Постанова № 44446133, 26.05.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2015 р. Справа№ 910/1774/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

За участю представників:

Від позивача: Степчук С.С.- представник;

Від відповідача: Хахановський А.В.- представник;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "С.А.Е. Груп"

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2015

у справі № 910/1774/15-г (суддя Паламар П.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адам Компані"

до Приватного підприємства "С.А.Е. Груп"

про стягнення боргу, неустойки, ціна позову 41 903, 29 грн,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом.

Позовна заява мотивована тим, що на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки № 1138 від 20.09.2013, позивач передав відповідачу товар вартістю 37 123,20 грн. Всупереч умов договору відповідач не оплатив одержаний товар, заборгувавши йому 37 123,20 грн. З цих підстав просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь суму боргу в розмірі 37 123,20 грн., 4 780,09 грн. пені, а також понесені ним по справі господарські витрати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.02.2015 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Адам компані" задоволено.

Присуджено до стягнення з Приватного підприємства "С.А.Е. Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адам компані" 37 123,20 грн. боргу, 4 780,09 грн. пені, 1827 грн. витрат по оплаті судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Приватне підприємство "С.А.Е. Груп" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду по цій справі та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями апеляційну скаргу Приватного підприємства "С.А.Е. Груп" у справі № 910/1774/15-г передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В, суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 апеляційну скаргу Приватного підприємства "С.А.Е. Груп" прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 07.04.2015.

07.04.2015 через відділ документального забезпечення суду від представника скаржника надійшло клопотання про витребування доказів, а саме про зобов'язання позивача надати оригінали видаткових накладних, що засвідчують факт отримання товару відповідачем та податкові накладні та документи, що засвідчували якість на відповідну партію товару та клопотання про виправлення описки в попередньому клопотанні про витребування доказів, відповідно до якого просить змінити в п.2 словосполучення "операційні звіти" на "видаткові накладні".

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2015 задоволено клопотання представника скаржника про витребування доказів, розгляд справи відкладено на 23.04.2015.

23.04.2015 від представника скаржника надійшло клопотання про призначення бухгалтерської експертизи та про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 23.04.2015 оголошено перерву до 28.04.2015.

На виконання вимог ухвали суду від 07.04.2015, в судовому засіданні 28.04.2015 представник позивача заявив клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів по справі згідно переліку.Зазначені документи були колегією суддів оглянуті та долучені до матеріалів справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 продовжено строк розгляду спору, розгляд справи відкладено на 26.05.2015. Зобов"язано представника позивача надати письмові заперечення стосовно клопотання представника відповідача про призначення бухгалтерської експертизи по справі. Розгляд клопотання представника відповідача про призначення бухгалтерської експертизи відкладено до наступного судового засідання.

26.05.2015 через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшли заперечення на клопотання представника відповідача про призначення бухгалтерської експертизи.

В судовому засіданні 26.05.2015 сторони надали свої пояснення по справі.

З приводу клопотання представника скаржника про призначення бухгалтерської експертизи колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 41 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу". Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу.

З огляду на надані в судових засіданнях пояснення сторін, враховуючи подані представниками сторін письмові пояснення та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів вважає, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів для вирішення питань, поставлених у клопотанні відповідача про призначення експертизи, а також для прийняття законного та обгрунтованого рішення по справі без призначення відповідної експертизи, відтак колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання представника відповідача про призначення судової бухгалтерської експертизи.

Також, колегією суддів враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Таким чином, призначення експертизи призведе до затягування розгляду справи.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 20.09.2013 між сторонами по справі було укладено договір поставки № 1138 додаткова угода № 1, згідно з умовами яких позивач зобов'язався передати відповідачу продукцію в строки, об'ємах та асортименті згідно заявок відповідача та специфікацій, які є невід'ємними частинами договору, а останній - прийняти та оплатити вартість одержаного товару на умовах договору.

Згідно умов п. 1 додаткової угоди № 1 від 20.09.2013 відповідач зобов'язаний оплатити вартість товару протягом 45 днів з моменту одержання.

Строк дії договору відповідно до умов п. 13.1 договору встановлений з моменту його підписання сторонами до 31.12.2014.

Наявними у матеріалах справи видатковими накладними №№ 186, 502 від 27.05.2014, 590 від 13.06.2014 , 669 від 26.06.2014 підтверджується факт передачі позивачем відповідачу товару за договором вартістю 37 123,20 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Згідно зі статтею 689 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно з частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на вищевикладене, встановивши фактичні обставини справи, та беручи до уваги, що відповідач обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача, належними доказами не спростував, доказів належного виконання своїх зобов'язань за укладеним між сторонами договором суду не надав, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 37 123,20 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 4 780,09 грн. пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно зі статтею 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п.9.4 договору поставки № 1138 від 20.09.2013 в разі порушення строків оплати продукції, постачальник вправі вимагати , а покупець зобов'язаний оплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент порушення строків оплати, за кожен день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені,колегія суддів визнає його обґрунтованим та таким, що відповідає передбаченим законодавством порядку та способу нарахуванням, таким чином позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 4 780,09 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "С.А.Е. Груп" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2015 у справі № 910/1774/15-г залишити без змін.

Матеріали справи № 910/1774/15-г повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська