Рішення № 44444316, 27.05.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/74/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2015 Справа № 908/2717/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", (юридична адреса: 84601, м. Горлівка Донецької області, пр. Леніна, буд. 11; адреса для листування: 87528, м. Маріуполь Донецької області, вул. Войніч, буд. 2)

до відповідача Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу", (83000, м.Донецьк, вул. Артема, 85; 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. К. Лібкнехта, буд. 177-А)

про стягнення 473196, 97 грн. заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 1834,55 грн. заборгованості за реактивну електричну енергію, 26616,01 грн. пені, 34458,03 грн. інфляційного нарахування на суму боргу, 2923,36 грн. 3 % річних

суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

від позивача - Цацуліна Т.О., довіреність № 181114-4/63 від 18.11.2014 р.

від відповідача - Кізілова М.М., довіреність №03-45 від 19.12.2014р.;

СУТЬ СПОРУ:

21.04.2015р. до господарського суду Запорізької області звернулося Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Донецькобленерго", м. Горлівка Донецької області з позовною заявою до відповідача Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу", м.Донецьк про 473196, 97 грн. заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 1834,55 грн. заборгованості за реактивну електричну енергію, 26616,01 грн. пені, 34458,03 грн. інфляційного нарахування на суму боргу, 2923,36 грн. 3 % річних.

Статтею 1 Закону України від 12.08.2014 р. № 1632-VII «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» встановлено, що у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя окремими судами в районі проведення антитерористичної операції змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим в районі проведення антитерористичної операції таким судам, та зобов'язано забезпечити розгляд: господарських справ, підсудних господарським судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, - господарськими судами, що визначаються головою Вищого господарського суду України.

Розпорядженням Вищого господарського суду України від 02.09.2014 р. № 28-р «Про зміну територіальної підсудності господарських справ» у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя господарськими судами Донецької і Луганської областей, Донецьким апеляційним господарським судом у районі проведення антитерористичної операції на підставі ст. 1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» встановлено, що розгляд господарських справ, підсудних господарському суду Донецької області, здійснюється господарським судом Запорізької області.

Згідно Довідки про автоматичний розподіл справ між суддями від 21.04.2015р. справу №908/2717/15 призначено до розгляду судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.04.2015р. порушено провадження у справі № 908/2717/15, справі №908/2717/15 присвоєно номер провадження справи 4/74/15, судове засідання призначено на 27.05.2015 р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

В судовому засіданні 27.05.2015р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

За письмовим клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, на підставі договору про постачання електричної енергії № 2063 від 29.08.2012 р., ст., ст. 11, 16, 509, 526, 530 625 ЦК України та ст. 193 ГК України, ст.ст. 26, 27 Закону України "Про електроенергетику", Правил користування електричною енергією просить позов задовольнити, стягнути з Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу", м. Донецьк суму 473196, 97 грн. заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 1834,55 грн. заборгованості за реактивну електричну енергію, 26616,01 грн. пені, 34458,03 грн. інфляційного нарахування на суму боргу, 2923,36 грн. 3 % річних.

25.05.2015р. від відповідача судом отримано відзив, який представник відповідача підтримав і в судовому засіданні 27.05.215р., в якому заявлені позовні вимоги відповідач визнав в частині стягнення заборгованості за спожиту активну електричну енергію та заборгованості за реактивну електричну енергію, щодо вимог про стягнення пені, втрат від інфляції грошових коштів та річних процентів заперечив. В обґрунтування заперечень вказує на наявність форс-мажорних обставин, які підтверджуються висновком Донецької торгово-промислової палати та сертифікатом Торгово-промислової плати України. Також, зазначив, що за 2014 рік Торецьким ВУВКГ укладено 121 договір на погашення заборгованості на загальну суму 160,5 тис.грн. Згідно ст. 5 Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово - комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію»: на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово - комунальним підприємствам на їх заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг. Тому вважає, що суми пені, 3% річних інфляційної складової підлягають перегляду. Крім того, надіслав клопотання про надання розстрочки виконання рішення на 3 роки.

Позивач заперечив проти клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

29.08.2012 р. між Публічним акціонерним товариством "Донецькобленерго" (постачальник, позивач у справі) та Комунальним підприємством "Компанія "Вода Донбасу", (споживач, відповідач) був укладений договір про постачання електричної енергії № 2063, відповідно до якого позивач продає електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 2954,15 кВт, а відповідач оплачує позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п. 1 договору).

У пункті 9.5 договору сторони встановили, що договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2012 р. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Оскільки сторонами не надано доказів надіслання на адреси сторін заяв про припинення дії Договору, суд приходить до висновку, що строк дії Договору пролонговано на той самий термін і на тих самих умовах, які були ним передбачені, та у заявлений до стягнення період він був чинним.

Згідно з п. 2.3.4 договору відповідач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 3 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" та № 5 "Порядок розрахунків" до цього договору. У свою чергу позивач (постачальник) зобов'язався постачати електроенергію, як різновид товарної продукції споживачу в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 6 цього Договору (пункт 2.2.2 Договору).

Згідно з п. 7.5 розрахунки за електроенергію та інші платежі за розрахунковий період здійснюються за діючими тарифами відповідно до діючого законодавства. Порядок здійснення розрахунків за активну електроенергію та оплати за перетікання реактивної електричної енергії обумовлюються додатком № 5 "Порядок розрахунків" і додатком № 6 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії" до цього договору.

Частиною першою статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно зі статтями 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про електроенергетику" та пункту 1.3 Правил користування електричною енергією споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. ПКЕЕ регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія ПКЕЕ поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Розділом 2 Договору передбачено, що під час виконання умов Договору, а також вирішення усіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися, зокрема Законом України "Про електроенергетику" та Правилами користування електричною енергією.

Матеріали справи свідчать, що позивач належним чином виконував свої зобов'язання з постачання відповідачу електричної енергії та поставив відповідачу за період серпень - грудень 2014 року активної електроенергії в обсязі 358039 кВт/год на загальну суму 509071,99 гривень та реактивної електроенергії в грудні 2014року в обсязі 23724кВт/год на загальну суму 1834,55 гривень, що підтверджується підписаними уповноваженими особами і скріпленими їх печатками актами прийняття-передавання, копії яких містяться в матеріалах справи. Таким чином, факт надання послуг з електропостачання позивачем відповідачу підтверджується двосторонніми актами прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) підписаними у спірний період.

Розрахунковий період встановлено споживачу з 00-00 годин 25 числа попереднього місяця до 24-00 годин 24 числа поточного місяця. Розрахунки за активну електричну енергію і за перетікання реактивної електричної енергії здійснюються споживачем у терміни, що не перевищують 05 операційних днів від дня отримання рахунку (пункти 1, 9 додатку № 5 "Порядок розрахунків" до Договору).

Позивач пред'являв відповідачу відповідні рахунки на сплату спожитої у спірний період електроенергії, які отримані уповноваженими особами відповідача, про що свідчать відповідні відмітки на цих рахунках.

Відповідно до пункту 6.11 ПКЕЕ остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами. У таких рахунках обов'язково зазначається кінцева дата їх оплати згідно з договором про постачання електричної енергії.

Частиною другою статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (частина перша статі 275 ГК України).

Статтею 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частинами шостою та сьомою статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами статей 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загально-господарського інтересу.

За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, а саме поставив відповідачу електричну енергію, що підтверджується матеріалами справи, у тому числі підписаними актами прийняття-передавання та пред'явленими рахунками, а відповідач порушив умови договору та не здійснив своєчасну та повну оплату вартості отриманої електричної енергії. Згідно представленого позивачем розрахунку за відповідачем склалася заборгованість за активну електроенергію у розмірі 473 196 грн. 97 коп., спожиту за період серпень - грудень 2014 року та за реактивну електроенергію у розмірі 1834 грн. 55 коп., спожиту за грудень 2014 року.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги в частині стягнення боргу за активну електричну енергію за період серпень - грудень 2014 року на загальну суму 473196 грн. 97 коп. та за реактивну електричну енергію за грудень 2014 року на суму 1834 грн. 55 коп. обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Згідно з вимогами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідач вказує на наявність форс-мажорних обставин, які підтверджуються висновком № 2005/12.12-03 від 03.07.2014 р. Донецької торгово-промислової палати та сертифікатами (висновками) № 1201 від 29.10.2014 р. та № 1735 від 25.11.2014 р. Торгово-промислової палати України, та вважає, що відповідно до п. 4.3.1 договору має бути звільнений від відповідальності за неналежне виконання своїх зобов'язань за договором, оскільки вказана заборгованість виникла внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Згідно з частиною першою статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з частиною другою статті 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини четвертої статті 219 Господарського кодексу України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Отже, підставою для звільнення від господарсько-правової відповідальності, на відміну від цивільно-правової, є обставина, яка характеризується одночасно як ознакою надзвичайності, так і ознакою невідворотності.

