УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2015 р. Справа № 876/10320/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді: Сапіги В.П.,
суддів: Левицької Н.Г., Обрізка І.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17.10.2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ніколь» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -
в с т а н о в и в :
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніколь» звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0006962201, №0006972201 від 16.07.2014 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі висновків, які ґрунтуються не на первинних облікових звітних документах, а виключно на припущеннях. Вважає, що підставою для правильності формування сум податкового зобов'язання та з податку на додану вартість є реальні господарські взаємовідносини позивача з ПП «Фасад Інвест». Господарські операції із вказаним контрагентом були оформлені відповідними первинними документами, а тому рішення податкового органу є протиправними і підлягають скасуванню.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 17.10.2014 року позов задоволено.
Зазначену постанову суду оскаржив відповідач, який просить скасувати дану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позову в повному об'ємі.
При цьому, апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням заперечень на позовні вимоги та зазначає, що на адресу Луцької ОДПІ надійшов акт перевірки контрагента - постачальника ПП «Фасад Інвест», проведеної іншим податковим органом про неможливість проведення перевірки, якими зроблено висновок, що встановлені операції купівлі-продажу між контрагентом позивача і ТОВ «Ніколь» не спричиняють реального настання правових наслідків.
Оскільки особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, апеляційний суд у відповідності до п. 2 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає можливим здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, клопотання про закриття провадження у справі та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану постанову необхідно визнати нечинною, а провадження у справі - закрити з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що Луцькою ОДПІ з 16.06.2014 року по 20.06.2014 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТзОВ «Ніколь» з питань здійснення фінансово-господарської діяльності з ПП «Фасад Інвест» за період з 01.02.2011 року по 01.03.2014 року.
На підставі проведеної перевірки податковим органом складено акт від 27.06.2014 року №3048/22-1/20148124, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 п.135.2 ст.135, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток за І квартал 2012 року на суму 69987 грн; п.198.2 п.198.3п.198.6 ст.198, ст.201 ПК України за І квартал 2012 року на загальну суму 66654 грн.
Податковим органом 16.07.2014 року винесено податкові повідомлення-рішення за №0006962201, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 69987 грн та штрафні (фінансові) санкції на суму 34993,50 грн; № НОМЕР_1, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 66654 грн та штрафні (фінансові) санкції на суму 33327 грн.
Між сторонами немає спору щодо змісту та форми первинних документів, які є у справі та досліджувалися під час перевірки та під час судового розгляду. Водночас, відповідач заперечує сам факт реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Фасад Інвест».
Вирішуючи спір, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наступного.
Податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємства визначені внаслідок порушення, на думку відповідача, п.п. 138.1.1. п. 138.1., п. 138.2., п.п. 138.8.1. п. 138.8., п. 138.4., 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України №2755-УІ, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток в сумі 69987 грн.
Відповідно до п.138.1, 138.1.1. ст. 138 ПК України від 02.12.2010 року №2755-УІ витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності. Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Також відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України від 02.12.2010 року №2755-УІ витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п.138.4 ст. 138).
Відповідно до п.139.1.9 ст. 139 ПК України від 02.12.2010 року №2755-УІ не включаються до витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Податкові зобов'язання з податку на додану вартість визначені внаслідок порушення підприємством, на думку відповідача, п.198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України від 02.12.2010 р. №2755-У, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 66654 грн.
Відповідно до пп. 14.1.181 п.14.1 ст. 4 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу. Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.
Податковий кредит звітного періоду, згідно із п.198.3 ст. 198 ПК України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 185.1 статті 185 цього ж Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
У листі від 02.06.2011 року №742/11/13 -11 Вищий адміністративний суд України звернув увагу на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З врахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.
Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Частиною 2 статті 3 вказаного Закону зазначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів.
Зазначене відображення в обліку може бути здійснене на підставі відповідних видаткових накладних постачальника, товарними накладними, актів приймання-передачі податковими накладними, які є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що доводи відповідача на обґрунтування своїх висновків про безтоварність господарських правовідносин позивача з ПП «Фасад Інвест» зводяться до висновків акта перевірки про неможливість проведення перевірки вказаного контрагента. Будь-яких доказів, які б свідчили про необґрунтованість формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за охоплений перевіркою період по відносинах позивача з контрагентами відповідач не надав і не назвав.
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, виходячи з наступного.
Так на підтвердження дотримання вимог Податкового кодексу України по взаємовідносинах з ПП «Фасад Інвест» позивачем надано до перевірки копії первинних документів.
Зокрема, між ПП «Фасад Інвест» (виконавець) та ТОВ «Ніколь» (замовник) укладено договір про надання послуг №Н-2002-02 від 20.02.2012 року відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати, а покупець прийняти та оплатити послуги - по антикорозійному покриттю металу.
Реальність проведення зазначеної вище господарської операції позивач підтверджує наданими та дослідженими в судовому засіданні копіями актів здачі-прийняття робіт від 02.03.2012 року, 06.03.2012 року, 09.03.2012 року, 30.03.2012 року.
Оплата вартості товару здійснювалась у безготівковій формі шляхом переведення відповідних сум грошових коштів з поточного рахунку позивача на рахунок виконавця послуг, що підтверджується оглянутими судом копіями платіжних доручень №1855 від 16.05.2012 року, №112 від 16.05.2012 року, №1861 від 06.06.2012 року, №2417 від 06.06.2012 року, №2418 від 06.06.2012 року, №2437 від 14.06.2012 року, №2542 від 20.07.2012 року, №2098 від 04.10.2012 року, №2099 від 04.10.2012 року, №2100 від 04.10.2012 року.
Формування податкового кредиту за фактами цих послуг здійснювалось позивачем на підставі досліджених в судовому засіданні податкових накладних №68 від 02.03.2012 року, №70 від 06.03.2012 року, №73 від 09.03.2012 року, №87 від 30.03.2012 року.
Також 20.02.2012 року між ПП «Фасад Інвест» (постачальник) та ТОВ «Ніколь» (покупець) укладено договір №Н-2002-03 відповідно до умов якого постачальник зобов'язується систематично поставляти покупцю товар, а покупець зобов'язується приймати названий товар та оплачувати його. Найменування, одиниці виміру, загальна кількість та ціна товару, що підлягає поставці за цим договором, визначаються згідно видаткових накладних.
Реальність проведення зазначеної вище господарської операції (купівля двооксиду вуглецю (балон), листа металевого 2 мм, 3 мм, дошки дерев'яної 20, 30, 40, металопрофілю Т-12) позивач підтверджує наданими та дослідженими в судовому засіданні копіями видаткових накладних №РН-3-01001 від 01.03.2012 року, №РН-3-07002 від 07.03.2012 року, №РН-3-12001 від 12.03.2012 року, №РН-3-15001 від 15.03.2012 року, №РН-3-19001 від 19.03.2012 року, №РН-3-21002 від 21.03.2012 року, №РН-3-26001 від 26.03.2012 року, №РН-3-30005 від 30.03.2012 року.
Оплата вартості товару здійснювалась у безготівковій формі шляхом переведення відповідних сум грошових коштів з поточного рахунку позивача на рахунок постачальника товару.
Формування податкового кредиту за фактами цих послуг здійснювалось позивачем на підставі досліджених в судовому засіданні податкових накладних №34 від 01.03.2012 року, №72 від 07.03.2012 року, №74 від 12.03.2012 року, №75 від 15.03.2012 року, №76 від 19.03.2012 року, №79 від 21.03.2012 року, №81 від 26.03.2012 року, №86 від 30.03.2012 року.
