Ухвала суду № 44445081, 27.05.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

27.05.2015 р. Справа№ 914/1387/15

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

За заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1» (с. Ставчани, Львівська обл.)

до відповідача: Дочірнього підприємства «Ладижинський завод «Екстра» Публічного акціонерного товариства «Укрмедпром» (м. Ладижин, Вінницька обл.)

про: видачу наказу про примусове виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Всеукраїнська інвестиційна асоціація» від 17 квітня 2015 року у справі № 234/03.15.

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Пшеничній В.С.

Представники:

від заявника: Думич А.М. - довіреність б/н від 13.08.2013 року.

від відповідача: Не з'явився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1» (с. Ставчани, Львівська обл.) до Дочірнього підприємства «Ладижинський завод «Екстра» Публічного акціонерного товариства «Укрмедпром» (м. Ладижин, Вінницька обл.) про видачу наказу про примусове виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Всеукраїнська інвестиційна асоціація» від 17 квітня 2015 року у справі № 234/03.15.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.04.2015 року порушено провадження у справі і призначено заяву до розгляду на 05.05.2015 року. Ухвалою суду від 05.05.2015 року розгляд справи відкладено до 14.05.2015 року, у зв'язку з відсутністю представників сторін. Ухвалою суду від 14.05.2015 року розгляд справи відкладено до 21.05.2015 року, у зв'язку з відсутністю представників сторін. Ухвалою суду від 21.05.2015 року розгляд справи відкладено до 27.05.2015 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача.

14.05.2015 року за вх. № 19711/15 на адресу суду надійшли матеріали справи Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Всеукраїнська інвестиційна асоціація» № 234/03.15 за позовом ТОВ «Транс-Сервіс-1» до ПАТ «Укрмедпром» про стягнення заборгованості.

Заявник вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 29.04.2015 року, про відкладення від 05.05.2015 року, від 14.05.2015 року, від 21.05.2015 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

20.05.2015 року за вх. № 20801/15 заявник подав додаткові докази до матеріалів справи.

26.05.2015 року за вх. № 21820/15 заявник подав пояснення по справі.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 29.04.2015 року, про відкладення від 05.05.2015 року, від 14.05.2015 року, від 21.05.2015 року не виконав, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить Реєстр № 563 на відправлення рекомендованої з повідомленням кореспонденції за 22.05.2015 року, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

12.05.2015 року за вх. № 19158/15 відповідач подав заперечення на заяву про видачу наказу про примусове виконання рішення постійно діючого третейського суду.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позиція кожної з сторін, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Постійно діючим Третейським судом при Асоціації «Всеукраїнська інвестиційна асоціація» в складі одноособового третейського судді-правознавця Демчик Ольги Ігорівни 17 квітня 2015 у справі № 234/03.15 винесено рішення (місце винесення рішення: м. Львів, вул. Героїв УПА, 72, кімната 610), яким позов ТОВ «Транс-Сервіс-1» до ДП "Ладижинський завод "Екстра" ПАТ "Укрмедпром" про стягнення заборгованості за договором транспортного перевезення № 300812/1М від 30.08.2012 р. задоволено та вирішено стягнути з відповідача основний борг, розмір якого становить 768 159,00, пеню, розмір якої становить 98 417, 22 грн., десять відсотків річних від простроченої суми, розмір яких становить 38 519, 88 грн., суму, на яку збільшився борг у зв'язку з інфляцією у розмірі 159 942,03 грн., та витрати по оплаті третейського збору в розмірі 6090,00 грн.

Вказане рішення Третейського суду було отримано ТОВ «Транс-Сервіс-1» 24 квітня 2015 року.

У відповідності до ст. 50 Закону України «Про третейські суди», сторони, які передали спір на вирішення третейського суду, зобов'язані добровільно виконати рішення третейського суду, без будь-яких зволікань чи застережень.

Згідно вимог ст. 55 Закону України «Про третейські суди», рішення третейського суду виконуються зобов'язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні. Якщо в рішенні строк його виконання не встановлений, рішення підлягає негайному виконанню.

Заявник зазначає, що, як вбачається з рішення Третейського суду при Асоціації «Всеукраїнська інвестиційна асоціація» від 17 квітня 2015 року у справі № 234/03.15, строк виконання рішення суду не встановлений, отже, воно підлягає негайному виконанню зобов'язаною стороною, тобто - відповідачем.

Заявник наголошує, що в порушення зазначених вимог закону, станом на 27 квітня 2015 року рішення Третейського суду при Асоціації «Всеукраїнська інвестиційна асоціація» від 17 квітня 2015 року у справі № 234/03.15 не виконано.

Відповідно до ст. 122-7 ГПК України, ч. 1 ст. 56 Закону України «Про третейські суди», заява про видачу виконавчого документа може бути подана до компетентного суду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про третейські суди», компетентним судом є місцевий загальний суд чи місцевий господарський суд за місцем розгляду справи третейським судом.

