Ухвала суду № 44446586, 28.05.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2015 рокусправа № 804/16686/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередниченко В.Є.,

суддів: Суховарова А.В. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року у справі № 804/16686/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МС Девелопмент» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МС Девелопмент» (далі - ТОВ «МС Девелопмент») 30 вересня 2014 року звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області, згідно з яким, просить скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0001992203 від 29 травня 2014 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення повинно бути скасоване, оскільки висновки відповідача щодо нереальності господарських операцій позивача з ТОВ «Інтервенто», викладені у акті №994/04-65-22-03/35861700 від 19 травня 2014 року (далі - акт перевірки) на підставі якого його було прийнято є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 рудня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

В апеляційній скарзі зазначає, що позивачем не було надано до перевірки та до суду першої інстанції:

- проектної документації, на підставі якої проводились роботи та яка передбачена договором;

- дозволів/згоди фізичних осіб-підприємців (орендодавців) на проведення ремонту підлоги нежитлового приміщення, яке належить їм на праві власності;

- первинних документів, щодо реалізації послуг придбаних у ТОВ «Інтервенто», а саме: акти виконаних робіт, податкові накладні, документи підтверджуючі сплату за отримані послуги.

- доказів оплати за отримані послуги, а саме: платіжні доручення, банківські виписки.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «МС Девелопмент» щодо дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість з платником податків ТОВ «Інтервенто» за період січень 2014 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено акт №994/04-65-22-03/35861700 від 19 травня 2014 року в якому зроблено висновок про порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 358720,00 грн. (т.1 а.с.7-17).

Податкове зобов'язання з податку на додану вартість (основний платіж), визначене відповідачем у зв'язку із включенням позивачем до складу податкового кредиту за січень 2014 року податку на додану вартість в сумі 358720,00 грн. за податковими накладними виписаними ТОВ «Інтервенто».

Згідно з актом перевірки відповідач вважає, що господарські відносини між позивачем та ТОВ «Інтервенто» здійснювались без мети реального настання правових наслідків, так як контрагент останнього має ознаки фіктивності.

При цьому, відповідач дійшов висновку про те, що операції з придбання послуг по ланцюгу постачання від ТОВ «Інтервенто» до позивача не містять по суті розумних економічних або інших причин (ділової мети).

Позиція податкового органу про недійсність господарських операцій позивача ґрунтується на висновках акта перевірки ТОВ «Інтервенто» (т.3 а.с.40-48).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001992203 від 29 травня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 358720,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 179360,00 грн. (т.1 а.с.18).

За результатами адміністративного оскарження вищевказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цьогоКодексу).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів/послуг, до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів/послуг, факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач (замовник) у межах своєї господарської діяльності шляхом укладання у письмовій формі договору підряду придбав у ТОВ «Інтервенто» послуги (ремонт підлоги нежитлового приміщення).

При цьому, з врахуванням положень п.п. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» реальність вчинення зазначеної господарської операції підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, які підтверджують обставини поставки товару, а саме: договором підряду №8 від 03 січня 2014 року (т.1 а.с.53), актами прийому виконаних будівельних робіт (т.1 а.с.164-167,177-179,189-192,202-204,214-216,225-227,236-238,247-249 т.2 а.с.8-10,19-21,30-32,41-43,52-54,63-65,74-76,85-87, 96-98,107-110,118-120,129-131,139-141,148-150,158-160, 168-170,178-180,188-190,198-200,208-210,218-220,229-231,240-242, т.3 а.с.1-3,12-14,23-25), довідками вартості виконаних будівельних робіт/затрат (т.1 а.с.168,190,193,205,217,228,250, т.2 а.с.11,22,33,44, 55,66,77,88,99,110,121-123,132,142,151,161,171,181,191,201,211,221,232-234,243, т.3 а.с.4,15,26), договірними цінами (т.1 а.с.169-170,181-182,194-195,206-207,218-219,229-230,239-241, т.2 а.с.1-2,12-13,23-24,34-35,45-46,56-57,67-68,78-79,89-90,100-101,111-112,133-134,143,152-153,162-163,172-173, 182-183,192-193,202-203,212-213,222-223,244-245, т.3 а.с.5-6,16-17,27-28), локальними кошторисами (т.1 а.с.171-173,183-185,196-198,208-210,220-221,231-235,242-243, т.2 а.с.3-4,14-15,25-29,36-40,47-48, 58-59,69-70,80-81,91-92,112-103,113-114,124-125,135-136,144,154-155,164-165,174-175,184-185,194-195, 204-205,214-215,224-225,235-236,246-247, т.3 а.с.78,18-19,29-30), підсумковими відомостями (т.1 а.с.174-176,186-188,199-201,211-213,222-224,244-246, т.2 а.с.5-7,16-18,49-51,60-62,72-73,82-84,93-95, 104-106,115-117,126-128,137-138,145-147,156-157,166-167,176-177,186-187,196-197,206-207,216-217, 226-228,237-239,248-250, т.3 а.с.9-11,20-22,31-33).

ТОВ «Інтервенто» виписано позивачу податкові накладні за січень 2014 року (т.1 а.с.60-93,148-163).

Отримані за умовами вказаних договорів підряду послуги були пов'язані з ремонтом в орендованих, на підставі договорів оренди, які були надані під час перевірки, позивачем у ФОП ОСОБА_1, нежитлових приміщеннях, які позивач використовує у власній господарській діяльності.

Розрахунки за умовами укладених договорів здійснено у безготівковій формі, що було підтверджено під час проведення перевірки оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками». На підставі договору про відступлення права вимоги № 3115 від 31 січня 2014 року, було передано право вимоги боргу за укладеним договором підряду №8 від 03 січня 2014 року до нового кредитора ТОВ «ВКФ «Енергія Плюс», з яким і відбувся розрахунок.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Інтервенто», за наслідками яких сформовано спірний податковий кредит, оскільки встановлені обставини справи свідчать про виконання послуг, оплату їх вартості, використання у власній господарській діяльності.

Надані позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов'язкові посвідчення.

Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи відповідача в підтвердження нереальності спірних господарських операцій позивача на ненадання позивачем під час перевірки та до суду першої інстанції проектної документації, на підставі якої проводились роботи та яка передбачена договором підряду та дозволів/згоди фізичних осіб-підприємців (орендодавців) на проведення ремонту підлоги нежитлового приміщення, яке належить їм на праві власності, оскільки податковим органом не було надано суду доказів про витребування зазначених документів у позивача під час перевірки та не заявлялось клопотання про необхідність їх витребування під час розгляду справи.

Крім того, посилання відповідача в акті перевірки на акт перевірки ТОВ «Інтервенто» є неправомірними з наступних підстав.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2014р. у справі №804/6025/14 позовні вимоги ТОВ «Інтервенто» до ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково: визнано протиправними дії ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська щодо коригування показників податкової звітності ТОВ «Інтервенто» за січень 2014 року, яке відбулося на підставі акта №894/04-61-22-4/38198809 від 16.04.2014р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Інтервенто» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з ПДВ за період січень 2014 року», в тому числі дії з виключення з інформаційної системи податкового органу АІС «Податковий блок», АІС «Система обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» сум податкового кредиту з ПДВ, які визначені ТОВ «Інтервенто» у податкових деклараціях за січень 2014 року, у зв'язку з придбанням товарів/послуг у ТОВ «Авист», та зобов'язано ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська відновити показники податкової звітності ТОВ «Інтервенто» за січень 2014 року, в тому числі зобов'язано відновити в інформаційній системі податкового органу АІС «Податковий блок», АІС «Система обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» суми податкового кредиту з ПДВ, які ТОВ «Інтервенто» включило до податкових декларацій з ПДВ за січень 2014 року, у зв'язку з придбанням товарів/послуг у ТОВ «Авист».

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2014 року у справі №804/6025/14 апеляційну скаргу ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2014 року залишено без змін.

Взагалі в акті перевірки відсутність реальності вчинення позивачем господарської діяльності пов'язується податковим органом з обставинами діяльності його контрагента, що є неприпустимим як за законодавством України так і за міжнародними нормами.

Зокрема, ст. 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 «Булвес» АД проти Болгарії, які згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань… Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Отже, виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач зазначеного обов'язку не виконав.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року у справі №804/16686/14 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 29 травня 2015 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: О.М. Панченко