Постанова № 44443620, 26.05.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 травня 2015 року № 826/2634/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Мазур А.С., суддів: Кротюка О.В., Літвінової А.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до третя особаНачальника відділу з питань доступу до публічної інформації Генеральної прокуратури України Л.Мілевич Генерального прокурора України Шокіна В.М. Президент України Порошенко Петро Олександрович провизнання протиправними дій та зобов'язаня вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Начальника відділу з питань доступу до публічної інформації Генеральної прокуратури України Л.Мілевич, Генерального прокурора України Шокіна В.М., третя особа - Президент України Порошенко Петро Олександрович, в якому просить суд визнати протиправними дії відповідачів та зобов'язати вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що отримала від Генеральної прокуратури України за підписом начальника відділу з питань доступу до публічної інформації Генеральної прокуратури України Л.Мілевич відповіді від 24.10.2014 №23-38724-11 та від 03.12.2014 №23-38724-11, в яких не вказано: дати звернення і скарги позивача, на які даються відповіді, вихідні номери цих документів, інформації відносно кого чи чого подано звернення і скаргу.

Позивач наполягає, що відправляючи неоформлене належним чином вказане повідомлення, і, не зазначаючи вищевказані реквізити документів позивача з посиланням на п. 7.5. Інструкції з діловодства в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 15.01.2013 № 3, відповідач порушив вимоги Конституції України, Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» та Інструкції з діловодства в органах прокуратури України.

На думку позивача, порушення відповідачем Л.Мілевич вказаних нормативно-правових актів свідчить про те, що Генеральний прокурор України не забезпечив ведення діловодства в Генеральній прокуратурі України належним чином.

Позивач зазначила, що звернулась з заявою про припинення дискримінації в органах прокуратури від 19.11.2014 року №2636 до Генерального прокурора України, однак останній не вчинив дій щодо усунення дискримінації громадян, закріпленій в п. 7.5. зазначеної вище Інструкції.

Позивач також стверджує, що, станом на дату звернення до суду з позовом, відповідач Генеральний прокурор України неправомірно не надав їй відповідь на її звернення, в якому йде мова про припинення дискримінації в органах прокуратури.

В судовому засіданні, позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

У судовому засіданні представник Генеральної прокуратури України заперечувала проти позову. В обґрунтування заперечень посилалась на обставини, викладені у запереченнях та зазначила, що Генеральним прокурором України та начальником відділу з питань доступу до публічної інформації Л.Мілевич вчинено дії на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачених чинним законодавством. Представник відповідача просила у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, письмових пояснень чи заперечень проти позову суду не надав. Про час і місце судового засідання третю особу повідомлено належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з відсутністю перешкод для розгляду справи у судовому засіданні і неприбуттям всіх осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, а також, зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримала з Генеральної прокуратури України відповідь від 24.10.2014 № 23-38724-11, за підписом начальника відділу з питань доступу до публічної інформації Генеральної прокуратури України Л.Мілевич, у якій, окрім іншого, міститься відповідь, що вихідний номер і дата запиту про надання інформації, на який дається відповідь, відповідно до п. 7.5. Інструкції з діловодства в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 15.01.2013 № 3, зазначаються у вихідних документах, адресованих лише органам державної влади і управління, органам місцевого самоврядування, народним депутатам України, підприємствам, установам та організаціям.

Листом Генеральної прокуратури України від 03.12.2014 № 23-38724-11, за підписом начальника відділу з питань доступу до публічної інформації Генеральної прокуратури України Л. Мілевич, ОСОБА_1 повторно проінформували про вищевказане.

Позивач вказує, що в зазначених відповідях відсутні реквізити її звернень, а саме: дата та вихідний номер, що не дає можливості заявнику зрозуміти на яке звернення отримана відповідь, чи надана відповідь по суті і чи належною особою розглянуто її звернення.

Посилаючись на вказане вище, ОСОБА_1 вважає такі дії дискримінацією по відношенню до інших суб'єктів звернення, що і стало підставою подання даного позову.

При вирішенні даної справи суд бере до уваги наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наказом Генерального прокурора України від 15.01.2013 № 3 затверджена Інструкція з діловодства в органах прокуратури України, з п. 1.1. якої убачається, що вона складена з урахуванням основних положень державної системи діловодства і встановлює загальні правила документування діяльності органів прокуратури України, регламентує порядок роботи з документами з часу їх створення, надходження до відправлення або передавання в архів прокуратури з урахуванням впровадження інформаційних технологій та електронного документообігу.

Інструкція визначає порядок прийому, реєстрації, обліку, перекладу, підготовки, оформлення, тиражування, відправлення, контролю виконання документів, формування їх у справи, наглядові провадження, зберігання, використання на паперових або електронних носіях (п. 1.2. вищевказаної Інструкції).

Порядок реєстрації, оброблення та надсилання вихідної кореспонденції визначений пунктом 7 даної Інструкції, підпунктом 7.5. якого передбачено, що при оформленні вихідної кореспонденції, адресованої органам державної влади і управління, органам місцевого самоврядування, народним депутатам України, підприємствам, установам та організаціям, окрім номера листування та дати підписання, слід обов'язково зазначати вихідний номер і дату документа, на якій дають відповідь.

Аналізуючи положення даного пункту, суд вважає безпідставним посилання відповідача на зазначений вище пункт Інструкції з діловодства в органах прокуратури України у відповідях наданих позивачу, оскільки він не містить обмежень щодо проставлення вихідного номера і дати документа на вихідній кореспонденції громадянам, а визначає лише обов'язковість зазначення вихідного номера і дати документа при наданні відповіді органам державної влади і управління, органам місцевого самоврядування, народним депутатам України, підприємствам, установам та організаціям.

Відсутність у зазначеній Інструкції вимоги щодо обов'язкового зазначення у вихідній кореспонденції на заяви громадян вихідного номера і дати документа, не позбавляє суб'єкта владних повноважень можливості зазначити вказані реквізити документа на прохання заявника. Натомість, відсутність вищевказаних реквізитів у відповідях на звернення позивача перешкоджає останній з'ясувати на яку заяву їй надано відповідь та у які строки, а також чи є ця відповідь повною, обґрунтованою та такою, що надана по суті звернень позивача.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову в частині визнання незаконними дій начальника відділу з питань доступу до публічної інформації Генеральної прокуратури України Л.Мілевич щодо відмови при наданні відповідей на звернення позивача, зокрема в листах від 24.10.2014 № 23-38724-11 та від 03.12.2014 № 23-38724-11, посилатись на вихідний номер і дату документа заявника, на який дається відповідь.

Що стосується твердження позивача щодо незаконних дій Генерального прокурора України Шокіна В.М. відносно неприйняття мір по усуненню дискримінації, закріпленій в п. 7.5. Інструкції з діловодства в органах прокуратури України, то суд вважає такі доводи безпідставними, оскільки, даний пункт вказаної Інструкції є чинним, в судовому порядку не оскаржувався, рівне здійснення прав громадян та органів державної влади і управління, органів місцевого самоврядування, народних депутатів України, підприємств, установ та організацій не заперечує і не зменшує, імперативної норми щодо ненадання вихідного номера та дати документа громадянам не містить.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконною та такою, що дискримінує, бездіяльності Генерального прокурора України Шокіна В.М., яка полягає у неприйнятті заходів щодо усунення дискримінації, закріпленої п. 7.5. Інструкції з діловодства в органах прокуратури України та зобов'язання вчинити дії щодо усунення такої дискримінації, не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з аналізу положень чинного законодавства та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії начальника відділу з питань доступу до публічної інформації Генеральної прокуратури України Л.Мілевич щодо відмови при наданні відповідей на звернення позивача, зокрема в листах від 24.10.2014 № 23-38724-11 та від 03.12.2014 № 23-38724-11, посилатись на вихідний номер і дату документа заявника, на який дається відповідь.

В решті позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги та набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Суддя А.С. Мазур

Судді О.В. Кротюк

А.В. Літвінова