Постанова № 44443252, 27.05.2015, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2015 року справа № 823/1078/15

м. Черкаси

12 год. 00 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гараня С.М.,

при секретарі - Попельнусі Ю.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з позовом звернулось Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, в якому просило стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка 57 987,76грн. адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця інвалідами у 2014 році та 869,85грн. пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не забезпечено нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів протягом 2014 року, що тягне нарахування адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця інвалідами та, як наслідок, нарахування пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій.

Позивач в судове засідання представника свого не направив, проте надіслав на адресу суду клопотання, в якому позов підтримав в повному обсязі та просив розгляд справи здійснювати без участі представника відділення.

Відповідач в судове засідання також не прибув, натомість заявою від 19.05.2015 р. позовні вимоги визнав повністю, а розгляд справи просив провести без участі представника товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України, якщо всіма особами, які беруть участь у справі, буде заявлено клопотання про розгляд справи за їх відсутності, то судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено, що письмовим провадженням у справі є розгляд і вирішення адміністративної справи судом першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, суд вирішив провести розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних матеріалів справи в порядку письмового провадження.

Частиною 1 ст. 41 КАС України передбачено, що у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка зареєстроване як юридична особа 10.11.1992р., ідентифікаційний код 03793596 (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 05.05.2015р.).

Відповідно до ч. 8 статті 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Спеціальним законом, що визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» №875-XII від 21.03.1991 (далі по тексту - Закон).

Так, відповідно до статті 18 цього Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно, але не виключно, на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

При цьому підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані:

виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця,

створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством,

надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приймаючи до уваги, що відповідач використовує працю найманих працівників, на нього розповсюджуються визначений означеною статтею Закону обов'язок щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та відповідного звітування до Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Статтею 19 Закону, в свою чергу, встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою статті 19 Закону, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Відображається інформація щодо виконання нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів, який подається щороку до 01 березня відділенню Фонду соціального захисту інвалідів згідно Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 70 від 31.01.2007.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний у зв'язку з чим саме орган працевлаштування здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань (стаття 18-1 Закону).

З аналізу положень Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україн», слідує, що на підприємстві лежить лише обов'язок щодо створення та атестації відповідних місць для працевлаштування інвалідів, а також подачі до державної служби зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, проте саме працевлаштування відбувається шляхом надіслання державною службою зайнятості інвалідів на створені на підприємстві робочі місця. Обов'язок щодо самостійного підшукування інвалідів для працевлаштування на підприємстві законодавство на роботодавця не покладає.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 420 від 19 грудня 2005 року затверджена форма статистичної звітності №3-ПН «Звіт про наявність вакансій»; наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31 травня 2013 року затверджена форма статистичної звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)». Вказана статистична звітність подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.

Згідно статті 20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно поданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2014 рік (форма №10-ПІ) середньооблікова чисельність штатних працівників облікового товариства складає 245 осіб, в тому числі середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до законодавства встановлена інвалідність - 8 осіб; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях - 2; середньорічна заробітна плата штатного працівника - 28 994грн.; сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - 57 988грн.

Листом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів від 23.03.2015 № 380/01-12 відповідач повідомлявся, що за даними звіту «Про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2014 рік» (форма №10-ПІ) товариство повинно сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі 57 987,76грн.

Таким чином, з урахуванням викладених вище норм Закону, відповідач зобов'язаний був до 15.04.2015 сплатити до відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2014 рік в сумі 57 987,76грн.

Оскільки, відповідач у строк до 30.04.2015р. не сплатив зазначені адміністративно-господарські санкції, розмір пені, нарахованої на суму недоїмки, за період прострочення з 16.04.2015 по 30.04.2015 (15 днів) складає 869,85грн., та розраховується виходячи з розміру облікової ставки НБУ на рівні 30,00 %. Одноденний розмір пені складає: 30,00 х 120/100/365 = 0,10 %. Сума пені, що необхідно сплатити: (57 987,76грн. х 0,10%) х 15 днів = 869,85грн.

За таких обставин, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають до задоволення в частині стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2014 році в розмірі 57 987,76грн. та пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій в розмірі 869,85грн.

У відповідності до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка (ідентифікаційний код - 03793596), на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2014 році у розмірі 57 987 (п'ятдесят сім тисяч дев'ятсот вісімдесят сім) грн. 76 коп. та пеню за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій за період з 16.04.2015р. по 30.04.2015 в розмірі 869 (вісімсот шістдесят дев'ять) грн. 85 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги яка подається до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя С.М. Гарань