Рішення № 44444805, 21.05.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2015Справа №910/5410/15-г

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компарекс Україна»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Аграрний Холдинг Авангард»про1452462,02 грн.Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачане з'явився; від відповідача Жмудінський В.П. - представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компарекс Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрний Холдинг Авангард» про стягнення 762708,30 грн. основного боргу за субліцензійним договором №1584/11-14 від 12.11.2014, курсової різниці згідно п. 8 додатку №1 у розмірі 618815,78 грн., інфляційних втрат в розмірі 26596,38 грн., 3% річних у розмірі 3823,99 грн. та пені в розмірі 40517,57 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо спати позивачу роялті згідно додатку №1 до договору №1584/11-14 від 12.11.2014 вчасно, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 762708,30 грн. Крім основного боргу позивач просив суд стягнути з відповідача курсову різницю згідно п. 8 додатку №1 до договору №1584/11-14 від 12.11.2014 у розмірі 618815,78 грн., інфляційні втрати у розмірі 26596,38 грн., 3% річних у розмірі 3823,99 грн. та пеню у розмірі 40517,57 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2015 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/5410/15-г та призначено розгляд справи на 02.04.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2015, у зв'язку з поданим клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи, неявкою в судове засідання представника відповідача, неподанням ним витребуваних судом документів розгляд справи було відкладено на 30.04.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2015 за клопотанням відповідача відповідно до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України судом продовжено строк розгляду спору у справі № 910/5410/15-г на 15 днів, а у зв'язку з поданим клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи, неподанням відповідачем витребуваних судом документів, розгляд справи відкладено на 21.05.2015.

Розгляд справи неодноразово відкладався у зв'язку з можливістю укладення між сторонами мирової угоди, яка так і не була підписана між сторонами.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 21.05.2015 не з'явився, однак 21.05.2015 подав через загальний відділ Господарського суду міста Києва заяву про розгляд справи без участі представника позивача за наявними матеріалами та про підтримку позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, надав суду відзив на позов, в якому повідомив суд про повну оплату суми основного боргу за укладеним між сторонами договором, а проти стягнення з відповідача на користь позивача 618815,78 грн. курсової різниці заперечив, посилаючись на недотримання позивачем п.8 додатку №1 до субліцензійного договору №1584/11-14 від 12.11.2014 та неправильний розрахунок цієї суми.

В судовому засіданні 21.05.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.11.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрний Холдинг Авангард» (далі - субліцензіат, відповідач) з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компарекс Україна» (далі - ліцензіат, позивач) з другої сторони укладено субліцензійний договір № 1584/11-14 (надалі - договір), за умовами п 1.1. якого ліцензіат в порядку та на умовах цього договору за винагороду (роялті) надає субліцензіату право на користування програмним забезпеченням, перелік якого зазначено в додатках до цього договору, що є його невід'ємними частинами, вид ліцензії (й), що надається за цим договором - невиключна (п.1.2.), у відповідності з програмою ліцензування субліцензіату надаються постійні або тимчасові ліцензії на програмні продукти Microsoft, що зазначаються у додатках до цього договору, вартість та визначення постійних або тимчасових ліцензій на програмні продукти зазначається у додатках до даного договору (п. 1.3. договору), за цим договором субліцензіат та пов'язані з ним особи не набувають права продавати, передавати або в інший спосіб відчужувати програмне забезпечення, право використання якого (субліцензія) отримане ним за цим договором (п. 1.4. договору), строк, на який надаються права, визначені додатками до цього договору, що є його невід'ємними частинами, територія на якій надаються права-територія України (п.1.5.), п. 3.1. договору визначено, що загальний розмір винагороди за ліцензії (роялті) та порядок її здійснення погоджується сторонами у відповідному додатку до цього договору. платіж здійснюється без ПДВ відповідно до підпункту 196.1.6 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України, роялті сплачується субліцензіатом у строки, вказані у відповідних додатках до цього договору, шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на поточний рахунок ліцензіата (п. 3.2. договору), сторони встановили, що всі розрахунки по договору будуть здійснюватися у національній грошовій одиниці України - гривні (п.3.4.), субліцензіат, у випадку порушення встановлених даним договором розміру та строків внесення винагороди, сплачує ліцензіату неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банк України, що діє в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п. 5.2. договору), договір вступає в силу з дня його підписання сторонами і діє до 2017 року, а в частині розрахунків - до їх повного виконання (п.9.1.), відповідно до п. 10.4. договору, всі додатки до цього договору є його невід'ємною частиною.

