком" уклали Контракт № 25, за яким позивач придбав авіазапчастини.

02.07.2009 р. позивачем перераховано нерезиденту грошові кошти платіжним дорученням № 25 на суму 7 669 527,05 рублів РФ. Граничний термін надходження імпортних товарів або повернення валютних коштів за цим платіжним дорученням настав 04.01.2010р. Імпортна продукція отримана повністю за ВМД № 741831 від 28.07.2009р. та ВМД № 742185 від 01.09.2009р.

Також позивачем було здійснено авансовий платіж від 03.08.2009р. № 91 на суму 77 629,95 рублів РФ граничний строк надходження імпортної продукції настав 30.01.2010 р., імпортна продукція отримана у складі ВМД № 742185 від 01.09.2009 р.

По здійсненому позивачем авансовому платежу від 14.09.2009 р. № 148 на суму 5 467 519,00 рублів РФ граничний строк надходження імпортних товарів настав 13.03.2010р.

Судом встановлено, що імпортна продукція на перераховану суму отримана позивачем у складі імпортної продукції за ВМД № 740258 від 09.02.2010 р. на суму 5 901 130,00 рублів РФ.

По здійсненому позивачем авансовому платежу - платіжне доручення від 06.10.2009 р. № 152 на суму 433 611,00 рублів РФ граничний термін надходження імпортних товарів настав 04.04.2010р.

Імпортна продукція на вказану суму надійшла на митну територію України у складі ВМД № 740258 від 09.02.2010 р.

Таким чином суд першої інстанції дійшов до вірних висновків, що датою імпорту продукції є не дата оформлення ВДМ, а дата фактичного перетину митного контролю України, а тому позивачем по цим контрактам не порушено строки , встановлені ст. 2 Закону України « Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Судом також встановлено, що позивачем (експортером) укладено зовнішньоекономічний контракт № PASC/346/9/12-1-145/2006 від 15.08.2006 р. з Pars Aviation Service Company (Іран), за яким реалізовано продукцію.

Позивачем відвантажено продукцію за ВМД № 710268 від 06.04.2009 р. у сумі 589 744,19 доларів США. Грошові кошти отримані від нерезидента в якості попередньої оплати, згідно меморіального ордеру № 73248/авт від 06.09.2006 р. на суму 454 965,00 доларів США, меморіального ордеру від 17.07.2008 р. на суму 10 790, 45 євро, меморіального ордеру від 25.06.2008 р. на суму 59 347,49 євро, меморіального ордеру від 29.02.2008 р. на суму 42 280,79 євро.

Враховуючи, що загалом позивачем отримано 454 965,00 доларів США та 112 298,73 євро (перевищує вартість відвантаженої продукції), колегія суддів погоджується з судом, що відповідні операції, зокрема, сплата позивачу коштів, проведені в межах строків, а тому у відповідача були відсутні підстави для застосування пені.

Судом також встановлено, що експортна продукція поставлена за цим же договором на суму 2 447, 89 доларів США відвантажена позивачем за ВМД № 710280 від 08.04.2009 р.

Граничний строк надходження грошових коштів настав 05.10.2009р. Грошові кошти отримані за меморіальним ордером № 27751438 від 05.06.2009р. на суму 21 444, 42 євро, частина з яких в еквіваленті 2 447, 89 доларів США зарахована в рахунок оплати продукції за ВМД № 710280 від 08.04.2009 р., у межах встановлених строків.

Експортна продукція на суму 40,47 доларів США відвантажена позивачем за ВМД № 710442 від 28.05.2009 р. Грошові кошти отримані у повному обсязі у межах встановлених строків за меморіальним ордером № 27751438 від 05.06.2009р. на суму 21 444, 42 євро. Частина з отриманих коштів, в еквіваленті у сумі 40,47 доларів США зарахована позивачем в рахунок відвантаженої продукції за № 710442 від 28.05.2009 р.

З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності порушень позивачем строків виконання зазначених зовнішньоекономічних контрактів.

Колегія суддів зазначає, що момент перетину товаром митного кордону України не ставиться у залежність від необхідності проходження всіх процедур митного оформлення даного товару, завершення яких дає право для подальшого їх використання власником на вільний розсуд.

Враховуючи період поставок на митну територію України, дати розрахунків у вигляді передоплати та авансових внесків (їх повернення), позивачем дотримано строки здійснення операцій з іноземною валютою.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" визначальним є початковий момент перебування товару під митним контролем - момент фізичного перетину товаром митного кордону держави .

Доводи апеляційної скарги стосовно визначення строків надходження імпортних товарів виходячи з моменту оформлення ВМД типу ІМ-40 "Імпорт", колегія суддів вважає помилковими.

Оформлення ВМД не є єдиним документом, яким засвідчується факт і дата фактичного переміщення через митний кордон товарів, а є документом, який містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України, який посвідчує надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів в визначений митний режим і який підтверджує, а не встановлює права та обов'язки зазначених в ВМД осіб відносно здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських операцій.

Перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення в Україну і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, основою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, на якому проставлено відтиск штампу "під митним контролем" з відповідною датою, який засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання апеляційної скарги на порушення судом п. 3.3 Інструкції „Про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями", затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136, згідно якого банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту продукції з ввезенням її на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, на підставі ВМД (типу ІМ-40 "Імпорт", ІМ-41 "Реімпорт", ІМ-72 "Магазин безмитної торгівлі", ІМ-75 "Відмова на користь держави", ІМ-76 "Знищення або руйнування"), тому як зазначена норма стосуються лише установ банку, регулює порядок їх дій в залежності від конкретних обставин та не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

З огляду на зазначене вірними є висновки суду першої інстанції щодо дотримання позивачем термінів проведення розрахунків в іноземній валюті, щодо зовнішньоекономічних операцій з Pars Aviation Service Company (Іран), ТОВ "Технічна компанія "Авіатехком", ЗАТ "МФГ".

Доводи податкового органу, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого документального підтвердження під час розгляду справи та не доведені належними та достатніми доказами.

Крім того, судом встановлено, що за 24.12.2007 р., між позивачем та ВАТ "Конструкторське бюро електровиробів XXI століття» укладено імпортний контракт поставки N 28, за яким відбулося повернення валютних коштів у сумі 35 552,22 рублів РФ за меморіальним ордером № 14959 від 24.03.2010р.

Так, відповідно до умов зазначено контракту позивач зобов'язався придбати товар, відповідно до специфікацій ( автомати захисту, вимикачі). Поставка товару відбувається за умови 100% оплати продукції

Граничний строк надходження товарів або повернення коштів сплив 25.01.1010р., проте повернення коштів відбулося 24.03.2010р., тобто з порушенням встановлених строків на 52 дні за період з 01.02.2010р. по 24.03.2010р.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для накладення пені до позивача.

Судом встановлено, що в період з 25.02.2008 р. по 14.06.2010р., та з 16.06.2010р. по 31.05.2011р. було відкрито провадження у справі про банкрутство ХДАВП та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, що підтверджується ухвалами господарського суду Харківської області від 25.02.2008р. по справі № Б-48 36-08 та від 16.06.2010 р. по справі № Б-50 124-10 .

Положеннями абз. 24 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно ч.4 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

- забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

- не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Зазначені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання, і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання. Дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється і на нарахування пені по зовнішньоекономічним контрактам за порушення термінів розрахунків в сфері ЗЕД в разі, якщо порушення термінів розрахунків в сфері ЗЕД вчинено до моменту введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що рішення №0000600852, яким до позивача застосовано пеню, винесено відповідачем 27.09.2010 p., тобто, в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, встановленого рішенням суду.

Отже, нарахована пеня, призначена упродовж дії мораторію на задоволення вимог кредиторів за імпортними операціями, не незаконною, а тому рішення відповідача, яким таку пеню призначено, правомірно скасовано судом.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, застосував норми матеріального і процесуального права, правильно вирішивши справу, а отже, підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2015р. по справі № 2а-13180/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Русанова В.Б.Судді Курило Л.В. Присяжнюк О.В. Повний текст ухвали виготовлений 25.05.2015 р.