Відповідач у своїх запереченнях стверджує, що Господарський суд повинен відмовити заявнику у видачі наказу про примусове виконання рішення третейського суду на підставі ст. 56 Закону України «Про третейські суди», у зв'язку з тим, що справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону. Відповідач посилається на п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди», відповідно до якого стверджує, що третейський суд не мав права розглядати справу, зважаючи на те, що стороною (відповідачем) у справі є державна організація, а також третейська угода є нечинною.

Заявник зазначає, що твердження відповідача про те, що ДП «Ладижинський завод «Екстра» ПАТ «Укрмедпром» за своїм правовим статусом є державним підприємством (організацією) та здійснює закупівлі для задоволення державних потреб, вважає необгрунтованими та безпідставними, з огляду на те, що відповідач, визнаючи себе як державна організація, посилається на Закон України «Про технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» № 3164-ІУ від 01.12.2005 р. Однак, такий висновок є необгрунтованим, оскільки організаційно правові форми підприємства визначаються відповідно до положень ГК та ЦК України. Що стосується вищезазначеного Закону, то такий визначає правові та організаційні засади розроблення і застосування технічних регламентів та процедур оцінки відповідності, а також основоположні принципи державної політики у сфері технічного регулювання та оцінки відповідності, внаслідок чого, він є спеціальним законом та не може визначати організаційно-правову форму юридичних осіб.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 90 ЦК України, юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до Єдиного державного реєстру.

Згідно ч. 8 ст. 63 ГК України, у випадках існування залежності від іншого підприємства, передбачених статтею 126 цього Кодексу, підприємство визнається дочірнім.

Заявник зазначає, що, як вбачається із наявних у матеріалах справи Статуті та Витягу із ЄДРЮОФОП, організаційно-правовою формою відповідача є Дочірнє підприємство. Як вказує відповідач, він має статус державного підприємства, що підтверджується положеннями Статуту і належить до сфери управління МОЗ України, а майно підприємства передано державою на праві господарського відання.

Заявник звертає увагу на те, що, відповідно до ст. 74 ГК України, державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту або модельного статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу. Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання. Статутний капітал державного комерційного підприємства утворюється уповноваженим органом, до сфери управління якого воно належить. Розмір статутного капіталу державного комерційного підприємства встановлюється зазначеним уповноваженим органом. Таким чином, аналізуючи вищезазначені норми законодавства, відповідач має статус державного комерційного підприємства, відтак ознаки державного казенного підприємства у відповідача відсутні.

Щодо посилань відповідача на те, що він має статус державного підприємства і належить до сфери управління МОЗ України, майно підприємства передано державою на праві господарського відання та має статус державної власності, то заявник зазначає, що зазначена обставина не змінює його організаційно-правову форму, і не може бути підставою для його віднесення до категорії державних установ чи організацій. Аналогічної думки дотримується і Вищий господарський суд України, про що свідчить Постанова суду від 27.09.2011 р. N 31/105.

Щодо тверджень відповідача про те, що він здійснює закупівлі для задоволення державних потреб, то такі є необґрунтованими, зважаючи на те, що стаття 13 Господарського кодексу України встановлює, що державне замовлення є засобом державного регулювання економіки шляхом формування на договірній (контрактній) основі складу та обсягів продукції (робіт, послуг), необхідної для пріоритетних державних потреб, розміщення державних контрактів на поставку (закупівлю) цієї продукції (виконання робіт, надання послуг) серед суб'єктів господарювання, незалежно від їх форми власності.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб", державне замовлення - це засіб державного регулювання економіки шляхом формування на контрактній (договірній) основі складу та обсягів товарів, робіт та послуг, необхідних для забезпечення пріоритетних державних потреб, розміщення державних контрактів на її поставку (закупівлю) серед підприємств, організацій та інших суб'єктів господарської діяльності України всіх форм власності.

Отже, за твердженням заявника, господарський договір, пов'язаний із задоволенням державних потреб, характеризується, зокрема, тим, що державними замовниками виступають Верховна Рада України та інші центральні органи державної влади України, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні. Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, державні організації та інші установи - головні розпорядники коштів державного бюджету; кошти для закупівлі товарів, робіт і послуг передбачаються в Законі про Державний бюджет України на поточний рік та визначаються Кабінетом Міністрів України відповідними рішеннями про використання позабюджетних джерел фінансування; Кабінет Міністрів України визначає і затверджує перелік державних замовників, обсяги та склад державного замовлення.

На думку заявника, Державні потреби і потреби державного підприємства не співпадають. Не підпадає державне підприємство і під дію заборони, встановленої у підпункті 6 статті 6 Закону України "Про третейські суди", оскільки не є державною установою чи організацією, або казенним підприємством. Аналогічної думки дотримується і Вищий господарський суд України, про що свідчать постанови суду від 26.04.2007 р. N 31/449.

