Рішення № 44444170, 20.05.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 12/47/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2015 Справа № 908/1481/15-г

Суддя Господарського суду Запорізької області Смірнов О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/1481/15-г

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Крона", м. Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Оранта-Січ", м. Запоріжжя

про стягнення 2195,00 грн.

за участю представників:

від позивача - не з'явився

від відповідача - Нестеренко О.С., довіреність № 5 від 02.01.15 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.04.2015 року за клопотанням представника відповідача строк розгляду справи був продовжений на підставі ст. 69 ГПК України на п'ятнадцять календарних днів до 20.05.2015 року.

СУТЬ СПОРУ: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Крона" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Оранта-Січ" про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 2195,00 грн.

23.03.2015 року на адресу суду від позивача у справі надійшов лист, згідно якого останній на виконання вимог ухвали суду від 05.03.2015 року просить приєднати до матеріалів справи копію витягу з ДП «Інформаційно-ресурсний центр» щодо відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Оранта-Січ". Разом з тим в обґрунтування позовних вимог посилається на приписи ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», якими встановлено, що до страховика (страхової організації), який сплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. У зв'язку з викладеними нормами позивач вважає, що до нього перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, тобто до ПАТ "СК "Оранта-Січ", в сумі фактично виплаченого страхового відшкодування 2195,00 грн. При цьому зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить в подальшому розглядати справу за відсутності свого уповноваженого представника.

Відповідач у справі - Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Оранта-Січ", 05.05.2015 року надав суду в порядку ст. 59 ГПК України відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує, мотивуючи свою позицію наступним:

- статтею 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодження майна, контактний телефон та свою адресу;

- в порушення вимог ст. 33 вказаного Закону ані страхувальник ПАТ "СК "Оранта-Січ", ані потерпілий із заявою про дорожньо-транспортну пригоду у строк, визначений зазначеним Законом, до відповідача не зверталися, таким чином відповідач не мав можливості реалізувати свої повноваження для розслідування цієї дорожньо-транспортної пригоди, та визначити обставини, характер та розмір збитків;

- крім того, водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов'язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди до тих пір, доки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів);

- відповідно до статті 34 вказаного Закону протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків;

- в даному випадку пошкоджений автомобіль оглядався за відсутністю представника (працівника, аварійного комісара або експерта) ПАТ "СК "Оранта-Січ", таким чином останнє було позбавлене можливості оглянути вищезазначений транспортний засіб у пошкодженому стані;

- у відповідності до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про страхування» підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

- згідно постанови Верховного суду України від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» (пункт 16) визначено, що у разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди;

- відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, тобто розмір шкоди та страхового відшкодування розраховується згідно автотоварознавчого дослідження експерта, який має відповідну ліцензію;

- як вбачається з позовних матеріалів, розмір страхового відшкодування позивачем розрахований згідно рахунку на оплату № 924 від 07.08.2014 року, що не відповідає ст. 29 вказаного Закону;

- повідомляє, що постанова Дарницького районного суду м. Києва у справі № 753/14876/14-п від 29.08.2014 року в апеляційному порядку не оскаржувалася;

- пояснює, що в силу того, що ПАТ "СК "Оранта-Січ" було позбавлено можливості прийняти участь у визначенні обставин, характеру та розміру збитків, тому відмовило у задоволенні заяви відповідача про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Представник позивача в судове засідання 20.05.2015 року не з'явився, однак згідно раніше поданого клопотання просив розглядати справу за відсутності свого уповноваженого представника.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.05.2015 року проти позову заперечив, з підстав, викладених у відзиві, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, заперечення відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Крона" (далі Страховик, позивач у справі) та Коломієць Нестором Юрійовичем (далі - Страхувальник) був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 139_13_100 від 03.10.2013 року.

Предметом даного договору є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом - автомобілем «Nissan Murano» 2013 року випуску, реєстраційний номер АА3033ОМ, та додатковим обладнанням до них.

05 серпня 2014 року о 21 год. 20 хвил. в м. Києві по вул. Дяченко 20б сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу - автомобіля "Nissan Murano", державний номер АА3033ОМ, під керуванням водія Коломієць Н.Ю., та автомобіля "ГАЗ 1705", державний номер АВ6780АК, під керуванням водія Бліндар С.В. Факт настання дорожньо - транспортної пригоди підтверджено довідкою про дорожньо-транспортну пригоду № 9420278, складеною інспектором сектору ОМДПІ відділу ДАІ з обслуговування Дарницького району ГУМВС України в м. Києві Гжибовським В.В.

Факт встановлення вини водія Бліндар С.В. у скоєнні ДТП, за ознаками ст. 124 КУпАП, підтверджено постановою Дарницького районного суду м. Києва від 29.08.2014 року у справі № 753/14876/14-п, що відповідно до частини 5 статті 35 ГПК України є фактом, який встановлений судом і має значення для вирішення спору.

