Ухвала суду № 44446460, 27.01.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

27 січня 2015 рокусправа № 804/1835/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 р. по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Веста-Пласт" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

У січні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 15.01.2013 року за №0000372201 про застосування до ТОВ "Веста-Пласт" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем 310 501,26 грн., та штрафних санкцій 77 625,32 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 р. адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.01.2014 року за № 0000372201 про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю "Веста-Пласт" (код ЄДРПОУ - 32495200) суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем - 310501,26 грн. та штрафних санкцій - 77625,32 грн.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з'ясування судом першої інстанції обставин справи просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Веста-Пласт" 26.05.2003 року зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

У період з 10.12.2013 року по 16.12.2013 року посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Веста-Пласт" з питання здійснення операцій з придбання та продажу експортної продукції за період липень 2013 року і правильності та правомірності їхнього відображення у податковому обліку, за результатами якої складено акт №2766/221/32495200 від 23.12.2013 р.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за липень 2013 року на суму 310501,26 грн.

Не погодившись з висновками, викладеними в акті перевірки №2766/221/32495200 від 23.12.2013 р., позивач подав заперечення до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області вих.№1-289-4 від 27.12.2013 року. Відповідно до відповіді відповідача «Про результати розгляду заперечень до акту перевірки ТОВ "Веста-Пласт" за вих.407/10/22-218 від 10.01.2014 року висновки, викладені в акті від 23.12.2013 р. №2766/221/32495200 є правомірними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства.

На підставі акту перевірки від 23.12.2013 р. №2766/221/32495200 відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 15.01.2013 року за №0000372201, яким ТОВ "Веста-Пласт" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем 310 501,26 грн., та штрафних санкцій 77 625,32 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було правомірно відображено у податковому обліку суми податку на додану вартість.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

На підтвердження реальності проведеної господарської операції позивач надав копії первинної документації: копії договору, копію контракту, копії додаткових угод на пролонгацію, копії видаткових/податкових накладних, копії вантажно-митних декларацій (ВМД) з рахунками, пакувальними листами, додатковою дорожньою відомістю, сертифікатом про походження товару, висновком про походження товару до договору № 04-ВПЛ-11/АКБ від 23.05.2011 року, копії специфікацій до договору, копії податкової декларації, копії карток рахунків.

Так, придбання акумуляторних батарей підтверджується видатковими накладними № ВД0-002021 від 27.06.2013 року та ВД0-002020 від 27.06.2013 року, податковими накладними № 223 від 27.06.2013 року та № 224 від 27.06.2013 року на загальну суму 1863355,58 грн., в т.ч. ПДВ 310559,26 грн.

В бухгалтерському обліку придбання акумуляторних батарей відображено наступною кореспонденцію рахунків: Дт 281 Кт 631- оприбуткування товару, Дт 902 Кт 281 формування собівартості товару та Дт 79 Кт 902 фінансовий результат формування вартості товару.

Для подальшої реалізації, на підставі контракту № 04ВПЛ-11/АКБ від 23.05.2011 року укладеного між ТОВ "Веста-Пласт" та ТОВ "Торговый дом "Источник тока Курский" та додаткової угоди № 8 від 26.11.2012 року, ТМЦ було реалізовано на експорт, що підтверджується вантажно-митними деклараціями від 01.07.2013 року № 410326 та № 410327 на загальну суму 1675995,06 грн.

Водночас, висновків щодо невідповідності наданих ТОВ "Веста-Пласт" до перевірки документів первинного бухгалтерського обліку вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», або щодо інших порушень складання податкової звітності з податку на додану вартість, в тому числі й податкового кредиту з ПДВ, що зумовило б підстави для невизнання податкової звітності ТОВ "Веста-Пласт" з податку на додану вартість акт перевірки від 23.12.2013 р. №2766/221/32495200 не містить.