Щодо тверджень відповідача про нечинність третейської угоди (застереження) на момент звернення до третейського суду, то таке є безпідставним та необґрунтованим, оскільки відповідно до ст. 12 Закону України «Про третейські суди», третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Заявник зазначає, що між сторонами було укладено третейську угоду у вигляді третейського застереження (п.п.6.1.-6.3. Договору № 300812/1М від 30.08.2012 року (надалі-Договір)).

Відповідно до п.п. 7.1., 7.2. Договору, Даний договір набирає сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2012 р. Договір складений у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної зі Сторін. Якщо жодна із сторін не заявить про намір припинити дію Договору не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії Договору, Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих же самих умовах.

Відтак, на думку заявника, як вбачається з п. 7.2. Договору, у ньому міститься умова про пролонгацію договору на наступні роки, у разі відсутності заяв будь-якої із сторін про припинення договору.

Разом з тим, сторони визнавали дію договору, в т.ч. у 2014 році, укладаючи відповідно до нього первинні бухгалтерські документи, як-от Акти надання послуг, Акт звіряння взаєморозрахунків, тощо. Тому, Договір, в т.ч. п.7.2. Договору, у 2014 році були чинними, а відтак, зважаючи на те що жодних заяв про припинення дії Договору не було, Договір є пролонгований на 2015 рік разом із третейським застереженням.

За твердженням заявника, безпідставним та надуманим є твердження відповідача про надсилання йому листа про припинення дії Договору - такого листа ТОВ «Транс-Сервіс-1» не отримувало, доказів надсилання відповідачем не надано. Щодо підписання Акту звіряння взаєморозрахунків, то таке здійснюється з метою бухгалтерського звіряння взаємних операцій «надання послут-оплата», а не з метою припинення дії договору.

Відтак, зважаючи на вищенаведене, заявник просить заяву про видачу виконавчого документу про примусове виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Всеукраїнська інвестиційна асоціація» від 17 квітня 2015 року у справі № 234/03.15 задоволити.

У відзиві на заяву відповідач зазначає, що відповідно до ст. 56 Закону України «Про третейські суди», при розгляді заяви про видачу виконавчого документа компетентний суд відмовляє в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, якщо справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про третейські суди», третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком:

- справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб;

- справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство;

- інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України.

Згідно із ч. 2 ст. 1 Закону України «Про третейські суди», до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Відповідач зазначає, що ДП «Ладижинський завод «Екстра» ПАТ «Укрмедпром» за своїм правовим статусом є державним підприємством (організацією) та здійснює закупівлі для задоволення державних потреб, а строк дії Договору транспортного перевезення № 300812/1М від 30.08.2012 р. припинив свою дію 31.12.2014 р.

За твердженням відповідача, ДП «Ладижинський завод «Екстра» ПАТ «Укрмедпром» є державним підприємством, що підтверджується положеннями п. 4.1. та п. 5.1. статуту Підприємства (копія додається) і належить до сфери управління Міністерства охорони здоров'я України. Майно підприємства передано йому державою до статутного фонду на праві господарського відання та має статус державної власності. Більш того, відповідно до ст. 2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», виробництво спирту етилового (у тому числі як лікарського засобу) може здійснюватися лише на державних підприємствах. Підприємство має ліцензію серії АД 074931 на виробництво спирту етилового, видану Департаментом контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Відповідно до чинного законодавства, зокрема положень Закону України від 01.12.2005 р. № 3164-ГУ та інших нормативно-правових актів, організацією є в тому числі підприємство.

Відповідач наголошує, що строк дії Договору припинено до моменту звернення до третейського суду, а тому, підстав вважати що третейський суд мав достатню компетенцію для розгляду даної справи немає, адже між сторонами на момент подання ТОВ «Транс-Сервіс-1» позову не було чинної третейської угоди або застереження. Так, спір було розглянуто Третейським судом на підставі третейського застереження, викладеного в п.п. 6.1-6.2. Договору.

Відповідач звертає увагу на те, що відповідно до п. 7.1 Договору, останній діє до 31.12.2012 року. Якщо жодна із сторін не заявить про намір припинити дію договору не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору, договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих же умовах. Проте, після отримання Підприємством послуг в липні було прийнято рішення про перегляд умов роботи з перевізниками та направлено лист про припинення дії Договору до ТОВ «Транс-Сервіс-1». З цією метою підписувався акт звіряння взаєморозрахунків (надавався суду позивачем). В подальшому транспортні послуги Підприємству з боку ТОВ «Транс-Сервіс-1».

На думку відповідача, Третейський суд при асоціації «Всеукраїнська інвестиційна асоціація» не мав достатньої компетенції розглядати справу у 2015 році за застереженням, яке припинило свою дію ще в 2014-у році.

При прийнятті ухвали суд виходив з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 122-9 ГПК України, неявка сторін чи однієї із сторін, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду заяви.

Відповідно до ст. 122-7 ГПК України, ч. 1 ст. 56 Закону України «Про третейські суди», заява про видачу виконавчого документа може бути подана до компетентного суду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про третейські суди», компетентним судом є місцевий загальний суд чи місцевий господарський суд за місцем розгляду справи третейським судом.

Згідно п. 6.2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вичерпний перелік підстав для відмови у видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду наведено в статті 122-10 ГПК України.

У розгляді заяви про видачу виконавчого документа господарський суд перевіряє наявність чи відсутність підстав для відмови у такій видачі незалежно від змісту доводів сторін.

Питання щодо законності та обґрунтованості рішення третейського суду, крім зазначених у статті 122-10 ГПК України, не можуть вирішуватися господарським судом у розгляді заяви про видачу виконавчого документа.

Господарським судам необхідно мати на увазі, що відмова в задоволенні такої заяви не позбавляє жодну із сторін спору, вирішеного третейським судом, права на звернення після набрання законної сили відповідною ухвалою до господарського суду за вирішенням цього ж спору в загальному порядку (частина восьма статті 56 Закону, частина четверта статті 122 ГПК).

Постійно діючим Третейським судом при Асоціації «Всеукраїнська інвестиційна асоціація» в складі одноособового третейського судді-правознавця Демчик Ольги Ігорівни 17 квітня 2015 у справі № 234/03.15 винесено рішення (місце винесення рішення: м. Львів, вул. Героїв УПА, 72, кімната 610), яким позов ТОВ «Транс-Сервіс-1» до ДП "Ладижинський завод "Екстра" ПАТ "Укрмедпром" про стягнення заборгованості за договором транспортного перевезення № 300812/1М від 30.08.2012 р. задоволено та вирішено стягнути з відповідача основний борг, розмір якого становить 768 159,00 грн., пеню, розмір якої становить 98 417, 22 грн., десять відсотків річних від простроченої суми, розмір яких становить 38 519, 88 грн., суму, на яку збільшився борг, у зв'язку з інфляцією у розмірі 159 942,03 грн., та витрати по оплаті третейського збору в розмірі 6090,00 грн.

Вказане рішення Третейського суду було отримано ТОВ «Транс-Сервіс-1» 24 квітня 2015 року.

У відповідності до ст. 50 Закону України «Про третейські суди», сторони, які передали спір на вирішення третейського суду, зобов'язані добровільно виконати рішення третейського суду, без будь-яких зволікань чи застережень.

Згідно вимог ст. 55 Закону України «Про третейські суди», рішення третейського суду виконуються зобов'язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні. Якщо в рішенні строк його виконання не встановлений, рішення підлягає негайному виконанню.

Як вбачається з рішення Третейського суду при Асоціації «Всеукраїнська інвестиційна асоціація» від 17 квітня 2015 року у справі № 234/03.15, строк виконання рішення суду не встановлений, отже, воно підлягає негайному виконанню зобов'язаною стороною, тобто - відповідачем.

В порушення зазначених вимог закону, станом на 27 квітня 2015 року рішення Третейського суду при Асоціації «Всеукраїнська інвестиційна асоціація» від 17 квітня 2015 року у справі № 234/03.15 не виконано.

Відповідач у своїх запереченнях стверджує, що Господарський суд повинен відмовити заявнику у видачі наказу про примусове виконання рішення третейського суду на підставі ст. 56 Закону України «Про третейські суди», у зв'язку з тим, що справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду, відповідно до закону. Відповідач посилається на п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди», відповідно до чого стверджує, що третейський суд не мав права розглядати справу, зважаючи на те що, стороною (відповідачем) у справі є державна організація, а також третейська угода є нечинною.

ДП «Ладижинський завод «Екстра» ПАТ «Укрмедпром» стверджує що, за своїм правовим статусом є державним підприємством (організацією) та здійснює закупівлі для задоволення державних потреб, в зв'язку з чим, визнаючи себе державною організацією, посилається на Закон України «Про технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» № 3164-ІУ від 01.12.2005 р. Однак, такий висновок є необґрунтованим і не може бути взятий до уваги при вирішенні даного питання щодо видачі виконавчого документу на примусове виконання рішення Третейського суду, оскільки організаційно-правові форми підприємства визначаються відповідно до положень ГК та ЦК України. Що стосується вищезазначеного Закону, то такий визначає правові та організаційні засади розроблення і застосування технічних регламентів та процедур оцінки відповідності, а також основоположні принципи державної політики у сфері технічного регулювання та оцінки відповідності, внаслідок чого, він є спеціальним законом та не може визначати організаційно-правову форму юридичних осіб.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 90 ЦК України, юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до Єдиного державного реєстру.

Згідно ч. 8 ст. 63 ГК України, у випадках існування залежності від іншого підприємства, передбачених статтею 126 цього Кодексу, підприємство визнається дочірнім.

Як вбачається із наявних у матеріалах справи Статуті та Витягу із ЄДРЮОФОП, відповідач є державним комерційним підприємством, Дочірнім підприємством, яке належить Публічному акціонерному товариству «Укрмедпром».

Відповідно до ст. 74 ГК України, державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту або модельного статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу. Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання. Статутний капітал державного комерційного підприємства утворюється уповноваженим органом, до сфери управління якого воно належить.

