Рішення № 44444658, 26.05.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6190/15-г 26.05.15 р.

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"

про стягнення 2 822,92 грн.

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л.,

за участю представників сторін:

від позивача: Жигальська Ю.Ю. за довіреністю № ГН-16-Ю від 02.01.2015 р.;

від відповідача: Кудрявський С.М. за довіреністю № ГО-14/246 від 25.12.2014 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" про стягнення 2 822,92 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.03.2015 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 01.04.2015 р.

31.03.2015 р. від МТСБУ через відділ діловодства суду надійшла відповідь на запит суду.

У судовому засіданні 01.04.2015 р. представник позивача подав клопотання про продовження строку вирішення спору у справі на 15 днів.

У судовому засіданні 01.04.2015 р. представник відповідача подала відзив по справі.

Ухвалою від 01.04.2015 р. продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів.

У судовому засіданні 01.04.2015 р. оголошено перерву до 21.04.2015 р.

08.04.2015 р. від позивача через відділ діловодства суду надішли заперечення на відзив.

Ухвалою суду від 21.04.2015 р. розгляд справи відкладено на 20.05.2015 р.

27.04.2015 р. від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

14.05.2015 р. від відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 20.05.2015 р. представником позивача подано додаткові матеріали по справі.

У судовому засіданні 20.05.2015 р. оголошувалась перерва до 26.05.2015 р.

У судовому засіданні 26.05.2015 р. представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 26.05.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

21.07.2011 р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" (Страховик, позивач) та Малиновською В.В. (Страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 271522-02-21-01, за яким застраховано транспортний засіб марки «Деу», державний реєстраційний № АХ 7231 СК.

25.05.2012 р. в м. Харкові відбулась ДТП за участю транспортних засобів «Деу», державний реєстраційний № АХ 7231 СК, під керуванням водія Малиновської В.В., та «Деу», державний реєстраційний № АХ 5331 СН, під керуванням водія Сулейманова Р.Б.

Зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм Сулеймановим Р.Б. вимог Правил дорожнього руху України.

Внаслідок вказаного ДТП було пошкоджено автомобіль «Деу», державний реєстраційний № АХ 7231 СК, власнику вказаного транспортного засобу була завдана матеріальна шкода, розмір якої відповідно до Звіту від 06.06.2012 р. № 52/05/12 становить 6 527,08 грн.

За страховим випадком - ДТП, що сталась за участю застрахованого автомобіля, позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування у загальному розмірі 9 350,00 грн. за платіжним дорученням № 8801 від 18.07.2012 р.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Матеріалами справи підтверджується, що автомобіль «Деу», державний реєстраційний № АХ 5331 СН, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди, застрахований відповідачем за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/7034851.

Зазначеним Полісом передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 50 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 36.4. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, відповідач є особою, яка, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» зобов'язана відшкодувати завдану ДТП шкоду у розмірі та порядку, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором страхування транспортних засобів, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 25.11.08 р.

Згідно зі ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач сплатив позивачу суму страхового відшкодування у розмірі 6 527,08 грн., тобто у розмірі матеріальної шкоди, визначеної у Звіті від 06.06.2012 р. № 52/05/12.

Позивач, не погоджуючись з такою суму страхового відшкодування, просить суд стягнути з відповідача 2 822,92 грн., що становить різницю між сумою фактично виплаченої позивачем та відшкодованої відповідачем страхової виплати.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, при вирішенні господарського спору по суті (задоволення позову, відмова в позові повністю або частково) господарський суд приймає рішення. Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті. Рішення викладається у письмовій формі та підписується всіма суддями, які брали участь у засіданні. У разі розгляду справи трьома суддями суддя, не згодний з рішенням, зобов'язаний викласти у письмовій формі свою окрему думку, що приєднується до справи. При виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Судова палата у господарських справах Верхового суду України у постанові від 15.04.2015р. у подібних правовідносинах висловила наступну позицію: «Господарські суди обґрунтовано визнали, що Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу».

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (03062, м. Київ, просп. Перемоги ,буд. 65; код ЄДРПОУ 30115243) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (03680, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 31; код ЄДРПОУ 31650052) 2 822 (дві тисячі вісімсот двадцять дві) грн. 92 коп. страхового відшкодування та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 28.05.2015 р.

Суддя Н.І. Зеленіна