Постанова № 44446362, 27.05.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2015 р. Справа № 903/1246/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуюча суддя Сініцина Л.М.

судді Гудак А.В.

Олексюк Г.Є

при секретарі судового засідання Вавринчук А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача - Підприємства з іноземними інвестиціями "ЛУКОЙЛ-Україна" від 03.04.2015 р. на рішення господарського суду Волинської області від 23.02.15 р. у справі № 903/1246/14

за позовом Луцької міської ради

до відповідача Підприємства з іноземними інвестиціями "ЛУКОЙЛ-Україна"

про внесення змін в договір оренди земельної ділянки

за участю представників сторін:

від позивача: Форостецький І.О. - головний спеціаліст, юрист управління земельних ресурсів, довіреність в справі;

від відповідача: Журавльов О.С. - представник, довіреність в справі.

Рішенням господарського суду Волинської області від 23.02.2015 р. у справі № 903/1246/14 (суддя Пахолюк В.А.) позов Луцької міської ради до Підприємства з іноземними інвестиціями "ЛУКОЙЛ-Україна" задоволено; внесено зміни до договору оренди землі від 21.01.2003 р., укладеного між позивачем та відповідачем, а саме: в розділ 2. "Плата за землю", який викладено в новій редакції. При прийнятті рішення суд виходив з того, що чинним законодавством передбачено можливість зміни договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Оскільки, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є регульованою ціною, законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Підприємство з іноземними інвестиціями "ЛУКОЙЛ-Україна" звернулося з апеляційною скаргою від 03.04.2015 р., в якій просило скасувати рішення господарського суду Волинської області у справі № 903/1246/14 та прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю посилаючись на те, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд першої інстанції, приймаючи рішення не застосував положення статті 58 Конституції України та частини 3 статті 13 ЗУ "Про оренду землі" в редакції чинній на момент укладення договору оренди землі та прийшов до не вірного висновку, що договір оренди не підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню. Такий висновок суду не відповідає положенням чинного законодавства та спростовується доказами, що містяться в матеріалах справи. Обов'язковість нотаріального посвідчення договору оренди земельної ділянки від 21.03.2003 р. була встановлена ЗУ "Про оренду землі". Судом першої інстанції не застосовано положення статті 654 ЦК України. Зміни у договір оренди земельної ділянки від 01.01.2003 р., у формі додаткової угоди мають бути посвідчені нотаріально в обов'язковому порядку в незалежності від волевиявлення сторін. Листом від 19.11.2014 р. № 5237 ПІІ "ЛУКОЙЛ-Україна" погодилося на укладення додаткової угоди та на виконання статті 654 ЦК України просило повідомити про місце і час підписання додаткової угоди. Права місцевої територіальної громади в особі Луцької міської ради жодним чином порушені не були. Судом першої інстанції всупереч статті 111-28 ГПК України не прийнято до уваги висновок Верховного Суду України у постанові від 20.11.2012 р. у справі № 28/5005/640/2012. Судом першої інстанції не застосовано положення вимог частини 1 статті 4 ГПК та пункту 1 статті 59 ЗУ "Про місцеве самоврядування" щодо того, що офіційне оприлюднення регуляторних актів, прийнятих органами та посадовими особами місцевого самоврядування, здійснюється виключно у спосіб, передбачений статтею 12 Закону, шляхом їх публікації в друкованих засобах масової інформації.