При цьому, матеріали справи свідчать, що висновків зазначених в акту перевірки податковий орган дійшов з огляду на те, що операція з реалізації товару ТОВ "Веста-Пласт", попередньо отриманого від іншого контрагента, на має за своєю сутністю економічної доцільності, оскільки фактичні витрати на придбання товару загальною ціною 1 863 355,58 грн. (без ПДВ 1 562 796,32 грн., ПДВ 310 559,26 грн.), а реалізація на експорт - на загальну суму 1 675 995,06 грн.

Тобто, позивачем було реалізовано продукцію за ціною нижчою за собівартість. Так обсяг продажу виготовленої продукції є меншим ніж обсяг придбаних товарів та послуг, з яких складається собівартість виготовленої продукції.

На думку податкового органу, фактичним джерелом вигідності цієї операції для ТОВ "Веста-Пласт" є лише податкова вигода у вигляді податкового кредиту на суму 310 559,26 грн., яка полягає у можливості несплати, на цю суму до Державного бюджету України податку на додану вартість.

Тобто, фактично, підставою для невизнання права позивача на формування податкового кредиту стала збитковість реалізації виготовленої позивачем продукції.

Однак із зазначеним твердженням неможливо погодитись, з огляду на те, що збитковість окремої господарської операції, що враховується для цілей оподаткування має визначатись з урахуванням грошових сум, які стосуються саме цієї господарської операції, з урахуванням її економічної мети, змісту та обсягу.

До факторів ціноутворення, крім рівня витрат, пов'язаних з виробництвом товару, належать також рівень попиту на продукцію, кон'юнктура ринку, платоспроможність покупця, обсяги виробництва та складські запаси продавця та інші умови, які об'єктивно впливають на формування ціни. При цьому, чинним законодавством не передбачено обов'язковості визначення бази оподаткування товару, виходячи із його собівартості.

Крім того, під господарською діяльністю, згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, розуміється - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договором комісії, доручення та агентськими договорами.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що приписи Податкового кодексу України, не ставлять в залежність право платника податків на формування податкового кредиту від наявності чи відсутності доходу по окремим господарським операціям, оскільки вказане не може свідчити про відсутність можливості отримання доходу з усієї господарської діяльності.

Таким чином, Податковий кодекс України не встановлює жодних інших вимог, крім вказаних вище, щодо формування податкового кредиту. При цьому, порядок формування податкового кредиту не має зв'язку з фінансовим результатом звітного періоду.

Отже, господарська діяльність також як і підприємницька, проводиться особою на власний ризик, тобто при здійсненні всіх необхідних дій, заходів, укладанні відповідних угод, тощо; особа не може бути впевненою, що той прибуток, на який вона розраховувала протягом провадження господарської діяльності, ще й в тому самому обсязі неодмінно настане. Таким чином придбаваючи товар та відносячи суму ПДВ від цього придбання до податкового кредиту відповідного звітного періоду за результатами якого було отримано від'ємне значення, позивач не знав і не міг знати, чи виправдаються вимушені витрати майбутнім прибутком, що отримає підприємство.

Крім того, відповідачем не проведено детального та обґрунтованого аналізу цін, які існували на світовому ринку щодо товарів, які реалізовував позивач, не здійснено аналізу договорів з ідентичними (однорідними) товарами у співставних економічних умовах, не проаналізовано та не дана оцінка наявності або відсутності будь-яких інших об'єктивних умов, що існували на ринку ідентичних (однорідних) товарів та могли вплинути на ціну.

Таким чином, доводи відповідача, щодо невизнання права позивача на податковий кредит у зв'язку зі збитковістю реалізації виготовленої позивачем продукції є безпідставними та обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції.

Також, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що податковим органом не враховано, що фінансовим результатом здійснених позивачем експортних операцій є прибуток, оскільки фінансовий результат операції розраховується як різниця між доходом від реалізації товарів без врахування ПДВ і собівартістю реалізованих товарів також без врахування ПДВ.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд , -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим