Рішення № 44444492, 18.05.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2015Справа №910/4292/13

За позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Публічного акціонерного товариства "АК-ТРАНС"

про стягнення 61 790 287, 37 грн.

За зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "АК-ТРАНС"

до Київської міської ради

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом -

1) Публічне акціонерне товариство «Київенерго»

2) Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник

про визнання недійсним та скасування рішення Київської міської ради від 11.12.2008 р. № 777/777

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Гулевець О.В.

Марченко О.В..

Представники:

від прокуратури: Одуденко А.В.

від Київської міської ради: Рог О.В.

від Публічного акціонерного товариства «АК-Транс»: Боліщук Р.А.

від Публічного акціонерного товариства «Київенерго»: не з'явились

від Державного історико-меморіального Лук'янівського заповідника: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради до Публічного акціонерного товариства "АК-ТРАНС" про стягнення заборгованості у розмірі 41 891 720, 27 грн. за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 11.11.2009 р., а також 19 898 567, 10 грн. - пені. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов вищевказаного договору в частині оплати вартості земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2013 р. (суддя Станік С.Р.) порушено провадження у справі № 910/4292/13, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 28.03.2013р. за участю прокурора та представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі Публічне акціонерне товариство «АК-Транс» подало відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечило, мотивуючи свої заперечення тим, що Київською міською радою прийнято рішення № 189/8473 від 20.09.2012 р. «Про внесення змін та доповнень до рішення Київської міської ради від 11.12.2008 р. № 777/777», відповідно до якого продовжено строк розстрочки з трьох до п'ять років, протягом якого Публічне акціонерне товариство «АК-Транс» має сплатити вартість земельної ділянки, тобто до 11.11.2014 р. та надано можливість сплатити її вартість одноразовим платежем до вказаної дати, а відтак - прострочення оплати за договором від 11.11.2009 р. починається з 12.11.2014 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2013 р. призначено колегіальний розгляд справи № 910/4292/13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2013 р. провадження у справі № 910/4292/13 зупинено до вирішення пов'язаної адміністративної справи Окружного адміністративного суду міста Києва № 826/6356/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства "АК-ТРАНС" про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради від 25.12.2012 р. № 766/9050 "Про визнання таким, що втратило чинність, рішення Київської міської ради від 20.09.2012 р. № 189/8473 "Про внесення змін та доповнень до рішення Київської міської ради від 11.12.2008 р. № 777/777" та зобов'язано сторін повідомити суд про усунення обставин, що стали підставою для зупинення провадження у даній справі.

Розпорядженням В.о. Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 09.10.2013 р. призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/4292/13 та передано її на розгляд судді Пригуновій А.Б.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 10.10.2013 р. справу № 910/4292/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: Пригунова А.Б. (головуюча), Бондарчук В.В. та Стасюк С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2013 р. поновлено провадження у даній справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 28.10.2013 р.

09.12.2013 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства «АК-Транс» надійшло клопотання зупинення провадження у даній справі до вирішення пов'язаної справи № 826/13339/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства «АК-Транс» до Київської міської ради, третя особа - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради від 25.12.2012 р. № 766/9050 "Про визнання таким, що втратило чинність, рішення Київської міської ради від 20.09.2012 р. № 189/8473 "Про внесення змін та доповнень до рішення Київської міської ради від 11.12.2008 р. № 777/777", що перебуває у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України до підвідомчості господарських судів віднесено, зокрема, справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Відповідно до п. 3.16. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

За приписами п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 р. «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані визнання недійсними відповідних актів органів місцевого самоврядування

Згідно з п. 1.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності. Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Тож, приймаючи уваги, що на законодавчому рівні закріплені повноваження господарського суду щодо вирішення спорів, які виникають із земельних відносин, зокрема, в частині встановлення законності/незаконності рішень органів місцевого самоврядування, суд дійшов висновку про відсутність у даному випадку підстав для зупинення провадження у справі № 910/4292/13 до вирішення справи № 826/13339/13-а Окружним адміністративним судом міста Києва.

Крім того, суд відзначає, що оспорення рішення Київської міської ради від 20.09.2012 р. № 189/8473 не впливає на загальну оцінку доказів у даній справі, а відтак - суд відмовив у задоволенні вищевказаного клопотання.

29.09.2014 р. від Публічного акціонерного товариства «АК-Транс» надійшла зустрічна позовна заява до Київської міської ради про визнання недійсним та скасування рішення Київської міської ради № 777/777 від 11.12.2008 р. «Про передачу земельної ділянки відкритому акціонерному товариству «АК-Транс» для будівництва, реконструкції, розширення, капітального ремонту існуючих нежитлових будівель під виробничі та адміністративно-побутові приміщення з подальшими експлуатацією та обслуговування по вул. Оранжерейній, 1 у Шевченківському районі міста Києва»; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:91:058:0002 площею 2, 4915), що укладеного 11.11.2009 р. між Київською міською радою та Відкритим акціонерним товариством «АК-Транс» та зареєстрованого в реєстрі за № 902.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю оспорюваного рішення вимогам ст. ст. 118, 123, 128, 151 Земельного кодексу України в частині погодження проекту землеустрою з відповідними органами, та відсутністю науково історико-містобудівного обґрунтування. При цьому, позивач за зустрічним позовом стверджує, що частина спірної земельної ділянка межує із земельною ділянкою, на якій розташоване Лук'янівське цивільне кладовище у місті Києва, та яка, в свою чергу, є державним історико-меморіальним заповідником. З урахуванням наведеного позивач за зустрічним позовом вважає, що частина переданої йому земельної ділянки відноситься до охоронних зон заповідника, а тому у даному випадку порушено режим використання охоронних зон.

Також підставою недійсності договору позивач за зустрічним позовом визначає наявність уздовж теплової мережі, яка розташована на спірній земельній ділянці, охоронних зон та зон санітарної охорони, що, на його думку, є обмеженням вказаної земельної ділянки, які не зазначені в оспорюваному договору та є його істотними умовами.

Крім того, Публічне акціонерне товариство «АК-Транс» зазначає, що оспорюваний договір купівлі-продажу від 11.11.2009 р. містить факсимільне відтворення підпису Київського міського голови Черновецького Л.М. без попереднього його погодження щодо використання та за відсутності зразка оригінального підпису, що суперечить ч.ч. 2, 3 ст. 207 Цивільного кодексу України та є підставою для визнання договору недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2014 р. прийнято зустрічну позовну заяву Публічного акціонерного товариства «АК-ТРАНС» для спільного розгляду з первісним позовом.

Склад суду у даній справі неодноразово змінювався.

Розпорядженням Виконуючого обов'язки Голови Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 р. колегіальний склад суду у даній справі змінено наступним чином - Пригунова А.Б. (головуюча), Гулевець О.В. та Марченко О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2014 р. призначено судову експертизу у даній справі, виконання якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинено провадження у справі № 910/4292/13.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 р. ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.10.2014р. у справі № 910/4292/13 про призначення судової експертизи скасовано.

28.01.2015 р. Київським апеляційним господарського судом направлено матеріали справи № 910/4292/13 до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2015 р. поновлено провадження у даній справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 16.02.2015 р.

11.02.2015 р. Київський апеляційний господарський суд звернувся з запитом до Господарського суду міста Києва про надання матеріалів справи № 910/4292/13 у зв'язку з надходженням касаційної скарги Публічного акціонерного товариства «АК-Транс» на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 р. у даній справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2015 р. провадження у справі № 910/4292/13 зупинено до розгляду касаційної скарги Публічного акціонерного товариства «АК-ТРАНС» на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 р. у даній справі.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.04.2015 р. залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 р. у справі № 910/4292/13.

09.04.2015 р. матеріали справи № 91/4292/13 направлено до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду даної справи.

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» подало пояснення по справі, у яких зазначається, що на земельній ділянці по вул. Оранжерейній, 1 у місті Києві проходить теплова мережа ТМ-1 РК «Молодь» Ду 300. Безпосередньо на вказаній мережі та в її охоронній зоні на ділянці між ТК 101/4 та ТК 101/7 (в тому числі на ТК 101/5 та ТК 101/6) на протязі 87 м. розміщені автомобілі автосалону «Віпос»; теплова мережа була введена в експлуатацію у 80-х роках, тобто, до укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки по вул. Оранжерейній, 1 у місті Києві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2015 р. поновлено провадження у справі № 910/4292/13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2015 р. справу № 910/4292/13 призначено до розгляду у судовому засіданні 18.05.2015 р.

18.05.2015 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства «АК-Транс» надійшло клопотання про призначення комплексної судової експертизи у даній справі, яке обґрунтовано наявністю на спірній земельній ділянці теплової мережі з двома тепловими камерами, а також охоронних зон та зони санітарної охорони, що, на думку заявника, значно обмежує використання спірної земельної ділянки за її цільовим призначенням та впливає на її ціну.

