Рішення № 44444334, 18.05.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 24/69/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2015 Справа № 905/2771/14

за позовом: товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Славута" (юридична адреса: 84112, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Чубаря, буд. 6, адреса для листування: 84313, Донецька область, м. Краматорськ, бул. Машинобудівників, буд. 53 офіс 104, ідентифікаційний код 33534549)

до відповідача: Державне підприємство "Донецька вугільна енергетична компанія" (85670, Донецька область, м. Вугледар; 83001, м. Донецьк, вул. Артема, буд. 63, ідентифікаційний код 33161769)

про стягнення 764 780, 01 грн.

Суддя Азізбекян Т.А.

Представники сторін:

від позивача: Кудій О.Я., довіреність від 30.03.2015р.

від відповідача: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

18.03.2015р. до господарського суду Запорізької області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Славута" з позовною заявою до Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" про стягнення з відповідача 764 780, 01 грн., з яких: 707 077, 23 грн. основного боргу, 2 058, 81 грн. пені, 6 148, 57 грн. 3% річних та 49 495, 40 грн. штрафу.

Ухвалою від 18.03.2015р. судом порушено провадження у справі № 905/2771/14, присвоєно провадженню номер 24/69/15, справу призначено до розгляду на 27.04.2015р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи.

Ухвалою від 27.04.2015р. розгляд справи відкладений на 18.05.2015р.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

У засіданні суду 18.05.2015р. оголошено вступна та резолютивна частини рішення.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві у повному обсязі та зазначив, 10.09.2013р. між сторонами укладено договір поставки № 1051, на виконання умов якого позивач поставив відповідачу нафтопродукти на загальну суму 711 933, 69 грн. Відповідач за отриману продукцію розрахувався частково в сумі 4 856,46 грн., внаслідок чого сума основного боргу становить 707 077,23 грн. За прострочку платежу відповідачу нараховано пеня в розмірі 2 058,81 грн., 3 % річних в сумі 148,57 грн. та на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України - 49 495,40 грн. штрафу. Просить суд на підставі ст. ст. 20, 193, 216, 230, 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 16, 692, 526, 525, 625, 692 Цивільного Кодексу України, позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не прибув, надав клопотання від 25.03.2015р. № 9-36 про залишення позову без розгляду, в якому зазначив що позивачем, в порушення вимог ст. ст. 56, 57 ГПК України, належним чином не направлено на юридичну адресу відповідача (85670, Донецька область, м. Вугледар) копії позовної заяви і додані до неї документів.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

10.09.2013р. між Державним підприємством "Донецька вугільна енергетична компанія" (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Славута" (Підприємство) укладено договір поставки № 1051, за умовами якого Постачальник (Позивач) зобов'язався передати у власність покупця (Відповідача) продукцію виробничо-технічного призначення, а Покупець зобов'язався прийняти поставлену у його власність продукцію та своєчасно сплатити її вартість відповідно до умов договору.

Номенклатура, кількість та ціна Продукції оговорюється у Специфікаціях/ Додатках, які є невід'ємною частиною договору (п. 1.2.).

Згідно п. 4.1. договору, ціна на продукцію, що постачається Постачальником встановлюється сторонами у відповідних Специфікаціях/додатках до даного договору.

Пунктом 4.2. договору сторони узгодили, що розрахунки за поставлену продукцію здійснюються Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на протязі 10 (десяти) календарних днів з дати поставки відповідної партії продукції, якщо інше не обумовлено у відповідних специфікаціях до даного договору.

