Рішення № 44444193, 25.05.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 11/55/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2015 Справа № 908/1930/15-г

Господарський суд Запорізької області у складі:

головуючий - суддя Гончаренко С.А.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б.Хмельницького, буд. 6, м. Київ, Київська область, 01001; код ЄДРПОУ 20077720),

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» (вул. Орджонікідзе, буд. 5, м. Краматорськ, Донецька область, 84305; код ЄДРПОУ 34657789),

відомості про представників сторін та учасників судового процесу:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився

про стягнення 475289,70 грн. збитків від інфляції, 147547,66 грн. 3% річних

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» 475289,70 грн. збитків від інфляції, 147547,66 грн. 3% річних

Ухвалою від 24.03.2015р. порушено провадження у справі, призначені дата і час судового засідання, сторони зобов'язані надати документи та вчинити дії, необхідні для всебічного та об'єктивного вирішення спору.

У зв'язку з неявкою повноважних представників сторін, з метою витребування додаткових доказів та для надання можливості сторонам нормативно та документально обґрунтувати свої доводи і заперечення судовий розгляд неодноразово відкладався.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що спір виник внаслідок не виконання відповідачем рішення господарського суду Донецької області по справі № 5006/17/100/2012 від 19.03.2013р., яким стягнута заборгованість та санкції за договором № 14/2368/11 купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011р. та рішення господарського суду Донецької області у справі № 905/8140/13 від 11.03.2014р. за яким також стягнуто заборгованість та санкції за невиконання грошових зобов'язань. За період невиконання зазначених судових рішень (з 12.11.2013р. по 01.04.2014р.) позивач на підставі ст 625 Цивільного кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача суму 3% річних та втрат від інфляції. Разом з цим, позивач просить судові витрати, пов'язані із розглядом справи віднести на відповідача.

Відповідач у відзиві позовні вимоги визнав частково, надав контррозрахунок, згідно з яким 3% річних за період 3 12.11.2013р. по 17.02.2014р. склали 102550,68 грн. а втрат від інфляції за період грудень 2012р. - січень 2014р. - 89121,58 грн. Вважає, що нарахування позивачем річних та інфляційних по квітень є безпідставним в силу укладання 17.02.2014р. договору № 235/30 про організацію взаєморозрахунків. Погашення заборгованості перед позивачем було здійснено 01.04.2014р. за рахунок перерахування субвенцій із Державного бюджету, проте відповідно до домовленості застосування мір відповідальності з моменту укладання договору № 235/30 по дату фактичного виконання є безпідставним. Крім того, не погоджується відповідач із періодом для нарахування втрат від інфляції. Він вважає, що оскільки у листопаді 2012р. та лютому 2014р. прострочення зобов'язання мало місце не повний місяць, данні місяці не мають включатись до розрахунку.

19.05.2015р. на адресу суду від відповідача надійшло клопотання, в якому він просить суд скористатися наданим правом та надати відстрочку виконання рішення на строк до 01.12.2015р. Клопотання вмотивовано скрутним фінансовим становищем відповідача внаслідок збитковості господарської діяльності з виробництва та постачання теплової та електричної енергії а також низького рівня оплати вартості наданих комунальних послуг кінцевими споживачами, в тому числі бюджетних установ. Також для підтримання обладнання у робочому стані відповідач звертався до банківських та фінансових установ для отримання кредитів, проте у зв'язку із різким ростом курсової різниці підприємство зазнало значних збитків. Одноразове стягнення суми за даним рішенням ставить під загрозу підготовку до опалювального сезону, в рамках якої підприємству необхідно провести низку робіт та закупівлю енергоносіїв та ймовірно унеможливить забезпечення теплом більш ніж 70% споживачів міста Краматорськ і призведе до дефіциту виробництва електричної енергії.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також ретельно дослідивши додатково надані сторонами докази, встановив наступні обставини:

Статтею 11 Цивільного кодексу України закріплено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до п. 2 цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зобов'язанням, відповідно до п. п. 1, 2 ст. 509 цього Кодексу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

30 вересня 2011 року між публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» (покупець) був укладений договір №14/2368/11 купівлі-продажу природного газу, відповідно до умов якого позивач прийняв на себе зобов'язання у IV кварталі 2011 року та 2012 році передати у власність відповідача природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», а відповідач, в свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах договору.

В силу положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог - згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

В порушення умов договору розрахунки за поставлений позивачем природний газ відповідачем проводились невчасно.

Даний факт був предметом дослідження у справі № 6005/17/100/2012 та справі № 905/8140/13, що перебували у провадженні господарського суду Донецької області.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального Кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, рішенням господарського суду Донецької області у справі № 5006/17/100/2012 від 19.03.2013р. з відповідача на користь позивача стягнуто 368057,75 грн. 3% річних, 80749,33 грн. пені та 86362,42 грн. штрафу за прострочення оплати за природний газ поставлений у жовтні-грудні 2011р. та січені-липні 2012 року, які нараховані за період прострочення виконання зобов'язання з 15.11.2011р. по 06.11.2012р. за договором №14/2368/11 купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011р.

Також, рішенням господарського суду Донецької області у справі №905/8140/13 від 11.03.2014р. з відповідача на користь позивача стягнуто 12731653,98 грн. основного боргу, 125148,37 грн. пені, 182678,37 грн. штрафу, 437741,55 грн. 3% річних, 65676,50 грн. втрат від інфляції за прострочення оплати за природний газ поставлений у грудні 2011 року та березні-грудні 2012 року, які нараховані за період прострочення виконання зобов'язання з 07.11.2012р. по 11.11.2013р. за договором №14/2368/11 купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011р.

Таким чином, факт порушення грошового зобов'язання за договором №14/2368/11 купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011р. встановлений судовим рішенням, яке набрало законної сили і додаткового доведення не потребує.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Оскільки зазначеними вище рішеннями господарський суд Донецької області стягнув з відповідача господарсько-фінансові санкції за порушення грошового зобов'язання по 11.11.2013р. (включно) позивач правомірно визначає період прострочення у даній справі з 12.11.2013р. Проте, кінцем цього періоду зазначає дату фактичної оплати боргу - 01.04.2014р., з чим господарський суд погодитись не може.

У зв'язку з важким фінансовим станом ТОВ «Краматорськтеплоенерго», остаточне погашення заборгованості в сумі 12731653,98 грн. стало можливим лише в результаті реалізації договору №235/30 від 17.02.2014р. про організацію взаєморозрахунків, укладеного відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік». Сторонами даного договору окрім інших є позивач та відповідач. В результаті виконання сторонами даного договору відповідачу було частково погашено заборгованість з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

За умовами договору від 17.02.2014р. про організацію взаєморозрахунків передбачалося не тільки надання державою коштів на погашення заборгованості, але й зміна строків виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору №14/2368/11 від 30.09.2011р. Зокрема, пп. 2 п. 12 договору про організацію взаєморозрахунків передбачено, що з метою виконання договору сторони зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору. Договір набув чинності і державою профінансовано погашення заборгованості у сумі 12731653,98 грн. Договір не передбачав можливості існування між сторонами інших грошових зобов'язань та підстав для інших грошових вимог.

Тобто, починаючи з 17.02.2014р. відповідач на виконання умов договору №235/30 не мав сплачувати заборгованість в сумі 12731653,98 грн., а погашення даної заборгованості було здійснено 01.04.2014 року виключно шляхом перерахування субвенції з державного бюджету.

Таким чином, починаючи з 18.02.2014р. (наступний після укладання договору день) відсутні підстави для застосування відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, за порушення грошового зобов'язання, а відтак кінцем строку для нарахування річних та втрат від інфляції є 18.02.2014р.

Отже, за період з 12.11.2013р. по 17.02.2014р. за порушення грошового зобов'язання в сумі 12731653,98 грн. з відповідача підлягають стягненню 3 % річних в сумі 102550,86 грн. Оскільки позивачем до стягнення заявлені річні в сумі більшій ніж розраховано судом та за більший період, в частині стягнення 44996,80 грн. 3% річних слід відмовити.

Сума втрат від інфляції має розраховуватись за період з листопада 2013 року по лютий 2014р. і складає 191969,97 грн. В частині стягнення 284319,73 грн. слід відмовити, оскільки позивачем також не вірно визначений період нарахування втрат від інфляції (з лютого 13 року по березень 2014 року).

Також слід зазначити, що і відповідач, здійснюючи контррозрахунок суми втрат від інфляції припустився помилки, щодо визначення періоду нарахування - з грудня 2013 року по січень 2014 року. Відповідач вважає, що індекс інфляції відповідного місяця не має застосовуватись, якщо кількість днів прострочки менша за кількість календарних днів у цьому місяці. Дане твердження є помилковим.

В листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р. надані рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ. А саме: індекс розраховується не на кожну дату місяця, а у середньому на місяць, тому умовно слід вважати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31, то розрахунок починається з наступного місяця. Іншими словами, для застосування індексу інфляції період прострочки виконання зобов'язання у цьому місяці має бути більшим за 15 календарних днів.

Таким чином, позовні вимоги ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» підлягають частковому задоволенню в сумі 102550,86 грн. 3% річних та 191969,97 грн. втрат від інфляції.

Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального Кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. При цьому слід застосовувати положення ст. 121 Господарського процесуального Кодексу України.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд, який видав виконавчий документ, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок його виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, зокрема вчинення ним дій спрямованих на погашення існуючої заборгованості.

Норми Господарського процесуального кодексу України не визначають переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення суду чи ускладнюють його виконання. Тому, суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України. За наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення суду чи унеможливлюють його, господарський суд має право відстрочити або розстрочити його виконання.

В силу вищенаведених норм законодавства, з урахуванням специфіки виробництва та наслідків зупинки діяльності підприємства, а також враховуючи що основне зобов'язання фактично виконане, відповідач не ухиляється від відповідальності, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення.

Судові витрати слід віднести на відповідача, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю«Краматорськтеплоенерго» (вул. Орджонікідзе, буд. 5, м. Краматорськ, Донецька область, 84305; код ЄДРПОУ 34657789) на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б.Хмельницького, буд. 6, м. Київ, Київська область, 01001; код ЄДРПОУ 20077720) 102550 (сто дві тисячі п'ятсот п'ятдесят) грн. 86 коп. 3% річних, 191969 (сто дев'яносто одну тисячу дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 97 коп. втрат від інфляції та 5890 (п'ять тисяч вісімсот дев'яносто) грн. 42 коп. судового збору.

Відстрочити виконання рішення в частині стягнення 102550,86 грн. 3% річних та 191969,97 грн. втрат від інфляції до 01.12.2015р.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Повний текст рішення складений та підписаний 27.05.2015р.

Суддя С.А. Гончаренко

27.05.2015