Позивач - Луцька міська рада у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення господарського суду Волинської області без змін, а скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване рішення господарського суду прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи в межах наданих суду повноважень та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права. Судом в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору, доведено і всебічно обґрунтовано їх в рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності. Договір оренди земельної ділянки від 21.01.2003 р. є обов'язковим до виконання сторонами. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і, за бажанням однієї із сторін, може бути посвідчений нотаріально. Здійснення державної реєстрації додаткової угоди як і нотаріальне посвідчення вимагає дотримання процедури перереєстрації земельної ділянки, що передана в оренду, відповідно до чинного на даний час земельного законодавства. Оскільки, дана земельна ділянка, по вул. Дубнівська, 24 в м. Луцьку, не внесена в національну кадастрову систему, то необхідно: виготовити нову технічну документацію; створити обмінний файл з результатами робіт із землеустрою в електронному вигляді; отримати Витяг про земельну ділянку з державного земельного кадастру; присвоїти кадастровий номер такій земельній ділянці. Вказана вище процедура сформувалася після набрання чинності з 01.01.2013 р. ЗУ "Про державний земельний кадастр" та проводиться з метою наповнення Державного земельного кадастру інформацією про земельні ділянки. За таких умов, економічно обґрунтованим буде внесення змін, щодо розміру орендної плати, до договору оренди земельної ділянки за рішенням суду. Оскільки, пунктом 3.3 договору оренди передбачено можливість внесення змін до договору, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. Положеннями спірного договору оренди та нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом, або шляхом підписання додаткової угоди між сторонами. Пропозиція позивача здійснити реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі для нотаріального посвідчення не прийнята відповідачем ні до судового розгляду, ні під час розгляду справи в суді І інстанції. Проте, в апеляційній скарзі відповідач знову ж таки наполягає на укладенні додаткової угоди з нотаріальним посвідченням, що призводить до невиправданого затягування розгляду господарської справи та набуття чинності рішення суду без відповідних на це підстав. Рішення Луцької міської ради № 25/62 від 26.03.2008 р. "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Луцька" оприлюднено в газеті "Луцький замок" від 08.05.2008 р. № 18. Рішення Луцької міської ради від 24.06.2009 р. № 42/20 "Про впорядкування орендної плати за землю" оприлюднено в газеті "Луцький замок" від 02.07.2009 р. № 27. Згідно статті 73 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення Луцької міської є чинними та обов'язковими до виконання.

27.05.2015 р. до початку судового засідання відповідач - Підприємство з іноземними інвестиціями "ЛУКОЙЛ-Україна" через канцелярію апеляційного суду подав клопотання, в якому просить замінити найменування відповідача у справі № 903/1246/14 у зв'язку із тим, що рішенням власника підприємства № 29/04/15 найменування ПІІ "ЛУКОЙЛ-Україна" змінено на ПІІ "АМІК УКРАЇНА". Реєстрацію змін до установчих документів проведено 08.05.2015 р.; організаційно-правова форма та код підприємства не змінилися.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до статті 101 далі ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Представник відповідача (апелянта) в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених в ній; пояснив, що на момент укладення договору обов'язковість нотаріального посвідчення була встановлена законом; відповідач не заперечував щодо укладення додаткової угоди; права позивача жодним чином не були порушені; відповідач згоден був оплатити 36 000,00 грн. за нотаріальне посвідчення договору; просив скасувати рішення господарського суду Волинської області від 23.02.2015 р. та прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечив в повному обсязі з підстав, зазначених у відзиві; пояснив, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; на пропозицію позивача про укладення додаткової угоди відповідач у визначений строк відповіді не надав, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду; просив рішення господарського суду Волинської області від 23.02.2015 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін; розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Клопотання відповідача - Підприємства з іноземними інвестиціями "ЛУКОЙЛ-Україна" від 27.05.2015 р. про зміну найменування відповідача підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 25 ГПК України передбачено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно пункту 1.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 р., з подальшими змінами та доповненнями, за приписом статті 25 ГПК у разі, зокрема, реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника. Господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України "Про акціонерні товариства"). Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що станом на 25.05.2015 р. за кодом ЄДРПОУ, місцезнаходженням та організаційно-правовою формою відповідача значиться - Підприємство з іноземними інвестиціями "АМІК УКРАЇНА".

Як вбачається з пункту 1.3 статуту Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК УКРАЇНА" від 29.05.2015 р. (нова редакція), рішенням власника від 29.04.2015 р. статут підприємства затверджено у новій редакції (а.с.201 на звороті).

Повне найменування підприємства: Підприємство з іноземними інвестиціями "АМІК УКРАЇНА" (підпункт 1.5. 1 пункт 1.5 статуту).

Згідно пункту 1.6 статуту підприємства місцем знаходження підприємства є: 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 68.

Підприємство є юридичною особою за законодавством України і набуло прав юридичної особи з моменту його державної реєстрації, що здійснена в порядку, встановленому чинним законодавством України (пункт 2.1 статуту).

Відповідно до відмітки державного реєстратора на статуті - державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 08.05.2015 р., номер запису 10711050024029860; що також підтверджується даними про реєстраційні дії щодо юридичної особи вказані у Витязі: 08.05.2015 р., 10711050024029860, зміна повного найменування, зміна скороченого найменування, зміна складу або інформації про засновників (а.с.201).

На підтвердження факту зміни лише назви відповідача до клопотання також долучено виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК УКРАЇНА" та відомості з ЄДРПОУ станом на 14.05.2015 р. (а.с199-200).

Таким чином, з поданих представником відповідача документів на підтвердження статусу юридичної особи - Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК УКРАЇНА" вбачається, що відповідач - Підприємство з іноземними інвестиціями "ЛУКОЙЛ-Україна" - код ЄДРПОУ 30603572, 04071, м. Київ, Подільський район, вул. Верхній Вал, буд. 68 змінив назву (найменування) на Підприємство з іноземними інвестиціями "АМІК УКРАЇНА" - код ЄДРПОУ 30603572, 04071, м. Київ, Подільський район, вул. Верхній Вал, буд. 68, не змінюючи організаційно-правової форми.

З урахуванням наведеного, назву відповідача - Підприємство з іноземними інвестиціями "ЛУКОЙЛ-Україна" у справі № 903/1246/14 необхідно змінити на Підприємство з іноземними інвестиціями "АМІК УКРАЇНА".

21.01.2003 р. між Луцькою міською радою (орендодавець) та Підприємством з іноземними інвестиціями "ЛУКОЙЛ-Україна" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, згідно пункту 1.1 якого Луцька міська рада на підставі рішення № 3/7.15 від 22.11.2002 р. "Про надання земельної ділянки на умовах оренди ПІІ "ЛУКОЙЛ-Україна" для обслуговування автозаправочної станції на вул. Дубнівській, 24", надає, а Підприємство з іноземними інвестиціями "ЛУКОЙЛ-Україна" приймає на умовах оренди земельну ділянку загальною площею 2 300 кв. м. згідно з кадастровим планом, землекористування, що є невід'ємною частиною цього договору (а.с.9-10).

Земельна ділянка надається на умовах оренди строком на 25 років для обслуговування автозаправочної станції на вул. Дубнівській, 4 в м. Луцьку (пункт 1.2 договору).

Пунктом 2.1 договору визначено, що плата за оренду земельної ділянки вноситься орендарем щорічно у вигляді орендної плати у розмірі 1,5 % грошової оцінки земельної ділянки на рік.

Відповідно до пункту 2.2 договору грошова оцінка земельної ділянки станом на 04.01.2003 р., згідно довідки № 3, виданої Луцьким міським управлінням земельних ресурсів становить - 785 398, 63 грн.

Підпунктом а) пункту 3.3 договору передбачено, що орендодавець, зокрема, має право вносити зміни в розділ 2 цього договору (плата за землю) щодо розміру і строків орендної плати в разі зміни ставки земельного податку в законодавчому порядку.

Згідно пункту 5.2 Розділу договору оренди "Інші умови" договір набуває чинності після підписання його сторонами та державної реєстрації, у відповідності з вимогами статті 18 Закону України "Про оренду землі".

Даний договір 22.01.2003 р. посвідчено приватним нотаріусом Ариванюк Т.О., зареєстровано в реєстрі за № 144, а також зареєстровано в Книзі записів державної реєстрації договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі оренди) 24.01.2003 р. за № 565 Луцьким міським управлінням земельних ресурсів (а.с.10 на звороті).

Вказаний договір оренди земельної ділянки укладений відповідно до Типової форми договору на право тимчасового користування землею (в т.ч. на умовах оренди), що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.1993 р. № 197 та була чинною на момент виникнення договірних правовідносин. Усіх істотних умов договору сторонами досягнуто у відповідності до вимог законодавства чинного на момент підписання договору сторонами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2004 р. № 220 "Про затвердження Типового договору оренди землі" внесено зміни щодо примірної форми договору оренди земельної ділянки, а саме щодо підстав перегляду розміру орендної плати (зміна умов господарювання, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, в інших випадках передбачених законом) та відповідальності за несвоєчасне внесення орендної плати у вигляді пені.

Рішенням Луцької міської ради № 25/62 від 26.03.2008 р. було затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Луцька згідно з додатком та змінено грошову оцінку земель територіальної громади м. Луцька в залежності від її місцезнаходження і функціонального використання. Дане рішення набуло чинності 01.05.2008 р. (а.с.20-44).

Дане рішення було опубліковано в газеті "Луцький замок" № 18 від 08.05.2008 р. (а.с.157).

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 309-VI від 03.06.2008 р. були внесені зміни в Закон України "Про оренду землі", зокрема, частини 4 та 5 статті 21 викладені в наступній редакції: "Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній і комунальній власності надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю", для інших категорій земель трьохкратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю". Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності не може перевищувати 12 % їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині". Вказаний закон набрав чинності з моменту опублікування - 04.06.2008 р.

Рішенням Луцької міської ради № 42/20 від 24.06.2009 р. "Про впорядкування орендної плати за землю" вирішено встановити річний розмір орендної плати за землю у відсотках від нормативної грошової оцінки земельної ділянки згідно з додатком. Додатком до цього рішення встановлено, що відсоток від грошової оцінки земельної ділянки встановлюється в залежності від функціонального використання земельної ділянки (а.с.17-19).

Дане рішення було опубліковано в газеті "Луцький замок" № 27 від 02.07.2009 р. (а.с.45, 156).

Відповідно до частин 1, 5 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Згідно абзацу 1 статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Статтею 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. Вищезазначені рішення Луцької міської ради не скасовані у встановленому законом порядку, а відтак є чинними та обов'язковими до виконання.

Абзацом 1 пункту 2.19 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" № 6 від 17.05.2011 р., з подальшими змінами та доповненнями, визначено, що у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Відповідно до частини 5 статті 7 Закону України "Про плату за землю" ставки земельного податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із середніх ставок податку, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не вище ніж у два рази від середніх ставок податку з урахуванням коефіцієнтів, встановлених частиною другою і третьою цієї статті.

У зв'язку із введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.2011 р. (від 02.12.2010 р. № 2755-VI), Закон України "Про плату за землю" втратив чинність згідно частини 2 Прикінцевих положень Кодексу. Питання сплати податку за землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою з 01.01.2011 р. регулюється виключно Податковим кодексом України.

Статтею 14.1.136 Податкового кодексу України (в редакції чинній станом на 01.11.2014 р.) передбачено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно статті 14.1.147 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Статтею 288.1 Податкового кодексу визначено, що підставою нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до статей 288.5, 288.5.1 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:

для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Статтею 288.5.2 Податкового кодексу передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може перевищувати:

а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки;

б) для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів - чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом;

в) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Згідно статті 289.1 Податкового кодексу для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Листом від 14.10.2014 р. Луцька міська рада надіслала Підприємству з іноземними інвестиціями "ЛУКОЙЛ-Україна" проект додаткової угоди від 01.10.2014 р. до договору оренди землі від 24.01.2003 р., яким внесено зміни в розділ 2 договору, шляхом викладення його у новій редакції (а.с.14, 15, 66-67).

Даний лист був отриманий відповідачем 16.10.2014 р., по що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.13).

Однак, Підприємством з іноземними інвестиціями "ЛУКОЙЛ-Україна" у визначені законом строки відповідь на дане звернення не була надіслана, додаткова угода не підписана, що і стало підставою звернення Луцькою міською радою з позовом до суду (а.с.3-8).

Відповідно до Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 05.05.2014 р. нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 2 300 кв. м. для обслуговування АЗС становить 2 868 031,00 грн. (а.с.11).

Статтею 288 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки; податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 Податкового кодексу України.

Згідно статті 286 названого Кодексу платники плати за землю самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Абзацом 3 підпункту б) пункту 3.2 договору оренди земельної ділянки орендар зобов'язаний щороку, не пізніше 1 лютого, проводити розрахунок грошової оцінки для врахування офіційних річних показників інфляції.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння земельною ділянкою, необхідною орендареві для ведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що однією з істотних умов договору оренди землі є зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно частини 2 статті 21 вказаного Закону розмір, форми і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди (крім випадків внесення орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності).