12.11.2014 сторонами укладено додаток № 1 до субліцензійного договору № 1584/11-14 (надалі - додаток), за умовами п. 1. якого сторонами погоджено перелік ліцензій, які надаються ліцензіатом в рамках програми та їх загальна вартість у розмірі 962708,30 грн., сума роялті за весь період, у відповідності до переліку, наведеного в пункті 1, є еквівалентом 179933,11 доларів США за «Курсом долара» на дату підписання, що становить 1605,11 гривень за 100 доларів США (п. 5. додатку), згідно з п. 6.1. додатку, роялті за 1-й рік згідно п. 1.1. додатку в сумі 962708,30 грн. без ПДВ сплачується не пізніше 27.12.2014.

28.11.2014 за актом № 1від 28.11.2014 приймання-передачі ліцензій згідно додатку № 1 від 12.11.2014 до субліцензійного договору №1584/11-14 від 12.11.2014 позивач передав, а відповідач прийняв постійні (тимчасові) ліцензії, що перелічені в додатку №1 від 12.11.2014.

Станом на дату підписання даної позовної заяви оплата субліцензіатом роялті за отримане в користування програмне забезпечення була проведена відповідачем частково, у розмірі 200000,00 грн.

У зв'язку з наведеним позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 762708,30 грн. основного боргу за субліцензійним договором №1584/11-14 від 12.11.2014, курсової різниці згідно п. 8 додатку №1 у розмірі 618815,78 грн., інфляційних втрат в розмірі 26596,38 грн., 3% річних у розмірі 3823,99 грн. та пені в розмірі 40517,57 грн.

Згідно ст. 1109 Цивільного кодексу України, визначено, що за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об'єкта права інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором. Предметом ліцензійного договору не можуть бути права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, які на момент укладення договору не були чинними. Права на використання об'єкта права інтелектуальної власності та способи його використання, які не визначені у ліцензійному договорі, вважаються такими, що не надані ліцензіату. У разі відсутності в ліцензійному договорі умови про територію, на яку поширюються надані права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, дія ліцензії поширюється на територію України. Якщо в ліцензійному договорі про видання або інше відтворення твору винагорода визначається у вигляді фіксованої грошової суми, то в договорі має бути встановлений максимальний тираж твору. Умови ліцензійного договору, які суперечать положенням цього Кодексу, є нікчемними.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали справи, позивачем на виконання умов договору 28.11.2014 були передані, а відповідачем прийняті ліцензії згідно додатку № 1 від 12.11.2014 до субліцензійного договору №1584/11-14 від 12.11.2014 на загальну суму 962708,30 грн.

З урахуванням положень п. 6.1. додатку №1 від 12.11.2014 до субліцензійного договору №1584/11-14 від 12.11.2014 роялті за 1-й рік згідно п. 1.1. додатку в сумі 962708,30 грн. без ПДВ відповідач повинен був сплатити не пізніше 27.12.2014, однак станом на дату звернення позивача з позовом до суду (06.03.2015) оплатив лише частково на суму 200000,00 грн.

Станом на 21.05.2015 у відповідача відсутня заборгованість зі сплати основного боргу перед позивачем.

Сплата відповідачем на користь позивача основної заборгованості за договором підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями відповідача №8266 від 19.03.2015 на суму 350000,00 грн. та №8272 від 23.03.2015 на суму 412708,30 грн., а всього на суму 762708,30 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки сума основного боргу, яка заявлена позивачем до стягнення, погашена відповідачем в повному обсязі, провадження у справі № 910/5410/15-г в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 762708,30 грн. підлягає припиненню відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 26596,38 грн., 3% річних у розмірі 3823,99 грн. та пеню у розмірі 40517,57 грн.

Згідно із положеннями ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 5.2. договору сторони передбачили, що субліцензіат, у випадку порушення встановлених даним договором розміру та строків внесення винагороди, сплачує ліцензіату неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банк України, що діє в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, то вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 40517,57 грн. визнаються судом обґрунтованими та задовольняються відповідно до наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті переданих йому ліцензій, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими.

При цьому, сума 3% річних у розмірі 3823,99 грн. є такою, що підлягає задоволенню, за розрахунком позивача, який перевірено судом, а сума витрат з урахуванням індексу інфляції підлягає перерахуванню за період, який вказаний позивачем у розрахунку до позовної заяви з огляду на наступне.

