Постанова № 44446171, 26.05.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2015 р. Справа№ 910/3524/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Пашкіної С.А.

Калатай Н.Ф.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю

представників сторін : від позивача - Качан В.В.

від відповідача - не з'явилися.

розглянувши Товариства з обмеженою відповідальністю

апеляційну скаргу "УКРАЇНСЬКІ ПРОДУКТОВІ ТРАДИЦІЇ"

на рішення

господарського суду міста Києва

від 23.03.2015 року

у справі № 910/3524/15-г (суддя: Балац С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"ДЕЛІШЕС ФУД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"УКРАЇНСЬКІ ПРОДУКТОВІ ТРАДИЦІЇ"

про стягнення 70635,85 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.03.2015 року виправлено описку в ухвалі господарського суду міста Києва від 18.02.2015 року про порушення провадження у справі № 910/3524/15-г, допущену в зазначенні суми, яка заявлена позивачем до стягнення, шляхом зазначення вірної, якою є: "70635,85 грн".

Позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ ПРОДУКТОВІ ТРАДИЦІЇ" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе/Бастіонна, буд. 1/2; ідентифікаційний код 38451148, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛІШЕС ФУД" (03680, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, буд. 9; ідентифікаційний код 38993847, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) основну заборгованість в сумі 70635 (сімдесят тисяч шістсот тридцять п'ять) грн 85 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2015 року та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

Через відділ документального забезпечення КАГС від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 12.05.2015 року представник відповідача не з'явився. Розгляд справи було відкладено на 26.05.2015 року.

Розпорядження заступника голови Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суддів.

В судове засідання 26.05.2015 року представник відповідача не з'явився.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача, враховуючи що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, між товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕЛІШЕС ФУД", як постачальником, (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ ПРОДУКТОВІ ТРАДИЦІЇ", як покупцем, (далі - відповідач) укладено договір поставки від 01.05.2014 року № 371, з подальшим укладенням між сторонами протоколу розбіжностей від 25.05.2014 року № 1 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов'язується передати у власність відповідача продукцію (далі - товар), а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити товар в порядку, визначеному умовами Договору.

Найменування товару, асортимент та ціна визначається специфікацією до Договору, що є його невід'ємною частиною (п. 1.2 Договору).

Пунктом 1.6. Договору встановлено, що право власності на товар переходить до відповідача з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно-транспортної або видаткової) накладної, яка засвідчує факт передачі товару позивачем та його отримання відповідачем.

У відповідності до п. 5.8 Договору оплата здійснюється відповідачем в національній грошовій одиниці України через сорок вісім календарних днів за поставлений товар.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з поставки товару, відтак, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.

Приписом ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Так, позивач, на виконання своїх зобов'язань за Договором та на його умовах, поставив, а відповідач отримав товар загальною вартістю 70.743,13 грн. Наведена фактична обставина підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2014 року.

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок невиконання відповідачем обов'язку, встановленого пунктом 5.8 Договору. Станом на момент вирішення даного спору по суті, відповідачем виконано грошове зобов'язання за договором частково в сумі 107,28 грн. Таким чином, станом на момент вирішення спору по суті заборгованість відповідача за Договором складає 70635,85 грн, що водночас підтверджується видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи у вигляді копій.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Положенням ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати, у тому числі, оплати товару.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Будь-яких доказів щодо погашення відповідачем перед позивачем заборгованості в сумі 70635,85 грн, сторонами спору не подано.

Відповідач не надав суду доказів поставки позивачем товару неналежної якості.

Підсумовуючи сукупність фактичних обставин даної справи, суд першої інстанції дійшов цілком вірного та обґрунтованого висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача боргу в сумі 70635,85 грн є правомірною та такою, що підлягає задоволенню повністю, з тих підстав, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином останнім доведено, документально підтверджено, і в той же час відповідачем жодними доказами не спростовано.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 3500,00 грн. витрат по оплаті адвокатської послуг.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

З аналізу зазначеної норми випливає, що судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги безпосередньо пов'язані із розглядом конкретної справи із позовними вимогами до конкретного відповідача.

Приписами ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, виходячи з змісту наявного у матеріалах справи договору про надання юридичних послуг від 03.12.2014, укладеного між позивачем та адвокатом - Турбаєвою Катериною Борисівною (далі - адвокат), послуги останнього жодним чином не пов'язані із розглядом справи 910/3524/15-г, більш того, адвокат Турбаєва К.Б. не приймала участі в розгляді даної справи, а відтак, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3500,00 грн. витрат по оплаті послуг адвоката задоволенню не підлягають.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів цілком підтримує висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду м. Києва від 23.03.2015 року у справі №910/3524/15-г залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/3524/15-г повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді С.А. Пашкіна

Н.Ф. Калатай

Повний текст постанови складено 26.05.2015 року.