Згідно ч. 5 ст. 74 ГК України, держава та орган, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, не несуть відповідальності за його зобов'язаннями, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Таким чином, аналізуючи вищезазначені норми законодавства, відповідач має статус державного комерційного підприємства. Відтак, ознаки як державного казенного підприємства так і державної організації чи установи в організаційно-правовій формі відповідача відсутні.

Щодо посилань відповідача на те, що він має статус державного підприємства і належить до сфери управління МОЗ України, майно підприємства передано державою на праві господарського відання та має статус державної власності, то зазначена обставина не змінює його організаційно-правову форму, і не може бути підставою для його віднесення до категорії державних установ чи організацій. Аналогічної думки дотримується і Вищий господарський суд України, про що свідчать постанова суду від 27.09.2011 р. N 31/105.

Отже, відповідач не підпадає під дію обмеження, встановленого у п. 6 ст. 6 Закону України «Про третейські суди», оскільки не є державною установою чи організацією, або казенним підприємством.

Крім того, згідно п. 3.1. Статуту підприємства, Підприємство утворено з метою здійснення підприємницької діяльності для забезпечення населення лікарськими засобами і продукцією медичного призначення, а також потреб держави на промисловій та комерційній основі.

Згідно п. 3.3. Статуту підприємства, основними завданнями Підприємства є:

3.3.1. здійснення діяльності з обігу лікарських засобів: здійснення доклінічного вивчення, проведення клінічних випробувань, розроблення, виробництво, виготовлення, зберігання, перевезення, пересилання, придбання, оптова та роздрібна реалізація (відпуск), ввезення на територію України (імпорт), вивезення з території України (експорт), транзит через територію України, використання, знищення; переробка донорської крові та її компонентів, виготовлення з них препаратів; діяльність банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини згідно з затвердженим переліком. Під лікарськими засобами розуміються об'єкти, визначені чинним законодавством;

3.3.2. здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів: культивування рослин, включених до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів; розроблення, виробництво, виготовлення, зберігання, перевезення, пересилання, придбання, оптова та роздрібна реалізація (відпуск), ввезення на територію України (імпорт), вивезення з території 5 України (експорт), транзит через територію України, використання (у виробництві, виготовленні, медичній практиці, при розробленні наркотичних засобів і психотропних речовин, проведенні відповідних експертиз, для науково-дослідної роботи та навчальних цілей), знищення наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів наркотичних засобів і психотропних речовин, включених до переліку наркотичних засобів, що дозволяються і контролюються згідно законодавства;

3.3.3. здійснення діяльності з обігу ветеринарних медикаментів і препаратів, ветеринарних імунобіологічних засобів, субстанцій, засобів ветеринарної медицини: виробництво, введення в обіг, оптова та роздрібна реалізація (торгівля), ввезення на територію України (імпорт), вивезення з території України (експорт), транзит через територію України, утилізація та знищення;

3.3.4. здійснення діяльності з обігу виробів медичного призначення, медичної техніки, устаткування, інструмента та матеріалів: розроблення, виробництво, виготовлення, зберігання, перевезення, пересилання, придбання, оптова та роздрібна реалізація (відпуск), ввезення на територію України (імпорт), вивезення з території України (експорт), транзит через територію України, використання, знищення;

3.3.5. хімічне виробництво, в тому числі перероблення органічної та неорганічної сировини хімічним способом; виробництво основної, проміжної та кінцевої хімічної продукції шляхом перероблення; виробництво гумових та пластмасових виробів; целюлозно-паперове виробництво;

3.3.6. дослідження і розробки, в тому числі фундаментальні дослідження: наукова теоретична та (або) експериментальна діяльність, спрямована на одержування нових знань про закономірності розвитку природи, суспільства, людини, їх взаємозв'язку, без будь-якої конкретної мети, пов'язаної з використанням цих знань; прикладні дослідження: роботи, спрямовані на одержування нових знань з метою практичного їх використання, а також для розроблення технічних нововведень; експериментальні розробки: систематична діяльність, яка спирається на наявні знання, придбані в результаті досліджень і/чи практичного досвіду, спрямована на виробництво нових матеріалів, продуктів чи пристроїв, впровадження нових процесів, систем та послуг чи значне удосконалення тих, що вже випускалися або були введені в дію;

3.3.7. виробництво та продаж спирту етилового (у тому числі як лікарського засобу), спирту етилового ректифікованого, біоетанолу;

3.3.8. здійснення діяльності з обігу харчових продуктів (в т.ч. харчових продуктів спеціального дієтичного споживання (спеціальних харчових продуктів), функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок, дитячого харчування): розроблення, виробництво, виготовлення, зберігання, перевезення, пересилання, придбання, оптова та роздрібна реалізація (відпуск), ввезення на територію України (імпорт), вивезення з території України (експорт), транзит через територію України, використання, знищення;

