Постанова № 44442258, 20.05.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2015 року № 813/8368/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ланкевича А.З.

судді Гавдик З.В.,

судді Клименко О.М.,

секретар судового засідання Фуртак А.В.,

за участі

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представників відповідачів Собка В.Б., Саганського С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства земельних ресурсів України, Головного управління Держземагенства України у Львівській області, Відділу Держземагенства України у Сокальському районі Львівської області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення, поновлення на посаді, зобов'язання виплатити по листках непрацездатності та середній заробіток за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -

встановив :

Позивач звернувся з позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить:

- визнати протиправними та скасувати наказ Державного агентства земельних ресурсів України №643-кт/а від 05.11.2014 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Відділу Держземагенства України у Сокальському районі Львівської області;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства України у Львівській області №127-к від 05.11.2014 року «Про оголошення наказу Держземагенства України від 05.11.2014 року № 643-кт/а «Про звільнення ОСОБА_1»;

- визнати протиправними та скасувати наказ Державного агентства земельних ресурсів України №318-кт/а від 16.07.2014 року про відсторонення ОСОБА_1 від посади начальника Відділу Держземагенства України у Сокальському районі Львівської області до закінчення розгляду справи судом;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Відділу Держземагенства України у Сокальському районі Львівської області та на державній службі;

- зобов'язати Державне земельне агентство України виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з часу відсторонення його від посади начальника відділу, тобто з 16.07.2014 року по 06.10.2014 року включно, та з 13.11.2014 року до дати прийняття рішення судом по суті; відшкодувати моральну шкоду в сумі 5000,00 грн.;

- зобов'язати Відділ Держземагенства України у Сокальському районі Львівської області виплатити ОСОБА_1 по листах непрацездатності за період з 08.10.2014 року по 12.11.2014 року.

Посилається на те, що у зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням, на підставі якого його притягнуто до відповідальності за корупційне правопорушення, 05.11.2014 року наказом Державного агентства земельних ресурсів України №643-кт/а ОСОБА_1 відповідно до п.71 ст.36 Кодексу законів про працю України звільнено з посади начальника Відділу Держземагенства у Сокальському районі Львівської області та відповідно до п.7 ст.30 Закону України «Про державну службу» припинено йому державну службу.

Зазначає про те, що в Сокальському районному суді Львівської області розглядався протокол, складений працівниками УСБУ у Львівській області 25.06.2014 року, про вчинення ним адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ст.1727 Кодексу України про адміністративні правопорушення. 16.07.2014 року наказом Державного агентства земельних ресурсів України №318-кт/а ОСОБА_1 відсторонено від посади начальника відділу Держземагенства у Сокальському районі Львівської області до закінчення розгляду вищевказаної справи судом. 01.08.2014 року постановою Сокальського районного суду Львівської області, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від 06.10.2014 року, його визнано винним у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ст.1727 КУпАП і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень.

Однак, наголошує, що відповідно до п.71 ст.36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є набрання законної сили судовим рішенням, відповідно до якого працівника притягнуто до відповідальності за корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції». Проте, на думку позивача, вчинене ним адміністративне корупційне правопорушення не пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції». А тому вважає, що Дежземагенство України не мало підстав для звільнення ОСОБА_1 із займаної посади та з державної служби.

Додатково вказав, що у період з 08.10.2014 року по 21.10.2014 року перебував на стаціонарному лікуванні, а з 21.10.2014 року по 12.11.2014 року - на амбулаторному лікуванні, про що було видано листки непрацездатності. Відтак, покликаючись на вимоги ч.3 ст.40 КЗпП України, згідно якої не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), вважає, що Держземагенством України та структурними підрозділами порушено порядок звільнення із займаної посади.

Також зазначає, що в день звільнення йому не видано належно оформлену трудову книжку та не видано копію наказу про звільнення з роботи.

Крім того, просить виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу у період з 13.11.2014 року по дату винесення судом рішення по суті, провести оплату по листках непрацездатності (з 08.10.2014 року по 12.11.2014 року) та відповідно ст.2371 КЗпП України стягнути моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн. у зв'язку з тим, що зазнав душевних страждань.

В судовому засіданні позивач та його представник позов з урахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог підтримали повністю, просять його задовольнити, посилаються на підстави, викладені в позовній заяві та додаткових письмових поясненнях.

