Рішення № 44444730, 19.05.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2015Справа №910/5849/15-г

За позовом Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна

госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш»

До Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» Державне

підприємство «Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес»

Про визнання правочину недійсним

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Божков Т.І. - по дов. № 27/11-10Д від 13.01.2015

від відповідача Шульга А.В. - по дов. № б/н від 16.03.2015

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» до Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» Державне підприємство «Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес» про визнання недійсним правочину - заяву ДП Державної компанії «Укрспецекспорт» Державне підприємство «Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес» № 28/312 від 12.02.2015 про зарахування зустрічних однорідних вимог у розмірі 4 500 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.105 порушено провадження у справі № 910/5849/15-г та призначено справу до розгляду на 31.03.2015.

Відповідачем 30.03.2015 до відділу діловодства суду подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що представник відповідача має приймати участь в іншому судовому процесі.

Відповідач у поданому 30.03.2015 до відділу діловодства суду відзиві на позовну заяву проти позову заперечує, оскільки оспорюваний правочин відповідає вимогам, які необхідні для здійснення заліку, а саме вимоги є зустрічними, однорідними вимоги та строк виконання вимог настав. Про зустрічність вимог свідчить наявність вимог позивача до відповідача за договором № 3/77-Д/Д-21-01/2013/П від 05.07.2013 в розмірі 4 500 000,00 грн., що були викладені у вимозі позивача № 27/3-7307 від 20.10.2014 та у претензії позивача № 27/11-8951 від 03.12.2014; наявність вимог відповідача до позивача про відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням позивачем зобов'язань за договором № 3/77-Д/Д-21-01/2013/П від 05.07.2013 на суму 4 500 000.00 грн., що були викладені у вимозі відповідача № 28/64 від 17.01.2015. Зараховані вимоги є однорідними, оскільки їхнім предметом є грошові кошти, тобто обидві зараховані вимоги є грошовими. За обома зарахованими вимогами строк виконання настав. Цс підтверджується описаними вище фактичними обставинами справи. Зокрема обидві вимоги були попередньо пред'явлені в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України. Відповідач вважає, що дотримано порядок здійснення зарахування, встановлений положеннями ст. 601 Цивільного кодексу України та ст. 203 Господарського кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/5849/15-г від 31.03.2015, у зв'язку з неявкою представника відповідача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог ухвали про порушення провадження у справі від 16.03.2015, розгляд справи було відкладено до 09.04.2015.

В судовому засіданні 09.04.2015 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 23.04.2015.

Відповідачем 23.04.2015 до відділу діловодства суду подано письмові пояснення, в яких просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В судовому засіданні 23.04.2015 відповідачем подано клопотання про продовження строку вирішення спору у справі № 910/5849/15-г на 15 днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2015 відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору у справі № 910/5849/15-г на 15 днів.

В судовому засіданні 23.04.2015 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 19.05.2015.

Відповідачем 19.05.2015 до відділу діловодства суду подано письмові пояснення, в яких просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В судовому засіданні 19.05.2015, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

05.07.2013 між Державним підприємством «Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес» (продавець) та Дочірнім підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» (покупець) було укладено договір № 3/77-Д/Д-21-01/2013/П (далі - договір).

Відповідно до умов п. 1.1. договору продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити головний швидкісний патрульний катер проект 1 100 шифр «Марлін» із додатковим озброєнням (далі - виріб) у кількості 1 (одна) одиниця, ціна якого зазначена в додатку № 1 до даного договору, що складає його невід'ємну частину.

Відповідно до п. 11.1 договору договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до його остаточного виконання, але не пізніше 31.12.2013.

Згідно з п. 3.3. договору та додатку № 1 до договору загальна вартість виробу за договором складає 12 275 738,50 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 18.07.2013 покупець сплачує продавцю 4 500 000,00 грн. протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту надання продавцем відповідного рахунку на оплату.

Позивач свої зобов'язання за договором в цій частині виконав, що підтверджується платіжними дорученнями: № 1618 від 05.07.2013 на суму 2 000 000,00 грн., № 1672 від 11.07.2013 на суму - 1 000 000,00 грн., № 1747 від 18.07.2013 на суму 1 500 000,00 грн., що також відображено у акті звіряння взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем за договором станом на 01.10.2014.

Згідно з п. 5.1 договору приймання-передача виробів здійснюється уповноваженими представниками продавця та покупця у м. Феодосія, з оформленням відповідного акту приймання-передачі та видаткових накладених.

Належним чином оформлений та підписаний акт приймання-передачі виробу та видаткових накладених є підтвердженням виконання зобов'язань сторін щодо передачі виробу за даним договором (п. 5.5. договору).

Пунктом 5.3 договору визначено, що приймання-передача виробу здійснюється протягом 90 календарних днів з моменту отримання продавцем (відповідачем) оплати визначеної пунктом 4.1.

Таким чином передача виробу мала бути здійснена у строк до 16.10.2013.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що визначені пунктом 5.3 договору зобов'язання відповідач не виконав та виріб позивачу не передав.

Відповідач зазначає, що листами № 28/442 від 17.09.2013 та № 28/712 від 10.12.2013 повідомляв позивача про готовність виробу до передачі та направити представника для прийняття виробу з оформленням відповідного акту приймання-передачі.

Так, в матеріалах справи наявні вказані листи відповідача, проте належних доказів їх вручення або направлення позивачу не подано.

Слід зазначити, що відповідно до п. 5.6. договору усі ризики втрат і/або ушкоджень виробу, та/або відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам, зберігаються за продавцем до моменту підписання уповноваженими представниками продавця і покупця відповідного акта приймання-передачі виробу та видаткових накладених у місці передачі згідно з п. 5.1.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з статтею 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитись віл прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

У зв'язку із закінченням строку дії договору та тим, що відповідач так і не приступив до виконання свого обов'язку встановленого договору, позивачем на адресу відповідача була направлена вимога № 27/3-7307 від 20.10.2014 про повернення позивачу у семиденний строк з дня отримання цієї вимоги грошових коштів у розмірі 4 500 000,00 грн.

Листом № 28/1366 від 12.11.2014 відповідач зазначив про належне виконання ним зобов'язань по договору, що ним у строк визначений договором забезпечено виготовлення виробу та його перебування у м. Феодосія. Також, відповідач зазначив про відсутність можливості з 18.03.2014 (окупована територія АРК) володіти та користуватись виробом, що закріплює за ним право вимагати від покупця відшкодування збитків.

Позивач 03.12.2014 звернувся до відповідача з претензію № 27/11-8951 на суму 4 500 000,00 грн., яку відповідач листом № 28/6 від 05.01.2015 відхилив.

Відповідач звернувся до позивача з вимогою № 28/64 від 17.01.2015, в якій вимагав не пізніше ніж у семиденний строк від дня пред'явлення цієї вимоги сплатити на користь відповідача 7 990 090,00 грн. збитків у вигляді сплачених відповідачем коштів за виробництво катеру проект 1 100 шифр «Марлін» у кількості 1 (одна) одиниця згідно договору комісії № Д-1-01/2012/П від 26.01.2012, укладеного з ВАТ «Феодосійська суднобудівна компанія «Море».

Листом від 29.01.2015 № 27/11-1011 позивач повідомив відповідача про відхилення вимоги відповідача.

В подальшому відповідачем було надіслано позивачу заяву № 28/312 від 12.02.2015 про зарахування зустрічних вимог сторін за договором № 3/77-Д/Д-21-01/213/П від 05.07.2013. В даній заяві відповідач визнав факт наявності заборгованості перед позивачем в розмірі 4 500 000,00 грн. Водночас відповідач вважає, що позивач має сплатити збитки в розмірі 4 500 000,00 грн., що завдані неналежним виконання позивачам умов договору. Тому, відповідач зазначеною заявою повідомив позивача про зарахування 4 500 000,00 грн. боргу позивача перед відповідачем за договором в рахунок погашення боргу відповідача перед позивачем в тому самому розмірі.

Спір виник внаслідок того, що позивач дане зарахування вважає таким, що не відповідає вимогам статті 601 Цивільного кодексу України, а тому спірна заява підлягає визнанню недійсною.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч.ч. 1-3, 5 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Оспорювана заява № 28/312 від 12.02.2015 про зарахування зустрічних вимог, враховуючи положення статті 202 Цивільного кодексу України, за своєю правовою природою є одностороннім правочином, що направлений на припинення зобов'язань.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Виходячи з положень частин 1, 2 статті 509, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, зобов'язання відповідача сплатити на користь позивача кошти у загальній сумі 4 500 000,00 грн. виникли на підставі договору № 3/77-Д/Д-21-01/213/П від 05.07.2013.

Таким чином, надіслана відповідачем на адресу позивача оспорювана заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином відповідача, спрямованим на припинення грошових зобов'язань (обов'язку з повернення сплачених за виріб коштів) відповідача перед позивачем за договором.

Стосовно зарахування вимог відповідача в розмірі 4 500 000,00 грн. збитків слід зазначити наступне

У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до п. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафна санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Отже, наслідки порушень зобов'язань за договором є правовою підставою, згідно із ст. 623 Цивільного кодексу України, для стягнення збитків.

Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність всіх чотирьох умов відповідальності, а саме:

- протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання;

- наявність збитків;

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб;

- вина боржника.

Отже кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести зазначені умови відповідальності.

Збитки, які не визнано боржником підлягають доведенню в судовому порядку.

Відповідачем доказів наявності судового рішення, яким підтверджено понесення ним збитків не подано.

Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 601 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахуванням зустрічних однорідних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Вимоги про сплату збитків хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань, й відтак ці вимоги не можуть бути зараховані як зустрічні в порядку статті 601 Цивільного кодексу України.

Згідно з п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Таким чином, оспорювана заява відповідача про зарахування зустрічних вимог за договором є одностороннім правочином відповідача, що вчинений відповідачем всупереч статті 601 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про визнання заяви про зарахування зустрічних вимог недійсною.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь на позивача.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним правочин - заяву Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» Державне підприємство «Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес» № 28/312 від 12.02.2015 про зарахування зустрічних однорідних вимог у розмірі 4 500 000,00 грн.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» Державне підприємство «Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес» (м. Київ, вул. Автозаводська, 2, корпус 39, будівля літер В, код ЄДРПОУ 05311609) на користь Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» (м. Київ, вул. Дегтярівська, 36, код ЄДРПОУ 14281072) 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 26.05.2015.

СуддяВ.В. Сівакова