Товар згідно вищевказаних накладних перевозився власними силами та транспортом ТзОВ «Ніколь», що підтверджується оглянутими судом товарно-транспортними накладними за період з 01.03.2012 року по 30.03.2012 року, свідоцтвом серії НОМЕР_5 про реєстрацію транспортного засобу МАЗ 533603, д.н. НОМЕР_2, договором оренди транспортного засобу №4 від 04.01.2011 року на автомобіль ЗИЛ 5301 АО, д.н. НОМЕР_4, договором оренди транспортного засобу №Н-0301.04 від 03.01.2012 року на автомобіль МАЗ 54328, д.н. НОМЕР_3, а також виписками з наказу №105-ОС від 01.11.2007 року, №35-ОС від 01.10.2010 року про прийняття на роботу водіїв ОСОБА_1, ОСОБА_2
Товар перевозився у приміщення за адресою: Волинська обл., Ківерцівський р-н., с. Жидичин, вул.. 17-Вересня, 59, яке використовується ТзОВ «Ніколь» для влаштування цеху по виготовленню металевих виробів у відповідності до договору оренди виробничого приміщення №Н-0301.05 від 03.01.2012 року
Придбаний товар отримувався від ПП «Фасад Інвест» згідно довіреностей завідувачем складу ТзОВ «Ніколь» ОСОБА_3, що підтверджується випискою з наказу №34.1-ОС від 03.10.2011 року, витягами з журналу виданих довіреностей за період з 23.02.2012 року по 03.04.2012 року та картками складського обліку за період з 01.03.2012 року по 30.11.2013 року.
Придбаний товар у ПП «Фасад Інвест» був використаний позивачем в ході своєї господарської діяльності, а саме були виготовлені захисні сертифіковані бар'єрні перегородки операційних робочих місць та двері для сховища цінностей, які реалізовувались відповідним покупцям (Банкам), а саме філії - Черкаського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України», філії - Кримського республіканського управління ПАТ «Державний ощадний банк України», філії - Севастопольського міського відділення ПАТ «Державний ощадний банк України», філії - Сімферопольського міського відділення ПАТ «Державний ощадний банк України», філії - Миколаївського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України», що підтверджують договори на закупівлю товарів №Н-2002.01 від 20.02.2012 року, №1903.01 від 19.03.2012 року, №1903.02 від 19.03.2012 року, №1903.03 від 19.03.2012 року, №1903.04 від 19.03.2012 року, №1 від 17.07.2012 року.
Виконання вказаних договорів підтверджується долученими до матеріалів справи та оглянутими в судовому засіданні копіями: видаткових накладних, довіреностей на отримання товару, актів приймання-передачі товару, якими підтверджується продаж придбаного у ПП «Фасад Інвест» товару покупцям філії - Черкаського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України», філії - Кримського республіканського управління ПАТ «Державний ощадний банк України», філії - Севастопольського міського відділення ПАТ «Державний ощадний банк України», філії - Сімферопольського міського відділення ПАТ «Державний ощадний банк України», філії - Миколаївського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України».
Відповідно до п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Згідно з п.6 даного Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Однак, всупереч наведеним вимогам, акт перевірки не містить об'єктивного аналізу господарських операцій вчинених позивачем з ПП «Фасад Інвест», натомість ґрунтується виключно на припущеннях про те, що вони не могли відбутись.
Висновки Луцької ОДПІ про відсутність реального характеру відносин із ПП «Фасад Інвест» не підтверджуються належними і допустимими доказами, а ґрунтуються на аналізі лише баз даних податкового органу з відомостями про чисельність працюючих та податкової звітності з ПДВ, без фактичного з'ясування контролюючим органом реального майнового стану суб'єкта господарювання та перевірки його фінансово-господарської діяльності за період, коли виникли спірні правовідносини.
Ні в Акті перевірки Луцької ОДПІ, ні в судовому засіданні представником відповідача не представлено доказів, які б свідчили про нереальність господарських операцій між ТИзОВ «Ніколь» і ПП «Фасад Інвест» цілям та завданням статутної діяльності товариства, незвичності цих господарських операцій для її учасників, збитковості цих операцій, інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про їх фіктивність, а також те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами, цілями ділового характеру, а дії ТзОВ «Ніколь» та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.
Також з акту перевірки та заперечень поданих представником відповідача слідує, що основою висновків податкового органу про заниження платником податків податку на прибуток та податку на додану вартість став Акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Фасад Інвест»» №568/22-20/35898222 від 08.08.2013 року, яким встановлено, що відповідно до податкової звітності та згідно з даними з інформаційних систем податкового органу у ПП «Фасад Інвест» відсутні наймані працівники та основні засоби необхідні для виконання вказаних робіт.
На спростування доводів апелянта необхідно зазначити, що зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в той час, як функція податкового органу щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому Податковим кодексом України.
Таким чином, за своєю правовою природою акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є актом перевірки контролюючого органу та не може містити в собі аналізу господарських операцій платника податків та висновків про нікчемність укладених ним договорів.
Зокрема, використання податковим органом акту перевірки, проведеної щодо іншого платника податків, як належного та допустимого доказу є необґрунтованим.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості відповідачем прийнятого податкового повідомлення-рішення суду не надано.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Разом з тим, у процесі судового розгляду справи ТОВ «Ніколь» подано до Луцької ОДПІ заяву про намір досягнення податкового компромісу на підставі п.7 п.п.92 р.XX ПК України (вх..№7686/10 від 06.04.2015 р.).
Відповідно до ст.194 КАС України позивач може відмовитись від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення апеляційного розгляду. У разі відмови від адміністративного позову або примирення сторін суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 112 і 113 цього Кодексу.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» від 25 грудня 2014 року № 63-VIII, визначено особливості уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу.
Відповідно до Підрозділу 9-2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.
Податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.
Як вбачається з рішення Луцької ОДПІ від 14 квітня 2015 року №5859/10/03-18-22-01 про погодження застосування податкового компромісу та представленого витягу з електронної бази даних ГУДКСУ, ТОВ «Ніколь» на виконання п.8 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України сплачено в бюджет 3499,35 грн з податку на прибуток та 3332,70 грн з податку на додану вартість.
Враховуючи виконання вимог п.8 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України щодо сплати 5% від загальної суми заниження податкового зобов'язання, Луцькою ОДПІ прийнято рішення про досягнення податкового компромісу.
Після досягнення податкового компромісу згідно із цим підрозділом такі зобов'язання не підлягають оскарженню та їх розмір не може бути змінений в інших податкових періодах.
У разі досягнення податкового компромісу перевірки щодо податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за уточненими операціями у наступних періодах за зазначеними податками контролюючими органами не проводяться.
Крім того, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» від 25 грудня 2014 року № 63-VIII розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України доповнено пунктом 11-2такого змісту: Підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України";
Відповідно до п. 3 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо сторони досягли примирення.
Згідно з ч.2 ст.203 КАС України, якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження в справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження в справі.
Враховуючи те, що постанова Волинського окружного адміністративного суду від 17.10.2014 року у справі № 803/1848/14 є законною та обґрунтованою, колегія суддів, вирішуючи питання про правові наслідки досягнення сторонами у справі примирення, дійшла висновку про наявність підстав для визнання оскаржуваної постанови нечинною та закриття провадження у справі.
Керуючись ст.ст.157, 160, 197, 203, 205, 206, 254 КАС України, суд
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинської області залишити без задоволення.
Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17.10.2014 року у справі № 803/1848/14 - визнати нечинною, а провадження в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ніколь» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - закрити.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя : В.П. Сапіга
Судді : І.М. Обрізко
Н.Г. Левицька
Судове рішення № 44447186, Львівський апеляційний адміністративний суд було прийнято 25.05.2015. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 803/1848/14. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: