Постанова № 44446205, 27.05.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2015 р. Справа№ 911/3648/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Федорчука Р.В.

Лобаня О.І.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 27.05.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» на рішення господарського суду Київської області від 29.01.2015 (повне рішення складено 10.02.2015)

у справі № 911/3648/14 (головуючий суддя: Кошик А.Ю., судді Заєць Д.Г., Ярема В.А.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку»

до публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз»

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України

за участю прокурора Київської області з метою представництва інтересів держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України

про стягнення 144 902 508,80 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 29.01.2015 у справі №911/3648/14 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 29.01.2015 у справі №911/3648/14 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким позовні вимоги задовольнити.

В своїх доводах скаржник посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального права.

Ухвалою від 10.03.2015 Київським апеляційним господарським судом прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №911/3648/14 у судовому засіданні за участю уповноважених представників сторін.

Представник позивача брав участь в судових засіданнях, в яких надавав свої пояснення, підтримував доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» задовольнити, а рішення господарського суду Київської області від 29.01.2015 у справі №911/3648/14 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким позовні вимоги задовольнити.

Прокурор, представники позивача та третьої особи брали участь в судових засіданнях, надавали пояснення, заперечували щодо доводів апеляційної скарги та просили рішення господарського суду Київської області від 29.01.2015 у справі №911/3648/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» - без задоволення.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.07.2013 між публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський банк розвитку» (банк) та публічним акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (позичальник) укладено кредитний договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії №ККМV.142395.014, відповідно до якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (далі - кредит), на умовах визначених цим договором.

Згідно з п. п. 1.1.1., 1.1.2. договору кредит надається у вигляді відновлювальної мультивалютної кредитної лінії з лімітом заборгованості у сумі 150 000 000,00 грн. (далі - ліміт кредитної лінії). Грошові кошти в рамках кредитної лінії можуть бути надані банком у наступних валютах: гривнях та доларах США. Термін користування Кредитом - до 17.07.2014.

Відповідно до п. п. 1.1.3., 1.1.4. процентна ставка за користування кредитом становить 18,3% річних за кредитом у гривні; 11,3% річних за кредитом у доларах США. Позичальник сплачує банку одноразово комісію за надання кредитних ресурсів 0,2 % відсотка від ліміту кредитної лінії, що зазначений в п. 1.1.1. Зазначена комісія підлягає сплаті позичальником у національній валюті України до отримання першого траншу кредитних коштів.

Згідно з п. 1.2. договору кредит надається позичальнику на наступні цілі: придбання матеріалів, сировини, устаткування, оплата виконаних робіт і послуг, кредиторської заборгованості, виплата заробітної плати, оплата податків та інших обов'язкових платежів, рефінансування кредитної заборгованості.

Пунктами 2.1., 2.3. договору передбачено, що видача кредиту здійснюється виключно після підписання договорів, які забезпечують виконання зобов'язань за цим договором на підставі заяви позичальника. Моментом (днем) надання кредиту вважається день перерахування грошових коштів на відповідні рахунки, визначені в заяві позичальника.

Відповідно до п. 2.4. договору визначено період сплати відсотків: з 1-го по 5-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання кредитного договору. Заборгованість за відсотками погашається в сумі залишку на 1-ше число кожного поточного місяця за попередній місяць, починаючи з дати підписання даного договору. При несплаті відсотків у зазначений строк, вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно з п. 6.1.).

Згідно з п. п. 6.2., 6.4. договору за порушення строків погашення заборгованості за користування кредитом та п. п. 1.1.2., 4.2.2. банк нараховує позичальнику відсотки в розмірі подвійної процентної ставки, що встановлена п. 1.1.3. кредитного договору, від суми кредитної заборгованості за кожний день прострочення. За порушення строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісії, відповідно банк має право нараховувати позичальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

Судом встановлено, що ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» зобов'язання за кредитним договором виконано, шляхом надання кредитних грошових коштів, що підтверджується копією виписки по особовому рахунку ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» із зазначенням сум та дат надання кредитних коштів згідно умов кредитного договору.

У зв'язку з невиконанням позичальником умов договору, 04.06.2014 банк звернувся до ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» з претензією щодо сплати заборгованості за кредитним договором, яка станом на 04.06.2014 становила 136 366 051,59 грн., в тому числі 130 083 121,99 грн. поточної заборгованості за кредитом, 2 248 269,96 грн. заборгованості за процентами, 3 946 264,10 грн. простроченої заборгованості за процентами та 88 395,54 грн. пені.

Однак, позичальник свого обов'язку зі сплати заборгованості за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим, у серпні 2014 року ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» про стягнення 144 902 508,80 грн., з яких: 130 083 121,99 грн. заборгованості по тілу кредиту, 12 608 716,00 грн. простроченої заборгованості по процентам та 491 405,55 грн. пені.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача 156 125 041,78 грн. заборгованості, з яких: 130 083 121,99 грн. заборгованості по тілу кредиту, 24 511 321,66 грн. простроченої заборгованості по процентам та 1 530 598,13 грн. пені.

При прийняті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що у зв'язку з обставинами непереборної сили, а саме окупацією території Автономної Республіки Крим, вбачається неможливість виконання відповідачем господарського зобов'язання в спірний період, тому строк виконання зобов'язання за кредитним договором, який припадав на період виникнення та дії обставин непереборної сили вважається таким, що не настав. Також обставини непереборної сили є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, тому вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають.

В апеляційні скарзі скаржник зазначає, що визнання території АР Крим тимчасово окупованою територією України не свідчить про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за кредитним договором. Можливі збитки відповідача внаслідок ситуації, що склалась в АР Крим, не мають ознак надзвичайності чи невідворотності для виконання обов'язку по кредитному договору. У даному випадку відсутність у відповідача необхідних коштів означає, те, що вступаючи у договірні відносини, юридична особа несе відповідні комерційні ризики пов'язані зі своєю господарською діяльністю.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

З матеріалів справи вбачається, що прострочення відповідачем виконання умов кредитного договору розпочалось у квітні 2014 року, а строк виконання зобов'язання визначено до 17.07.2014.

Однак, враховуючи події, що мали місце на території Автономної Республіки Крим, унеможливили ведення ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» господарської діяльності та виконання зобов'язань за кредитним договором.

17.03.2014 Верховною Радою Республіки Крим прийнято постанову «Про питання енергетичної безпеки Республіки Крим» відповідно до якої встановлено, що власністю Республіки Крим є: рухоме та нерухоме майно ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», розташоване на території Республіки Крим, її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, яке увійшло і не увійшло до статутного капіталу у складі необоротних (в тому числі нематеріальних) і оборотних активів, у тому числі державне (України) майно, передане йому у користування та те, що перебуває на балансовому та позабалансовому обліку.

Відповідно до ст. ст. 1, 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя є тимчасово окупованою територією України. Тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною України, на яку поширюється дія Конституції України.

Початком тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя вважається дата набрання чинності Резолюцією №68/262 сесії Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 27.03.2014 про підтримку територіальної цілісності України. (Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 27.04.2015 у справі №910/14139/14).

Щодо посилань скаржника на те, що укладений між сторонами кредитний договір не містить умов щодо можливості посилання на обставини непереборної сили та форс-мажорних обставин колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 218 ГК України, визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

З врахуванням загального змісту відповідної норми законодавства, наявність обставин непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності, є підставою звільнення від відповідальності у зв'язку з відсутністю вини боржника, якщо законом або договором чітко не визначено безумовну відповідальність. Відповідні норми законодавства не вимагають дублювання в договорі переліку визначених законодавчо форс-мажорних обставин, а допускають визначення в договорі додаткових обставин, які сторони прирівнюють до форс-мажорних, або про незастосування форс-мажорних обставин при визначенні відповідальності.

Тобто, поважність причин неможливості виконання зобов'язання та відсутність вини є підставою для звільнення від відповідальності. Норми, які регулюють кредитні відносини, як і умови кредитного договору не передбачають застосування до боржника відповідальності незалежно від наявності форс-мажорних обставин, тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню загальні умови відповідальності, визначені законодавством.

На підтвердження настання форс-мажорних обставин відповідачем надано до суду копію сертифікату №2018 про форс мажорні-обставини (обставини непереборної сили), яким Торгово-промислова палата України засвідчує ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 27.02.2014 та зазначає, що дату закінчення терміну дії форс-мажорних обставин встановити не можливо.

Таким чином, враховуючи те, що обставини непереборної сили, почалися з 27.02.2014, виконання зобов'язань ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» стало неможливим.

Пунктом 8.5. кредитного договору визначено, що взаємовідносини сторін, не передбачені цим договором, регулюються чинним законодавством України.

Згідно з ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до п. 46 інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» №01-8/211 від 07.04.2008 згідно з ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. При цьому згідно з п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України під непереборною силою розуміється надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Отже, підставою для звільнення від господарсько-правової відповідальності, на відміну від цивільно-правової, є обставина, яка характеризується одночасно як ознакою надзвичайності, так і ознакою невідворотності.

Пунктом 47 зазначеного інформаційного листа Вищого господарського суду України визначено, що згідно з ч. 4 ст. 219 ГК України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин. Хоча поняття «надзвичайність» є оціночним, воно характеризує об'єктивну якість обставини, незалежну від волі сторін. Отже, сторони не вправі встановлювати на свій розсуд обставини, які носять надзвичайний характер. Разом з тим сторони відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 212 ЦК України можуть обумовити зміну чи припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні. Зокрема, такою обставиною може бути і така обставина, що носить надзвичайний характер.

Згідно з ч. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України, зокрема, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 зазначеного Закону форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Отже, посилання скаржника на те, що сертифікат Торгово-промислової палати України не є належним доказом обставин непереборної сили колегія суддів вважає безпідставним.

З огляду на вищевикладене, не вбачається можливості ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» виконання господарського зобов'язання за кредитним договором №ККМV.142395.014 від 18.07.2013.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що строк виконання зобов'язання за кредитним договором, який припадав на період виникнення та дії обставин непереборної сили вважається таким, що не настав. Також обставини непереборної сили є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені не підлягають задоволенню.

Окрім того, відповідач зазначає, що Міністерством юстиції України подано позов до Європейського суду з прав людини проти Російської Федерації у зв'язку із привласненням майна, що знаходиться на території Автономної Республіки Крим. Після повернення свого майна та відновлення господарської діяльності, ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» готове в повному обсязі виконати свої зобов'язання за договором.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Нормами ст. 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія суддів не бере їх до уваги, оскільки прийшла висновку про їх необґрунтованість. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду Київської області від 29.01.2015 у справі №911/3648/14 прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи позивача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду Київської області від 29.01.2015 у справі №911/3648/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» на рішення господарського суду Київської області від 29.01.2015 у справі №911/3648/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 29.01.2015 у справі №911/3648/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/3648/14 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді Р.В. Федорчук

О.І. Лобань