Загальна сума договору визначається на підставі сум, вказаних в Специфікаціях/ Додатках до даного договору, підписаних Постачальником та Покупцем (п. 4.5.).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору поставки позивачем передано, а відповідачем отримано нафтопродукти на загальну суму 711 933,69 грн. з ПДВ. Факт отримання продукції підтверджується видатковими накладними та довіреностями, які видані уповноваженій особі відповідача, а саме: № РН-0000813 від 20.12.2013р. (довіреність № 2048 від 19.12.2013р.) на суму 98453,00 грн. з ПДВ; № РН-0000693 від 06.11.2013р. (довіреність №1726 від 06.11.2013р.) на суму 76 4112,61 грн. з ПДВ; № РН-0000698 від 08.11.2013р. (довіреність №1726 від 06.11.2013р.) на суму 22 107,25 грн. з ПДВ; № РН-0000763 від 28.11.2013р. (довіреність №1887 від 27.11.2013р.) на суму 93 711,75 грн. з ПДВ; № РН-0000751 від 22.11.2013р. (довіреність № 1832 від 20.11.2013р.) на суму 77 957,81 грн. з ПДВ; № РН-0000793 від 12.12.2013р. (довіреність №1965 від 09.12.2013р.) на суму 90874,95 грн. з ПДВ; № РН-0000772 від 02.12.2013р. (довіреність №1887 від 27.11.2013р.) на суму 11021,43 грн. з ПДВ; № РН-0000662 від 30.10.2013р. (довіреність №1666 від 29.10.2013р.) на суму 13279,92 грн. з ПДВ; № РН-0000659 від 29.10.2013р. (довіреність №1666 від 29.10.2013р.) на суму 84496,65 грн. з ПДВ; № РН-0000827 від 25.12.2013р. (довіреність №2064 від 24.12.2013р.) на суму 143619,32 грн. з ПДВ та податковим накладним: № 608 від 29.10.2013р., №611 від 30.10.2013р., №643 від 06.11.2013р.,№ 648 від 08.11.2013р., №702 від 22.11.2013р.,№714 від 28.11.2013р., №724 від 02.12.2013р., №744 від 12.12.2013р., №763 від 20.12.2013р., №779 від 25.12.2013р.

Відповідачу на суму поставленої продукції були пред'явлені до сплати рахунки-фактури: № СФ-0000605 від 29.10.2013р., № СФ-0000608 від 30.10.2013р., № СФ-0000640 від 06.11.2013р., № СФ-0000649 від 08.11.2013р., № СФ-0000699 від 22.11.2013р., № СФ-0000712 від 28.11.2013р., № СФ-0000720 від 02.12.2013р., № СФ-0000743 від 12.12.2013р., № СФ-0000765 від 20.12.2013р., № СФ-0000779 від 25.12.2013р.

Проте, відповідач у порушення умов договору лише частково оплатив вартість поставленої продукції в розмірі 4 856,46 грн., що підтверджується матеріалами справи, зокрема, двостороннім Актом звірки взаєморозрахунків № 612.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п. п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зобов'язання відповідача оплатити поставлену продукцію не припинено.

Таким чином, відповідач порушив взяті на себе за умовами Договору поставки № 1051 від 10.09.2013р. зобов'язання та вимоги чинного законодавства, у зв'язку із чим за ним рахується заборгованість в сумі 707 077,23 грн.

Матеріалами справи доведено, що відповідач оплату за поставлену продукцію не здійснив, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 707 077,23 грн. підтверджується фактичними обставинами справи.

Враховуючи зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача 707 077,23 грн. основного боргу за договором поставки № 1051 від 10.09.2013р. пред'явлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 2 058,81 грн. пені за загальний період з 31.12.2013р. по 05.04.2014р.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 5.4. договору поставки, який передбачає, що сторона, яка прострочила виконання грошового зобов'язання за даним договором сплачує пеню у розмірі 0,1% від вартості поставленої продукції за кожен день прострочки платежів, але не більше подвійної ставки НБУ.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.96 встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Факт прострочення платежу матеріалами справи доведено, нарахування позивачем пені за загальний період з 31.12.2013р. по 05.04.2014р. відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 2 058,81 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Також позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача штрафу в сумі 49 495,40 грн. на підставі ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, згідно якої у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, зокрема, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Факт порушення строків зобов'язання матеріалами справи доведено, нарахування позивачем штрафу в сумі 49 495,40 грн. відповідає вимогам чинного законодавства.

Разом з тим, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачає право господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При прийнятті рішення суд бере до уваги, що відповідач знаходиться в населеному пункті, на території якого здійснюється антитерористична операція, тому при вирішенні питання про зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача, який порушив зобов'язання, суд об'єктивно оцінивши даний випадок, знаходить за можливе зменшити розмір штрафу, який підлягає стягненню, до суми 24 747,70 грн.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 6 148,57 грн. 3% річних за загальний період з 31.12.2013р. по 05.04.2014р. Вимоги в цій частині є доведеними та задовольняються судом.

Відповідач надав суду клопотання про залишення позовної заяви ТОВ "Торговий Дім Славута" без розгляду, посилаючись при цьому на порушення позивачем вимог ст. ст. 56, 57 ГПК України та зазначає, що позивачем належним чином не направлено на юридичну адресу відповідача (85670, Донецька область, м. Вугледар) копії позовної заяви і додані до неї документів.

Суд залишає клопотання відповідача без задоволення за відсутністю правових підстав.

У пункті 3 Інформаційного листа ВГСУ від 01.12.2014р. №01-06/20152/14 "Про внесення змін і доповнень до Інформаційного листа ВГСУ від 12.09.2014р. №01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням АТО", Вищий господарський суд України звернув увагу на те, що розгляд заяв і скарг, поданих за зміненою згідно "Закону" підсудністю справ, здійснюється відповідними господарським судами за загальними правилами ГПК.

У разі подання заяви (у т.ч. позовної) або скарги, стосовно якої ГПК передбачено обов'язкове надсилання її копії і копій доданих до неї документів іншими учасниками судового процесу, що знаходяться на території проведення АТО і на адресу яких у зв'язку з цим неможливо надіслати відповідні копії, господарський суд:

- приймає заяву (скаргу), про що виносить ухвалу;

- тією ж ухвалою покладає на заявника обов'язок подати документ, яким підтверджується неможливість надсилання копії заяви і доданих до неї документів іншому учасникові судового процесу, що знаходиться на території проведення АТО.

Форму відповідного документу законодавчо не визначено. Отже, ним може бути документ, виданий (надісланий) підприємством зв'язку за підписом керівника (заступника керівника, іншої уповноваженої особи) такого підприємства, що свідчив би про неможливість пересилання поштової кореспонденції на територію проведення АТО.

Позивач додав до позовної заяви копію листа Центра поштового зв'язку №7 №05/01-65 від 26.01.2015р. про припинення з 27.11.2014р. приймання поштових відправлень на територію Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

На виконання вимог господарського суду Запорізької області позивачем надано суду докази направлення відповідачу копії позовної заяви № 08 від 03.03.2015р. електронною поштою та поштовим рекомендованим відправленням на адресу місцезнаходження ДП "Донецька вугільна енергетична компанія" (85670, Донецька область, м. Вугледар).

За приписами ст. 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, письмових пояснень не надіслав, доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 75 ,82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" (85670, Донецька область, м. Вугледар; 83001, м. Донецьк, вул. Артема, буд. 63, ідентифікаційний код 33161769) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Славута" (юридична адреса: 84112, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Чубаря, буд. 6, адреса для листування: 84313, Донецька область, м. Краматорськ, бул. Машинобудівників, буд. 53 офіс 104, ідентифікаційний код 33534549) - 707 077 (сімсот сім тисяч сімдесят сім) грн. 23 коп. основного боргу, 2 058 (дві тисячі п'ятдесят вісім) грн. 81 коп. пені, 6 148 (шість тисяч сто сорок вісім) грн. 57 коп. 3% річних, 24 747 (двадцять чотири тисячі сімсот сорок сім) грн. 70 коп. штрафу та 15 295 (п'ятнадцять тисяч двісті дев'яносто п'ять) грн. 60 коп. судового збору.

Видати наказ.

Суддя Т.А. Азізбекян

Повне рішення складено 28.05.2015р.