Постанова № 44446269, 28.05.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2015 р.Справа № 916/19/15-гОдеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Петрова М.С.

суддів: Разюк Г.П., Колоколова С.І.

при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С

за участю представників сторін:

від прокуратури:

- Врублевська О.О. посвідчення № 028200 від 15.08.14 (в судовому засіданні від 30.04.2015р. )

- Шарандак О.І. посвідчення № 031643 від 26.01.15 (в судовому засіданні від 28.05.2015р. )

від позивача: Афанасьєв М.Г. довіреність №258 від 27.11.2014р. (в судовому засіданні від 28.05.2015р. )

від відповідача: Сендик О.О. (голова правління) паспорт серія КМ № 637401 від 24.12.09 (в судовому засіданні від 30.04.2015р. )

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Яна"

на рішення господарського суду Одеської області від 16.02.2015

по справі № 916/19/15-г

за позовом Прокурора Кодимського району Одеської області в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств Одеського відділення

до Фермерського господарства "Яна"

про стягнення 57947,59 грн.

В С Т А Н О В И В :

05.01.2015р. Прокурор Кодимського району Одеської області (далі по тексту - Прокурор) звернувся до господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств Одеського відділення (далі по тексту - Позивач) з позовом до Фермерського господарства "ЯНА" (далі по тексту - Відповідач) про стягнення за договором №7 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству від 06.06.2007р. основного боргу у сумі 50000 грн., інфляційних втрат у сумі 1604,52 грн., 3% річних - 1275,00 грн., пені - 5068,07 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області (суддя Волков Р.В.) позов Прокурора задоволено частково, з Фермерського господарства "ЯНА" на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення стягнуто суму основного боргу з урахуванням інфляції у розмірі 51604, 52 грн., 3% річних у сумі 1275,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Крім того, до Державного бюджету України стягнуто: з Фермерського господарства "ЯНА" судовий збір в сумі 1667 грн. 21 коп., з Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення судовий збір в сумі 159 грн. 79 коп.

До вказаного висновку місцевий господарський суд дійшов з огляду на те, що Прокурор та позивач довели належними доказами факт надання відповідачу фінансової допомоги у сумі 50000 грн. та її несплати останнім, що стало підставою для стягнення основного боргу з урахуванням інфляційних втрат, а також 3% річних. У стягненні пені судом 1 інстанції відмовлено у зв'язку із спливом строку позовної давності щодо вказаних позовних вимог.

При цьому суд 1 інстанції, задовольняючи частково позов Прокурора, не прийняв до уваги доводи відповідача про те, що він сплатив основний борг, оскільки останній не надав витребувані ухвалою суду від 02.02.15 р. акти перевірок податкових органів, на які відповідач посилався у відзиві, або докази оплати боргу, а відповідно із цим та положеннями ст.33 ГПК України не довів належними доказами ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх заперечень.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ФГ «Яна» через господарський суд Одеської області області звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення суду та відмовити у позові, оскільки воно прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги ФГ «Яна» посилається на те, що суд 1 інстанції при прийнятті рішення не прийняв до уваги жодного документу, на які посилався відповідач і ці документи були додані до відзиву на позов. На думку скаржника факт відсутності заборгованості ФГ «Яна» перед позивачем підтверджується наданим на його запит листом Балтськолї ОДПІ Головного управління Міндоходів в Одеській області від 21.10.2013 р. про відсутність будь-якої заборгованості та актом перевірки від 06.08.12 р.

Крім того, скаржник вважає, що суд 1 інстанції не надав оцінку змісту претензії позивача від 05.08.13 р., в який зазначається, що на дату її складання основний борг ФГ «Яна» складає 20000 грн., в той час як у позові, поданому Прокурором у 2015 році, основний борг ФГ «Яна» складає 50000 грн.

Скаржник також зазначає на те, що суд 1 інстанції позбавив його законного права захистити свої інтереси, оскільки рішення суду було прийнято 16.02.15 р. за його відсутністю, хоча суду було відомо, що він знаходиться на стаціонарному обстеженні в лікарні.

