Ухвала суду № 44447430, 25.05.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2015 р.Справа № 820/3889/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Водолажської Н.С. , Бенедик А.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2015р. по справі № 820/3889/15

за позовом ОСОБА_1

до Дзержинського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Харківської області

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Дзержинського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Харківської області, в якому просила суд: скасувати постанову державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_2 ВП №31064785 від 13.02.2012р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІІН НОМЕР_1, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 та заборону відчуження будь-якого майна, що належить боржнику в межах суми звернення стягнення: 129800,95 грн.; зобов'язати Дзержинський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції вчинити певні дії відповідно до діючого законодавства щодо скасування тимчасового обмеження ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІІННОМЕР_1, паспорт серія НОМЕР_2, виданий Ленінським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 02.02.1998 року, без вилучення паспорту, у праві виїзду за межі України; зобов'язати Дзержинський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції повідомити Адміністрацію Державної прикордонної служби про скасування тимчасового обмеження ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІІННОМЕР_1, паспорт серія НОМЕР_2, виданий Ленінським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 02.02.1998 року, без вилучення паспорту, у праві виїзду за межі України, для зняття з контролю.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2015 року у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 відмовлено.

Позивач не погодилась із зазначеною ухвалою суду першої інстанції та подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2015 року по справі № 820/3889/15, а справу направити для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті ухвали, норм матеріального та процесуального права.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження, виходив з того, що справу належить розглядати Ленінським районним судом м. Харкова.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до адміністративного суду лише в разі відсутності іншого судового порядку оскарження. Отже, наявність іншого судового порядку унеможливлює розгляд цієї справи за правилами ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, частиною 4 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження").

Системний аналіз положень наведених вище норм закону дає можливість зробити висновок про те, що розгляд судом вимог про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби є за своєю правовою суттю формою судового контролю за виконанням постановленого судового акту, а відтак, має здійснюватись саме тим судом, котрий постановив рішення по справі та видав виконавчий лист.

За приписами частини першої статті 368 Цивільного процесуального кодексу України, питання, пов'язані із зверненням судового рішення до виконання, вирішує місцевий суд, який розглянув справу.

Отже, за загальним правилом, сторони виконавчого провадження, їхні представники та прокурор можуть оскаржити рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення до суду відповідної юрисдикції, яким видано виконавчий лист, і лише інші учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, можуть оскаржити рішення, дії чи бездіяльність посадової особи органу державної виконавчої служби до адміністративного суду.

Як свідчать матеріали справи, на примусовому виконанні Дзержинського ВДВС України Харківського міського управління юстиції знаходиться виконавчий лист №2-1581/10 виданий 02.11.2010 р. щодо стягнення солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ "ПроКредитБанк" заборгованості за кредитним договором №204.29096 від 03.10.2008 року у розмірі 129329,85грн., виданий Ленінським районним судом м.Харкова, а позивач - ОСОБА_1, є боржником у даному виконавчому провадженні, тобто є його стороною.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1, як сторона виконавчого провадження, має право оскаржити рішення, дії та бездіяльність державного виконавця Дзержинського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Харківської області з приводу примусового виконання виконавчого листа №2-1581/10, виданого 02.11.2010 р. Ленінським районним судом м. Харкова, саме до Ленінського районного суду м. Харкова.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що в даному випадку оскаржувані дії посадових осіб Дзержинського ВДВС ХМУЮ мали місце не під час виконання судового рішення, а вже після завершення виконавчого провадження, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що питання накладення арешту на майно ОСОБА_1, оголошення заборони на його відчуження та питання тимчасового обмеження останньої у праві виїзду за межі України вирішувалось в межах виконавчого провадження з приводу примусового виконання виконавчого листа №2-1581/10, виданого 02.11.2010 р. Ленінським районним судом м.Харкова з метою забезпечення виконання рішення суду, а саме стягнення солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором в розмірі 129800,95 грн., а отже вимоги, з якими позивачка звернулась до Харківського окружного адміністративного суду пов'язані із зверненням судового рішення Ленінського районного суду м. Харкова до виконання, а отже ці вимоги повинні бути вирішені місцевим судом, який розглянув справу - Ленінським районним судом м. Харкова.

За таких підстав, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі за правилами, визначеними ч. 1 ст. 109 КАС України.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла до висновку стосовно того, що ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2015 року по справі № 820/3889/15 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 199, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2015р. по справі № 820/3889/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Бенедик А.П.