Ухвала суду № 44447071, 28.05.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/473/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

28 травня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.,

при секретарі Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.03.2015 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.03.2015 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача підтримав свою апеляційну скаргу в повному обсязі та просив її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів, проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р. та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013р.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 08.10.2014 р. № 7447/26-51 17-01/1880613451(далі - Акт перевірки).

Перевіркою було встановлено порушення п. 2.1. - п. 44.1., п. 44.3. ПК України, СГД документи до перевірки надано не в повному обсязі,

-п. 2.2. - п. 176.1., 177.1., 177.2., п. 177.4. ПК України СГД занижено оподатковуваний дохід в 2011 р. на суму 181 554,66 грн., в 2012 - на суму 181 771,92 грн.,в 2013 - на суму 2928192,93 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб у сумі 397357,22 грн.;

по п.2.4. - п. 187.1., п. 198.6. ПК України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ на 661 815,92 грн.;

по п. 2.7. - відповідно до п. З ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», при перевірці виявлено відхилення доходу, на який нараховується ЄСВ, в результаті чого донараховано ЄСВ 34,7 % за 2011 - 2013 р. - 200 966,53 грн.

На підставі акту перевірки було винесено податкові повідомлення - рішення від

року № 0043941701 та 0043931701, вимога № Ф-0044151701 та рішення № 0044161701 про застосування штрафних санкцій.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач мав у власності нежилі приміщення (загальною площею 547,8 кв.м., які розташовані за адресою: м. Киї вул. Г.Юри, 13.

У жовтні 2013 року, позивачем були продані вищевказані житлові приміщення TOB «Біг Хіллс», що підтверджується договором купівлі-продажу нерухомого майна від 15.10.2013 року № 1917. -

Згідно податкового розрахунку сум доходу, нарахованого на користь платників податку, і сум утриманого з них податку поданого TOB «Біг Хіллс» до ДПІ у Святошиснькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві, дохід виплачуй на користь позивача 3102889,00 грн.

В підтвердження вищевикладеного, на запит ДПІ у Дарницькому р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві від 06.08.2014 року №7532/10/26-51-17-01-13, TOB «Біг Хіллс» надано супроводжувальний лист від 07.08.2014 року №07/08-2014-1 та пакет документів (договір купівлі - продажу - нерухомого майна від 15.10.2013 року, укладений з ОСОБА_3 та платіжні доручення №1 та від 15.10.2013 року), згідно яких ОСОБА_3 було виплачено дохід від продажу зіх приміщень за адресою АДРЕСА_1 у сумі 2947744,55 грн. (без ПДВ) платіжне доручення №1 від 15.10.2013 року) та утримано податок з доходів з фізичних осіб у сумі - 155144,45 грн. (платіжне доручення №4 від 15.10.2013 року).

Враховуючи вищевикладене, документальною перевіркою встановлено, що ОСОБА_3 безпідставно занизив валовий дохід за 2013р. на суму 2999484,72 грн.

Також, як вбачається з матеріалів справи, а саме податкових декларацій про майновий стан і доходи ОСОБА_3, сума витрат, пов'язаних з одержанням доходу за 2011р. становить 186491,14 грн., за 2012р. - 187942,68 грн., за 2013р. - 30791,28 грн., при перевірці документів наданих до перевірки, встановлено, що за 2011р. сума витрат, пов'язаних з одержанням доходу становить 4936,48 грн., за 2012р. - 6170,76 грн., за 2013р. - 77896,62 грн.

Тобто, ОСОБА_3, порушення вимог п. 177.2, п. 177.4 77 Податкового Кодексу України, завищив валові витрати, а саме до складу витрат включив витрати, які документально не підтверджені в 2011 року на суму 181554,66 грн., в 2012 року на суму 181771,92 грн.

З метою отримання документів, необхідних для проведення перевірки за період з 01.01.2011р - 31.12.2013р., ОСОБА_3 було надано запит про надання податкової інформації та її дентального підтвердження від 01.10.2014р. №6215/Р/26-51-17-01-16. Однак, документи ним до перевірки надано у не повному обсязі. Встановлено, що в перевіряємому періоді з 01.01.2011р. по 31.12.2013р. позивачем задекларовано податкових зобов'язань по податку на додану вартість у сумі 94923,00 грн.

Згідно наданих ОСОБА_3 до перевірки документів, а саме податкових накладних за період з 01.07.2013р. по 30.09.2013р., ОСОБА_3 було придбано лічильники холодної/гарячої води у ДП «Новатор» (код СДРПОУ 229879022259) на загальну суму 1185126,60 з т.ч. ПДВ на суму 197521,10 грн.)

Наявність складських приміщень, залишків товаро-матеріальних ціностей на 31.12.2013 року встановити не виявилось можливим, в зв'язку з ненаданням позивачем документів в повному обсязі.

Відповідно до п. 44.1. ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У свою чергу положеннями п. 44.3. ПК України, передбачено, що платники податків зобов'язані забезпечити Зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Пунктом 44.6. ПК України, передбачено, що, у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які складаються на підтвердження фактичного здійснення оподатковуваних операцій та податковий облік ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Платник податку повинен забезпечити наявність первинних документів під час проведення перевірки та їх надання податковому органу.

У разі відсутності у позивача первинних документів та податкових накладних під час перевірки, вважається, що вони відсутні та, відповідно, дані обліку та податкові вигоди є такими, що не підтверджені первинними документами та податковими накладними.

У разі відсутності у позивача первинних документів та податкових накладних під час перевірки, вважається, що вони відсутні та, відповідно, дані обліку та податкові вигоди є такими, що не підтверджені первинними документами та податковими накладними.

В даному випадку, як вбачається з Акту перевірки та не спростовано позивачем належними та допустимими доказами, не дивлячись на надання позивачу запиту, під час перевірки податковому органу не було надано первинних документів за вказаними вище операціями тобто під час проведення перевірки позивачем не було підтверджено даних обліку, що давало право податковому органу для невизнання непідтверджених даних обліку та, відповідно, для формування вказаних вище висновків Акту перевірки.

Позивачем не надано доказів передачі податковому органу зазначених документів та доказів відмови у їх прийнятті, доказів їх втрати та повідомлення ДПІ про наведене в порядку п. 44.5. ПК України, як і доказів надання цих документів відповідно до приписів п. 44.6. та 44.7. ПК України, зокрема, після закінчення перевірки та до прийняття оскаржуваних рішень.

Надання цих документів згодом, у т.ч. під час розгляду справи у суді, не змінює статусу цих документів, як таких, що були відсутні на час складання звітності та їх надання згодом не має правових наслідків для цілей підтвердження правомірності формування спірних сум податкових вигод у відповідний податковий період.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстав вважати висновки про необґрунтованість та протиправність висновків Акту перевірки за вказаними епізодами формування витрат та податкових вигод з ПДВ за вказаними вище операціями намає, оскільки позивач не зазначає про наявність помилок у математичних розрахунках ДПІ.

Що стосується висновків ДПІ відносно нарахування єдиного соціального внеску, слід зазначити, що вказані висновки ДПІ ґрунтуються на заниженні бази нарахування, що у свою чергу ґрунтується на попередніх висновках ДПІ (за попередніми епізодами) відносно не підтвердження витрат та заниження доходу (щодо продажу нерухомості), слід зазначити наступне.

Так, у поясненнях від 13.03.2015 р. позивач вважає, оскільки під час розгляду справи із зазначеними поясненнями він подав первинні документи, а нерухомість реалізована ним як фізичною особою (не підприємцем), то підстав для нарахування ЄСВ не має.

Між тим, як зазначалося вище, суд прийшов до висновку, що висновки ДПІ за попередніми епізодами є обґрунтованими, відповідають наведеним в Акті перевірки нормам матеріального права.

У разі ненадання документів під час перевірки або після проведення перевірки та до прийняття ДПІ рішення, вказані первинні та інші документи вважаються відсутніми, а їх подання під час розгляду справи не має правових наслідків для цілей підтвердження даних звітності під час проведення перевірки, як таких, що були відсутні на час формування звітності.

Таким чином, оскільки згідно вищевказаних вище висновків суду ДПІ обґрунтовано та правомірно дійшла до висновків щодо завищення витрат та заниження доходу (за операцією з продажу нерухомості), а тому відсутні підстави для висновку про необґрунтованість та неправомірність нарахування ЄСВ за результатами перевірки.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення ДПІ про донарахування штрафних санкцій з ЄСВ, на підставі п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), є правомірним, оскільки орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Враховуючи викладене вище, колегія судців погоджується з висновком суду першої інстанції, що Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі ГУ ДФС у я. Києві правомірно винесено податкові повідомлення - рішення від 12.11.2014 року № 0043941701 та 0043931701, вимога № Ф-0044151701 та рішення № 0044161701 про застосування штрафних санкцій.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника позивача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.03.2015 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Ганечко

Судді: А.Ю. Коротких

О.Г. Хрімлі

Повний текст ухвали виготовлено 29.05.2015 року.

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.