Постанова № 44442417, 06.05.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2015 року Справа № 814/566/15

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Середа О.Ф., розглянув в порядку письмового провадження справу

за позовом: Фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача: Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області, м. Миколаїв

Суть спору: про визнання протиправним та скасування припису.

в с т а н о в и в:

Фізична особа ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась до суду з позовною вимогою про визнання протиправним та скасування припису Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області від 08.06.12 р. № 137.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на те, що оскаржений припис був винесений безпідставно, оскільки вона не експлуатує об'єкти не прийняті в експлуатацію.

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області (надалі - відповідач) заперечення надала, позов не визнає повністю з підстав викладених у ньому і зазначає, що під час перевірки позивача був встановлений факт використання будівель без прийняття їх в експлуатацію, що є порушенням частини 8 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.11 р. № 3038-VI (надалі - Закон № 3038) та просить суд відмовити в задоволені позову у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Згідно наданого представником позивача клопотання, відповідно до частини 6 статті 128 КАС України суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

07.06.12 р. на підставі вимоги прокуратури Миколаївської області від 29.03.12 р. № (15)05/3-124 про проведення перевірки додержання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності ТОВ "Агрофірма Корнацьких" та звернення Державної податкової служби у Миколаївській області від 23.03.12 р. № 631/9/26-503, посадовою особою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області була проведена позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил на об'єкті "Будівництво будівлі охорони та складу сільгосппродукції по АДРЕСА_1".

07.06.12 р. відповідач, на підставі направлення від 07.06.12 р. № 632 здійснив позапланову перевірку позивача.

Судом з'ясовано, що наведений лист прокуратури містить вимогу про проведення перевірки саме посадових осіб ТОВ "Агрофірма Корнацьких", тоді як фактично відповідач проводив перевірку позивача - фізичної особи.

Належних доказів того, що позивач є посадовою особою ТОВ "Агрофірма Корнацьких" матеріали перевірки не містять, не надано таких доказів і під час судового розгляду.

07.06.12 за наслідками перевірки відповідач склав Акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил, в якому зафіксовано, що будівля охорони та склад сільгосппродукції розташовані за адресою: АДРЕСА_2, використовуються без прийняття в експлуатацію, що є порушенням частини 8 статті 39 Закону № 3038.

07.06.12 р. на підставі Акту перевірки відповідач склав припис № 137 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил, яким, зокрема, вимагав від позивача негайно зупинити експлуатацію будівлі охорони та складу сільгосппродукції.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'яані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією т законами України.

Відповідно до частин 2, 3 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно абзацу 3 пункту 3 статті 41 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" посадові особи інспекції державного-будівельного контролю можуть, зокрема, видавати обов'язкові для виконання приписи щодо:

- усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил;

- зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Згідно пункту 9 частини 8 статті 41 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" посадові особи інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право забороняти за вмотивованим письмовим рішенням керівника інспекції чи його заступника експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію.

Аналогічні норма міститься у пунктах 3, 10 частини 11 постанови Кабінету міністрів України від 23.05.11 р. № 553 "Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю", чинної на момент постановлення оскаржуваного припису, та у пункті 19 частини 5 Указу Президента України від 08.04.11 р. № 439 "Про Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України", чинного на момент постановлення оскаржуваного припису.

Аналіз вищевказаних норм свідчить про те, що законодавство містить імперативні приписи, що за результатом перевірки, в разі встановлення порушення вимог законодавства, відповідач мав повноваження прийняти або припис за підписом посадової особи, яка проводила перевірку про усунення порушень вимог законодавства чи про зупинення підготовчих та будівельних робіт, або рішення за підписом керівника інспекції чи його заступника про заборону експлуатації закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію. Таке рішення керівника чи його заступника повинно бути викладено в письмовому вигляді та вмотивоване.

При цьому, судом встановлено, що діючим законодавством не передбачено заборону експлуатації збудованих будівель шляхом винесення припису про усунення порушення вимог законодавства.

Як вбачається з самого оскаржуваного припису від 08.06.12 р. № 137 він був прийнятий не керівником чи заступником Інспекції, а лише головним державним інспектором, при відсутності хоча б такого формального мотивування.

Таким чином вбачається, що оскаржений у справі Акт про зупинення експлуатації приміщення зерносховища в селі Чаусове Друге Первомайського району Миколаївської області був прийнятий у формі припису, винесеного державним інспектором відповідача, замість вмотивованого рішення керівника відповідача чи його заступника.

Крім того, судом також встановлено, що позивач по справі (фізична особа ОСОБА_1) не є власником чи забудовником будівлі охорони та складу сільгосппродукції по АДРЕСА_1 та не здійснює їх експлуатацію, зокрема, не здійснювала експлуатацію даних об'єктів і на момент проведення відповідачем перевірки.

Пунктом 9 постанови Кабінету міністрів України від 23.05.11 р. № 553 передбачено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, щодо якого неможливо встановити суб'єкта містобудування, який будує чи збудував такий об'єкт, перевірка проводиться із залученням представників органів місцевого самоврядування та органів внутрішніх справ. Документи, оформлені за результатами такої перевірки, надсилаються до відповідного органу внутрішніх справ для встановлення особи суб'єкта містобудування.

Проте, судом встановлено, що посадові особи відповідача, перебравши на себе функції представників правоохоронних органів самостійно, без достатніх підстав визначили забудовника об'єктів - позивача по справі, що свідчить про те, що відповідач самостійно, на власний свій розсуд, встановив вину фізичної особи в незаконній містобудівній діяльності.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем доведено, що згідно свідоцтва на право власності на нерухоме майно від 09.06.03 р. (серія НОМЕР_1) за ним були зареєстровані об'єкти нерухомості: склади для зерна Літ. А., критий гарман Літ. Б., будівля вагарні Літ. В., за адресою: АДРЕСА_1.

З матеріалів справи вбачається, що під час проведення поточної інвентаризації будівель за адресою: АДРЕСА_1, що належать ОСОБА_1, поруч з ними Первомайським МБТІ були виявлені самочинно збудовані споруди: будинок охорони літ.Г-2 та складу Літ. Д, адреси яким не присвоєно.

Суд зазначає, що наявність лише технічного паспорту на споруди не може свідчити про виникнення права власності на відображені споруди в ньому об'єкти та не можуть слугувати доказом того, що саме позивач по справі безпосередньо є забудовником даних об'єктів.

Таким чином, за позивачем зареєстровано право власності виключно на такі об'єкти нерухомості: склади для зерна Літ. А., критий гарман Літ. Б., будівля вагарні Літ. В.

Відповідачем не надано належних доказів того, що будь-які інші об'єкти нерухомості, які знаходяться за вказаною адресою, належать позивачу і ним експлуатувались.

Відповідно до частини 4 статті 70 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу, що позивач самовільно збудував та експлуатував: будинок охорони літ. Г-2 та складу Літ. Д.

Більше того, як вбачається з матеріалів справи посадовими особами відповідача взагалі не проведено жодних дій для встановлення власника вказаного майна та особи, яка його експлуатує.

Пункт 12 постанови Кабінету міністрів України від 23.05.11 р. № 553 визначає, що посадові особи інспекції під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю зобов'язані, зокрема, у повному обсязі, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль у межах повноважень, передбачених законодавством. Таким чином, дана вимога законодавства також відповідачем виконана не була.

Крім того, суд звертає уваги на те, що винесення припису з імперативною вимогою зупинити експлуатацію об'єктів тягне за собою обов'язкове притягнення винної особи до юридичної відповідальності.

Відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (суб'єктів містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності встановлена в Законі України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності". Відповідно до статті 1 вказаного Закону, правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб'єктів містобудування юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Стаття 2 вказаного Закону визначає відповідальність за вчинення конкретних правопорушень та містить перелік суб'єктів, які її несуть.

Пунктом 6 частини 2 статті 2 вказаного Закону встановлено, що за таке правопорушення, як експлуатація або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, несуть відповідальність у вигляді штрафу, суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно.

Враховуючи вказані положення законодавства, якими визначено конкретне коло суб'єктів містобудування, що несуть відповідальність за правопорушення, вчинені під час підготовчих та будівельних робіт, в тому числі за порушення, про вчинення якого йдеться в спірних приписах, суд дійшов виснговку, що оскаржуваний припис безпідставно адресований позивачу, як фізичній особі, що не є замовником будівництва, не несе відповідальності за експлуатацію об'єкта і не може бути суб'єктом містобудування згідного норм законодавства.

Враховуючи все вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги фізичної особи ОСОБА_1 - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати припис Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області від 08.06.12 р. № 137 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил.

Судові витрати у сумі 33,06 грн. стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи ОСОБА_1.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Головуючий суддя О.Ф. Середа