Рішення № 44445859, 27.05.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2015 р.Справа № 922/2449/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Бабиніну Д.О.

розглянувши справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Східна дистрибуційна мережа", м. Харків до Приватного підприємства "Компанія "Маркет Плюс", м. Харків про стягнення заборгованості в розмірі 19418,56 грн. за участю представників сторін:

позивача - Бура Ю.О. за довіреністю від 20.04.2015 року,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Східна дистрибуційна мережа", м. Харків (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Приватного підприємства "Компанія "Маркет Плюс", м. Харків про стягнення заборгованості в розмірі 19 418,56 грн. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання покладених на відповідача обов'язків за договором поставки №159 від 09.04.2014 року, в частині повної та своєчасної оплати за отриманий від позивача товар, з урахуванням чого та враховуючи приписи ст.ст. 525, 526, 530, 551, 610, 611, 624, 625, 712 Цивільного кодексу України та ст. ст. 1, 2, 175, 193, 199, 230 Господарського кодексу України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму основного боргу в розмірі 17 703,23 грн., пені в розмірі 1715,09 грн. Крім того, до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.04.2015 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 18.05.2015 року о 10:45 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.05.2015 року розгляд справи було відкладено на 27.05.2015 року о 11:45 год.

Представник позивача в призначене судове засідання не з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач не скористався своїми правами, наданими йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на участь його представника в судовому засіданні, на спростування позовних вимог позивача, не надав суду доказів належного виконання договірних зобов'язань, не провів звірку взаємних розрахунків з позивачем, не надав суду свій варіант проекту акту звірки, про причину неявки суд не повідомив, докази вручення відповідачеві судової ухвали від 18.05.2015 року в матеріалах справи відсутні.

Про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про направлення ухвали суду від 18.05.2015 року відповідачу на його адресу, що зазначена у позовній заяві, що співпадає з адресою у витягу з ЄДР, але, як вже зазначалось вище, поштові повідомлення про вручення судової ухвали вказаним особам на час розгляду справи не повернулися.

Згідно п.п. 4.1.3 - 4.1.5. п. 4.1. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №1149 від 12.12.2007р. нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - 4.1.1. Місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; п.п.4.1.2. У межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+1; п.п. 4.1.3. Між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+2; п.п. 4.1.4. Між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. (Пункт 4.1 глави 4 в редакції Наказу Міністерства транспорту та зв'язку № 1267 ( z1254-09 ) від 08.12.2009р.)

Відповідно до п.4.2. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №1149 від 12.12.2007р. при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

З огляду на вищевказане, суд вважає, що всі учасники судового процесу належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення, внаслідок чого справа розглядається відповідно до норм ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

09.04.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Східна дистрибуційна Мережа" (постачальник, позивач), та Приватним підприємством „Компанія "Маркет Плюс" (покупець, відповідач) був укладений договір поставки № 159 (Договір).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. 1.1. Договору, постачальник зобов'язався поставляти покупцю товари, а покупець зобов'язався прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість на умовах, передбачених цим Договором.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що товар за цим договором поставляється окремими партіями на підставі замовлень Покупця. Найменування, кількість кожної партії Товару узгоджується Сторонами в замовленнях на поставку Товару та зазначається в видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконував умови договору, а саме поставив відповідачу товар, на підставі товарно - транспортних (видаткових) накладних № 30559 від 27.12.14 р. на загальну суму 3841,25 грн., № 30543 від 27.12.14 р. на загальну суму 8120,08 грн., № 30532 від 27.12.14 р. на загальну суму 2166,89 грн., № 2847 від 10.02.15 р. на загальну суму 2491,25 грн., № 3318 від 13.02.15 р. на загальну суму 805,44 грн., № 3405 від 14.02.15 р. на загальну суму 961,73 грн., № 3871 від 20.02.15 р. на загальну суму 1480,80 грн., № 3876 від 20.02.15 р. на загальну суму 1173,91 грн.

Судом встановлено, що відповідач отримав вищенаведений товар, що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача та печаткою підприємства відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 7.1. Договору, оплата поставленого за цим договором товару здійснюється Покупцем Постачальнику на умовах, передбачених п.п. 7.1.1. Договору, а саме: на умовах відстрочки платежу, протягом 7 (семи) календарних днів з моменту поставки Товару Покупцю та підписання уповноваженими представниками сторін відповідної видаткової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав в повному обсязі передбачені договором поставки зобов'язання, а саме не сплатив вартість поставленого товару, в наслідок чого у останнього виникла заборгованість пере позивачем в розмірі 17 703,47 грн.

Крім того, вказана сума заборгованості також підтверджується складеним та підписаним уповноваженими представниками позивача та відповідача Актом звірки взаємних розрахунків (арк.с. 56).

Як вбачається з матеріалів справи 08.04.2015 року позивачем було направлено відповідачу претензію (вих. № 1763 від 08.04.2015 р.) про сплату наявної заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар. (арк.с. 10-13)

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення заборгованості в сумі 17 703,23 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Крім того, представник позивача просить суд стягнути з відповідача пені в розмірі 1715,09 грн.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.8.2. Договору за прострочку оплати товару відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент невиконання зобов`язань по оплаті, від вартості несплаченої суми за кожний день прострочки.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 8.5. Договору, в разі порушення строків оплати товару, визначених цим договором, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожен день прострочення.

Суд, дослідивши представлений позивачем розрахунок пені, враховуючи встановлення факту прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за договором поставки № 159 від 09.04.2014 р., дійшов висновку, що обраний позивачем початок періоду нарахування відповідає встановленому судом моменту виникнення у позивача права вимагати від відповідача виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого товару, нарахування пені здійснено позивачем з врахуванням вимог договору, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим суд, перевіривши арифметичний розрахунок пені, суд, вважає, що заявлені позивачем нарахування пені в розмірі 1715,09 грн. є обґрунтованими, заявленими правомірно, у зв'язку з чим суд задовольняє позовні вимоги позивача в цій частині в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, які складаються з 1827,00 грн. витрат по оплаті судового збору, покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 530, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Компанія "Маркет Плюс", м. Харків (61040, м. Харків, вул. Довгалевського, 95, код ЄДРПОУ 38771608) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Східна дистрибуційна мережа", м. Харків (61145, м. Харків, вул. Новгородська, 3 - А, п/р 26000012916201 в ПАТ «Альфа-банк», МФО 300346, код ЄДРПОУ 38281011) суму основного боргу в розмірі 17 703,23 грн., пені в розмірі 1715,09 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 1827,00 грн.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29.05.2015 р.

Суддя А.М. Буракова

922/2449/15