За змістом п.3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За розрахунком суду належна до стягнення з відповідача сума інфляційних витрат дорівнює 23643,96 грн.

Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача 618815,78 грн. курсової різниці, вимогу про стягнення якої обґрунтовує положеннями п.8 додатку №1 до субліцензійного договору № 1584/11-14.

Відповідно до положень п. 8 цього додатку, у випадку зміни (збільшення/зменшення) «Курсу долара», за наявності письмової вимоги будь-якої зі сторін сума роялті, що підлягає сплаті, підлягає перерахунку по наступній формулі: С = В х (К2/К1) грн., де: В - неоплачена сума роялті в національній валюті України на дату підписання даного договору або відповідної додаткової угоди про продовження терміну дії даного договору; С - сума роялті в національній валюті України, що має бути сплачена згідно з умовами даного договору; К1 - вартість 100 (ста) доларів США в національній валюті України згідно з «Курсом долара» на дату підписання даного договору або відповідної додаткової угоди про продовження терміну дії даного договору; К2 - вартість 100 (ста) доларів США в національній валюті України згідно з «Курсом долара» на дату платежу. За результатами визначення по вищевказаній формулі розміру курсової різниці, що підлягає сплаті (доплаті/відшкодуванню), сторони підписують акт узгодження цін ліцензій. Визначена за перерахунком по вищевказаній формулі сума курсової різниці підлягає сплаті відповідною стороною впродовж 10 календарних днів, починаючи з наступного дня, що йде за днем отримання письмової вимоги іншої сторони.

Таким чином, сплаті курсової різниці згідно положень укладеного сторонами договору має передувати підписання акта узгодження цін ліцензій та отримання відповідною стороною письмової вимоги.

Як вказує позивач у позовній заяві, ним дотримано процедуру стягнення з відповідача на користь позивача курсової різниці, яка регламентована умовами укладеного між сторонами договору, на підтвердження чого позивач надав суду претензію № 1 за вих.№39 від 11.02.2015 з вимогою про сплату суми основної заборгованості, пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, транспортну накладну від 16.02.2015 за № 81663241, як доказ направлення вказаної претензії на адресу відповідача.

Крім цього, позивачем долучено до матеріалів справи вимогу за вих. № 80 від 27.03.2015 про сплату курсової різниці яка, як стверджує позивач, передана відповідачу по факту сплати ним 19 та 25 березня 2015 року основного боргу нарочно при черговій робочій зустрічі по мирному врегулюванню спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, суд не приймає вищеназвані докази позивача, як такі, що свідчать про належне виконання ним вимог п.8 додатку №1 до субліцензійного договору № 1584/11-14, у зв'язку з тим, що відповідно до претензії № 1 за вих.№39 від 11.02.2015 позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату суми основної заборгованості, пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних, а на вимозі за вих. № 80 від 27.03.2015 про сплату курсової різниці яка, як стверджує позивач, передана відповідачу по факту сплати ним 19 та 25 березня 2015 року основного боргу нарочно при черговій робочій зустрічі по мирному врегулюванню спору не міститься будь-яких відміток, як то підпис уповноваженої особи відповідача та його печатка, які б свідчили про фактичне вручення цієї вимоги представнику відповідача.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 618815,78 грн. курсової різниці не визнаються судом обґрунтованими та доведеними належними і допустимими доказами, отже задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а провадження у справі № 910/5410/15-г в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 762708,30 грн. підлягає припиненню відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Однак, враховуючи те, що відповідач перерахував суму основного боргу на рахунок позивача в повному обсязі вже після звернення позивача з позовом до суду, судовий збір в цій частині покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрний Холдинг Авангард» (03115, м. Київ, пр. Перемоги, будинок 121 В, ідентифікаційний код 30406014) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компарекс Україна» (03680, м. Київ, вул. М.Грінченка, 4-Б, ідентифікаційний код 36273889) пеню у розмірі 40517 (сорок тисяч п'ятсот сімнадцять) грн. 57 коп., 3% річних у розмірі 3823 (три тисячі вісімсот двадцять три) грн. 99 коп., 23643 (двадцять три тисячі шістсот сорок три) грн. 96 коп. інфляційних витрат та 16613 (шістнадцять тисяч шістсот тринадцять) грн. 88 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Провадження у справі № 910/5410/15-г в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 762708,30 грн. припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

4. В інший частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.05.2015

Суддя Ю.М.Смирнова