Рішення № 44445937, 26.05.2015, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб-сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2015 р. Справа № 923/509/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В., при секретарі Гапоновій К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Херсон

до Чорнянської сільської ради Каховського району Херсонської області, с. Чорнянка

Каховського району Херсонської області

про стягнення 99657,46 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - представник Берднік К.Г., довіреність №32 від 05.01.2015р.

від відповідача - не прибув.

Суть спору: Дочірнє підприємство "Херсонський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з Чорнянської сільської ради Каховського району Херсонської області заборгованість у розмірі 99657,46 грн., з якої: 85782,00 грн. - сума основного боргу, 6049,39 грн. - сума пені, 479,44 грн. - сума 3% річних та 7346,63 грн. - сума інфляційних витрат. Судові витрати по справі позивач просить суд покласти на відповідача.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на умови договору підряду №43 від 22.12.2014р., положення ст.ст. 193, 216, 217, 218, 222, 230, 232 ГК України та ст.ст. 509, 510, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 629 ЦК України.

23 квітня 2015 року відповідач через канцелярію суду подав заперечення на позовну заяву. В даному запереченні відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, оскільки з невідомих відповідачу причин управління Державної казначейської служби України у Каховському районі грошові кошти в сумі 85782,00 грн. вчасно не перерахувало на рахунок позивача.

У судовому засіданні 28.04.2015р. представник позивача в порядку ст. 22 ГПК України подав заяву про уточнення позовних вимог.

Зокрема, не змінюючи підстав та предмету позову, позивач просить викласти позовні вимоги у наступній редакції, а саме:

1.Стягнути з Чорнянської сільської ради на користь ДП "Херсонський облавтодор" ВАТ "ДАК"Автомобільні дороги України" (код ЄДРПОУ 31918234, р/р 26000010502061, в ПАТ "ВТБ Банк", МФО 321767) заборгованість по сплаті за надані послуги з виконання підрядних робіт у розмірі 85782, 00 грн., пеню - 6049,39 грн., інфляційні витрати - 7346,63 грн., та 3% річних - 479,44 грн., що загалом становить 99657,46 грн.

2. Стягнути з Чорнянської сільської ради на користь ДП "Херсонський облавтодор" ВАТ "ДАК"Автомобільні дороги України" (код ЄДРПОУ 31918234, р/р 26000010502061, в ПАТ "ВТБ Банк", МФО 321767) судові витрати у сумі 1993,15 грн.

Враховуючи процесуальне право позивача уточнити позовні вимоги, суд ухвалою від 28.04.2015р. прийняв дану заяву до розгляду та залучив її до матеріалів справи.

Відповідач у судове засідання не прибув, але 26.05.2015р. факсимільним зв'язком надіслав до суд лист №244 від 25.05.2015р., в якому просить розглянути справу без його участі, за наявними в ній матеріалами. Також у листі відповідач зазначив, що позовні вимоги визнає частково, лише в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 85782,00 грн., в іншій частині позовні вимоги не визнає. Даний лист суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 77 ГПК України неявка представника сторони у судове засідання може бути підставою для відкладення розгляду справи, коли з-за такої неявки неможливо розглянути певну справу.

Неявка у судове засідання представника відповідача не унеможливлює розгляд справи № 923/509/15, не є підставою для відкладення її розгляду.

За таких обставин, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Представник позивача у судовому засіданні 26.05.2015р. позовні вимоги з урахуванням уточненої позовної заяви №13-07/497 від 24.04.2015р. підтримав у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

в с т а н о в и в:

Матеріали справи свідчать, що 22 грудня 2014 року між дочірнім підприємством "Херсонський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (надалі - позивач або підрядник) і Чорнянською сільською радою Каховського району Херсонської області (надалі - відповідач або замовник) був укладений договір №43 (надалі - договір).

Відповідно до пунктів 1.1., 1.2. договору замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати визначені замовником види і обсяги робіт з капітального ремонту автомобільних доріг комунальної власності, які здійснюються за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у 2014 році для проведення робіт, пов'язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом та утриманням вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах відповідно кошторисної документації. Об'єкт робіт: "Капітальний ремонт вулиці Російська в с. Чорнянка Каховського району".

