Ухвала суду № 44446507, 21.05.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

21 травня 2015 рокусправа № 808/5403/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Нагорної Л.М.

суддів: Юхименка О.В. Мельника В.В.

за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В.,

представника відповідача - Міщенко О.В. (довіреність від 12.01.2015)

представника позивача - Мізіної Г.О. (довіреність від 10.06.2014)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року у справі № 808/5403/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод зварювальних флюсів та скловиробів" до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У серпні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Запорізький завод зварювальних флюсів та скловиробів" (надалі - Позивач) звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області (надалі - Відповідач), у якому просили визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001441500 від 19.08.2014 року, яким Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за основним платежем 181 331,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 45 333,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до Податкового кодексу України платник податків не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та податкового законодавства. При цьому звертають увагу на те, що податковим органом висновки про нереальність господарських операцій між Позивачем та його контрагентом здійснено на підставі актів перевірок вказаних контрагентів в подальшому по ланцюгу постачання. (том 1 а.с.2-9)

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод зварювальних флюсів та скловиробів" - задоволено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що по взаємовідносинам з безпосереднім контрагентом Позивачем у повній мірі доведено реальність здійснення відповідної господарської операції, що підтверджується належними первинними документами, а контрагент (ТОВ «Ландшафт») був зареєстрований як платник податків та мав свідоцтв платника ПДВ . При цьому, в силу приписів ст.. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. (том 2 а.с.75-82)

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ДПІ в Заводському районі м. Запоріжжя подала апеляційну скаргу, відповідно до якої, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовували тим, що судом першої інстанції не враховано, що за наслідками зустрічної звірки ТОВ «Ландшафт» не підтверджено реальність його господарських відносин з ТОВ «СТВ Сталь», ПАТ "Запорізький завод зварювальних флюсів та скловиробів" та факт транспортування продукції Підприємством ТОВ «Центр будівельних технологій» від ТОВ «Ландшафт» до ПАТ «Запорізький завод зварювальних флюсів та скловиробів». Крім того, у ТОВ «Ландшафт» відсутні первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ «СТВ Сталь» та враховуючи віддаленість вказаних підприємств та Позивача і його контрагента ТОВ «Ландшафт» одне від одного та кількість технічного персоналу, поставка продукції між вказаними підприємствами фізично видається неможливою та економічно невигідною. Крім того, звертають увагу невідповідність транспортних засобів, які зареєстровані за перевізником ТОВ «Центр будівельних технологій» та транспортними засобами, зазначеними вказаним перевізником у виписаних ним товарно-транспортних накладних для перевезення продукції від ТОВ «Ландшафт» Позивачу. При цьому перевезення здійснювалося однією машиною тричі, що видається за неможливе, враховуючи віддаленість місцезнаходження контрагентів. З огляду на вищенаведене вважають, що вказані господарські операції були спрямовані на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди покупцям посередникам по ланцюгу постачання з метою штучного формування податкового кредиту. (том 2 а.с.83-86).

ПАТ "Запорізький завод зварювальних флюсів та скловиробів" заперечувало проти задоволення апеляційної скарги. Зазначали, що висновки податкового органу про нереальність господарських операцій між Позивачем та ТОВ «Ландшафт» зроблені виключно на підставі актів зустрічних перевірок контрагента Позивача. Звертають увагу на те, що чинним законодавством не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі податковими. Крім того, Позивачем у судовому засіданні вже доказувалося, що вантажні операції з м. Марганця до м. Запоріжжя здійснювалися не тричі, а двічі на день, та різними водіями (мають однакові прізвища та різні ініціали) та різними машинами (мають різні номери), що свідчить про невідповідність висновків податкового органу фактичним матеріалам справи. (а.с.96-99)

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник Відповідача - ДПІ в Заводському районі м. Запоріжжя , вимоги апеляційної скарги підтримала та просила їх задовольнити із підстав, у ній зазначених та пояснила, що інших доказів на підтвердження їх позиції не має.

Представник Позивача - ПАТ "Запорізький завод зварювальних флюсів та скловиробів" проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на необгрунтованість її доводів та невідповідність висновків перевіряючих фактичним обставинам справи, про що ними зазначено у наданих до суду запереченнях, та що фактично підтверджується і актом перевірки ДПІ ( їх таблицею на а.с.46 стосовно перевезення товарів - адже водії мають однакові прізвища але різні ініціали та перевезення відбувалось різними машинами з різними номерними знаками).

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що уповноваженими працівниками ДПІ в Заводському районі м. Запоріжжя проведено документальну позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод зварювальних флюсів та скловиробів" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2014 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у березні 2014 року; за травень 2014 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у квітні 2014 року, за результатами якої складено Акт перевірки №593/154-120/00293255 від 01 серпня 2014 року. (том 1 а.с.13-54)

Перевіркою встановлено порушення:

- пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 V Податкового кодексу України , внаслідок чого ПАТ "Запорізький завод зварювальних флюсів та скловиробів" завищено податковий кредит від придбання товарів (робіт, послуг) за березень 2014 року на вартість ТМЦ, згідно накладних, виписаних ТОВ "Ландшафт" на Публічне акціонерне товариство "Запорізький завод зварювальних флюсів та скловиробів" на загальну суму 1087984,2 грн., в т.ч. ПДВ 181330,7 грн., що в свою чергу призвело до завищення податкового кредиту в декларації з ПДВ за березень 2014 року на 181331 грн. ПДВ (рядок 17 декларації з ПДВ за березень 2014 року),

- пункту 200.1 та пункту 200.3 статті 200 Розділу V Податкового кодексу України, внаслідок чого ПАТ "Запорізький завод зварювальних флюсів та скловиробів" завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (березня 2014 року) на 181331 грн., а саме, від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 декларації з ПДВ за березень 2014 року) повинне становити 1088574,0 грн., та відповідно завищено суму від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду (березня 2014 року), зарахованої до складу податкового кредиту наступного звітного податного періоду (рядок 20.2 декларації з ПДВ за березень 2014 року) на 181331 грн., яка повинна становити 1088574,0 грн.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом стосовно Позивача винесено податкове повідомлення-рішення №0001441500 від 19 серпня 2014 року, яким ПАТ "Запорізький завод зварювальних флюсів та скловиробів" зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 181331 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 45333,00 грн. (том 1 а.с.11)

Визнання протиправними та скасування вказаного податкового повідомлення-рішення і було предметом судового розгляду.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ "Запорізький завод зварювальних флюсів та скловиробів", суд першої інстанції виходив з того, що по взаємовідносинам з безпосереднім контрагентом Позивачем у повній мірі доведено реальність здійснення відповідної господарської операції, що підтверджується належними первинними документами, а контрагент (ТОВ «Ландшафт») був зареєстрований як платник податків та мав свідоцтв платника ПДВ . При цьому, в силу приписів ст.. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, та зазначає наступне.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використанням придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі - Положення), забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи (на паперових і машино зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи вищезазначені норми, у ході розгляду справи судом повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач протягом періоду, що перевірявся, мав взаємовідносини з ТОВ "Ландшафт".

Між ТОВ "Ландшафт" (Постачальник) та ПАТ "Запорізький завод зварювальних флюсів та скловиробів" (Покупець) було укладено договір №203 від 10 грудня 2013 року, згідно умов якого Постачальник поставляє концентрат марганцевий збагачений оксидний ТУ У 13.2-31933095-003:2009 виробництва ТОВ «НВП «Укрекологія», а Покупець купує в асортименті за якістю, ціною та кількістю згідно Специфікацій (Додатків), що є невід'ємною частиною даного Договору. (а.с.71-74)

Факт поставки визначеного договором товару підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами, а саме: специфікаціями, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, сертифікатами якості на концентрат марганцевий №041/У, 048/УС, 049/УС, 050/УС, 051/УС, 053/УС, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, журналом реєстрації довіреностей, актом звірки взаєморозрахунків, технічними умовами ДСТУ 9087-81 флюсі зварювальні плавлені, картками складського обліку матеріалів, лімітно-заборною карткою, оборотною відомістю, випискою із журналу ТМЦ. (том 1 а.с.75-251)

З огляду на встановлені судом обставини та наявні первинні документи, які містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством для первинних документів, які фіксують факт здійснення господарської операції і до змісту яких у Відповідача претензій не виникало, суд дійшов обґрунтованого висновку про правомірність включення до податкового кредиту сум ПДВ за поставлений контрагентом Позивача - ТОВ "Ландшафт" - товар.

Висновки податкового органу щодо нереальності здійснення господарських відносин між Позивачем та його контрагентом були здійснені лише на підставі даних акту перевірки вказаного контрагента, при цьому ніякі порушення (ненадання первинної документації, дефектність первинних документів тощо) з боку Позивача у Акті перевірки податковим органом не зазначались.

При цьому, Податковий кодекс не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. А в силу вимог статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відносно посилань заявника апеляційної скарги на те, що реальність господарських відносин між Позивачем та його контрагентом не можливо підтвердити з огляду на неналежне оформлення товарно-транспортних документів, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. п. 11.4, 11.5, 11.6, 11.7 вказаних Правил оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Тобто, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних може свідчити лише про дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій за наявності інших підтверджуючих документів. Відсутність саме товарно-транспортних накладних не є підставою для не включення вартості придбаних товарів до валових витрат та формування податкового кредиту.

Крім того, посилання заявника апеляційної скарги на те, що перевезення здійснювалися однією машиною тричі, визнаються колегією суддів безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи, адже, відповідно до товарно-транспортних накладних, перевезення здійснювалися однією і тією ж особою максимум двічі з урахуванням того, що в перевезеннях брали участі два водія з однаковим прізвищем, але різними ініціалами - ОСОБА_3 (авто № АВБ №266475) та ОСОБА_4 (авто № 404126) (а.с.89,92,116,125)

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, а у межах доводів апеляційної скарги підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, 206 КАС України, суд, -

ухвалив :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року у справі № 808/5403/14 - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України у строки, визначені статтею 212 КАС України.

Повний текст ухвали складено 22 травня 2015 року.

їГоловуючий: Л.М. Нагорна

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: В.В. Мельник