Рішення № 44444418, 14.05.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2015Справа №910/4884/15-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал"

до Моторного (транспортного) страхового бюро України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача арбітражний керуючий Стецин Ігор Володимирович

про стягнення грошових коштів у розмірі 12 066,24 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

від позивача: Юр'єва М.В. (дов.№б/н від 12.03.2015)

від відповідача: Левадна Л.В. (дов.№58/2015 від 26.01.2015), Боярська Г.П. (дов.№5/2014 від 30.12.2014)

від третьої особи: Стецин І.В.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення грошових коштів у розмірі 12 066,24 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2015 порушено провадження у справі №910/4884/15-г та призначено її до розгляду на 02.04.2015 року.

02.04.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

У судовому засіданні 02.04.2015 оголошено перерву до 23.04.2015 року.

До початку судового засідання 23.04.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заперечення на відзив та клопотання про відкладення розгляду справи.

За наслідками розгляду справи у судовому засіданні 23.04.2015 суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача арбітражного керуючого Стецину Ігоря Володимировича, якого згідно постанови Господарського суду міста Києва №5011-46/12625-2012 від 11.11.2013 призначено ліквідатором Приватного акціонерного товариства "Українська екологічна страхова компанія", продовжив строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та відклав розгляд справи на 14.05.2015 року.

У судовому засіданні 14.05.2015 представник позивача надав додаткові документи для долучення до матеріалів справи та підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача надали письмові пояснення по справі та просили у задоволенні позову відмовити, посилаючись на обставини викладені у відзиві.

Третя особа - арбітражний керуючий Стецин І.В. надав клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи та усні пояснення по справі.

На запитання суду щодо наявності додаткових обставин, що мають значення для справи представники позивача, відповідача та третьої особи повідомили, що ними подані всі докази, які мають значення для вирішення справи по суті, судом досліджені всі обставини справи і на підставі зібраних доказів можливо прийняти рішення у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

29.10.2012 між Фізичною особою-підприємцем Кругляк Олександр Сергійович (цесіонарій) та Діскій Олегом Анатолійовичем (цедент) укладено Договір відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування.

Предметом даного Договору є відступлення цедентом цесіонарію усіх прав вимоги, які цесіонарій приймає та зобов'язується оплатити цеденту, що виникли у цедент у зв'язку із фактом настання дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля KIA Rio, д.н. АІ0611СМ під керуванням Кондратюк Тетяни Кимівни, відповідальність якого застрахована згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 11.02.2011, номер полісу АА0350268, в страховій компанії ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія». (п.1.1.Договору).

Загальна сума боргу (страхове відшкодування), право вимоги сплати якого передається цедентом, відповідно до п.1.3. Договору складає 12066,00 грн.

Розмір даної суми, як вбачається із матеріалів справи, визначений ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія» у страховому акті №_08-12/0021 із розрахунком до нього, а також підтверджено відповідною довідкою №361 від 01.08.2012 про несплату Діському О.А. страхового відшкодування у розмірі 12066,24 грн. за даним страховим актом.

Надалі, 01.11.2012 Фізичною особою-підприємцем Кругляк Олександр Сергійович, як клієнтом, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал», як фактором, укладено Договір про надання фінансових послуг факторингу №1/01-11/2012, за яким клієнт передає фактору, а фактор приймає та зобов'язується оплатити клієнтові усі права вимоги за грошовими зобов'язаннями, що виникли у клієнта з Договору відступлення права вимоги (цесії) виплати страхового відшкодування від 01.11.2012, із визначенням загальної суми боргу у розмірі 12066,00 грн.

Пунктом 1.2. Договору встановлено, що в силу цього Договору фактор займає місце клієнта (як кредитора) в зобов'язаннях, що виникли із вищезазначеного Договору (цесії) відносно усіх прав клієнта, у тому числі права одержання від боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі.

Зобов'язаними сторонами (боржниками), відповідно до п.1.4.Договору, визначено особу, винну у скоєнні ДТП (Щербину Івана Дмитровича), страхову компанію (ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія») та Моторне (транспортне) страхове бюро України у порядку, передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Як вбачається із матеріалів справи, 13.11.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (позивач у справі) звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про визнання та включення грошових вимог Товариства до реєстру кредиторів ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія» на загальну суму 1643109,94 грн.

Обумовлюючи звернення із такою заявою до суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» посилається на укладені договори факторингу на вказану суму, серед яких зазначено й вищевказаний Договір №1/01-11/2012 від 01.11.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва у справі №5011-46/12685-2012 від 15.02.2013 за наслідками попереднього засідання Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» визнано кредитором першої черги ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія» на суму страхового відшкодування у розмірі 1643109,94 грн.

11.11.2013 постановою Господарського суду міста Києва у справі №5011-46/12685-2012 ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором, відповідно до п.6 постанови, призначено арбітражного керуючого Стецину Ігоря Володимировича та зобов'язано його надати суду ліквідаційний баланс банкрута та звіт ліквідатора у строк до 11.11.2014 року. Строк виконання усіх грошових зобов'язань постановлено вважати таким, що настав з 11.11.2013 року. (п.12 постанови).

Звертаючись із даним позовом до суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» зазначає на наявності у нього права звернення на підставі ст.41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до Моторного (транспортного) страхового бюро України (відповідача у справі) задля відшкодування грошових зобов'язань за Договором факторингу №1/01-11/2012 від 01.11.2012, оскільки таке зобов'язання перейшло до відповідача внаслідок визнання ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія» банкрутом.

Відповідач, у свою чергу, наявність у позивача таких підстав для звернення заперечує, посилаючись на приписи Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який є спеціальним законодавчим актом для вирішення подібних спорів, а також зауважує, що виплата за рахунок Моторного (транспортного) страхового бюро України потерпілим є гарантією у разі недостатності коштів та майна страховика.

Надаючи усні пояснення по справі під час судового засідання 14.05.2015 арбітражний керуючий Стецин Ігор Володимирович зазначив, що станом на момент розгляду спору у суді ліквідаційний баланс банкрута та звіт ліквідатора до суду не надавав, а тому твердження позивача про можливість не задоволення його кредиторських вимог у справі про банкрутство є передчасними.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач отримав право грошової вимоги до ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія» у розмірі 12066,00 грн. внаслідок укладення 01.11.2012 із Фізичною особою-підприємцем Кругляк Олександр Сергійович Договору факторингу №1/01-11/2012.

Стаття 1077 ЦК України визначає, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Зобов'язаними сторонами (боржниками), відповідно до п.1.4.Договору факторингу, визначено зокрема, ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія» та Моторне (транспортне) страхове бюро України у порядку, передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», загальна сума боргу становить 12066,00 грн.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у зв'язку з неспроможністю ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія» відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури, Господарський суд міста Києва постановою від 11.11.2013 у справі №5011-46/12685-2012 визнав ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія» банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру.

Ухвалою Господарського суду міста Києва у справі №5011-46/12685-2012 від 15.02.2013 кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» визнано та включено до реєстру вимог кредиторів (першої черги) ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія» на загальну суму у розмірі 1643109,94 грн. Правовою підставою кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» визначено численні Договори факторингу, серед яких, зокрема, зазначено Договір №1/01-11/2012 від 01.11.2012 року.

Звертаючись із даним позовом до суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» як на підставу позовних вимог посилається на ст.41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та зазначає на наявності у Моторного (транспортного) страхового бюро України (відповідача у справі) обов'язку по відшкодуванню грошових зобов'язань за Договором факторингу №1/01-11/2012 від 01.11.2012, зважаючи на визнання судом ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія» банкрутом.

Відповідно до п. 54 постанови Пленуму Верховного суду України №15 від 18.12.2009 "Про судову практику у справах про банкрутство", Закон і ГПК не містять приписів стосовно заборони прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також стосовно вирішення спору за цим позовом по суті. Порушення справи про банкрутство не віднесено статтею 62 ГПК до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви. Тому суди мають у встановленому ГПК порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушено справу про банкрутство і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі частини першої статті 79 ГПК ухвалою суду зупиняє позовне провадження і роз'яснює позивачу зміст і наслідки частини другої статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Так, як зазначалось вище, 11.11.2013 постановою Господарського суду міста Києва у справі №5011-46/12685-2012 ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором, відповідно до п.6 постанови, призначено арбітражного керуючого Стецину Ігоря Володимировича та зобов'язано його надати суду ліквідаційний баланс банкрута та звіт ліквідатора.

Пунктом 9 ст.87 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» унормовано, що у разі визнання господарським судом страховика банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури вимоги кредиторів за договорами страхування першої черги підлягають задоволенню в такому порядку: у першу чергу - вимоги за договорами особистого страхування, передбачені частиною восьмою цієї статті; у другу чергу - вимоги фізичних осіб за іншими договорами страхування, передбачені частиною восьмою цієї статті; у третю чергу - вимоги юридичних осіб за іншими договорами страхування, передбачені частиною восьмою цієї статті; у четверту чергу - вимоги за договорами особистого страхування, передбачені частиною сьомою цієї статті; у п'яту чергу - вимоги фізичних осіб за іншими договорами страхування, передбачені частиною сьомою цієї статті; у шосту чергу - вимоги юридичних осіб за іншими договорами страхування, передбачені частиною сьомою цієї статті.

Статтею 41 вищевказаного Закону України визначено, що ліквідатором є фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку. Ліквідатор, зокрема, проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; веде реєстр вимог кредиторів; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Після завершення всіх розрахунків з кредиторами, відповідно до приписів ст.46 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, ухвалу про затвердження яких господарський суд виносить після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів.

Якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

У разі, якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.

Якщо майна банкрута вистачило для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі, він вважається таким, що не має боргів і може продовжувати свою підприємницьку діяльність.

Пункт 1 ст. 39 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» зазначає, що власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника у будь-який час до закінчення ліквідаційної процедури має право одночасно задовольнити усі вимоги конкурсних кредиторів відповідно до реєстру вимог кредиторів або надати боржнику грошові кошти, достатні для задоволення всіх вимог кредиторів, у порядку та на умовах, передбачених статтею 31 цього Закону.

Таким чином, до завершення ліквідаційної процедури та винесення господарським судом відповідної ухвали, питання про розмір коштів та майна боржника для визначення достатності чи недостатності для задоволення вимог кредиторів ще не є вирішеним, та вимоги кредиторів, включених до реєстру, можуть бути задоволені у будь-який час до закінчення ліквідаційної процедури.

Відповідно до п.20.3. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов'язки за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов'язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов'язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.

Приписи ст.41.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (підпункт г)встановлюють, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі зокрема, недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Тобто, обов'язок по здійсненню регламентних виплат потерпілим для виконання зобов'язань страховика-учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, МТСБУ приймає на себе у разі недостатності коштів та майна страховика.

Відтак, матеріали справи не містять та сторонами не надано доказів, які б засвідчували відсутність у банкрута - ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія» - майна або підтверджували би недостатність коштів.

До того ж, у Договорі факторингу №1/01-11/2012 від 01.11.2012 при визначенні зобов'язаних сторін (боржників) зауважено, що МТСБУ є такою стороною у порядку, передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тобто у разі недостатності коштів та майна страховика-банкрута.

За таких обставин, суд приходить до висновку про передчасність звернення позивача із заявленими у межах даного позову вимогами до відповідача - Моторного (транспортного) страхового бюро України, враховуючи що на підтвердження підстав в обґрунтування таких вимог позивачем належних та допустимих доказів не надано.

Також, суд вважає за необхідне зауважити, що звертаючись із даним позовом до суду позивачем заявлено до стягнення суму у розмірі 12066,24 грн., у той час як відповідно до Договору факторингу №1/01-11/2012 від 01.11.2012 позивач отримав право грошової вимоги лише у сумі 12066,00 грн.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства

Частина 1 статті 1 ГПК України передбачає, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

До господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто у контексті цієї норми має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту.

Водночас за змістом вказаної статті порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду. Якщо в результаті розгляду справи виявиться, що порушення відсутнє, суд має відмовити в позові.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Положеннями статті 43 ГПК України унормовано, що Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» до Моторного (транспортного) страхового бюро України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача арбітражного керуючого Стецина Ігоря Володимировича про стягнення грошових коштів у розмірі 12 066,24 грн. - відмовити повністю.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 14.05.2015 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 19.05.2015 року

Суддя К.В. Полякова