3.3.9. здійснення діяльності з обігу напоїв (в т.ч. недистильованих напоїв, мінеральних та інших вод, напоїв із зброджуваних продуктів, алкогольних напоїв): розроблення, виробництво, виготовлення, зберігання, перевезення, пересилання, придбання, оптова та роздрібна реалізація (відпуск), ввезення на територію України (імпорт), вивезення з території України (експорт), транзит через територію України, використання, знищення, дистиляція, ректифікація та змішування напоїв, розлив у пляшки та іншу тару;

3.3.10. здійснення сільськогосподарської діяльності: вирощування однорічних, дворічних та багаторічних пряних, ароматичних і лікарських культур, а також культур для виробництва напоїв;

3.3.11. здійснення поточних операцій в торгівельній діяльності та діяльність транспорту, зокрема: перевезення, сортування партій товарів, поділ або перефасування товару меншими партіями, пакування, перепакування, фасування та розлив у пляшки, складування, модифікація продукції, комплектація та модернізація, доставка, рекламні акції на користь своїх клієнтів, інші допоміжні послуги при продажі та зберіганні, надання в оренду транспортних засобів;

3.3.12. надання послуг та виконання робіт у сфері підприємницької діяльності, зокрема: консультації з питань комерційної діяльності та управління, дослідження ринку, рекламна діяльність, послуги з посередництва, інші. Діяльність у сфері адміністративного та допоміжного обслуговування;

3.3.13. організація будівництва об'єктів нерухомості для продажу чи передачі в користування, організація та фінансування будівництва об'єктів нерухомості з урахуванням порядку визначеного для суб'єктів державного сектору економіки; проведення проектних та будівельних робіт, що виконуються будівельними організаціями; купівля та продаж власного нерухомого майна, купівля та перепродаж власного нерухомого майна, земельних ділянок; здавання в оренду власного нерухомого майна; операції з нерухомістю для третіх осіб;

3.3.14. будівництво як для власних потреб, так і для третіх осіб, зокрема включає підготовчі роботи до будівництва, загальне та спеціалізоване будівництво будівель та споруд, монтаж будівельних конструкцій, роботи з облаштування будинків, роботи з завершення будівництва, оренда будівельної техніки з оператором, ремонт, реконструкція будівель та інженерних споруд, монтаж збірних будинків або конструкцій на об'єкті, а також будівництво тимчасових об'єктів, зведення закінчених будівель та споруд: житлових, адміністративних, громадських будинків, будівель спеціального призначення, сільськогосподарських будівель, шляхів, санітарних систем, промислових об'єктів, інженерних споруд, діяльність у сфері інжинірингу, тощо;

3.3.15. дослідження і розробки, в тому числі фундаментальні дослідження: наукова теоретична та (або) експериментальна діяльність, спрямована на одержування нових знань про закономірності розвитку природи, суспільства, людини, їх взаємозв'язку, без будь-якої конкретної мети, пов'язаної з використанням цих знань; прикладні дослідження: роботи, спрямовані на одержування нових знань з метою практичного їх використання, а також для розроблення технічних нововведень; експериментальні розробки: систематична діяльність, яка спирається на наявні знання, придбані в результаті досліджень і/чи практичного досвіду, спрямована на виробництво нових матеріалів, продуктів чи пристроїв, 7 впровадження нових процесів, систем та послуг чи значне удосконалення тих, що вже випускалися або були введені в дію;

3.3.16. наукова, науково-технічна, науково-організаційна діяльність, фундаментальні та прикладні наукові дослідження наукові дослідження, науково- технічні (експериментальні) розробки;

3.3.17. целюлозно-паперове виробництво, видавнича та поліграфічна діяльність, тиражування записаних носіїв інформації (видання, друкування газет, журналів та інших періодичних видань, книг, карт, атласів, афіш, плакатів, марок, бланків та іншої друкованої продукції;

3.3.18. здійснення операцій поводження з відходами в сфері здійснення діяльності з обігу лікарських та наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, ветеринарних медикаментів і препаратів, ветеринарних імунобіологічних засобів, субстанцій, засобів ветеринарної медицини, виробів медичного призначення, медичної техніки, устаткування, інструмента та матеріалів, а саме: дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, вивезення та перевезення (в т.ч. транскордонне), сортування, зберігання, оброблення, перероблення, розміщення, утилізація, видалення, знешкодження і захоронення, контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення, збирання і заготівля відходів як вторинної сировини, перероблення (оброблення) відходів;

3.3.19. надання поворотної позики та позички будь-яким особам, а також надання безповоротної допомоги асоційованим (пов'язаним) з Підприємством юридичним особам;

3.3.20. інші види діяльності, не заборонені законодавством.

Згідно п. 3.5. Статуту підприємства, Підприємство має право самостійно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність у будь-якій сфері, пов'язаній з предметом, метою та завданням його діяльності.

Щодо тверджень відповідача про те, що він здійснює закупівлі для задоволення державних потреб, то такі є необґрунтованими зважаючи на те, що стаття 13 Господарського кодексу України встановлює, що державне замовлення є засобом державного регулювання економіки шляхом формування на договірній (контрактній) основі складу та обсягів продукції (робіт, послуг), необхідної для пріоритетних державних потреб, розміщення державних контрактів на поставку (закупівлю) цієї продукції (виконання робіт, надання послуг) серед суб'єктів господарювання, незалежно від їх форми власності.

Поставки продукції для державних потреб забезпечуються за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел фінансування, що залучаються для цього, в порядку, визначеному законом.

Засади та загальний порядок формування державного замовлення на поставку (закупівлю) продукції, виконання робіт, надання послуг для задоволення пріоритетних державних потреб визначаються законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб", державне замовлення - це засіб державного регулювання економіки шляхом формування на контрактній (договірній) основі складу та обсягів товарів, робіт та послуг, необхідних для забезпечення пріоритетних державних потреб, розміщення державних контрактів на її поставку (закупівлю) серед підприємств, організацій та інших суб'єктів господарської діяльності України всіх форм власності.

Державні замовники - Верховна Рада України та інші центральні органи державної влади України, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні. Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, державні організації та інші установи - головні розпорядники коштів державного бюджету. Обсяги коштів для закупівлі зазначених товарів, робіт і послуг передбачаються в Законі про Державний бюджет України на поточний рік та визначаються Кабінетом Міністрів України відповідними рішеннями про використання позабюджетних джерел фінансування.

Згідно ст. 2 Закону України "Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб", з метою організації робіт, пов'язаних з формуванням державного замовлення, розміщення поставок продукції для державних потреб і контролем за їх виконанням, Кабінет Міністрів України визначає і затверджує перелік державних замовників, обсяги та склад державного замовлення.

Отже, господарський договір, пов'язаний із задоволенням державних потреб, характеризується, зокрема, тим, що державними замовниками виступають Верховна Рада України та інші центральні органи державної влади України, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні. Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, державні організації та інші установи - головні розпорядники коштів державного бюджету; кошти для закупівлі товарів, робіт і послуг передбачаються в Законі про Державний бюджет України на поточний рік та визначаються Кабінетом Міністрів України відповідними рішеннями про використання позабюджетних джерел фінансування; отже, суто Кабінет Міністрів України визначає і затверджує перелік державних замовників, обсяги та склад державного замовлення.

Крім того, Закон України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти", в редакції, чинній на день укладання договору між сторонами та постачання продукції, визначав термін "державна закупівля" як придбання замовником товарів, робіт і послуг за державні кошти, а термін "державні кошти" визначав як кошти Державного бюджету України, бюджету Автономної республіки Крим та місцевих бюджетів, державні кредитні ресурси, а також кошти Національного банку України, державних цільових фондів. Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, які спрямовуються на придбання товарів, робіт і послуг, що забезпечують діяльність цих органів.

Таким чином, державні потреби і потреби державного підприємства не співпадають. Не підпадає державне підприємство під дію обмеження, встановленого у підпункті 6 статті 6 Закону України "Про третейські суди", оскільки не є державною установою чи організацією, або казенним підприємством. Аналогічної думки дотримується і Вищий господарський суд України, про що свідчить постанова суду від 26.04.2007 р. N 31/449.

Щодо тверджень відповідача про нечинність третейської угоди (застереження) на момент звернення до третейського суду, то таке є безпідставним та необґрунтованим, оскільки, відповідно до ст. 12 Закону України «Про третейські суди», третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Між сторонами було укладено третейську угоду у вигляді третейського застереження (п.п. 6.1.-6.3. Договору № 300812/1М від 30.08.2012 року (надалі - Договір).

Відповідно до п.п. 7.1., 7.2. Договору, даний договір набирає сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2012 р. Договір складений у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної зі Сторін. Якщо жодна із сторін не заявить про намір припинити дію Договору не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії Договору, Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих же самих умовах.

Відтак, як вбачається з п. 7.2. Договору, у ньому міститься умова про пролонгацію договору на наступні роки, у разі відсутності заяв будь-якої із сторін про припинення договору.

Сторони визнавали дію договору, в т.ч. у 2014 році, укладаючи відповідно до нього первинні бухгалтерські документи, як-от Акти надання послуг, Акт звіряння взаєморозрахунків, тощо. Тому, Договір, в т.ч. п. 7.2. Договору, у 2014 році були чинними, а відтак, зважаючи на те, що належних та допустимих доказів наявності заяв про припинення дії Договору суду надано не було, слід вважати, що Договір є пролонгованим на 2015 рік разом із третейським застереженням.

Також, незважаючи на вимоги суду, учасниками процесу не надано належних та допустимих доказів визнання Договору між сторонами, чи третейського застереження, що включено до умов Договору, недійсними у встановленому чинним законодавством України порядку.

Суд звертає увагу на те, що п. 7.2. Договору є чинним також на день винесення рішення Третейським судом, тобто, сторонами не було оспорено в судовому порядку дійсність даного пункту Договору.