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу просив залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін, вважаючи його обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Представник Українського державного фонду підтримки фермерських господарств Одеського відділення в судовому засіданні повністю підтримав доводи Прокурора та також просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.

Представник відповідача в судове засідання від 28.05.2015р. не з'явився, однак 27.05.2015р. до суду надійшло клопотання голови СФГ «ЯНА» Сендика О.О.Ю про відкладання судового засідання, призначеного на 28.05.2015р. на більш пізніший строк у зв'язку із тим, що відповідь на його запит від 20.04.2015р. АТ Імекс банк» щодо перерахування коштів, не надав до цього часу. Крім того, Сендик О.О. зазначив, що ним також був надісланий запит до МДПІ Кодимське відділення щодо перевірки СФГ «ЯНА» у 2012р.

Прокурор та представник Фонду заперечували проти вказаного влопотання, посилаючись на те, що відповідач затягує розгляд апеляційної скарги та сплату боргу, оскільки докази сплати боргу від нього вимагав суд 1 інстанції і у нього було достатньо часу для їх надання, однак без поважних причин такі докази не надав, тому відповідно із ст.101 ГПК України в апеляційній інстанції від відповідача не можуть бути прийняті додаткові докази. До того ж представник Фонду зазначив, що відповідач і не зможе надати доказів оплати боргу, оскільки він його не сплачував.

Розглянувши вищезазначене клопотання відповідача, судова колегія вважає доводи Прокурора та представника Фонду щодо заявленого відповідачем клопотання обґрунтованими, а тому клопотання відповідача про відкладення розгляду апеляційної скарги залишено без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін,Прокурора, перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до наступного.

06.06.2007р. між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств в особі в.о. директора Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств і Фермерським господарством "ЯНА" був укладений договір №7 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству, згідно з яким, Позивач зобов'язався надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі Відповідачу в сумі 50000,00 грн., а останній, в свою чергу, зобов'язався використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку (допомогу) у визначений договором строк.

На підставі довідки №11, виданої згідно протоколу №1, відповідно до рішення комісії від 04.05.2007р. та Порядку використання коштів передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004р. №1102 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2007р. №349), фінансова підтримка (допомога) на поворотній основі надається на поновлення обігових коштів, паливно-мастильних матеріалів, насіння, добрив.

Згідно з п.3.2 Договору Позивач зобов'язався надати у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу зазначену в Договорі суму фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі на поточний рахунок Відповідача, відкритий у банківській установі.

Як вбачається із змісту вказаного Договору за своєю правовою природою він є договором позики, а тому правовідносини сторін за вказаним договором регулюються положеннями глави 71 ЦК України щодо позики.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до платіжних доручень №13 та №2 від 21.06.2007р. Позивачем було перераховано на користь Відповідача грошові кошти в сумі 50 000,00 грн. (а.с.25), що свідчить про належне виконання з боку Українського державного фонду підтримки фермерських господарств прийнятих на себе за даною угодою зобов'язань.

Згідно із п.3.4 Договору Фермерське господарство "ЯНА" зобов'язане повернути кошти фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі Одеському відділенню Укрдержфонду згідно з встановленим графіком: до 01.11.2008р. - 10000,00 грн., до 01.12.2009р. - 10000,00 грн., до 01.11.2010р. - 10000,00 грн., до 01.12.2011р. - 10000,00 грн., до 01.11.2012р. - 10000,00 грн. на спеціальний рахунок Державного бюджету України. Кінцевий термін повернення заборгованості по фінансовій допомозі складає 01.11.2012р.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В ході розгляду справи відповідач не надав належних доказів на підтвердження факту повернення позивачу позики, отриманої згідно умов Договору.

При цьому судова колегія вважає, що суд 1 інстанції правомірно не прийняв до уваги доводи відповідача про повернення позивачу 50000 грн. та надані ним до суду запит Кодимського відділення Балтської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області про надання інформації від 31.07.2013р. та лист Балтської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області від 21.10.2013р., довідку Кодимського відділення ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області №207 від 22.01.2015р (додані до відзиву), оскільки ці документи не є належними доказами на підтвердження факту оплати боргу, а відповідач на вимогу суду згідно ухвали від 02.02.15 р. не надав акти перевірок податкових органів, на які він посилається у відзиві, або докази оплати визначеної Прокуратурою та Позивачем заборгованості.

