Постанова № 44446956, 27.05.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 369/1238/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук Л.М.

Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 травня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Старової Н.Е.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В.,

при секретарі: Тищенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної виконавчої служби України, головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазура Геннадія Івановича про скасування постанови про стягнення виконавчого збору,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної виконавчої служби України про скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 15.10.2014 року ВП №40604836.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10.04.2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, апелянтом було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апелянт у судове засідання не з'явився, що не заважає розгляду справи за його відсутність.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою про відкриття виконавчого провадження головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 08.11.2013 року ВП №40604836 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-3700/2012, виданого 25.07.2013 року Києво-Святошинським районним судом Київської області про звернення стягнення на предмет іпотеки по іпотечному договору № 1271-Ф, 1303-Ф, 1254-Ф/ІП-1 від 28.11.2008 року, який укладено між Закритим акціонерним товариством «Сведбанк Інвест», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк», та позивачем, та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М.. за реєстровим №6154, а саме (предметом іпотеки за цим договором є): Земельна ділянка площею 3,3601 га, розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Тарасівська сільська рада, яка належить іпотекодавцю на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, та складається з наступних ділянок: ділянка № 1 площею 1,1400 га; ділянка № 2 площею 1,1200 га; ділянка № 3 площею 1,1001 га; Земельна ділянка площею 2,2200 га, розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Тарасівська сільська рада, яка належить іпотекодавцю на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, та складається з наступних ділянок: ділянка №1 площею 1,1100 га; ділянка №2 площею 1,1100 га; Кошти, отримані від реалізації предмету іпотеки за іпотечним договором №1271-Ф, 1303-Ф, 1254-Ф/ІП-1 від 28.11.2008 року, укладеним між Закритим акціонерним товариством «Сведбанк Інвест», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та позивачем, направити на погашення заборгованості за кредитним договором №1271-Ф від 14.08.2008 року, укладеним між Закритим акціонерним товариством «Сведбанк Інвест», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» та ОСОБА_5 в сумі 19 218 983 грн. 78 коп., що складається з: 12 357 768 грн. 78 коп. - заборгованість по кредиту, 6 853 341 грн. 73 коп. - прострочена заборгованість по процентах, та 7 873 грн. 41 коп. - сума пені по кредиту та процентах.

Також у цій постанові вказано, - встановити спосіб реалізації предмета іпотеки, шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження; встановити початкову ціну для реалізації предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом і на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В постанові про відкриття виконавчого провадження запропоновано боржнику ОСОБА_2 самостійно виконати рішення суду, а саме сплатити заборгованість згідно виконавчого документа у строк до семи днів з моменту винесення (отримання) постанови про відкриття виконавчого провадження, а у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення-розпочати примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.

Приписами ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХIV передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст.17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; в інших передбачених законом випадках.

Згідно вимог ст.25 Закону №606-ХIV, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Як видно з копії статуту ПАТ «Омега Банк», затвердженого Позачерговими Загальними Зборами акціонерів (протокол №55 від 15.05.2013 року), вбачається, що згідно п.1.1. вказаного Статуту рішенням Позачергових Загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 року ВАТ «Сведбанк» у зв'язку з приведенням Статуту у відповідність до норм Закону України «Про акціонерні товариства», змінило своє найменування на ПАТ «Сведбанк», яке виступає правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях ВАТ «Сведбанк». Рішенням Річних Загальних зборів акціонерів від 29.04.2013 року ПАТ «Сведбанк» змінило своє найменування на ПАТ «Омега Банк», яке виступає правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях ПАТ «Сведбанк».

Позивач обґрунтовуючи свою позицію, вказує на фактичну зміну стягувача у виконавчому провадженні внаслідок укладення договору купівлі-продажу прав вимоги №1 від 18.06.2013 року, за яким таке право перейшло до ПАТ «ДельтаБанк», та, що позбавило його можливості виконати рішення суду, згідно якого було видано виконавчий лист №2-3700/2012.

Приписами ч.5 ст.8 Закону України «Про виконавче провадження» вказано, що у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

25.12.2013 року головним державним виконавцем Г.І. Мазур винесено постанову про зміну назви сторони виконавчого провадження, відповідно до якої було змінено назву сторони виконавчого провадження, а саме стягувача ПАТ «Сведбанк» на його правонаступника ПАТ «Омега Банк».