Від відповідача Головного управління Держземагентства у Львівській області надійшли письмові заперечення проти позову, в яких такий просить в позові відмовити, посилається на те, що оспорювані накази прийняті з дотриманням норм чинного законодавства. Зазначає, що 04.11.2014 року на адресу Держземагентства України із Сокальського районного суду Львівської області надійшов лист-повідомлення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення ним корупційного правопорушення. Враховуючи зазначений лист та вимоги ст.30 Закону України «Про державну службу», ст.36 КЗпП України, Держземагентством України видано наказ від 05.11.2014 року №643-кт/а про звільнення позивача із займаної посади. На виконання вищевказаного наказу Головним управлінням Держземагентства у Львівській області видано наказ від 05.11.2014 року №127-к «Про оголошення наказу Держземагентства України від 05.11.2014 №643-кт/а «Про звільнення ОСОБА_1». Наголосив, що відповідно до ч.2 ст.36 КЗпП України та ч.2 ст.22 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» позивач підлягав звільненню з посади у триденний строк з дня отримання Держземагентством України копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили, тому наказ про його звільнення - це безумовне, беззаперечне виконання Закону. З огляду на вищевикладене, вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими.

Від відповідача Відділу Держземагенства у Сокальському районі Львівської області надійшли письмові заперечення проти позову, в яких просить в позові відмовити, виходячи з наступного.

Вважає, що оскільки позивач, як особа, уповноважена на виконаня фукцій держави, порушив встановлені законом обмеження відповідно до пп.«а» п.2 ч.1 ст.4 і ч.1 ст.14 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» (являється суб'єктом відповідальності за корупційне порушення, не вжив заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів і не повідомив невідкладно безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів) та вчинив правопорушення, передбачене ст.1727 КУпАП, що доведено в судовому порядку з накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу, то відповідно до ч.2 ст.22 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» особи, яких притягнуто до кримінальної або адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення, пов'язані з порушенням обмежень, передбачених цим Законом, підлягають звільненню з роботи (служби) у триденний строк з дня отримання органом державної влади, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили, якщо інше не передбачено законом.

Щодо визнання протиправним і скасування наказу Державного агентства земельних ресурсів України №318-кт/а від 16.07.2014 року про відсторонення ОСОБА_1 від посади начальника відділу Держземагентства у Сокальському районі Львівської області до закінчення розгляду справи судом посилається на ч.1 ст.22 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», згідно якої особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом, за рішенням керівника органу (установи, підприємства, організації). А тому, 16.07.2014 року на підставі протоколу, складеного працівниками Служби Безпеки України у Львівській області 25.06.2014 року, про вчинення адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ст.1727 КУпАП, наказом Державного агентства земельних ресурсів України №318-кт/а позивача відсторонено від посади до закінчення розгляду справи судом.

Щодо визнання протиправним та скасування наказу Державного агентства земельних ресурсів №643-кт/а від 05.11.2014 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу Держземагентства України у Сокальському районі Львівської області зазначив, що такий прийнятий з урахуванням норм законодавства України, в тому числі п.71 ст.36 КЗпП України та п.7 ст.30 Закону України «Про державну службу». Крім того, вказує, що наказом Головного Управління Держземагентства України у Львівській області №127-к від 05.11.2014 року «Про оголошення наказу Держземагентства України від 05.11.2014 року №643кт/а «Про звільнення ОСОБА_1» було лише продубльовано наказ Держземагантства України.

Щодо недопустимості звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, то наголосив, що такий порядок передбачений у статтях 40, 41 КЗпП України і не стосується будь якого іншого звільнення, підстава якого не зазначена у вищенаведених статтях.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання Відділу Держземагентства України у Сокальському районі Львівської області виплатити ОСОБА_1 по листках непрацездатності за період з 08.10.2014 року по 12.11.2014 року, то така на його думку є безпідставною, так як право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності виникає з настанням страхового випадку в період роботи, а на час настання страхового випадку позивач був відсторонений від виконання службових обов'язків.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання Державного агентства земельних ресурсів України виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з часу відсторонення від посади до дати прийняття рішення судом по суті, то таку вважає безпідставною з причин, викладених вище, а щодо відшкодування моральної шкоди, то пояснив, що у позивача відсутні правові підстави для відшкодування такої.

Представники відповідачів позов заперечили, просять в задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, викладених в запереченнях на позов та додаткових письмових поясненнях.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Відповідно до наказу Державного агентства земельних ресурсів України №1128-кт/а від 13.12.2012 року ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Відділу Держземагенства у Сокальському районі Львівської області, присвоєно 11 ранг державного службовця.

16.07.2014 року Державним агентством земельних ресурсів України видано наказ №318-кт/а про відсторонення ОСОБА_1 від посади начальника Відділу Держземагенства України у Сокальському районі Львівської області до закінчення розгляду справи судом. Підставою для видання такого стали: лист Управління Служби безпеки України у Львівській області від 26.06.2014 року №62/14/1-1917 та доповідна записка Управління запобігання та протидії корупції Держземагентства України.

Постановою Сокальського районного суду Львівської області від 01.08.2014 року у справі №454/1874/14-п, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від 06.10.2014 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ст.1727 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн.

