Ухвала суду № 44446918, 27.05.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/7221/14 Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О. Суддя-доповідач: Карпушова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

27 травня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2015 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (далі - ТОВ «Фоззі-Фуд») звернулося до суду з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень про коригування заявленої митної вартості від 17.07.2014 №100270004/2014/000080/2 та № 100270004/2014/000079/2.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що необґрунтованими є висновки митного органу про заниження позивачем митної вартості товару, відповідачем безпідставно не взято до уваги всі документи, що були подані позивачем, які підтверджують достовірність задекларованої вартості товару.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03.02.2014р. адміністративний позов задоволено повністю.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було доведено факт проведення з позивачем консультацій як передумови для застосування резервного методу, та як передумови для висновків про неможливість застосувати по черзі інших методів, визначених в статті 57 Митного кодексу України, до резервного методу, внаслідок чого оскаржувані рішення підлягають скасуванню, як протиправні.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в яких просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 03.02.2014 р. як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що перевіркою документів було встановлено суперечність відомостей в поданих до митної декларації підтверджуючих документах, внаслідок чого, податкові-повідомлення рішення прийнято правомірно.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 13.02.2013 р. між позивачем та компанією «Inverso LLP» (Великобританія) був укладений договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 482.

16.07.2014 р. з метою митного оформлення імпорту товару, що надійшов на митну територію України в порядку виконання Контракту №482, а саме: молюск морожений - кальмар гігантський, філе (Frozen Giant Squid llets/Dosidicus Gigas), торговельна марка «CNC S.A.C», виробник «CNC S.A.C», країна виробництва: РЕ (Перу), за митною вартістю 1,3837 доларів США /кг (поставка 482-150), - позивачем було подано відповідачу митна декларація №100270004/2014/341072.

Того ж дня, 16.07.2014 позивачем було подано відповідачу ще одну митну декларацію №100270004/2014/341070 з метою митного оформлення імпорту товару, що надійшов на митну територію України в порядку виконання того ж Контракту №482, а саме: філе камбали стрілозубої заморожене (Frozen Arrowtooth Flounder Fillet/Atheresthes Stomias), торговельна марка «Dalian Hongdao Marine», виробник «Dalian Hongdao Marine Products CO., LTD», країна виробництва: CN (Китай), і митною вартістю 1,97 доларів США /кг (поставка 482-131).

Позивач на підтвердження задекларованої митної вартості товару подав документи: Контракт №482, рахунки-фактури, страховий поліс тощо.

В той же день, 16.07.2014 відповідач повідомив позивача про необхідність надання по обох вищезазначених митних деклараціях додаткових документів для підтвердження митної вартості товару: платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

17.07.2014 р. позивач надав відповідачу частину запитуваних документів: комерційну пропозицію від 19.06.2014 б/н; прейскурант (прайс-лист) від 19.06.2014 б/н; копію митної декларації країни відправлення від 25.06.2014 №046-2014-41-016456-01-2-00; експертний висновок №Ц-296 від 16.07.2014. Крім того, позивач повідомив відповідача про те, що відомості, які вимагаються відповідачем вже є у розпорядженні відповідача.

Відповідачем 17.07.2014 р. були прийняті спірні рішення про коригування заявленої митної вартості №100270004/2014/000080/2 та № 100270004/2014/000079/2, якими відповідач визначив нову митну вартість товару, застосувавши при цьому резервний метод.

В порядку оскарження позивачем спірних рішень в адміністративному порядку, рішення відповідача були залишені в силі.

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені, знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний кодекс України від 13.03.2012 р. № 4495-VІ (надалі МК) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування.

Відповідно до статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.1-3 ст.54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно п.2 ст. 52 МК декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Пунктом 2 (а) статті VII ГАТТ визначено, що оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або на вартості аналогічного товару.

Згідно із пунктом 2 (b) статті VII ГАТТ, під «дійсною вартістю» повинна розумітися ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції. Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до пункту (b), оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений.

Відповідно до статті 54 МК України, контроль за правильністю визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. При цьому, митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Частиною другою статті 53 МК України визначено перелік основних документів, які подаються декларантом для підтвердження митної вартості товарів, а саме: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Декларанта було зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, що передбачені статтею 53 МК України.

Митний орган має право, здійснюючи перевірку та контроль щодо правильності визначення декларантом митної вартості, витребувати додаткові документи. При цьому митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання повинен надати, лише належні та необхідні документи, які об'єктивно будуть підтверджувати заявлену митну вартість, а не витребувані з формальних підстав.

Згідно із пунктом 1 глави 1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів (далі - Правила), затверджених наказом Мінфіну від 24 травня 2012 року № 598, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 1 червня 2012 року за № 883/21195, рішення про коригування митної вартості товарів (далі - Рішення) - це закріплення результатів здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів як до, так і після їх випуску відповідно до вимог статей 54 і 55 МК України.

Статтею 57 МК України передбачені такі методи визначення митної вартості товарів: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

З матеріалів справи вбачається, що позивач при подачі митних декларацій для підтвердження заявлених відомостей подав необхідні документи, зокрема, контракт №482, рахунки-фактури, страховий поліс тощо.

Крім того, на вимогу відповідача подати додаткові документи, позивач надав: комерційну пропозицію від 19.06.2014 б/н; прейскурант (прайс-лист) від 19.06.2014 б/н; копію митної декларації країни відправлення від 25.06.2014 №046-2014-41-016456-01-2-00; експертний висновок №Ц-296 від 16.07.2014, та повідомив, що відомості, які вимагаються, вже є у розпорядженні відповідача.

Враховуючи надані позивачем та відповідачем докази, та положення ч.2 ст.72 КАС України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржувані рішення підлягають скасуванню, як протиправні, оскільки відповідачем не було доведено факт проведення з позивачем консультацій, як передумови для застосування резервного методу, та як передумови для висновків про неможливість застосування по черзі інших методів, визначених встатті 57 Митного кодексу України, до резервного методу.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Інші доводи апелянта також не заслуговують уваги, оскільки не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.

еруючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2015 року, залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2015 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

М.І. Кобаль

.

Головуючий суддя Карпушова О.В.

Судді: Кобаль М.І.

Епель О.В.