Рішення № 44445834, 25.05.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2015 р.Справа № 922/1861/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Бабиніну Д.О.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-будівельна група", м. Харків про стягнення заборгованості в розмірі 19 250,60 грн. за участю представників сторін:

позивача - Яновська В.С. за довіреністю №38-1871 від 28.05.2010 р.

відповідача - Галактіонова Н.А. за довіреністю від 23.04.2015 р.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", м. Харків (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-будівельна група", м. Харків про стягнення заборгованості в розмірі 19 250,60 грн. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на безпідставне споживання відповідачем теплової енергії за період з січня 2010 року по березень 2010 року, з урахуванням чого та враховуючи приписи ст.ст. 525, 526, 611, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму основного боргу в розмірі 19 250,60 грн. Крім того, до стягнення з відповідача заявлені судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.03.2015 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 27.04.2015 року о 10:45 годині.

У судовому засіданні 27.04.2015 року було оголошено перерву до 19.05.2015 року о 11:00 год.

У судовому засіданні 19.05.2015 року було оголошено перерву до 25.05.2015 року о 11:45 год.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити та стягнути з відповідача на свою суму безпідставно спожитої відповідачем теплової енергії за період з січня 2010 року по березень 2010 року в розмірі 19 250,60 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заявлених позивачем заперечував у повному обсязі та просив суд відмовити в їх задоволенні, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (арк.с. 45-47).

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення присутніх представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд, виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Як встановлено, Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова відповідно до рішення №191/03 від 24.09.2003р. ХVI сесії Харківської міської ради XXIV скликання "Про комунальну власність м. Харкова". Метою діяльності підприємства є задоволення потреб населення міста Харкова, підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності.

Відповідно до п. 2 ст. 275 Господарського кодексу України, Закону України "Про теплопостачання", споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного між Теплопостачальною організацією та Споживачем. Згідно приписів ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг мають здійснюватися виключно на договірних засадах. При цьому, обов'язком споживача послуг є укладання договору на отримання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем або виробником на основі типового договору.

Як вбачається з матеріалів справи, КП "Харківські теплові мережі" на підставі Розпоряджень про початок та кінець опалювальних сезонів 2009 - 2010 рр. здійснювало постачання теплової енергії до нежитлових приміщень будівлі за адресою: м.Харків, вул.Полтавський Шлях, 123.

На підставі договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень від 12.03.2008 р. 21.02.2008 р. 28.12.2007 р. ТОВ "Фінансово-будівельна група" займає нежитлові приміщення загальною площею 566,80 кв.м. в будівлі, розташованій за адресою: м.Харків, вул.Полтавський шлях, 123.

У період з січня 2010 року по березень 2010 року відповідач отримував теплову енергію на потреби опалення, яке здійснювало КП "Харківські теплові мережі" у приміщення будівлі за адресою: м.Харків. вул.Полтавський шлях, 123, оскільки, система опалення приміщення є невід'ємною частиною системи опалення в будівлі, вказана обставина підтверджується актами про включення та відключення опалення: № 176/5415 від 06.11.2009 року, № 176/4733 від 25.03.2010 року.

Спір у даній справі виник з підстав того, що у період за січня 2010 року по березень 2010 року теплова енергія використовувалася відповідачем без укладення договору та не оплачена останнім.

В зазначений період позивач відпустив відповідачу теплову енергію на суму 19 250,60 грн. і направляв 26.03.2015 року відповідачу вимогу про оплату №242/юр від 20.03.2015 року (арк.с. 18), але доказів оплати станом на момент розгляду даної справи в матеріалах справи не міститься.

01.09.2008 року між КП "Харківські теплові мережі" (Теплопостачальна організація) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-будівельна група", м. Харків (Споживач) було укладено договір № 2460 про купівлю-продаж теплової енергії в гарячій воді.

Відповідно до умов договору позивач (Енергопостачальна організація) зобов'язався постачати відповідачеві (Споживачеві) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, перелік яких вказано в п.2.1. договору, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором, а саме розділом 6 договору. У відповідності до п.6.4. договору відповідач повинен був за 3 дні до початку розрахункового періоду сплатити позивачу вартість, зазначеної в додатку №1 до договору кількості теплової енергії, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду.

Як встановлено судом, 22.11.2010 року заступник прокурора м.Харкова звернувся до суду з позовною вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-будівельна група", м. Харків на користь КП "Харківські теплові мережі" 23699,53 грн. заборгованості за невиконання договірних зобов'язань за договором № 2460 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, укладеним між КП "Харківські теплові мережі" та відповідачем 01.09.2008 року.

Рішенням господарського суду Харківської області по справі №58/297-09 від 13.01.2011 року, залишеного без змін Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.03.2011 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-будівельна група" на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" 4448,93 грн. заборгованості за невиконання договірних зобов'язань.

