Постанова № 44446596, 28.05.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 травня 2015 року

справа № 804/669/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мартиненка О.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петриківському районі Дніпропетровської області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2015 року у справі №804/669/15 за позовом управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петриківському районі Дніпропетровської області про зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

14.01.2015 року управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської області звернулося до суду із позовом, в якому просило зобов’язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петриківському районі Дніпропетровської області включити до актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання витрати на загальну суму 1207,02грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петриківському районі Дніпропетровської області на користь управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської області витрати на виплату основного розміру пенсії та витрати на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві за вересень, жовтень, листопад 2014 року в сумі 1207,02грн.

Не погодившись з постановою суду, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петриківському районі Дніпропетровської області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нову про відмову в позові. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що діючим законодавством не передбачено такий захист прав позивача як зобов’язання відповідача підписати акт звірки, оскільки існує спір про право на виплату. Позицію щодо відсутності для стягнення з Фонду спірних сум відповідач посиланням на Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на

виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003р. №5-4/4, зареєстрованого в Мін’юсті України 16.05.2003р. за №376/7697, яким такого відшкодування не передбачено.

У судове засідання, сторони, які належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи, не з’явились, у зв’язку з чим, відповідно до ст..41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи із наступного.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що Фонд зобов’язаний відшкодувати позивачу витрати, які пов’язані з виплатою та доставкою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, який стався на території країн СНД. Проте, позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушено права, у зв’язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог.

З такими висновками суду першої інстанції в повній мірі неможливо погодитися з наступних підстав.

Так, статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі – Основи) встановлено, що загальнообов’язкове державне соціальне страхування – це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Статтею 4 вказаного Закону визначено види загальнообов’язкового державного соціального страхування до яких віднесено: пенсійне страхування; страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття.

Відповідно до ст..12 Закону спори, що виникають із правовідносин за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду.

За пенсійним страхуванням згідно з пунктом 1 статті 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов’язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв’язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.

Відповідно до пункту 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров’я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним своїх трудових обов’язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Згідно з частиною четвертою статті 26 Основ, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, відповідно до статті 25 Основ, є Фонд.

Відповідно до ч.2 ст. 2 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-XIV, особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов’язаних з виконанням ними трудових обов’язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов’язане з виконанням нею трудових обов’язків.

Підпунктом "а" статті 27 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що громадянам України – переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Відповідно до абзацу другого пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 1105-XIV відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Таким чином, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами ПФУ – відшкодувати останньому витрати, є Фонд.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про обов’язок Фонду відшкодувати витрати, які пов’язані з виплатою та доставкою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

В той же час, як вбачається з заявленого позову, управління ПФУ обраний спосіб захисту права у вигляді зобов’язання включити до заліку витрати, які понесені у зв’язку з виплатою пенсій, пов’язує з порядком відшкодування таких витрат, який встановлено Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003р. №5-4/4, зареєстрованого в Мін’юсті України 16.05.2003р. за №376/7697.

Натомість, вказаний Порядок не регулює спірні правовідносини, які виникли в межах цієї справи, оскільки встановлене цим Порядком правило щодо підписання актів звірки розрахунків підлягає застосуванню лише за відсутності спору.

У разі наявності спору та незгоди на підписання актів звірки розрахунків з боку Фонду, що має місце у спірному випадку, вимоги про стягнення таких сум мають вирішуватись шляхом пред’явлення органами ПФУ позову про стягнення цих сум, а не шляхом пред’явлення вимог про підписання актів звірки

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеній в постановах від 28 листопада 2011 року № 21-366а11, 19 березня 2012 року № 21-364а11, 10 червня 2014 року № 21-154а14.

Відповідно до ст.11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Обґрунтовуючи необхідність виходу за межі позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що захист прав позивача неможливий у спосіб, про який він просить.

Тобто, суд першої інстанції, фактично, не вийшов за межі позовних вимог, а змінив предмет позову та вирішив позовні вимоги, які не заявлялися.

Таким чином, суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в позові.

Керуючись ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ст.205, ст.207 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петриківському районі Дніпропетровської області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2015 року у справі №804/669/15 скасувати та прийняти нову.

У задоволенні позову управлінню Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської області відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її постановлення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.В. Мартиненко

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов