Рішення № 44444383, 26.05.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 34/59/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2015 Справа № 908/1545/15-г

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретарі Яровенко Г.В.

За участю представників: від позивача - Алмаз В.В., довіреність № 01/44-745Д від 25.12.14 р., від відповідача - Дейнега Н.В., довіреність № в.о.Н-01/474 від 25.03.15 р.

Розглянув в судовому засіданні матеріали справи № 908/1545/15-г,

за позовом: Державного підприємства "Енергоринок" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27, скорочено ДП "Енергоринок");

до відповідача: Державного підприємства "Донецька залізниця" (83000, м. Донецьк, вул. Артема ,буд. 68; адреса для листування: 85302, Донецька область, м. Красноармійськ, вул. Шота, 14, скорочено ДП "Донецька залізниця");

про стягнення суми.

Сутність спору:

Державним підприємством "Енергоринок" заявлено вимоги до Державного підприємства "Донецька залізниця" про стягнення заборгованості за договором № 4300/02 від 22.11.2007 р. в розмірі 43453068,31 грн., з яких: 40287434,55 грн. основного боргу, 978166,01 грн. пені, 25537,42 грн. штрафу, 2040570,36 грн. інфляційних втрат, 121359,97 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.03.2015 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1545/15-г, присвоєно номер провадження 34/59/15, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 08.04.2015 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.04.2015 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладався на 29.04.2015 р. В судових засіданнях оголошувались перерви до 15.05.15 р. і до 26.05.15 р. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.04.15 р. продовжено строк вирішення даного спору по 27.05.2015 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 22.11.2007 р. ДП «Енергоринок» та ДП «Донецька залізниця» укладено договір купівлі-продажу електричної енергії № 4300/02. Згідно з умовами договору за період: листопад, грудень 2014 року, відповідачем у загальному підсумку придбано 91500,375 тис.кВт.г електроенергії, що підтверджується актами купівлі - продажу електроенергії за вказаний період загальною вартістю 98373118,65 грн. Всупереч умовам договору, відповідач не виконав в повному обсязі та у встановлений строк взятих на себе зобов'язань, внаслідок чого виникла основна заборгованість в сумі 40287434,55 грн., що підтверджується довідкою позивача про стан взаємних розрахунків між ДП «Енергоринок» та ДП «Донецька залізниця» за продану з ОРЕ електроенергію за період з 01.11.2014 р. по 31.12.2014 р. станом на 01.02.2015 р. У зв'язку з порушенням відповідачем умов договору щодо строків оплати купованої електроенергії, відповідно до обґрунтованого розрахунку інфляційних, 3% річних, пені та штрафу нарахованих на заборгованість відповідача за спірний період з останнього підлягає стягненню 978 166, 01 грн. пені та 25 537, 42 грн. штрафу, 2040570,36 грн. інфляційних втрат, 121359,97 грн. 3% річних. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ст.ст. 1, 54-57, 61, 64 82, 83, 84 ГПК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України.

08.04.2015 р. до суду надійшов відзив, в якому відповідач вказує, що він сумлінно виконував свої обов'язки по виконанню умов Договору, що підтверджується довідкою по сплаті за електроенергію за 2014 рік (додається), проте, форс-мажорні обставини, які наступили на території України, ставлять під загрозу виконання обов'язків ДП "Донецька залізниця" у повному обсязі. На територіях Донецької та Луганської областей з квітня 2014 здійснюється антитерористична операція, яка почалась згідно з Указом Президента України № 405/2014 от 14.04.2014 р. Згідно п. 9.1. Договору: "Випадками форс-мажору є обставини непереборної сили (... оголошена та неоголошена війна, загроза війни, терористичний акт, ...)". Пункт. 9.3. Договору зазначає: "Настання обставин форс-мажору підтверджується ... Торгово-промисловою палатою України ... ".У зв'язку з чим, Відповідачем було отримано Сертифікат Торгово-промислової палати України № 2120 (копія додається) про настання обставин непереборної сили, що унеможливлюють виконання зобов'язань за Договором. Відповідно до п. 9.4. Договору: "Потерпіла Сторона негайно дає повідомлення другій Стороні про виникнення такої події, що оголошується форс-мажорною...", Позивача було своєчасно повідомлено листами № 2006-1/2225 від 17.12.2014 р. та № 386/ЕЕ від 19.11.2014 р. про настання форс-мажорних обставин. Пунктом 9.2. Договору зазначено, що "При настанні обставин форс-мажору сторони звільняються від виконання зобов'язань за Договором на термін дії форс-мажорних обставин і усунення їх наслідків ". Початок дії форс-мажорних обставин, згідно Сертифікату ТПП № 2120 - 15 квітня 2014 р. та продовжують діяти по теперішній час. Не вважаючи на тяжке фінансове становище, яке підтверджується довідкою фінансово-економічних показників підприємства (додається), велику дебіторську заборгованість споживачів електричної енергії (довідка додається), Відповідач намагається своєчасно здійснювати поточні розрахунки за куповану електроенергію та зменшувати заборгованість минулих періодів, але обставини, які сталися на території здійснення ліцензованої діяльності Відповідача, а саме: неможливість відключення або обмеження споживання електричної енергії багатьом споживачам-неплатникам внаслідок проведення на території боржника бойових дій; згідно Постанови Національного банку України № 466 від 06.08.2014 р., банками України призупинено здійснення усіх видів фінансових операцій, небанківськими установами та національним оператором поштового зв'язку призупинено операції з приймання/виплати переказу коштів у населених пунктах, які не контролюються українською владою, що стало причиною масових неплатежів споживачів електроенергії та призвело до росту дебіторської заборгованості, не дають змоги належним чином виконувати свої обов'язки за Договором в частині своєчасних розрахунків.

В доповненнях, що надійшли 26.05.15 р., до відзиву на позов, просить згідно ст. 551 ЦК України, ст. 83 ГПК України, просить у стягненні 978166,01 грн. пені, 25537,42 грн. штрафу, 2040570,36 грн. інфляційних втрат, 121359,97 грн. 3% річних - відмовити.

В письмових поясненнях від 26.05.15 р. представник відповідача звертає увагу суду, що в процесі розгляду справи погашено частину основного боргу «Донецька залізниця», залишок боргу складає 24011867,82 грн. Вказані пояснення письмово підтверджені і представником позивача.

В запереченнях на відзив, які надійшли до суду 15.05.15 р. та наступних доповненнях до них, позивач вважає, що для застосування наслідків форс - мажору необхідна наявність прямого причинного зв'язку між настанням обставини непереборної сили і неможливості виконати зобов'язання саме через цю обставину. Отже, відповідач повинен довести не тільки те, що мала місце подія непереборної сили, але й те, що неможливість виконання зобов'язання безпосередньо пов'язана і є наслідком саме цієї події. Пунктом 9.2. Договору зазначено, що: «При настанні обставин форс - мажору сторони звільняються від виконання зобов'язань за Договором на термін дії форс - мажорних обставин і усунення їх наслідків». Аналогічна правова позиція викладена ВГСУ у п.46 Інформаційного листа ВГСУ від 07.04.2008 р. №01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм ЦК та ГК кодексів України», у постанові від 14.10.2014 р., справа № 923/220/14. Разом з цим, не зважаючи на те, що початком дії форс - мажорних обставин, згідно з Сертифікатом ТПП №2021 є 15 квітня 2014 року і діє він до цього часу, сторони продовжували (і продовжують) виконувати умови Договору купівлі-продажу електричної енергії від 22.11.2007 №4300/02 після настання згаданих обставин, що підтверджується матеріалами справи. Так, відповідач продовжував (і продовжує) купувати у ДП «Енергоринок» електричну енергію та проводити за неї оплату. Зокрема, це підтверджується доданими до позовної заяви: довідкою ДП «Енергоринок» про стан взаємних розрахунків за продану з ОРЕ електроенергію у спірному періоді станом на 01.02.2015 р., відповідними актами купівлі - продажу електричної енергії за спірний період, розшифровкою банківської виписки ДП «Енергоринок» про надходження коштів від ДП «Донецька залізниця». Просить повністю задовольнити позов.

За клопотанням представників сторін розгляд заяви здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

22.11.2007 р. ДП «Енергоринок» (ДПЕ) та ДП «Донецька залізниця» (ЕК) укладено договір купівлі-продажу електричної енергії № 4300/02 (далі договір № 4300/02 ).

Відповідно до п.2.1 договору № 4300/02 ДПЕ зобов'язується продавати, а ЕК зобов'язується купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору.

Згідно п. 3.1-3.4 договору № 4300/02, сторони визнають свої зобов'язання за ДЧОРЕ (договір між членами Оптового ринку електроенергії України) і додатками до ДЧОРЕ, що є його невід'ємними частинами, та керуються його положеннями при виконанні цього Договору. У разі внесення змін до ДЧОРЕ, які матимуть наслідком неузгодженості між положеннями ДЧОРЕ та умовами цього Договору, перевагу мають положення ДЧОРЕ. ДПЕ продає, а ЕК купує електричну енергію в точках поставки на межі балансової належності електричних мереж, що визначені в Акті розмежування балансової належності електричних мереж і експлуатаційної відповідальності (Додаток №4 до цього Договору), в обсягах, які визначаються згідно з розділом 4 цього Договору. Точки обліку електричної енергії наведені у Додатку №1 до цього Договору "Перелік місць встановлення приладів та систем розрахункового обліку". Право власності на електричну енергію, яка постачається за цим Договором, переходить від ДПЕ до ЕК в момент передачі електричної енергії в точках поставки. Плата за передачу електричної енергії, яку ЕК купує у ДПЕ, магістральними та міждержавними електричними мережами та плата за диспетчерське управління виробництвом і передачею електричної енергії враховується ДПЕ при формуванні відповідно до Правил ОРЕ середньозваженої за розрахунковий місяць оптової ринкової ціни на купівлю електроенергії ЕК у ДПЕ. ДПЕ забезпечує надання ЕК диспетчерських послуг та послуг з передачі електроенергії магістральними та міждержавними електричними мережами. ДПЕ погоджується, що при повній поточній оплаті вартості електричної енергії за розрахунковий місяць, ДПЕ здійснюватиме всі необхідні заходи з забезпечення передачі електричної енергії до точок поставки ЕК. Середньозважена за розрахунковий місяць оптова ринкова ціна на купівлю електричної енергії ЕК у ДПЕ розраховується відповідно до Правил ОРЕ на підставі щоденних погоджених обсягів купівлі електроенергії ЕК у ДПЕ, які визначаються відповідно до п. 4.2 цього Договору.

Пунктом 4.2 договору № 4300/02 передбачено, що обсяги фактичної отриманої електричної енергії в точках поставки ЕК визначаються на підставі погодинних даних системи комерційного обліку, що встановлена в точках обліку, згідно з ІКО. Вся фактично отримана електроенергія, крім електричної енергії, купленої ПНТ у ДПЕ та електроенергії, виробленої електростанціями, що постачають електроенергію ЕК або споживачам на території здійснення ліцензованої діяльності ЕК, вважається купленою ЕК у ДПЕ. В разі змін в схемі обліку сторони вносять відповідні зміни до додатків 1 та 5 цього Договору.

Відповідно до п. 11.6 договору № 4300/02 цей договір укладено на термін з 01.12.2007 р. до 31.12.2007 р. Дія Договору автоматично продовжується на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін не заявила письмово про намір розірвати цей Договір за один місяць до дати закінчення строку дії цього Договору.

Доказів припинення дії договору № 4300/02 сторонами не надано.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представників сторін, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до п. 7.2.1 договору № 4300/02 ЕК зобов'язана купувати у ДПЕ електроенергію відповідно до умов розділу 4 цього договору та здійснювати за неї своєчасні розрахунки відповідно до умов розділу б цього договору, а також: виконувати інші умови цього договору.

Позивачем за період: листопад, грудень 2014 року, поставлено відповідачеві у загальному підсумку 91500,375 тис.кВт.г електроенергії, що підтверджується актами купівлі - продажу електроенергії від 30.11.14 р. та від 31.12.14 р. за вказаний період загальною вартістю 98373118,65 грн.

Згідно з п. 6.4 договору № 4300/02 остаточний розрахунок за куплену ЕК в ДПЕ електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється ЕК до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, з поточних, або інших (крім поточного із спеціальним режимом використання) рахунків ЕК. У цьому випадку ЕК зобов'язана обов'язково вказати призначення платежу.

Відповідно до п. 6.5 договору № 4300/02 в редакції додаткової угоди № 3/5290/01 від 23.01.09 р. сума, яка була сплачена ЕК понад повну поточну оплату вартості електричної енергії за розрахунковий місяць (з урахуванням п. 6.4 цього договору), зараховується сторонами як погашення заборгованості за електричну енергію, яка виникла після 01.01.05 р., а в разі її відсутності зараховується в рахунок погашення заборгованості з найдавнішим терміном її виникнення, крім заборгованості, реструктуризованої за договорами, укладеними на виконання Закону України від 23.06.2005 № 2711-ІУ з урахуванням ПДВ. У випадку відсутності простроченої заборгованості, сума, яка була сплачена ЕК в розрахунковому місяці понад повну поточну оплату вартості електричної енергії за розрахунковий місяць, зараховується, за згодою Сторін, як авансовий платіж на наступний розрахунковий період або як платіж згідно з письмовим повідомленням ЕК відповідно до договору реструктуризації заборгованості між ДПЕ та ЕК (крім договору про реструктуризацію заборгованості, укладеного на виконання Закону України від 23.06.2005 № 2711-ІV)."

Однак, відповідач своє зобов'язання за договором в повному обсязі не виконав.

Згідно довідки ДП «Енергоринок» про стан взаємних розрахунків за період: 01.11.14 р. по 31.12.14 р. станом на 01.02.15 р. заборгованість відповідача складала 40287434, 55 грн.

Після подання позову та порушення провадження у справі ДП «Донецька залізниця» частково погашено заборгованість за спірний обсяг електроенергії внаслідок переплати за понад повну поточну оплату електричної енергії за розрахунковий місяць, яка була зарахована в порядку п. 6.5 договору № 4300/02 в заборгованість за листопад, грудень 2014 року.

Так, згідно довідки ДП «Енергоринок» про стан взаємних розрахунків за період: 01.11.14 р. по 31.12.14 р. станом на 01.04.15 р. заборгованість відповідача складала 37589326, 08 грн.

Згідно довідки № 103/ЕЕ від 13.05.15 р. ДП «Донецька залізниця» про сплату за куповану електричну енергію по договору № 4300/02 за квітень 2015 року переплата склала 13577458, 24 грн. Відповідно залишок боргу на дату прийняття рішення складає 24011867,82 грн., що визнано обома сторонами в письмових поясненнях від 26.05.15 р., що долучені до матеріалів справи.

Отже, в частині основного боргу позов підлягає задоволенню в сумі 24011867,82 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно п. 4.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Заборгованість зменшилась за результатами зарахувань переплати, які відбулись по завершенню березня і квітня місяців 2015 року, що є підставою для припинення провадження по справі на суму 16275566,73 грн. на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо законом чи договором не встановлений інший розмір відсотків.

Позивачем було нараховані 3% річних у період: з 15.12.2014 р. по 01.02.2015 року за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, в сумі 121359,97 грн. Судом встановлено, що правильною сумою 3% річних є 124671,27 грн., тому в цій частині позов підлягає задоволенню в межах заявленої суми.

Загальна сума інфляційних, нарахованих за період: з листопада 2014 року по грудень 2014 року складає 2038782,74 грн. Позивачем заявлено - 2040570,36 грн. Отже, в цій частині позов задовольняється частково.

Відповідно до п/п. 7.3.2 договору № 4300/02 в редакції згідно з додатковою угодою від 23.01.2009 р. № 3/5290/01 ЕК несе відповідальність за порушення строків оплати за отриману електроенергію, передбачених розділом 6 цього договору. В разі несплати ЕК за куплену в ДПЕ електроенергію у терміни, встановлені п. 6.4 цього Договору, з 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, ДПЕ має право нарахувати пеню ЕК у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення) за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягнути штраф у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Факт порушення грошового зобов'язання відповідачем є доведеним.

Позивачем заявлено до стягнення 978 166,01 грн. пені за період: з 15.12.2014 р. по 01.02.2015 року та 25537, 42 грн. штрафу. Правильний розмір пені за підрахунками суду складає 1009071,32 грн. Штраф пораховано вірно.

Заперечення відповідача щодо застосування до спірних відносин положень закону та договору в контексті наявності форс-мажорних обставин суд приймає до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 219 Господарського кодексу України, сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Статтею 218 ГК України, встановлено, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

В цьому контексті є слушними доводи позивача стосовно необхідності доведення прямого причинного зв'язку між настанням обставини непереборної сили і неможливості виконати зобов'язання саме через цю обставину.

Згідно п. 9.1. договору № 4300/02 випадками форс-мажору є обставини непереборної сили, зокрема оголошена та неоголошена війна, загроза війни, терористичний акт.

Статтею 10 ЗУ "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" встановлено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Відповідачем було отримано Сертифікат Торгово-промислової палати України № 2120 про настання обставин непереборної сили. Початок дії форс-мажорних обставин, згідно Сертифікату ТПП № 2120 - 15 квітня 2014 р.

Відповідно до п. 9.4. договору № 4300/02 потерпіла сторона негайно дає повідомлення другій стороні про виникнення такої події, що оголошується форс-мажорною. Позивача було своєчасно повідомлено листами № 2006-1/2225 від 17.12.2014 р. та № 386/ЕЕ від 19.11.2014 р. про настання форс-мажорних обставин.

Таким чином, відповідачем підтверджено факт настання форс-мажорних обставин та можливість їх застосування у спірних правовідносинах, з огляду на таке погодження в договорі № 4300/02.

Але, на переконання суду ДП "Енергоринок" не доведено неможливості виконання зобов'язань за договором № 4300/02 взагалі.

Натомість, матеріалами справи вказаний факт не підтверджується.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Пунктом 9.2. договору № 4300/02 зазначено, що при настанні обставин форс-мажору сторони (тобто і позивач і відповідач) звільняються від виконання зобов'язань за договором на термін дії форс-мажорних обставин і усунення їх наслідків.

Однак, сторони продовжували (і продовжують) виконувати умови договору № 4300/02 після 15.04.14 р. Так, відповідач продовжував (і продовжує) купувати у ДП «Енергоринок» електричну енергію та проводити за неї оплату. Зокрема, це підтверджується доданими до позовної заяви: довідкою ДП «Енергоринок» про стан взаємних розрахунків за продану з ОРЕ електроенергію у спірному періоді станом на 01.02.2015 р., відповідними актами купівлі - продажу електричної енергії за спірний період, розшифровкою банківської виписки ДП «Енергоринок» про надходження коштів від ДП «Донецька залізниця». Про це свідчать і довідка про стан взаємних розрахунків між сторонами станом на 01.04.2015 р. і письмові пояснення сторін від 26.05.15 р., відповідно до яких спірна заборгованість зменшилась до 24011867,82 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для повного звільнення сторін від виконання зобов'язань за договором на термін дії форс-мажорних обставин і усунення їх наслідків.

Проте, суд враховує, що обставини, наведені в Сертифікаті ТПП № 2120, безпосередньо впливають на строки і обсяги своєчасного виконання зобов'язань відповідачем, винятковість ситуації у даній справі підтверджена належним та допустимим доказом - вказаним вище сертифікатом.

Крім того, суд приймає до уваги, тяжке фінансове становище відповідача, яке підтверджується довідкою фінансово-економічних показників ДП «Донецька залізниця», велику дебіторську заборгованість споживачів електричної енергії, та вчинення відповідачем дій щодо своєчасного здійснення поточних розрахунків за куповану електроенергію та зменшення заборгованості минулих періодів, неможливість відключення або обмеження споживання електричної енергії багатьом споживачам - не платникам внаслідок проведення на території боржника бойових дій. Згідно Постанови Національного банку України № 466 від 06.08.2014 р., банками України призупинено здійснення усіх видів фінансових операцій, небанківськими установами та національним оператором поштового зв'язку призупинено операції з приймання/виплати переказу коштів у населених пунктах, які не контролюються українською владою.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України, встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення міститься і в ст. 233 ГК України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання відповідача і застосувати п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України та зменшити розмір пені і штрафу, що підлягають стягненню з відповідача до 10 %, тобто до 97816,60 грн. пені та 2553,74 грн. штрафу.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених вимог, і в частині судового збору, що розраховується з суми основного боргу, за якою провадження по справі припинено.

Згідно п. 3.17.4 пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Припинити провадження по справі № 908/1545/15-г в частині стягнення з Державного підприємства "Донецька залізниця" на користь Державного підприємства "Енергоринок" 16275566 (шістнадцять мільйонів двісті сімдесят п'ять тисяч п'ятсот шістдесят шість) грн. 73 коп. основного боргу.

Стягнути з Державного підприємства "Донецька залізниця" (83000, м. Донецьк, вул. Артема ,буд. 68; адреса для листування: 85302, Донецька область, м. Красноармійськ, вул. Шота, 14, ідентифікаційний код юридичної особи: 01074957) на користь Державного підприємства "Енергоринок" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27; ідентифікаційний код юридичної особи: 21515381) 24011867 (двадцять чотири мільйони одинадцять тисяч вісімсот шістдесят сім) грн. 82 коп. основного боргу, 2038782 (два мільйони тридцять вісім тисяч сімсот вісімдесят дві) грн. 74 коп. втрат від інфляції, 121 359 (сто двадцять одна тисяча триста п'ятдесят дев'ять) грн. 97 коп. 3% річних, 97816 (дев'яносто сім тисяч вісімсот шістнадцять) грн. 60 коп. пені, 2553 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят три) грн. 74 коп. штрафу, 73 076 (сімдесят три тисячі сімдесят шість) грн. 99 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Згідно ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29.05.2015 р.

Суддя А.О. Науменко