В частині стягнення заборгованості в розмірі 19250,60 грн., вказаним рішенням відмовлено, з посиланням на те, що у позивача відсутні правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості по договору № 2460 від 01.09.2008 року за період січень, лютий, березень 2010 року, оскільки договір припинив свою дію 31.12.2009 року.

А тому, беручи до уваги встановлені рішеннями суду обставини, позивач звернувся з даним позовом до суду, про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 19250,60 грн. за період січень, лютий, березень 2010 року, з посиланням на без договірне споживання тепловою енергією.

Надаючи правову оцінку викладеним вище обставинам, господарський суд зазначає наступне.

Згідно Закону України "Про теплопостачання", теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Так, цивільні права і обов'язки виникають, крім угод, також внаслідок інших дій суб'єктів. Такими діями зокрема, може бути користування тепловою енергією без договору.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Таким чином, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення даного виду зобов'язань, є відсутність правової підстави для набуття, збереження майна однією особою за рахунок іншої особи.

Статтею 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Судом встановлено, що договір № 2460 про купівлю-продаж теплової енергії в гарячій воді від 01.09.2008 року укладений між сторонами по справі, на підставі, якого відповідачеві постачалась теплова енергія в гарячій воді в потрібних йому обсягах, припинив свою дію 31.12.2009 року, втім, у період з січня 2010 року по березень 2010 року відповідач продовжував отримувати теплову енергію на потреби опалення, а тому, в даному випадку господарський суд приходить до висновку, що сторони не перебувають в договірних відносинах, які б регулювали відносини щодо постачання теплової енергії, як того вимагають норми чинного законодавства України, з урахуванням чого, поставлена відповідачеві теплова енергія на суму 19 250,60 грн. за спірний період, є безпідставно набутою, а отже, вимоги позивача про відшкодування її вартості на підставі ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України є правомірними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Cуду України від 16.05.2011 у справі № 15/147/10, яка відповідно до положень статті 111-28 ГПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (п. 2 ст. 614 ЦК України). Відповідач позовні вимоги не спростував, доказів оплати заявленої до стягнення суми суду не представлено.

Враховуючи вищевикладене, дослідженими судом матеріалами справи підтверджується факт набуття, збереження майна (теплової енергії) відповідачем без достатньої правової підстави. Теплова енергія є специфічною товарною продукцією, яку неможливо повернути в натурі, отже відшкодуванню підлягає її вартість.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу позивачів щодо стягнення з відповідача суми вартості безпідставно спожитої теплової енергії у розмірі 19 250,60 грн. нормативно та документально обґрунтованою, не спростованою відповідачем, та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, судом встановлено, що відповідач заперечуючи проти позову, зазначає, на те, що позивачем пропущений строк позовної давності визначений ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, адже останньому про безпідставне споживання відповідачем теплової енергії за спірний період було відомо, ще при розгляді справи №58/297-09.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 5 статті 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

В абз. 3 п. 4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", окрім іншого, зазначено, що за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання (абзац другий частини п'ятої статті 261 ЦК України), тобто після закінчення передбаченого ч. 2 ст. 530 ЦК України семиденного строку від дня пред'явлення вимоги.

Враховуючи, що 26.03.2015 року позивач надіслав відповідачеві лист - вимогу №242/юр від 20.03.2015 року з проханням відповідача у семиденний строк перерахувати на рахунок позивача вартість безпідставно спожитої теплової енергії в розмірі 19250,60 грн. за період з січня 2010 року по березень 2010 року, проте, дана вимога була залишена відповідачем без відповіді і задоволення, а тому суд приходить до висновку, що перебіг позовної давності щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за безпідставно спожиту теплову енергію за період з січня 2010 року по березень 2010 року в розмірі 19 250,60 грн. почався з 02.04.2015 року (на наступний день після закінчення семиденного строку з дня направлення досудового повідомлення за №242/юр від 20.03.2015 року), а тому звернення позивача до суду з позовом 27.03.2015 р. відбулось у межах трирічного строку позовної давності.

Щодо посилань відповідача, у відзиві на позовну заяву (арк.с. 45-47) на те, що 17.12.2009 року працівниками КП "Харківські теплові мережі" був здійснений демонтаж приладів опалення в приміщеннях, що належать відповідачу, про що було складено відповідний Акт, а тому останній не міг використовувати теплову енергію за період з січня 2010 року по березень 2010 року, господарський суд зазначає, що вказані доводи відповідача не відповідають положенням ст. 32, 33, 43 ГПК України, адже останнім не надано жодного доказу в їх обґрунтування, а тому вказані посилання не приймаються судом до уваги.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати з цієї справи покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст. 11, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-будівельна група"(61145, м. Харків, вул. Новгородська, 3, корп. 1, код ЄДРПОУ 33118582) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11, код ЄДРПОУ 31557119) 19 250,60 грн. вартості безпідставно спожитої теплової енергії за період з січня 2010 року по березень 2010 року та судовий збір в розмірі 1827,00 грн.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29.05.2015 р.

Суддя А.М. Буракова

922/1861/15