Згідно рахунку на оплату по замовленню № 924 від 07.08.2104 року, виставленого Фізичною особою-підприємцем Микитюк Віталієм Борисовичем, вартість відновлювального ремонту автомобіля "Nissan Murano", державний номер АА3033ОМ, складає 2695,00 грн. Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування ДНТ № 80/14 від 01.09.2014 року та страхового акту ДНТ № 80/14 від 01.09.2014 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику вказаного транспортного засобу склала 2695,00 грн. Так, відповідно до платіжного доручення № ЦО06093 від 05.09.2014 року на користь ФОП Микитюк Віталія Борисовича було виплачено страхове відшкодування в сумі 2695,00 грн.

З посиланням на ті обставини, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "ГАЗ 2705", державний номер АВ6780АК - Коцюбинського Олександра Валерійовича, на момент вчинення ДТП була застрахована у Публічному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Оранта-Січ" за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/9927224, позивач наполягає на стягненні з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 2195,00 грн. При цьому, позивач вважає за необхідне зменшити розмір страхового відшкодування фактично виплаченого страхувальнику позивача на розмір франшизи відповідача, передбачений полісом № АС/9927224.

Регресна вимога (претензія) № 817 від 12.12.2014 року про стягнення суми страхового відшкодування була надіслана позивачем на адресу відповідача та отримана останнім. У відповідь на вказану претензію, відповідач листом № 436 від 10.02.2015 року відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування, мотивуючи це тим, що його було позбавлено можливості прийняти участь у визначенні обставин, характеру та розміру збитків, оскільки огляд пошкодженого автомобіля був проведений за відсутності представника ПАТ "СК "Оранта-Січ". Тому позивач намагається стягнути з відповідача грошові кошти в суму 2195,00 грн. в примусовому порядку.

Надавши правову кваліфікацію правовідносин сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, виходячи із наступного:

За своєю правовою природою між сторонами склалися правовідносини, пов'язані з виконанням умов договорів страхування, сторони досягли всіх їх суттєвих умов, а саме відносно предмету страхування, у тому числі страхової суми, дотримали його письмову форму, а тому відповідно до вимог ст. ст. 16 Закону України "Про страхування", приписів статей 627, 629, 979 ЦК України, ст. ст. 180, 181 ГК України вони вважаються укладеними. Право регресної вимоги позивача передбачено ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. ст. 993, 1166, 1191 ЦК України.

Так, статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток, що кореспондується з вимогами статті 1166 ЦК України.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Так, в якості доказів на підтвердження розміру страхового відшкодування потерпілій особі, позивачем надано:

- розрахунок суми страхового відшкодування ДНТ № 80/14 від 01.09.2014 року, відповідно до якого розмір страхового відшкодування становить 2695,00 грн.;

- страховий акт ДНТ № 80/14 від 01.09.2014 року, відповідно до якого розмір страхового відшкодування становить 2695,00 грн.

В підтвердження завданих пошкоджень автомобілю "Nissan Murano", державний номер АА3033ОМ позивачем наданий акт огляду транспортного засобу від 06.08.2014 року, складений представником ПрАТ «СК «Крона» Козаченко П.В. за участю власника транспортного засобу Коломієць Н.Ю.

Разом з тим, рахунок на оплату по замовленню № 924 від 07.08.2014 року, виписаний Фізичною особою-підприємцем Микитюк Віталієм Борисовичем, свідчить, що вартість відновлюваного ремонту автомобіля "Nissan Murano", державний номер АА3033ОМ, складає 2695,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до заяви страхувальника - Коломієць Н.Ю. реєстраційний номер 681/1 від 01.09.2014 року на виплату страхового відшкодування, останній просив позивача виплатити страхове відшкодування на рахунок СТО згідно рахунку. Відтак, позивач згідно заяви страхувальника перерахував страхове відшкодування в сумі 2695,00 грн. шляхом сплати вартості відновлюваного ремонту станції СТО (ФОП Микитюк Віталію Борисовичу), що підтверджується наявною у справі належним чином засвідченою копією платіжного доручення № ЦО06093 від 05.09.2014 року. В даному платіжному дорученні в графі призначення платежу зазначено: "Оплата страх-го відшк-ня згідно страх-го акту ДНТ № 80/14 від 01.09.14р.: авто Nissan Murano, д/н АА3033ОМ; Коломієць Н.Ю.; рахунок № 924 від 07.08.14 р.", отримувач - ФОП Микитюк Віталій Борисович.

Обов'язковість звернення позивача до страховика, в якого застрахована цивільно-правова відповідальність особи, винної у скоєнні ДТП, з вимогою щодо отримання суми виплаченого страхового відшкодування чинним законодавством не передбачена. Натомість перехід до позивача права вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки узгоджується із вищевказаними нормами.

Отже, в даному випадку позивач отримав право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплатити матеріальне відшкодування.

В зв'язку з відсутністю регресної виплати зі сторони відповідача позивач у даній справі реалізував свої право вимоги про стягнення суми невиплаченого страхового відшкодування шляхом подання даного позову до господарського суду, що узгоджується з приписами статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування".

У частині 1 статті 1188 Цивільного кодексу України зазначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина 1 статті 1191 Цивільного кодексу України). Отже, підставою для звернення страховика з регресною вимогою є саме виконання ним обов'язку з відшкодування шкоди за іншу особу.

З урахуванням приписів статей 993, 1191 Цивільного кодексу України слід зазначити, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного майнового страхування, переходить право вимоги до страховика, який здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу, у розмірі виплаченого страхового відшкодування. Тобто визначальним моментом для звернення з такою вимогою є сам факт виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування.

Таким чином, в розумінні статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат перейшло право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною 4 статті 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до пункту 36.2. статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Із положень вказаної норми Закону вбачається, що під оціненою шкодою в ньому розуміється також і шкода, щодо якої страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування без проведення оцінки та без експертизи пошкодженого майна.

В даному випадку заявою реєстраційний номер 681/1 від 01.09.2014 року страхувальник самостійно просив страховика здійснити страхове відшкодування на рахунок СТО згідно рахунку, а тому дії страховика (позивача) щодо перерахування страхового відшкодування безпосередньо особі (СТО - ФОП Микитюк В.Б.), яка здійснила ремонт пошкодженого транспортного засобу, свідчать про досягнення відповідної згоди між сторонами договору страхування № 139_13_100 від 03.10.2013 року та узгоджуються із його п. 8.2.2.

Так, відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Як визначено в абзаці 1 пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджений факт сплати страхового відшкодування за вказаним договором на користь погодженої сторонами договору № 139_13_100 від 03.10.2013 року особи (ФОП Микитюк В.Б.), на рахунок якої перераховані кошти в сумі 2695,00 грн.

Згідно з частиною першою статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 2695,00 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, що кореспондується з приписами ст. 993 ЦК України.

Приписи статті 9 Закону України "Про страхування" та статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюють поняття франшизи, а саме частину збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. Тобто, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

З наявного в матеріалах справи полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/9927224, яким застрахований автомобіль "ГАЗ 1705", державний номер АВ6780АК, передбачена франшиза в сумі 500,00 грн.

Відтак, оскільки до позивача перейшло право регресних вимог до відповідача, враховуючи підтвердження сплати позивачем страхового відшкодування погодженій особі в сумі 2695,00 грн., розмір страхового відшкодування, яке зобов'язаний відшкодувати відповідач, визначається за вирахуванням франшизи в сумі 500,00 грн., тобто складає 2195,00 грн.

Отже, в даному випадку саме відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності автомобіля "ГАЗ 1705", державний номер АВ6780АК,, має відшкодовувати збитки, що були завдані внаслідок ДТП в межах ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи, а позивач, як особа, яка виплатила страхове відшкодування особі, якій завдано збитків внаслідок ДТП, набув право вимоги, яке ця особа має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем доведений факт заподіяння шкоди, в розумінні вимог статті 1166 ЦК України, і її розмір, та право регресного відшкодування виплаченої ним суми в розмірі 2195,00 грн. на підставі статті 27 Закону України "Про страхування", статті 993 ЦК України.

За такими обставинами позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Крона" до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Оранта-Січ" про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 2195,00 грн. обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на приписи ст. 33 та п. 37.1.3. ст. 37 "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" приймаються до уваги з урахуванням положень пункту 36.4 ст. 36 вказаного закону. Слід звернути увагу відповідача, що положеннями ст. ст. 33, 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" закріплено відповідне право страховика після виплати страхового відшкодування подати подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, якщо водій не повідомив страховика про настання ДТП. При цьому, доведення шкоди виключно шляхом проведення авто товарознавчого дослідження не узгоджуються з нормами законодавства про страхування, оскільки Верховним Судом України у листі від 19.07.2011 "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" роз'яснено, що, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Отже, наявність страхового акта від 01.09.2014р. ДНТ № 80/14, платіжного доручення № ЦО06093 від 05.09.2014 року, розрахунку суми страхового відшкодування від 01.09.2014 року ДНТ 80/14, рахунку № 924 від 07.08.2014 року, виставленого станцією технічного обслуговування - ФОП Микитюк В.Б., яке надало послуги з відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування в сумі 2695, 00 грн., які виникли внаслідок ДТП. Вказні положення узгоджуються з приписами п. 8.3 та розділу 7 Договору № 139_13_100 від 03.10.2013 року.

При цьому, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, в даному випадку є саме платіжне доручення № ЦО06093 від 05.09.2014 року. При цьому, Законом України "Про страхування" не передбачено обов'язкового проведення суб'єктами оціночної діяльності незалежної професійної оцінки шкоди, завданої транспортному засобу внаслідок ДТП, тобто необхідність відшкодування шкоди не ставиться у залежність від попереднього проведення такої оцінки.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00 грн. покладаються на відповідача у справі - Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Оранта-Січ", відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 20.05.2015 року згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 993, 1166, 1188, 1187, 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. ст. 42, 43, 33, 34, 44, 49, 75, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Крона" до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Оранта-Січ" задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Оранта-Січ", 69104, м. Запоріжжя, вул. Малиновського, буд. 16, код ЄДРПОУ 02307292, на користь:

- Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Крона", 04071, м. Київ, вул. Межигірська, буд. 32А, код ЄДРПОУ 30726778, суму страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 2195 (дві тисячі сто дев'яносто п'ять) грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп., видавши наказ.

Повне рішення складено - 25.05.2015 року

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.