Постанова № 44446886, 26.05.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1321/15 Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А.

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 травня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Петрика І.Й.Суддів:Ключковича В.Ю., Собківа Я.М.,При секретарі:Валяєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціальна науково-рестравраційна проектно-будівельно-виробнича майстерня «Україна-реставрація» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціальна науково-рестравраційна проектно-будівельно-виробнича майстерня «Україна-реставрація» пред'явило позов до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 листопада 2014 року № 0019191501.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з ухваленням нового рішення у справі з таких підстав.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 198, 202, п. 4 ч. 1ст. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві проведено камеральну перевірку даних, задекларованих товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно-виробнича майстерня «Україна-реставрація» у податковій звітності з податку на додану вартість за серпень 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно-виробнича майстерня «Україна-реставрація» пункту 201.10 статті 201 розділу V Податкового кодексу України.

За наслідками камеральної перевірки державною податковою інспекцією у Подільському районі головного управління Міндоходів у місті Києві складено акт від 20.10.2014 № 5953/26-56-15-01-38/35962266, який надісланий на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно-виробнича майстерня «Україна-реставрація» 22.10.2014 та вручений представникові товариства 04.10.2014, про що свідчать матеріали справи, зокрема, рекомендоване повідомлення поштового відправлення.

На підставі акту податковим повідомленням-рішенням державної податкової інспекції у Подільському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 17.11.2014 №00191915011 товариству з обмеженою відповідальністю «Спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно-виробнича майстерня «Україна-реставрація» збільшено суму грошового зобов'язання податку на додану вартість за серпень 2014 року на суму 80208,34 грн., з якої: за основним платежем - 64 166 грн. 67 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 16 041 грн. 67 коп.

Позивач не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкового повідомлення-рішення відповідачем суду не доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів із таким висновком суду першої інстанції не погоджується із огляду на наступне.

В результаті співставлення з даними Єдиного реєстру податкових накладних, податковим органом встановлено, що ПП «ВКФ «Генефіс» (ІПН 313260712368) - податкові накладні № 6 та № 1 в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстровані помилково, у зв'язку з чим контролюючим органом вказано на Порушення позивачем при включені до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 50 000,00 грн. відповідно до податкової накладної № 6 від 27.08.2014 року, в розмірі 14 166,67грн. відповідної до податкової накладної № 1 від 26.08.2014 року приписів п. 201.10 ст. 201 ПК України.

Як вбачається із пояснень представника товариства, позивачем при формуванні Реєстру виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2014 року до розділу «Отримані податкові накладні» помилково були внесені реквізити інших накладних.

При цьому, в жовтні позивачем було виявлено технічну помилку, у зв'язку з чим в Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2014 року відкореговано суми за податковими накладними № 1, № 6, і № 8 та включено податкові накладні № 20, № 21, № 22, № 23, № 24, № 25, № 26, № 27, № 28, № 29, № 30.

Отже, колегією суддів встановлено, що ПП «ВКФ «Генефіс» зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних накладні № 1 (дата виписки - 26.08.2014) на суму ПДВ 14 166,67 грн. та № 6 (дата виписки - 27.08.2014) на суму ПДВ 50 000 грн., проте позивачем відкореговано суми за податковими накладними № 1 і № 6 та включено податкові накладні № 20, № 21, № 22, № 23, № 24, № 25, № 26, № 27, № 28, № 29, № 30, тобто з розбивкою податку на додану вартість на меншу суму, задля уникнення обов'язку реєстрації таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 201.6. ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201. 7 ст. 201 ПК України).

Відповідно до 201.10 ст. 201 Податкового кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку із придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Отже, підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту у разі порушення постачальником товару (послуги) порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі, є подача платником податку податкової декларації за звітний податковий період з доданою заявою із скаргою на такого постачальника.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було подано Додаток 8 до податкової декларації з податку на додану вартість, але при його дослідженні встановлено, що даний додаток подано без заповнення основних реквізитів та не подано передбачених копій товарних чеків або копій первинних документів, що підтверджують факт отримання таких послуг, як того вимагає п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем безпідставно відображено у складі податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним, які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та скасуванню не підлягає.

Крім того, колегія суддів наголошує, що камеральну перевірку відповідачем проведено 20 жовтня 2014 року, а Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з ПДВ (Д1) ПП «ВКФ «Генефіс» подало лише 19 листопада 2014 року, тобто на момент проведення камеральної перевірки позивача та встановлення відповідних порушень, розрахунок коригування сум ПДВ податковому органу не подавався.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні постанови було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню є помилковим.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, тому вбачаються підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про відмову в задоволені позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 41, 94, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2015 року задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2015 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволені позовних Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціальна науково-рестравраційна проектно-будівельно-виробнича майстерня «Україна-реставрація» відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.Й. Петрик

Судді: В.Ю. Ключкович

Я.М. Собків

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Ключкович В.Ю.

Собків Я.М.