Враховуючи предмет договору № 43 від 22.12.2014р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою даний договір має риси, які характерні для договору підряду.

Пунктом п.5.1. договору сторони передбачили, що розрахунки проводяться шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок підрядника, вказаний у даному договорі, протягом 5 банківських днів, на підставі підписаних сторонами акта приймання виконаних робіт (форма №КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (форма №КБ-3).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав роботи у повному обсязі, що підтверджується Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2014р., а також Актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2014р. (а.с. 13, 14-15).

Відповідач, всупереч договірним зобов'язанням за виконані позивачем роботи не розрахувався, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 85782,00 грн. Дана заборгованість також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків №6 від 01.01.2015р. (а.с. 16).

У зв'язку із несплатою відповідачем 85782,00 грн. за виконані позивачем роботи, позивач звернувся до суду з вимогами стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 99657,46 грн. грн., з якої: 85782,00 грн. - сума основного боргу, 6049,39 грн. - сума пені, 479,44 грн. - сума 3% річних та 7346,63 грн. - сума інфляційних витрат.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного законодавства суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За визначенням частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч.1 ст. 843). Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч.1 ст. 846).

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення прав та обов'язків.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи підтверджують, що відповідач в порушення умов п.5.1. договорів за виконані позивачем роботи у встановлені строки (5 банківських днів) не розрахувався, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем у розмірі 85782,00 грн.

Доказів сплати заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 85782,00 грн. відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення суми боргу у розмірі 85782,00 грн., є доведеними і обґрунтованими.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми пені у розмірі 1434,57 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено що в разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Умовами пункту 7.2. договорів сторони передбачили, що у разі прострочення оплати робіт, замовник на вимогу підрядника зобов'язаний сплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За поданим позивачем розрахунком, розмір пені становить 6049,39 грн.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок та визнано його обґрунтованим.

Доказів погашення заявленої до стягнення суми пені у розмірі 6049,39 грн., відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення суми пені у розмірі 6049,39 грн., є доведеними.

Також, позивачем заявлено до стягнення суми 3% річних у розмірі 479,44 грн. та інфляційних втрат у розмірі 7346,63 грн.

Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, приписами статей 534, 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України, а також статтями 229-234 Господарського кодексу України. З урахуванням приписів частини другої статті 625 ЦК України, правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто прострочення у виконанні зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й серед іншого інфляційні нарахування, що обраховуються як добуток від суми основного боргу на індекс інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Інфляційні нарахування входять до складу грошового зобов'язання. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць; відтак прострочення платежу за період часу, менший за місяць, не тягне за собою інфляційних нарахувань.

Поряд з цим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом перевірено надані позивачем розрахунки 3% річних і інфляційних втрат та визнано їх обґрунтованими.

Доказів сплати нарахованих сум 3% річних у розмірі 479,44 грн. та інфляційних втрат у розмірі 7346,63 грн., відповідачем суду не надано.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню, як такі що нараховані правомірно.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення відповідача, які викладені ним у листі від 25.05.2015р. №244 в частині невизнання позовних вимог щодо стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних втрат підлягають відхиленню, як такі, що не відповідають чинному законодавству і не ґрунтуються на належних доказах.

Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до приписів ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.

Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в сумі 1933,15 грн. відшкодовується йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представнику позивача про дату складення повного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Чорнянської сільської ради Каховського району Херсонської області (74835, Херсонська область, Каховський район, с. Чорнянка, вул. Леніна, 26, код ЄДРПОУ - 226518906) на користь дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (73000, м. Херсон, вул. Поповича, 23, код ЄДРПОУ - 31918234) суму основного боргу у розмірі 85782,00 грн., суму пені у розмірі 6049,39 грн., суму 3% річних у розмірі 479,44 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 7346,63 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1993,15 грн.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29.05.2015р.

Суддя С.В. Нікітенко