Рішення № 44444487, 25.05.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2015Справа №910/10235/15

За позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія " ВУСО"

до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія"

про стягнення 49 000,00 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача: Кобець Р.Ю. по довіреності № ГН-14-Ю від 02.01.2015р.

Від відповідача: не з'явились

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство Страхова компанія " ВУСО" звернулось до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу з Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" у розмірі 49 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем згідно договору добровільного страхування наземного транспорту внаслідок дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля, а тому позивачем відповідно законодавства України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, враховуючи те, що цивільна відповідальність власника транспортного засобу, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП була застрахована відповідачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2015р. порушено провадження у справі № 910/10235/15 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 25.05.2015р. за участю представників сторін.

20.05.2015р., через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позов, відповідно до якого Приватне акціонерне товариство "Українська охоронно-страхова компанія" заперечує проти позову в повному обсязі з огляду на те, що відповідно до наявних в справі матеріалів страхове відшкодування сплачено позивачем на підставі заяви страхувальника на рахунок станції технічного обслуговування без погодження виплати з вигодонабувачем. Крім того, відповідач вказує на те, що позивач подав позов передчасно, оскільки відповідача ще є час для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування.

Крім того, 20.05.2015р., через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку зі складнощами в забезпеченні явки та зайнятістю представників.

Представник позивача проти задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи заперечував.

Суд розглянувши дане клопотання вважає, що воно не підлягає задоволенню з огляду на його неогрунтованість.

Суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це -складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 25.05.2015р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.04.2014р. між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія " ВУСО" (надалі - Страховик) з однієї сторони та фізичною собою Сєдих Леонідом Миколайовичем з другої сторони - був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 1333635-02-10-01, об'єктом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом марки «Mazda CX-5», реєстраційний номерний знак АА 9904 ОН, червоного кольору, 2013 року випуску. Вигодонабувачем за даним договором є Московське відділення № 43 в м. Київ ПАТ «УСБ».

Строк дії договору сторони визначили з 17.04.2014р. по 16.04.2015р.

15.09.2014 року в м. Києві по проспекту Героїв Сталінграда, 2 сталася дорожньо - транспортна пригода, в якій мало місце зіткнення автомобілів марки «Ваз-21063», реєстраційний номерний знак 66407 ОК, під керуванням водія Жовнера Олександра Миколайовича та автомобіля марки «Mazda CX-5», реєстраційний номерний знак АА 9904 ОН, під керуванням Сєдих Л.М.

Відповідно до Постанови Оболонського районного суду міста Києва від 16.10.2014р. встановлено вину Жовнера Олександра Миколайовича, у скоєнні вищевказаного ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України.

З матеріалів справи вбачається, що цивільна-правова відповідальність Жовнера Олександра Миколайовича, водія транспортного засобу марки «Ваз-21063», реєстраційний номерний знак 66407 ОК, застрахована у Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія», що підтверджується полісом № АС/9525248 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

У відповідності до звіту № 6066-70 від 02.10.2014р. експертного авто товарознавчого дослідження по визначенню матеріального збитку пошкодженого автомобіля марки «Mazda CX-5», реєстраційний номерний знак АА 9904 ОН, виконаного Приватним акціонерним товариством «ВУСО» вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки «Mazda CX-5», реєстраційний номерний знак АА 9904 ОН, в результаті його пошкодження при ДТП складає 52 942,62 грн.

Крім того, відповідно до рахунку № 614009_ФР_00288278 від 17.09.2014р., складеного Дочірнім підприємством «Авто Інтернешнл» вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля в результаті ДТП складає 56 892,23 грн.

08.10.2014р. позивачем складено страховий акт № 4072-02, відповідно до якого сума страхового відшкодування становить 52 942,62 грн., крім того з матеріалів справи вбачається, що позивачем 16.12.2014р. було складено доповнення № 1 до страхового акту № 4072-02 від 08.10.2014р., відповідно до якого було вирішено додатково сплатити на користь страхувальника суму страхового відшкодування в розмірі 4 129,07 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем сума страхового відшкодування в розмірі 57 071,69 грн., виплачено за заявою страхувальника погодженою з вигодонабувачем (доказі наявні в матеріалах справи) на рахунок авторемонтного підприємства, що підтверджується платіжними дорученнями: № 11468 від 08.10.2014р. на суму 52 942,62 грн. та № 14315 від 16.12.2014р. на суму 4 129,07 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що виплативши страхове відшкодування за договором майнового страхування в розмірі 57 071,69 грн., до нього перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, враховуючи те, що цивільна відповідальність власника транспортного засобу, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП була застрахована відповідачем.

За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 49 000,00 грн., виходячи з такого розрахунку 50 000,00 (сума відшкодування спричиненого збитку в межах суми витрат) - 1 000,00 грн. (франшизи відповідно до полісом № АС/9525048 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів).

Договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/9525048 встановлено ліміт відповідальності Відповідача за шкоду, завдану майну третіх осіб застрахованою особою у сумі 50 000,00 грн., франшиза - 1000,00грн.

Згідно ст. 9 Закону України "Про страхування", франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" в редакції Закону України №2745-111 від 4 жовтня 2001 року страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Аб.1 ст.9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Аб.16 ст.9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно із ст.27 Закону України „Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до Правил добровільного страхування транспортних засобів №19-1 (далі правила), які зареєстровані Міністерством фінансів України за №0602903, а саме п. 7.1.4 Страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку виплатити страхове відшкодування Страхувальнику у порядку та на умовах, що передбачені цими Правилами та договором страхування.

Відповідно до п. 2.2.1 Правил, страховим випадком визнається пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин (у т. ч. фар, дзеркал, стекол) внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з п.п.9.1, 9.26 Правил страхування до складу страхового відшкодування (збитків, що компенсуються страхувальнику) входять витрати на приведення транспортного засобу у порядок та витрати на проведення експертної оцінки пошкоджень застрахованого транспортного засобу.

Відповідно до п. 9.17 Правил страхування страхове відшкодування може здійснюватись шляхом оплати страховиком вартості замінюваних частин, деталей і приладдя на аналогічні пошкодженим (за якістю і вартістю) та відновлюваного ремонту застрахованого транспортного засобу.

Заперечення відповідача викладені у відзиві судом до уваги не приймається з огляду на те, що позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплатити матеріальне відшкодування. Відповідно до зазначених законодавчих приписів позивач може реалізувати своє право шляхом подання позову до суду. Така ж позиція викладена в оглядовому листі Вищого господарського суду України від 14.01.2014 № 01-06/15/2014.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, відсутність заборгованості станом на день розгляду справи не довів.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 49 000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, зокрема судовий збір, то зазначені витрати покладаються на відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 145, код ЄДРПОУ 23734213) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем при виконанні рішення на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія " ВУСО" (03680, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 31, код ЄДРПОУ 31650052) 49 000 (сорок дев'ять тисяч) грн. 00 коп. - страхового відшкодування та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.05.2015р.

Суддя Трофименко Т.Ю.