Ухвала суду № 44446867, 12.05.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2214/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

12 травня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2015 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Гранд Галерея" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.01.2015 №5026552209, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТС Гранд Галерея" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.01.2015 №5026552209.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для зміни судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Гранд Галерея" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Енкі Констракт» за серпень 2014. Результати перевірки оформлені актом від 25 грудня 2014 за №1297/26-55-22-09/39119068.

Перевіркою встановлено порушення позивачем положень статті 185, пунктів 198.3, 198.6, 198.8 статті 198, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 160168,00 грн.

20 січня 2015 року на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №5026552209, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 200210,00 грн., у тому числі: 160168,00 грн. - основний платіж, 40042,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з вище вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість можливе, за умови придбання ним товарів та послуг для використання їх при здійсненні ним господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту допускається за умови придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання повинна бути реальною, тобто повинна мати місце об'єктивна зміна складу активів платника податків.

Так, між товариством з обмеженою відповідальністю «Енкі Констракт» (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «ТС Гранд Галерея» (покупець) укладено договір поставки від 11.08.2014 №14/08, відповідно до якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити непродовольчі товари.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем було надано копії договору поставки від 11.08.2014 №14/08, накладних-специфікацій за відповідний період, податкових накладних за відповідний період.

Крім того, судом апеляційної інстанції витребовувались документи в підтвердження реальності здійснення операцій.

Позивачем, було надано документи, які підтверджують рух товарів та реалізацію цих товарів, зокрема це прибуткові накладні. Це документи які складаються під час постачання товарів, та прибуткування їх на складі. З даних документів можна відслідкувати який товар був реалізований та в якій кількості. Також було надано фіскальні чеки, з яких вбачається сама реалізація товару. Крім того, позивачем було надано книгу обліку довіреностей, з якого вбачається, що документи були підписані уповноваженою на це особою.

На підставі на даних документів можна стверджувати, що дані операції дійсно виконувались та були реальними.

Крім того, згідно висновків акту перевірки державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 25.12.2014 №1297/26-55-22-09/39119068, контрагент позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «Енкі Констракт» створено в 2013 році, має кількість працюючих 8 осіб.

Також, в акті перевірці наводиться інформація по ланцюгу контрагентів товариства з обмеженою відповідальністю «Енкі Констракт» до 4 ланки та без будь-яких фактів фіксації порушення робиться висновок про нереальність господарських взаємовідносин позивача із товариством з обмеженою відповідальністю «Енкі Констракт».

Так, акт перевірки не містить як аналізу дотримання податкової дисципліни позивачем та його контрагентом, так і доказів порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин, зокрема, не вбачається відхилень між сумами задекларованих податкових зобов'язань та податкового кредиту між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Енкі Констракт».

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 № К/9991/37637/12, від 17.02.2014 № К/800/50945/13, від 19.02.2014 № К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 № К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13.

Таким чином, позивачем підтверджено реальність господарських операцій з ТОВ «Енкі Констракт» та при здійсненні операцій діяв як добросовісний платник, а відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, протилежного не доведено.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2015 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І.О.Лічевецький

В.Е.Мацедонська

Повний текст рішення виготовлено 18.05.2015р.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Мацедонська В.Е.

Лічевецький І.О.