Також Публічне акціонерне товариство «АК-Транс» зазначає, що при підписанні договору купівлі-продажу від 11.11.2009 р. використано факсимільне відтворення підпису Черновецького Л.М. однак встановлення наведених обставин потребує спеціальних знань, у зв'язку з чим Публічне акціонерне товариство «АК-Транс» наполягає на призначенні у даній справі комплексної судової експертизи.

При цьому, Публічне акціонерне товариство «АК-Транс» наведено перелік питань, що мають бути вирішені судовим експертом та стосуються наявності обмежень на спірній земельній ділянці, її нормативної грошової оцінки, а також встановлення автентичності підпису Черновецького Л.М. на договорі купівлі-продажу від 11.11.009 р.

У даному судовому засіданні представник Публічного акціонерного товариства «АК-Транс» підтримав подане ним клопотання про призначення судової експертизи.

Представники прокуратури та Київської міської ради заперечили проти клопотання Публічного акціонерного товариства «АК-Транс» про призначення комплексної експертизи.

Решта учасників на виклик суду не з'явилися.

Розглянувши вищевказане клопотання, дослідивши поставлені заявником питання, заслухавши пояснення учасників провадження у справі, суд відзначає на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

У відповідності до положень ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи.

Згідно з п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» № 4 від 23.03.2012 р. судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» № 4 від 23.03.2012 р. питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. У вирішенні відповідного питання (до призначення судової експертизи) слід: визначитися з конкретною установою або конкретним експертом, якими проводитиметься експертиза. З цією метою господарський суд, зокрема, витребує у сторін пропозиції стосовно таких установ та/або судових експертів, у тому числі тих, які не є працівниками зазначених установ. Господарський суд не зв'язаний цими пропозиціями, але може враховувати їх у вирішенні питання про призначення і проведення судової експертизи; максимально конкретно визначити питання, які мають бути роз'ясненні судовим експертом, та сформулювати їх у логічній послідовності.

Призначаючи судову експертизу у даній справі ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2014 р., судом на вирішення судового експерта поставлено питання щодо наявності можливості використання Публічним акціонерним товариством "АК-Транс" спірної земельної ділянки за її цільовим призначенням з урахуванням наявних інженерних мереж і споруд, а також щодо підпису договору купівлі-продажу від 11.11.2009 р., безпосередньо Черновецьким Л.М. або з використанням факсиміле.

Однак вказана ухвала скасована постановами апеляційної та касаційної інстанцій.

При цьому, скасовуючи ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.10.2014 р., Київський апеляційний господарський суд, з яким погодився Вищий господарський суд України, відзначав, що спірний договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення був укладений 11.11.2009 р. на виконання рішення Київської міської ради від 11.12.2008 р. № 777/777 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2009 р. за № 5/46 та п. 9.6 оспорюваного рішення Київської міської ради Публічному акціонерному товариству "АК-ТРАНС" зобов'язано забезпечити вільний доступ для прокладення нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, що знаходяться в межах земельної ділянки.

Разом з тим, у висновках контролюючих органів, які містяться у проекті землеустрою щодо відведення Відкритому акціонерному товариству "АК-Транс" спірної земельної ділянки, зазначено, що земельна ділянка придатна для цільового використання вказаного у рішенні Київської міської ради, з подальшою експлуатацією та обслуговуванням.

Також апеляційна та касаційна інстанції визначили, що у висновку Київської міської санепідемстанції від 19.07.2007 р. № 5737 щодо вибору (відведення) земельної ділянки під забудову зазначено, що земельна ділянка придатна під забудову, зокрема існує можливість теплозабезпечення та гарячого водопостачання у зв'язку з наявністю міських теплових мереж, що є необхідною умовою для подальшої експлуатації та обслуговування нежитлових будівель; висновком Головного управління земельних ресурсів у місті Києві від 27.12.2007 р. № 04-03-5/1 138 на орендаря покладено обов'язок створити вільний доступ для прокладення нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, що знаходяться в межах земельної ділянки, у зв'язку з чим вбачається, що Публічному акціонерному товариству "АК-ТРАНС" було відомо про наявність інженерних мереж і споруд на спірній земельній ділянці з 2007 року, а виконання товариством вимог, зазначених у висновках контролюючих органів з метою відведення спірної земельної ділянки, свідчить про його намір користуватися земельною ділянкою за цільовим призначенням, вказаним у рішенні Київської міської ради від 11.12.2008 р. № 777/777.

Також судами у даній справі відзначено, що судом першої інстанції до призначення судової експертизи не було досліджено питання можливості використання при укладенні оспорюваного договору купівлі-продажу факсимільного відтворення підпису голови Київської міської ради, не встановлювались спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного договору.

Водночас, суд відзначає, що вирішуючи спір по суті, суд з'ясовує наявність/відсутність обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, а відтак - розглядаючи зустрічний позов Публічного акціонерного товариства «АК-Транс» суд, зокрема, встановлює обставини, з якими закон пов'язує дійсність актів органу місцевого самоврядування та укладених на їх підставі правочинів.

Відтак, приймаючи до уваги наведені Публічним акціонерним товариством «АК-Транс» обґрунтування позову, суд дійшов висновку, що, перше, друге, четверте та п'яте питання, які заявник просить винести на вирішення судового експерта, не входять до предмету доказування у межах даної справи, третє та шосте питання вже було поставлено на вирішення судового експерта ухвалою суду від 27.10.2014 р. у даній справі, проте вищезазначена ухвала скасована постановами апеляційної та касаційної інстанції.

Крім того, відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 № 53/5 комплексною є експертиза, що проводиться із застосуванням спеціальних знань різних галузей науки, техніки або інших спеціальних знань (різних напрямів у межах однієї галузі знань) для вирішення одного спільного (інтеграційного) завдання (питання). До проведення таких експертиз у разі потреби залучаються як експерти експертних установ, так і фахівці установ та служб (підрозділів) інших центральних органів виконавчої влади або інші фахівці, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах.

Тож, приймаючи до уваги вищенаведене, а також враховуючи висновки Київського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України про недоцільність призначення експертизи у даній справі, суд дійшов висновку про відмову у задоволені клопотання Публічного акціонерного товариства «АК-Транс».

Присутні у даному судовому засіданні учасники процесу підтримали свої правові позиції, викладені у письмових поясненнях.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками судового процесу, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 18.05.2015 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження у справі, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради № 777/777 від 11.12.2008 р. «Про передачу земельної ділянки та продаж цієї земельної ділянки Відкритому акціонерному товариству «АК-Транс» для будівництва, реконструкції, розширення, капітального ремонту існуючих нежитлових будівель під виробничі та адміністративно-побутові приміщення з подальшими експлуатацією та обслуговуванням на вул. Оранжерейній, 1 у Шевченківському районі міста Києва» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано Відкритому акціонерному товариству «АК-Транс» у короткострокову оренду на один рік земельну ділянку площею 2. 50 га для будівництва, реконструкції, розширення, капітального ремонту існуючих нежитлових будівель під виробничі та адміністративно-побутові приміщення з подальшими експлуатацією та обслуговуванням на вул. Оранжерейній, 1 у Шевченківському районі міста Києва у зв'язку з переходом права власності на майновий комплекс, у тому числі - площею 1, 97 га за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 12.01.1960 р. № 43 «Про відвід земельної ділянки Київському міськавтоуправлінню для збудування автобази»; площею 0, 53 га за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішення Київської міської ради депутатів трудящих від 21.05.1968 р. № 772 «Про відвід земельної ділянки Проектно-конструкторсько-технологічному інституту по вул. Микитенко, 9 (Кагатний провулок) під будівництво інженерно-лабораторного корпусу»; погоджено звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки на вул. Оранжерейній, 1 у Шевченківському районі міста Києва; затверджено вартість земельної ділянки у розмірі 50 389 571, 00 грн.

Відповідно до п. 5 рішення Київської міської ради № 777/777 від 11.12.2008 р. Відкритому акціонерному товариству «АК-Транс» продано ділянку площею 2. 50 га за 50 389 571, 00 грн. для будівництва, реконструкції, розширення, капітального ремонту існуючих нежитлових будівель під виробничі та адміністративно-побутові приміщення з подальшими експлуатацією та обслуговуванням на вул. Оранжерейній, 1 у Шевченківському районі міста Києва.

Пунктами 6 рішення Київської міської ради № 777/777 від 11.12.2008 р. затверджено умови продажу Відкритому акціонерному товариству «АК-Транс» земельної ділянки на вул. Оранжерейній, 1 у Шевченківському районі міста Києва; встановлено термін укладення договору купівлі-продажу протягом двох тижнів після укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно з п. 9.3. рішення Київської міської ради № 777/777 від 11.12.2008 р. Відкрите акціонерне товариство «АК-Транс» зобов'язано виконати вимоги, викладені в листах Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 21.08.2007 р. № 19-8637 та від 03.12.2007 р. № 09-14143, Дочірнього підприємства «Інститут генерального плану міста Києва» від 04.07.2007 р. № 2050, Київської міської санепідемстанції від 19.07.2007 р. № 5737, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в місті Києві від 25.06.2007 р. № 05-08/4029, Головного управління охорони культурної спадщини від 21.08.2007 р. № 6236, Державної служби з питань національної культурної спадщини від 27.08.2007 р. № 22-1803/35, Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації від 11.07.2007 р. № 02/38-5047.

Відповідно до п. 9.6. рішення Київської міської ради № 777/777 від 11.12.2008 р. Відкрите акціонерне товариство «АК-Транс» зобов'язано забезпечити вільний доступ для прокладання нових мереж і споруд, що знаходяться в межах земельної ділянки.

Відповідно до умов продажу Відкритому акціонерному товариству «АК-Транс» земельної ділянки на вул. Оранжерейній, 1 у Шевченківському районі міста Києва, що є додатком до рішення Київської міської ради № 777/777 від 11.12.2008 р. Відкрите акціонерне товариство «АК-Транс» має використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, забезпечити вільний доступ до проданої земельної ділянки для контролю за дотриманням власником умов продажу земельної ділянки; зараховано до сум, які позивач за первісним позовом має сплатити за земельну ділянку, аванс у сумі 4 689 512, 52 грн., сплачений відповідно до угоди № 50 від 01.07.2008 р., що підтверджено платіжним дорученням. Решта вартості земельної ділянки у сумі 45 700 058, 48 грн. може сплачуватись у розстрочку протягом трьох років рівними частками до 25-го числа кожного місяця від дня нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки. За кожний день прострочення платежу сплачується пеня у розмірі 0, 5 % від суми простроченого платежу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.08.2009 р. у справі № 5/46 за позовом Відкритого акціонерного товариства «АК-Транс» до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання укладеним договору купівлі-продажу позов задоволено повністю; зобов'язано Київську міську раду протягом одного місяця з моменту набрання рішенням законної сили укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення для будівництва, реконструкції, розширення, капітального ремонту існуючих нежитлових будівель під виробничі та адміністративно-побутові приміщення з подальшими експлуатацією та обслуговуванням на вул. Оранжерейній, 1 у Шевченківському районі міста Києва.

11.11.2009 р. між Відкритим акціонерним товариством «АК-Транс» та Київською міською радою укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, відповідно до якого Київська міська рада на підставі рішення від 11.12.2008 р. № 777/777 продала, а Відкрите акціонерне товариство «АК-Транс» придбало земельну ділянку площею 2, 4915 га для будівництва, реконструкції, розширення, капітального ремонту існуючих нежитлових будівель під виробничі та адміністративно-побутові приміщення з подальшими експлуатацією та обслуговуванням на вул. Оранжерейній, 1 у Шевченківському районі міста Києва за ціною 50 389 571, 00 грн.

За умовами п.п. 2.1., 2.2. договору в рахунок ціни договору відповідно до угоди № 50 від 01.07.2008 р. Відкритим акціонерним товариством «АК-Транс» сплачено аванс у сумі 4 689 512, 52 грн. Решта вартості земельної ділянки у сумі 45 700 058, 48 грн. мала сплачуватись у розстрочку протягом трьох років рівними частками до 25-го числа кожного місяця від дня нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Відповідно до п. 4.2. договору у випадку прострочення платежу сплачується пеня у розмірі 0, 5 % від суми простроченого платежу.

11.11.2009 р. договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. та зазначено, що договір підписано у присутності нотаріуса, особу громадян, які підписали договір встановлено, їх дієздатність, а також правоздатність та дієздатність Відкритого акціонерного товариства «АК-Транс», Київської міської ради, повноваження їх представників, і належність Київській міській раді земельної ділянки, що відчужується перевірено; договір зареєстровано в реєстрі за № 902.

25.12.2009 р. Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видно державний акт ЯЖ № 727425 на право власності Відкритого акціонерного товариства «АК-Транс» на земельну ділянку на вул. Оранжерейній, 1 у Шевченківському районі міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.03.2010 р. у справі № 11/55 за позовом Відкритого акціонерного товариства «АК-Транс» до Київської міської ради про тлумачення умов договору позов задоволено та розтлумачено, що санкції, передбачені п. 4.2. договору купівлі-продажу від 11.11.2019 р., укладеним між Відкритим акціонерним товариством «АК-Транс» та Київською міською радою будуть застосовуватись з 12.11.2012 р.

Судом встановлено, що Публічним акціонерним товариством «АК-Транс» сплачено вартість земельної ділянки на загальну суму 8 497 850, 73 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, прокурор стверджує, що Публічним акціонерним товариством «АК-Транс» допущено прострочення виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу від 11.11.2019 р. в частині оплати вартості земельної ділянки, у зв'язку з чим заявлено вимоги про стягнення заборгованості у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України вставлено, що господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об'єктом власності українського народу, від імені якого права власності здійснюють органи державної влади та органи державної влади і місцевого самоврядування.

Статтею 12 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно положень ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно зі ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї). У відповідності до ст. 3 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

До повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території положеннями ст. 9 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) віднесено, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) в державній власності перебувають усі землі України, за винятком комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається та реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної республіки Крим, Київської та Севастопольської міської ради, районних державних адміністрацій у відповідності до закону. До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать землі під водними об'єктами загальнодержавного значення.

Частиною п'ятою статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти в формі рішень.

У відповідності до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

За змістом статті 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) надання земельних ділянок здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок. Особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради. Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому ст. 123 Земельного кодексу України.

За правилами ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 1 ст. 127 Земельного кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 128 Земельного кодексу України продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень. 3. Орган державної влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.

Відповідно до ч. 7 ст. 151 Земельного кодексу України відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування згідно із своїми повноваженнями розглядає заяву (клопотання) і в тижневий строк з дня її реєстрації направляє її копії на розгляд територіальних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органів містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронних і санітарно-епідеміологічних органів, а також до відповідних територіальних органів виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду).

За твердженням Публічного акціонерного товариства «АК-Транс», проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки не погоджений Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради, Головним управлінням культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради, Інститутом археології та не містить наукового історико-містобудівного обґрунтування, що є порушенням вимог ст.ст. 118, 123, 128, 151 Земельного кодексу України.

Також Публічне акціонерне товариство «АК-Транс» зазначає, що спірна земельна ділянка межує з Державним історико-меморіальним заповідником «Лук?янівський цвинтар», що є порушенням режиму використання охоронюваних зон, що встановлений ст.ст. 53, 54 Земельного кодексу України та ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та встановленого порядку вилучення такого виду земель відповідно до ст. 150 Земельного кодексу України.

Судом встановлено, що у висновках контролюючих органів, які містяться у проекті землеустрою щодо відведення Публічному акціонерному товариству «АК-Транс» спірної земельної ділянки, зазначається, що земельна ділянка придатна для цільового використання, вказаного у рішенні Київської міської ради, з подальшою експлуатацією та обслуговуванням, а тому посилання Публічного акціонерного товариства «АК-Транс» в цій частині суд визнає необґрунтованим.

Між тим, у висновку Київської міської санепідемстанції від 19.07.2007 р. № 5737 щодо вибору (відведення) земельної ділянки під забудову зазначено, що земельна ділянка придатна під забудову, існує можливість теплозабезпечення та гарячого водопостачання у зв'язку з наявністю міських теплових мереж, що є необхідною умовою для подальшої експлуатації та обслуговування нежитлових будівель.

Відповідно до висновку Головного управління земельних ресурсів у місті Києві від 27.12.2007 р. № 04-03-5/1 138 на орендаря покладено обов'язок створити вільний доступ для прокладення нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, що знаходяться в межах земельної ділянки.

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що при погодженні проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки враховано наявність інженерних мереж та споруд, в той час як виконання Публічним акціонерним товариством «АК-Транс» вимог, зазначених у висновках контролюючих органів з метою відведення спірної земельної ділянки, свідчить про його намір користуватися земельною ділянкою за цільовим призначенням, вказаним в оспорюваному рішенні Київської міської ради від 11.12.2008 р. № 777/777.

Стосовно доводів Публічного акціонерного товариства «АК-Транс» про неможливість використання спірної земельної ділянки у зв'язку з наявністю вздовж неї теплових мереж, суд відзначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження наведених обставин та є лише припущенням Публічного акціонерного товариства «АК-Транс».

При цьому, суд вважає за доцільне відзначити, що встановлення можливості/неможливості використання спірної земельної ділянки за її цільовим призначенням за наявності теплових мереж встановлюється у процесі розроблення проекту будівництва та його експертизи, в той час як доказів наявності такого проекту суду не представлено.

В свою чергу, суд звертає увагу на те, що п. 9.6 оспорюваного рішення визначений обов'язок Відкритого акціонерного товариства «АК-Транс» забезпечити вільний доступ для прокладання нових мереж і споруд, що знаходяться в межах земельної ділянки, тож наведене свідчить, що останньому було відомо про наявність інженерних мереж та споруд на спірній земельній ділянці.

Стосовно тверджень Публічного акціонерного товариства «АК-Транс» щодо того, що спірна земельна ділянка межує із земельною ділянкою, на якій розміщений Державний історико-меморіальний заповідник «Лук'янівський цвинтар» у зв'язку чим частина спірної земельної ділянки відноситься до охоронних зон заповідника, суд відзначає, що відповідно до листа Державного історико-меморіального Лук'янівського заповідника № 380 від 25.12.2013 р. заповідник є постійним користувачем земельної діялки плщею 104 497 кв.м. по вул. Дорогожицькій, 7 у місті Києві, про що свідчить Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 080618.

Також в листі зазначається, що межі заповідника визначається не лише охоронними зонами, а також вимогами Державних санітарних норм та правил затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України № 28 від 01.07.1999 р., у яких зазначається, що санітарно-захисна зона від території кладовища традиційного поховання і крематорію до жилих і громадських будівель,зон відпочинку, а також колективних садів та городів повинна бути не менше 300 м., а від території кладовища для поховання урн після кремації до жилих і громадських будівель та об'єктів, що прирівняні до них, має бути не меншою 100 м.

В свою чергу, Публічним акціонерним товариством «АК-Транс» не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували посилання щодо приналежності спірної земельної ділянки до охоронних зон заповідника, тож суд дійшов висновку про необґрунтованість зустрічного позову в цій частині.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

За приписами ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Проаналізувавши норми чинного законодавства України, що регулює земельні відносини, здійснивши оцінку наявних у матеріалах справи доказів за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що приймаючи рішення від 11.12.2008 р. № 777/777, Київська міська рада діяла відповідно до вимог чинного законодавства України та в межах повноважень, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування» та Земельним кодексом України відтак - вимога про визнання недійсними вказаного рішення та його скасування визнається судом необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Стосовно тверджень Публічного акціонерного товариства «АК-Транс» про невідповідність договору купівлі-продажу від 11.11.2009 р. вимогам ч.ч. 2, 3 ст. 207 Цивільного кодексу України суд відзначає, що відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.ч. 2-4 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У відповідності до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Нормами ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Як стверджує Публічне акціонерне товариство «АК-Транс», договір договору купівлі-продажу від 11.11.2009 р. містить факсимільне відтворення підпису Київського міського голови Черновецького Л.М., в той час як сторони не укладали письмової угоди про застосування підпису факсиміле.

Згідно з ч. 3 ст. 209 Цивільного кодексу України нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.

Варто звернути увагу, що оспорюваний договір купівлі-продажу від 11.11.2009 р. посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. та зареєстрований в реєстрі за № 902.

Пунктом 10.3 оспорюваного договору встановлено, що керуючись принципом свободи договору, закріпленим в ст. 6 Цивільного кодексу України, приписами ст. 207 Цивільного кодексу України, сторони достягли згоди, що даний договір може бути підписаний уповноваженими посадовими особами сторін як власноручно так і в будь-який інший спосіб, не заборонений чинним законодавством.

Крім того, посвідчуючи оспорюваний договір приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. встановлено особу громадян, які підписали договір, їх дієздатність, а також перевірено правоздатність та дієздатність Відкритого акціонерного товариства «АК-Транс», Київської міської ради, повноваження їх представників, і належність Київській міській раді земельної ділянки, що відчужується.

При цьому, у тексті оспорюваного договору відзначено, що на прохання сторін та у зв'язку з виробничою необхідністю договір посвідчено у приміщенні Київської міської ради.

Жодних клопотань, в тому числі й про витребування доказів, в тому числі й від нотаріуса, яким було посвідчено оспорюваний правочин, які б спростовували особистий підпис Черновецького Леоніда Михайловича Публічним акціонерним товариством «АК-Транс» не заявлено.

Інших належних доказів, які б давали суду можливість дійти висновку, що оспорюваний договір підписаний з використанням факсімілє не надано.

Також, розглядаючи даний спір по суті, судом встановлено, що на виконання договору купівлі-продажу від 11.11.2009 р. Публічним акціонерним товариством «АК-Транс» перераховано на користь Головного управління Державного казначейства України грошові кошти у сумі 8 497 850,73 грн. у якості оплати вартості спірної земельної ділянки.

Документально підтверджених відомостей щодо повернення вказаних коштів матеріалів справи не містять, а відтак - наведене свідчить, що Київською міської радою прийнято часткове виконання Публічним акціонерним товариством «АК-Транс» договору купівлі-продажу від 11.11.2009 р.

Тож, виходячи з вищенаведеного, зважаючи на наявні у справі докази та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 11.11.2009 р.

Виходячи з вищенаведеного, суд не вбачає підстав для задоволення зустрічного позову Публічного акціонерного товариства «АК-Транс» та відмовляє у його задоволені у повному обсязі.

Відтак, відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Виходячи із умов спірного договору строк виконання відповідачем за первісним позовом зобов'язань з оплати є таким, що настав.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Виходячи з умов договору купівлі-продажу від 11.11.2009 р., а також відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2010 р. у справі № 11/55, кінцевим строком виконання Публічним акціонерним товариством «АК-Транс» зобов'язання з оплати вартості земельної ділянки є 11.11.2012 р.

Стосовно посилання Публічним акціонерним товариством «АК-Транс» на рішення Київської міської ради № 189/8473 від 20.09.2012 р. «Про внесення змін та доповнень до рішення Київської міської ради від 11.12.2008 р. № 777/777» відповідно до якого продовжено строк розстрочки з трьох до п'ять років, протягом якого Публічне акціонерне товариство «АК-Транс» має сплатити вартість земельної ділянки, суд відзначає, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

У відповідності до положень ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України також передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Тобто, порядок та умови внесення Публічним акціонерним товариством «АК-Транс» плати за земельну ділянку площею 2. 50 га для будівництва, реконструкції, розширення, капітального ремонту існуючих нежитлових будівель під виробничі та адміністративно-побутові приміщення з подальшими експлуатацією та обслуговуванням на вул. Оранжерейній, 1 у Шевченківському районі міста Києва визначені договором купівлі-продажу від 11.11.2009 р.

Документально підтверджених відомостей щодо внесення змін до договором купівлі-продажу від 11.11.2009 р. в частині терміну оплати вартості земельної ділянки матеріали справи не містять.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що Публічним акціонерним товариством «АК-Транс» допущено порушення умов договору купівлі-продажу від 11.11.2009 р. в частині оплати вартості земельної ділянки а також приписів ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, а відтак - вимоги прокурора про стягнення заборгованості у розмірі 41 891 720, 27 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Крім того, прокурором заявлено вимогу про стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання на загальну суму 19 898 567, 10 грн.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 230, 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за приписом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Тож, оскільки відповідачем за первісним позовом допущено порушення договірних зобов'язань щодо оплати вартості земельної ділянки за договором купівлі-продажу від 11.11.2009 р. приймаючи до уваги, що суду не надано доказів вжиття ним заходів щодо уникнення прострочення виконання зобов'язань, суд вважає обґрунтованим застосування штрафної санкції за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно розрахунку прокурора за період з 12.11.2012 р. (дата виникнення заборгованості) до 14.02.2013 р. (дата визначена прокурором) розмір пені становить 19 898 567, 10 грн.

В той же час, за приписами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України належна до сплати сума пені обмежується подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тож, здійснивши розрахунок пені за правилами ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, судом визначено, що розмір пені за прострочення виконання грошового зобов'язання за визначений прокурором період становить 1 631 030, 09 грн.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення первісного позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Публічного акціонерного товариства «АК-Транс» в доход Державного бюджету України.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АК-Транс» (04112, м. Київ, вул. Оранжерейна, 1, код ЄДРПОУ 05475162), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) заборгованість у розмірі 41 891 720, 27 (сорок один мільйон вісімсот дев'яносто одна тисяча сімсот двадцять грн. 27 коп.) грн. та 1 631 030, 09 (один мільйон шістсот тридцять одна тисяча тридцять грн. 09 коп.) грн. - пені.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АК-Транс» (04112, м. Київ, вул. Оранжерейна, 1, код ЄДРПОУ 05475162), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання судового рішення, в доход Державного бюджету України судовий збір у сумі 73 080, 00 (сімдесят три тисячі вісімдесят грн. 00 коп.)

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 25.05.2015 р.

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Гулевець О.В.

Марченко О.В.