22.07.2014 року між первісним боржником за кредитним договором №1271-Ф від 14.08.2008 року ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ПАТ «Дельта Банк» укладено Договір про переведення боргу (про заміну боржника у зобов'язанні), відповідно до якого зобов'язання перед ПАТ «Дельта Банк» за зазначеним кредитним договором первісним боржником ОСОБА_5 за згодою банку переведено на ОСОБА_2

22.07.2014 року між ОСОБА_2 і ПАТ «Дельта Банк» укладено Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу і зареєстрований у реєстрі за №998. Відповідно до цього договору він добровільно передав у власність ПАТ «Дельта Банк» нерухомість (земельні ділянки), заставлену за Іпотечним договором №1271-Ф, 1303-Ф, 1254-Ф/ІП-1 від 28.11.2008 року, в рахунок погашення усієї заборгованості за Кредитним договором №1271-Ф від 14.08.2008 року та Кредитним договором №1303-Ф від 11.11.2008 року. Сторони домовились, що у відповідності до положень ст.36 Закону України «Про іпотеку» після укладення та виконання іпотекодавцем умов цього договору будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання умов за Кредитним договором 1 та Кредитним договором 2 є недійсними.

ПАТ «Дельта Банк» була надана ОСОБА_2 довідка від 25.07.2014 року за вих. №80 ДРНЗ (Д), відповідно до якої загальна заборгованість за Кредитним договором № 1271-Ф від 14.08.2008 року станом на 25.07.2014 року складає 0 грн. 00 коп.

При розгляді даної апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Частиною 1 ст.6 Закону №606-XIV передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ст.17 Закону №606-XIV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, серед яких вказано і виконавчі листи.

Предметом видання виконавчого листа є звернення стягнення земельні ділянки.

Порядок звернення стягнення на майно передбачений главою 4 Закону №606-XIV.

Частинами 1, 6 ст.52 Закону №606-XIV передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Відповідно до ч.8 ст.54 Закону №606-XIV примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Частиною 1 ст.41 Закону України «Про іпотеку» № 898-IV передбачено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Частиною 1 ст.62 Закону № 606-XIV передбачено, що реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Отже, з наведених правових норм слідує, що реалізація майна, на яке звернуто стягнення, як на предмет іпотеки, здійснюється виключно державним виконавцем не інакше, ніж на прилюдних торгах, ініційованих державним виконавцем в межах виконавчого провадження, а не іпотекодавцем самостійно, що у свою чергу виключає можливість добровільно виконати виконавчий напис у 7-денний термін з моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження .

Частиною 1 ст.28 Закону №606-XIV, на яку посилається апелянт, як на правову підставу для винесення спірної постанови передбачено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Отже, відповідно до наведеної норми, стягнення виконавчого збору є заходом відповідальності за невиконання боржником рішення майнового характеру у визначений строк у добровільному порядку, тоді як у спірному випадку виконання виконавчого запису про звернення стягнення на земельну ділянку виключає проведення реалізації предмета іпотеки самостійно позивачем у 7-денний термін з моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження.

За наведених обставин та норм закону, встановлених колегією суддів, виконавчий збір як санкція відповідальності майнового характеру не може бути застосовано до особи, яка самостійно не могла виконати вимогу державного виконавця, тим більше у семиденний строк.

Крім того, органом державної виконавчої служби не наведено доказів того, що ним було проведено примусове виконання рішення суду, та як видно з матеріалів справи, не вчинено дій в межах виконавчого провадження з примусового виконання рiшення. Вiдповiдно до ст.32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рiшення є звернення стягнення на кошти та iнше майно боржника, звернення стягнення на заробiтну плату (заробiток), доходи, пенсiю, стипендiю боржника, вилучення в боржника i передача стягувачу певних предметiв, зазначених у рiшеннi; iншi заходи, передбаченi рiшенням.

Також, сплив строку, наданого для добровiльного виконання рiшення суду, сам по собi не є тiєю достатньою пiдставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збiр стягується на пiдставi постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рiшення добровiльно не виконано, а державним виконавцем вчинено дiї, спрямованi на примусове виконання, якi в цьому випадку не вчинялися.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 28.01.2015 року (№ 924/205/13-г, 3-217гс14).

Відтак, винесення постанови про стягнення виконавчого збору з позивача було неправомірним.

Оцінюючи в сукупності зібрані в справі докази, суд дійшов висновку, що позивачем доведено і надано суду докази про порушення його прав з боку державного виконавця, а тому даний позов підлягає до задоволення.

Згідно ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відсутності належних правових підстав для скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 15.10.2014 року ВП №40604836, відповідно, вимоги апелянта є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач як суб'єкт владних повноважень всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України не надав до суду належні докази правомірності своїх дій та рішень.

Судова колегія апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та не повно встановлені обставини справи та вимоги законодавства.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 10.04.2015 року, та є підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст.202 КАС України, апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 186, 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10.04.2015 року - скасувати, та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 до Державної виконавчої служби України, головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазура Геннадія Івановича.

Скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазура Геннадія Івановича про стягнення з боржника виконавчого збору від 15.10.2014 року ВП №40604836.

Постанова набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.