Ухвала суду № 44447199, 21.05.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2015 р. Справа № 876/5431/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Яворського І. О., Кухтея Р. В.;

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Тісвуд» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2013 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тісвуд» до Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

23 січня 2013 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Тісвуд» до Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000012200 від 14 січня 2013 року на суму 170,00 грн. та № 0000022200 від 14 січня 2013 року на суму 40353,00 грн.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що відповідач не має права визначати пеню за порушення строків зарахування виручки резидентів в іноземній валюті як податкове зобов'язання.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Зазначену постанову мотивовано тим, що відповідачем правомірно прийнято податкові повідомлення-рішення за № 0000012200, № 0000022200 від 14 січня 2013 року про нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю «Тісвуд», подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності, в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що листом від 07 листопада 2012 року ПАТ КБ «Правекс-Банк» повідомив Тисменицьку МДПІ про порушення позивачем законодавчо встановлених термінів розрахунків за експортними операціями згідно контракту № 03/02-2012 від 15 лютого 2012 року, укладеного між ТзОВ «Тісвуд» та ТОВ «КАРДУ».

На підставі направлення від 25 грудня 2012 року № 50, виданого Тисменицькою МДПІ, в період з 25 грудня 2012 року по 02 січня 2013 року проведено позапланову виїзну перевірку ТЗОВ «Тісвуд» з питань дотримання вимог валютного законодавства України при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності та оподаткування доходів нерезидентів з джерелом їх походження з України за період з 02 лютого 2012 року по 30 листопада 2012 року.

За результатами проведеної перевірки, відповідачем складено акт № 2/22-5/38026465 від 09 січня 2013 року, згідно висновків якого констатовано порушення позивачем вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» при здійсненні експортних операцій з нерезидентом - ТзОВ «КАРДУ» за товар експортований на виконання умов контракту № 03/02-2012 від 15 лютого 2012 року та ст. 1 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» № 319/94 від 18 червня 1994 року, ст. 9 Декрету КМУ від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», а саме порушення вимог декларування станом на 01 жовтня 2012 року валютних цінностей в сумі 14206,50 доларів США, які належать ТзОВ «Тісвуд» як неповернута валютна виручка від нерезидента - ТзОВ «КАРДУ» при виконанні контракту № 03/02-2012 від 15.02.2012 року.

За наслідками проведеної перевірки та на підставі акта перевірки начальником Тисменицької МДПІ винесено податкові повідомлення-рішення № 0000012200, № 0000022200 від 14 січня 2013 року, відповідно до яких позивачу нарахована пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 170,00 грн. та 40353,00 грн. відповідно.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», із змінами та доповненнями (надалі - Закон), виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Згідно статті 4 Закону порушення резидентами строків, передбачених статтею 1 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки.

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недоотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1, 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується. У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1, 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Частиною 5 статті 4 Закону передбачено, що державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати пеню, передбачену цією статтею.

Статтею 6 Закону встановлено, що строки, зазначені в статтях 1, 2 цього Закону, можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення.

Порядок віднесення операцій резидентів до зазначених у частині першій цієї статті та умови видачі висновків на перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики протягом п'яти робочих днів з дати видачі висновку, зазначеного у частині другій цієї статті, інформує Національний банк України та Державну податкову адміністрацію України про видачу такого висновку.

Якщо перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг зазначених строків зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням форс-мажорних обставин є відповідна довідка Торгово-промислової палати України або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.

Встановлено, що позивачем укладено з нерезидентом ТзОВ «КАРДУ» (Грузія) контракт поставки пиломатеріалів хвойних порід за № 03/02-2012 від 15 лютого 2012 року.

У ході перевірки податковим органом виконання сторонами умов вищевказаного договору зовнішньоекономічної діяльності встановлено, що на адресу нерезидента ТзОВ «КАРДУ» експортовано лісоматеріали вздовж розпиляних, обрізних, неструганих, нешліфованих (дошка ялина) з хвойних порід.

Однак, згідно вантажних митних декларацій встановлено порушення строків розрахунків в іноземній валюті нерезидента «КАРДУ»: ВМД № 206050000/2012/001079 від 07 березня 2012 року на суму 14206,50 доларів США (граничний строк надходження валютної виручки - 03 вересня 2012 року.); ВМД № 206000009/2012/001946 від 17 квітня 2012 року на суму 92,06 доларів США (граничний строк надходження валютної виручки - 15 жовтня 2012 року).

Також встановлено, що у позивача відсутній висновок центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики на перевищення строків розрахунків по контракту № 03/02-2012 від 15 лютого 2012 року, укладеному з нерезидентом, до судів з позовною заявою про стягнення заборгованості з нерезидента ТзОВ «КАРДУ» позивача не звертався, документальне підтвердження дії форс-мажорних обставин відсутнє.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів констатує, що податкові повідомлення-рішення № 0000012200 від 14 січня 2013 року на суму 170,00 грн. та № 0000022200 від 14 січня 2013 року на суму 40353,00 грн. - відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Тісвуд» - залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2013 року в справі № 809/287/13а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: І. О. Яворський

Р. В. Кухтей