Постанова № 44443261, 29.05.2015, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2015 року справа № 823/1097/15

16 год. 45 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Коваленка В.І.,

за участю секретаря - Савости С.В.,

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - Дєдяєвої А.В. за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Крупп-Арт" про стягнення 25 918 грн. 02 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Крупп-Арт" про стягнення 25 918 грн. 02 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач зобов'язаний створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, створювати для них умови праці однак свого обов'язку не виконав та не працевлаштував за 2013 рік одного інваліда. У встановлений законом термін, визначену суму адміністративно-господарських санкцій за невиконаний норматив у 2013 році відповідач не сплатив. У зв'язку з простроченням сплати адміністративно-господарських санкцій з 16 квітня 2014 року відповідачу нараховується пеня, саму якої на день подання позову до суду становить 4 118 грн. 02 коп.

В судове засідання представник позивача не з'явився, проте в своєму адміністративному позові просив розгляд справи провести без його участі.

Відповідач подав заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначив, що згідно зі статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» у 2013 році створено одне робоче місце для працевлаштування інваліда та своєчасно надано інформацію про наявність вакансії до Донецького міського центру зайнятості згідно звіту форми №3-ПН, та 01.11.2013р. прийнято на роботу інваліда ІІ групи ОСОБА_2 На підставі наведеного відповідач вважає, що вжив усіх необхідних заходів для працевлаштування інваліда, а тому адміністративно-господарські санкції розраховані протиправно.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила, з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представника відповідача, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до такого висновку.

В судовому засіданні встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Крупп-Арт», як суб'єкт господарювання - юридична особа, ідентифікаційний код 36810133, зареєстровано 22.10.2009р., протягом 2013 року перебувало на реєстрації за місцезнаходженням у місті Донецьку.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-XII від 21.03.1991р. (далі - Закон №875) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у т.ч. спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (далі - КМУ).

За змістом положень статті 19 Закону №875 для підприємств, установ, організацій, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Частиною 1 статті 20 Закону №875 встановлено, що підприємства, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою КМУ «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» №70 від 31.01.2007 роботодавці Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно наказу Мінпраці «Про затвердження Порядку нарахування пені та її сплати» №223 від 15.05.2007р. у поданій позовній заяві за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів до відповідної судової інстанції відділення Фонду розраховує суму пені на дату її подання. Нарахування пені як роботодавцем, так і органом контролю здійснюється з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день сплати включно (тобто з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу).

Адміністративно-господарська санкція - це грошове зобов'язання, альтернативне зобов'язанню самостійно здійснити працевлаштування інвалідів відповідно до Закону, сплачується у порядку і розмірах, передбачених Законом та постановою КМУ від 31.01.2007 №70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, що залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно у строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною 1 статті 19 Закону №875.

Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 №42 затверджено форми звітності №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» та Інструкції щодо заповнення форми звітності №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів». Згідно п.3.6 Інструкції №42 у рядку 05 відображається середньорічна заробітна плата штатного працівника, що розраховується за формулою: фонд оплати праці штатних працівників (тис. грн.) фактично за рік помножити на 1000 і розділити на середньооблікову кількість штатних працівників облікового складу (осіб) фактично за рік. У рядку 06 відображається сума коштів адміністративно-господарських санкцій, яку повинен сплатити роботодавець у разі невиконання нормативу.

Служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань та може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому КМУ.

Відповідно до частини 4 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» підприємства зобов'язані щомісячно подавати центрам зайнятості за місцем їх реєстрації адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що покладення на підприємства, що використовують найману працю, обов'язку працевлаштування інвалідів, передбачає виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, створення для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечення інших соціально-економічних гарантій, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів.

Суд враховує, що обов'язок з працевлаштування інвалідів покладено на органи державної влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів, але цьому мають передувати певні дії підприємств, установ і організацій зі створення робочих місць для інвалідів та з відповідного інформування зазначених органів з метою працевлаштування інвалідів.

В судовому засіданні встановлено, що згідно відомостей, які містяться у звіті відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік, поданого позивачу 08.01.2014р., середньооблікова чисельність штатних працівників особового складу відповідача становить 9 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону №875 становить 1 особа. При цьому, середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 43 600 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем подано 31.01.2013р., 26.02.2013р., 18.03.2013р., 08.04.2013р., 16.05.2013р., 04.07.2013р., 24.09.2013р., 21.10.2013р. до Донецького міського центру зайнятості звіти форми 3-ПН про наявність вакансії системного програміста для працевлаштування на робоче місце інваліда. Підприємство виконано вимоги Закону №875 щодо створення робочого місця для інваліда та інформовано уповноважений орган про його наявність. Крім того, відповідачем 01.11.2013р. прийнято на роботу на посаду економіста ОСОБА_2, якій встановлено ІІІ групу інвалідності.

За вказаних обставин застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій у зв'язку з установленою меншою чисельністю, ніж за нормативом, є безпідставним, оскільки обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженим органом необхідної кількості інвалідів для працевлаштування.

Доказів тому, що відповідач відмовив у працевлаштуванні хоча б одній особі з обмеженими можливостями (інваліду) за заявленою кваліфікацією, яка до нього звернулася, або що уповноваженими органами держави направлялися відповідні особи-інваліди, але не були працевлаштовані з його вини, позивачем суду не надано.

У зв'язку з тим, що у діях відповідача відсутній склад правопорушення, на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування чи за відсутності у населеному пункті за місцем знаходження позивача інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

Приймаючи до уваги зазначене, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд не погоджується з доводами, викладеними в адміністративному позові та приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Крупп-Арт» про стягнення 25 918 грн. 02 коп., відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Коваленко

Повний текст постанови виготовлено 29.05.2015р.