Відповідно до ст. 45 Закону України "Про третейські суди" ( далі - Закон), рішення третейського суду приймається після дослідження усіх обставин справи третейським суддею, що одноособово розглядав справу, або більшістю голосів третейських суддів, які входять до складу третейського суду. Рішення оголошується у засіданні третейського суду.

Відповідно до ст. 50 цього Закону, сторони, які передали спір на вирішення третейського суду, зобов'язані добровільно виконати рішення третейського суду, без будь-яких зволікань чи застережень. Сторони та третейський суд вживають усіх необхідних заходів з метою забезпечення виконання рішення третейського суду.

Відповідно до ст.55 Закону, рішення третейського суду виконуються зобов'язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні. Якщо в рішенні строк його виконання не встановлений, рішення підлягає негайному виконанню.

Рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим Законом. Рішення третейського суду може бути оскаржене стороною у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ. (ст.51 Закону).

Суд звертає увагу на те, що як відповідачем, так і позивачем, рішення Третейського суду від 17 квітня 2015 у справі № 234/03.15 не оскаржувалося, і станом на час розгляду заяви позивача про видачу наказу на виконання рішення Третейського суду воно є дійсним і набрало законної сили на момент винесення даної ухвали. Крім того, при розгляді заяви про видачу наказу на виконання рішення Третейського суду, компетентний суд не вправі переглядати обставини та правові підстави, в зв'язку з якими третейським судом було прийнято рішення.

Виконання рішення третейського суду, якщо воно потребує вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх службовими особами, здійснюється за умови видачі компетентним судом виконавчого документа.

Як вбачається з рішення Третейського суду від 17 квітня 2015 у справі № 234/03.15, строк виконання рішення суду не встановлений.

В порушення зазначених вимог Закону, станом на 27.05.2015 року рішення Третейського суду відповідачем не виконано. В ході судового розгляду справи, ні заявником, ні відповідачем не надано належних та допустимих доказів сплати відповідачем суми боргу.

Відповідно до ст. 122-7 ГПК України, заява про видачу виконавчого документа може бути подана до компетентного суду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про третейські суди», компетентним судом є місцевий загальний суд чи місцевий господарський суд за місцем розгляду справи третейським судом.

В статті 56 Закону України "Про третейські суди" вказано підстави, коли компетентний суд відмовляє в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа. Належних та допустимих доказів наявності таких підстав, при розгляді заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1» про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійного діючого Третейського суду не встановлено.

Відтак, підстав для відмови Товариству з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1» у видачі наказу на примусове виконання рішення Третейського суду від 28 квітня 2015 у справі № 234/03.15 не вбачається.

Отже, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1» від 17.04.2015 року про видачу наказу підлягає до задоволення.

У зв'язку із закінченням розгляду компетентним судом заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1» про видачу виконавчого документа, справа № 234/03.15 підлягає поверненню до постійно діючого Третейського суду.

Згідно п. 3 ч. 4 ст. 122-8 ГПК України, до заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Як доказ сплати судового збору, заявник подав платіжне доручення № 392 від 27.04.2015 року на суму 1827,00 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 50, 55, 56 Закону України "Про третейські суди", ст.ст. 86, 122-9, 122-11 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1» від 28.04.2015 року року - задоволити.

2. Видати заявнику наказ на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Всеукраїнська інвестиційна асоціація» від 17.04.2015 року у справі № 234/03.15 на стягнення з Дочірнього підприємства "Ладижинський завод "Екстра" Публічного акціонерного товариства "Укрмедпром" (24.321, Вінницька обл., м. Ладижин, вул. Леніна, 118, ідент. код 20119003) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1» (81118, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Ставчани, ідент. код 32602104) 768 159 (сімсот шістдесят вісім тисяч сто п'ятдесят дев'ять) грн. 00 коп. основного боргу, 98 417 (дев'яносто вісім тисяч чотириста сімнадцять) грн. 22 коп. - пені, 38 519 (тридцять вісім тисяч п'ятсот дев'ятнадцять) грн. 88 коп. грн. - 10% річних, 159942 (сто п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот сорок дві) грн. 03 коп. - інфляційних втрат, витрати по оплаті третейського збору в розмірі 6090 (шість тисяч дев'яносто) грн. 00 коп., а також 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - сплаченого судового збору.

3. Повернути Постійно діючому Третейському суду при Асоціації «Всеукраїнська інвестиційна асоціація» (поштова адреса: 79015, м. Львів, вул. Героїв УПА, 72) справу № 234/03.15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1» (с. Ставчани, Львівська обл.) до Дочірнього підприємства «Ладижинський завод «Екстра» Публічного акціонерного товариства «Укрмедпром» (м. Ладижин, Вінницька обл.) про стягнення заборгованості в розмірі суми основного боргу - 768159,00 грн., 98417,22 грн. - пені, 51582,44 грн. - 10 % річних, 159942,03 грн. - інфляційних втрат, 6090,00 грн. - витрат по оплаті третейського збору.

Нормами чинного законодавства України оскарження ухвали про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду не передбачено.

Суддя Пазичев В.М.