Розділом 4.3 договору № 2063 сторони узгодили умови застосування наслідків обставин форс-мажору. Пунктом 4.3.1 договору передбачено, що сторони не несуть відповідальність за повне або часткове невиконання своїх зобов'язань за цим договором, якщо воно є результатом дії обставин непереборної сили, що перешкоджають виконанню договірних зобов'язань у цілому або частково.

Відповідач надав суду висновок Донецької торгово-промислової палати № 2005/12.12-03, яким підтверджено, що невиконання зобов'язань по централізованому водопостачанню та водовідведенню КП «Вода Донбасу» пов'язано з проведенням на території Донецької та Луганської областей антитерористичної операції, за наявності фактів збройних сутичок, відсутності можливості вільного та безпечного руху та блокуванню органів влади та збройного захвату території аеропорту. Також відповідачем надано сертифікати № 1201 та № 1735 Торгово-промислової палати України, якими засвідчено настання обставин непереборної сили КП «Вода Донбасу» при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справлення та сплати податків та обов'язкових платежів.

Висновок Донецької регіональної Торгово-промислової палати від 20.08.2014 р. та Сертифікат Торгово-промислової палати України від 20.08.2014 р. про настання обставин непереборної сили суд не вважає належними та допустимими доказами форс-мажорних обставин в розумінні ст. 34 ГПК України, оскільки в силу ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

З аналізу вказаної норми законодавства слідує, що торгово-промисловою палатою засвідчується настання форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов'язань саме за конкретним договором. Висновок та сертифікати, надані відповідачем, стосуються виконання інших зобов'язань відповідача, а не тих, що досліджувалися в даному судовому розгляді.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. п. 4.2.1 договору сторони встановили, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.4-2.3.5 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 5 до цього договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі обумовлену додатком № 5 за кожний день прострочення платежу, враховуючи день оплати, враховуючи день фактичної оплати.

За невиконання грошових зобов'язання за Договором № 2063 від 29.08.2012р. позивачем пред'явлена до стягнення пеня в розмірі 26616,01 грн., яка розрахована за загальний період з 03.09.2014р. по 31.01.2015р.

Факт порушення зобов'язання відповідачем суд вважає доведеним.

Судом перевірено розрахунок розміру пені, заявленої до стягнення, та встановлено, що розрахунок пені виконаний вірно.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічні приписи встановлені ст.233 ГК України.

Частиною 6 ст. 83 ГПК України передбачено право господарського суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При цьому суд враховує, що загальними засадами цивільного законодавства згідно з ст. 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність. Господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання).

При зменшенні розміру пені судом також враховано, що за 2014 рік Торецьким ВУВКГ укладено 121 договір на погашення заборгованості на загальну суму 160,5 тис. грн. Згідно ст. 5 Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово - комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію»: на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово - комунальним підприємствам на їх заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг.

Оскільки сума реструктуризації заборгованості населенню складає 30 % від загальної заборгованості перед Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Донецькобленерго", то суд вважає за необхідне зменшити розмір заявленої до стягнення суми пені на 30% та стягнути з відповідача суму 18631,20 грн. пені.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача суму 2923,36 грн. 3% річних та суму 34458,03грн. інфляційних.

Факт порушення відповідачем грошового зобов'язання з оплати спожитої активної електроенергії за договором судом встановлений. 3% річних нараховуються позивачем за загальний період з 03.09.2014р. по 31.01.2015р., інфляційні нараховуються позивачем за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за загальний період з 03.09.2014р. по 31.01.2015р.

Розрахунки судом перевірені та в частині стягнення 3% річних в сумі 2923,36 грн. 3% річних та суми 34458,03 грн. інфляційних судом задовольняються.

Відповідачем заявлено клопотання про надання розстрочки виконання рішення на три роки. В обґрунтування клопотання заявник вказує, що згідно п. 3.1 Статут КП «Вода Донбасу» є підприємством житлово-комунального господарства, яке створене з метою централізованого забезпечення технічною та питною водою населення, підприємства, міст, інших населених пунктів та споживачів води, надання послуг водовідведення та інше. Станом на 01.03.2015р. заборгованість населення за послуги водопостачання та водовідведення, надані КП «Вода Донбасу» склала 292,7 млн. грн.. Укладено 45,6 тис. договорів погашення вказаної заборгованості на суму 8,7 млн. грн. Постановою Державної виконавчої служби від 0.20.22015 р. накладено арешт на рахунки відповідача на суму 392819005,25 грн. станом на 01.11.2014 р. заборгованість по заробітній платі та ЄСВ на підприємстві склала 79288085 грн., в тому числі заборгованість по єдиному соціальному внеску - 23333064,58 грн. Обставини, підтверджені Сертифікатами (висновками) Торгово-промислових палат, призвели до різкого падіння надходження грошових коштів від контрагентів, що спричинило значне погіршення матеріального становища відповідача. Згідно розділу «Фінансові результати» звіту за 2014 р. збитки підприємства склали 452732 тис. грн.. Тарифи, встановлені для КП «Вода Донбасу» є збитковими та не покривають витрат підприємства. Відповідач зазначає, що наведене свідчить про неможливість своєчасного виконання відповідачем своїх зобов'язань перед контрагентами та насамперед щодо виплати заробітної плати, справлення та сплати податків та обов'язкових платежів, які підлягають сплаті в першочерговому порядку.

Розглянувши клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення, суд зазначає, що відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити його виконання. За сталою практикою відстрочку або розстрочку може бути надано у випадку наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Таким чином, для застосування передбачених цією нормою заходів необхідні у наявності виняткові обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.

Крім того, термін розстрочки - три роки, не є обґрунтованим будь-якими певними обставинами, заявник не надав доказів на підтвердження доводів, що впродовж терміну розстрочки поліпшиться його господарська діяльність та фінансове становище. Також, суд враховує що договір про постачання електричної енергії продовжує дію та відповідач отримує електроенергію та має оплачувати поточні платежі, та зазначає, що обидві сторони спору знаходяться в зоні проведення антитерористичної операції.

Суд приймає до уваги факти та доводи, викладені сторонами по справі, та, враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, відмовляє в задоволенні заяви про надання розстрочки виконання рішення.

За приписами ст. 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню частково, з урахуванням застосування судом ст.83 ГПК України в частині зменшення розміру пені..

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини. При цьому суд бере до уваги, що пеня була заявлена обґрунтовано, однак її розмір зменшено судом, тому судовий збір в цій частині також покладається на відповідача.

Керуючись ст., ст. 22, 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", м. Горлівка Донецької області до Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу", м.Донецьк задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" (87547, Донецька область, м. Маріуполь, вул.. К. Лібкнехта, 177-а, ЄДРПОУ 00191678) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" (84601, Донецька область, м. Горлівка, пр. Леніна, буд. 11, адреса для листування: 87528, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Войніч, буд. 2, код ЄДРПОУ 00131268) 473196 (чотириста сімдесят три тисячі сто дев'яносто шість) грн. 97 коп. заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 1834 (одну тисячу вісімсот тридцять чотири) грн. 55 коп., заборгованості за реактивну електричну енергію, 18631 (вісімнадцять тисяч шістсот тридцять одну) грн. 20 коп. пені, 2923 (дві тисячі дев'ятсот двадцять три) грн. 36 коп. 3% річних, 34458 (тридцять чотири тисячі чотириста п'ятдесят вісім) грн. 03 коп. інфляційного нарахування та 10 781 (десять тисяч сімсот вісімдесят одну) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "29" травня 2015 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.