Стаття 30 даного Закону передбачає, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення такої згоди спір вирішується в судовому порядку.

Отже, чинним законодавством передбачено можливість зміни договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1-3 статті 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно частин 2, 3, 4 статті 188 Господарського кодексу України (далі ГК України) сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Абзацом 4 пункту 2.19 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р., в редакції станом на 10.07.2014 р. передбачено, що статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 ГК України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору. Якщо зі зміною граничного розміру орендної плати таку ж зміну до договору оренди в установленому законом порядку не внесено, то застосуванню підлягає відповідна умова договору.

З урахуванням наведеного, місцевий господарський суд правомірно прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги Луцької міської ради про внесення змін до договору оренди землі від 21.01.2003 р., є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та нормам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Частиною 5 статті 188 ГК України визначено: якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Оскільки зміни до договору оренди землі від 21.01.2003 р. вносяться в судовому порядку, враховуючи норму частини 3 статті 653 ЦК України та частини 5 статті 188 ГК України, зобов'язання сторін змінюються з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Згідно частини 1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи апелянта щодо обов'язковості нотаріального посвідчення договору оренди та не застосування судом першої інстанції статті 654 ЦК України, колегією суддів до уваги не приймаються, виходячи з наступного.

Згідно статті 14 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на час звернення з пропозицією про укладення договору) договір оренди укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Абзацом 3 пункту 3.3 договору оренди земельної ділянки від 21.01.2003 р. передбачено, що орендодавець має право вносити зміни в розділ 2 цього договору щодо розміру і строків орендної плати в разі зміни ставки земельного податку в законодавчому порядку (а.с.9).

Пунктом 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 р. роз'яснено, що нотаріальне посвідчення правочинів (договорів) є обов'язковим лише у передбачених законом випадках або коли сторони домовились про нотаріальне посвідчення договору (частина четверта стаття 639 ЦК України). У зв'язку з недодержанням вимоги щодо нотаріального посвідчення правочинів нікчемними є лише такі правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню чи такі, умовами яких передбачено обов'язкове нотаріальне посвідчення.

Доводи апелянта щодо того, що ПІІ "ЛУКОЙЛ-Україна" прийняло пропозицію про внесення змін до договору та на виконання імперативної норми цивільного законодавства просило лише повідомити про місце нотаріального посвідчення, що жодним чином не порушувало права позивача, колегією суддів не приймаються, оскільки відповідь про прийняття пропозиції позивача була направлена відповідачем з порушенням наданого законом строку та містила вимогу щодо нотаріального посвідчення, а пропозиція позивача здійснити реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі для нотаріального посвідчення відповідачем не була прийнята.

Інші доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, не відповідають нормам чинного законодавства, що регулюють дані правовідносини, не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення та не можуть бути підставою для його скасування.

Отже, рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права та повним дослідженням усіх обставин справи, висновки суду відповідають матеріалам справи та ґрунтуються на нормах чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення.

Апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення, якщо рішення є законним та обґрунтованим.

За таких обставин, підстав для скасування рішення не вбачається.

Апеляційна скарга Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК УКРАЇНА" (Підприємства з іноземними інвестиціями "ЛУКОЙЛ-Україна") до задоволення не підлягає.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Змінити назву відповідача - Підприємство з іноземними інвестиціями "ЛУКОЙЛ-Україна" (04071, м. Київ, Подільський район, вул. Верхній Вал, буд. 68, код ЄДРПОУ 30603572 ) на назву - Підприємство з іноземними інвестиціями "АМІК УКРАЇНА" (04071, м. Київ, Подільський район, вул. Верхній Вал, буд. 68, код ЄДРПОУ 30603572).

Рішення господарського суду Волинської області від 23.02.2015 р. у справі № 903/1246/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК УКРАЇНА" від 03.04.2015 р. - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуюча суддя Л.М. Сініцина

Судді А.В. Гудак

Г.Є. Олексюк