При цьому слід зазначити, що Прокурор до відзиву на апеляційну скаргу додав акт перевірки відповідача щодо дотримання податкового законодавства від 06.08.12 р., на який відповідач посилався як на доказ відсутності заборгованості за договором №7 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству від 06.06.2007р., однак зі змісту вказаного акту не вбачається наявність або відсутність заборгованості відповідача за договором №7 від 06.06.07 р. і взагалі не містить посилань на взаємовідносини сторін за цим договором.

Посилання скаржника на те, що він після податкової перевірки знищив первинні документи по оплаті позивачу боргу також не заслуговують на увагу, так як не надав відповідного акту про знищення вказаних документів. Непереконливими є й доводи скаржника про відсутність боргу у зв'язку із зазначенням позивачем у претензії 2013 р. розміру основного боргу відповідача у сумі 20000 грн., оскільки представники позивача в судовому засіданні пояснили, що ця сума боргу в претензії була зазначена помилково.

Таким чином, суд 1 інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову щодо стягнення з Фермерського господарства "ЯНА" суми основного боргу.

Згідно ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання, а статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.5.1 Договору, у випадку прострочення терміну виконання зобов'язання по поверненню коштів фінансової підтримки (допомоги) Укрдержфонду в особі Одеського відділення Укрдержфонду Фермерське господарство "ЯНА" зобов'язане сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час простроченого платежу.

Відповідно до п.5.2 Договору, за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) Фермерське господарство "ЯНА" сплачує Укрдержфонду в особі Одеського відділення Укрдержфонду пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно розрахунку Позивача втрати від інфляції складають 1604,52 грн., сума пені 5068,07 грн., сума 3% річних 1275,00 грн.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, а згідно ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Частина 6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За положеннями ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідач 02.02.2015р. звернувся до суду із відзивом на позовну заяву, у якому просить суд застосувати строки позовної давності у відповідності до ст.ст. 256-258 ЦК України.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У п.1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2013р. зазначено, що позовна давність, за визначенням ст.256 ЦК України, - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у ч.1 ст.1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 ГК України).

Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а в силу п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Початок перебігу позовної давності визначається за правилами ст.261 ЦК України, відповідно до ч.1 якої перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Пунктом 3.4.2 Договору передбачено, що поворотна фінансова допомога підлягає поверненню згідно із встановленим графіком, але до 01.11.2012р.

В силу ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи п.3.4.2 Договору, який вказує, що поворотна фінансова допомога підлягає поверненню не пізніше 01.11.2012р., суд 1 інстанції дійшов правильного висновку про те, що строк позовної давності по стягненню пені сплив 01.11.2013р., тобто Позивач звернувся до господарського суду за захистом своїх прав в цій частині із порушенням однорічного строку спеціальної позовної давності, встановленого приписами п.1 ч.2 ст.258 ЦК України.

Приймаючи до уваги викладене, та той факт, що Відповідачем (у відзиві на позов) заявлено клопотання про застосування строку позовної давності і судом встановлено, що строк позовної давності по стягненню пені у розмірі 5068,07 грн. по Договору сплив, суд 1 інстанції правомірно відмовив Прокурору в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Відповідно, стягнення суми процентів річних та інфляційних втрат підпадає під дію ст.257 ЦК України, що встановлює для них позовну давність загальну - строком в три роки.

В силу вимог до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Судова колегія, перевіривши розрахунки щодо сплати Відповідачем 3% річних у розмірі 1275,00 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 1604,52 грн. та враховуючи положення ст.625 ЦК України дійшла висновку про те, що суд 1 інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача вказані суми.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія дійшла висновку про залишення апеляційної скарги ФГ «Яна» без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 16.02.15 р. - без змін.

Відповідно із ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Яна" залишити без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 16.02.15 р. - без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 29.05.2015р.

Головуючий суддя Петров М.С.

Суддя Разюк Г.П.

Суддя Колоколов С.І.