Так, Сокальським районним судом встановлено, що погодження начальником відділу Держземагенства у Сокальському районі Львівської області ОСОБА_1 проектів землеустрою, технічних завдань та іншої технічної земельної документації, що виготовляє ПП «Абрис», директором якого є син позивача, безпосередньо пов'язане з отриманням прибутків даного підприємства близької особи посадовця. Дані обставини свідчать про наявність конфлікту інтересів у начальника відділу Держземагенства у Сокальському районі ОСОБА_1 під час погодження технічної земельної документації, яку виготовляє ПП «Абрис», що могло впливати на об'єктивність або неупередженість в ході прийняття рішень під час виконання службових повноважень.

Як видно з супровідного листа Сокальського районного суду Львівської області від 25.10.2014 року, вищевказані судові рішення були направлені на адресу Державного агентства земельних ресурсів України та отримані ним 04.11.2014 року.

Згідно листів Відділу Держземагенства України у Сокальському районі Львівської області, 08.10.2014 року позивач був присутній на робочому місці.

У період з 08.10.2014 року по 21.10.2014 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні, з 22.10.2014 року по 08.11.2014 року - на амбулаторному лікуванні, на підтвердження чого долучив листки непрацездатності.

05.11.2014 року наказом Державного агентства земельних ресурсів України №643- кт/а ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Відділу Держземагенства у Сокальському районі Львівської області у зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням, відповідно до якого його притягнуто до відповідальності за корупційне правопорушення згідно п.71 ст.36 КЗпП України та припинено державну службу у зв'язку з притягненням його до адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення відповідно до п.7 ст.30 Закону України «Про державну службу». Підстава: постанова Сокальського районного суду Львівської області від 01.08.2014 року у справі №454/1874/14-п, постанова Апеляційного суду Львівської області від 06.10.2014 року у справі №454/1874/14-п.

На підставі вищезазначеного наказу Державного агентства земельних ресурсів України №643-кт/а, 05.11.2014 року Головним управлінням Держземагенства України у Львівській області видано наказ №127-к «Про оголошення наказу Держземагенства України від 05.11.2014 року № 643-кт/а «Про звільнення ОСОБА_1». Зі змісту оскаржуваного наказу слідує, що датою звільнення слід вважати 05.11.2015 року.

Листом Головного управління Держземагенства України у Львівській області від 06.11.2014 року ОСОБА_1 повідомлено про його звільнення із займаної посади.

Вважаючи, що звільнення було проведено без законних на те підстав і в період тимчасової непрацездатності, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Частина 6 ст.43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011 року №3206-VI (далі - Закон №3206-VI, тут і надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено основні засади запобігання і протидії корупції в публічній і приватній сферах суспільних відносин, відшкодування завданої внаслідок вчинення корупційних правопорушень збитків, шкоди, поновлення порушених прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав чи інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст.1 Закону №3206-VI конфлікт інтересів - суперечність між особистими майновими, немайновими інтересами особи чи близьких їй осіб та її службовими повноваженнями, наявність якої може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи невчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень. Статтею 14 цього ж Закону встановлено, що особи, зазначені у пункті 1 та підпунктах «а», «б» пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону (до яких відноситься позивач), зобов'язані: 1) уживати заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів; 2) невідкладно у письмовій формі повідомляти безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів.

Стаття 1727 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за неповідомлення особою безпосереднього керівника у випадках, передбачених законом, про наявність конфлікту інтересів.

Як встановлено постановою Сокальського районного суду Львівської області від 01.08.2014 року у справі №454/1874/14-п, що набрала законної сили, позивач вчинив корупційне правопорушення щодо неповідомлення безпосереднього керівника у передбаченому законом випадку про наявність конфлікту інтересів. Такі обставини в силу ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України мають преюдиційне значення та не потребують доказування у даній справі.

Частиною 1 ст.36 КЗпП України передбачено підстави припинення трудового договору. Зокрема, відповідно до п.71 вказаної статті, підставою припинення трудового договору є набрання законної сили судовим рішенням, відповідно до якого працівника притягнуто до відповідальності за корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції». У випадках, передбачених пунктами 7 і 71 частини першої цієї статті, особа підлягає звільненню з посади у триденний строк з дня отримання органом державної влади, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили.

Відповідно до п.п.2, 7 ч.1 ст.30 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII (далі - Закон №3723-XII, тут і надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 цього Закону; притягнення державного службовця до кримінальної або адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення, пов'язані з порушенням обмежень, передбачених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції». Припинення державної служби відповідно до пункту 7 частини першої цієї статті здійснюється у триденний строк з дня отримання органом, в якому працює державний службовець, копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили.

Згідно ст.16 згаданого Закону на державних службовців поширюються обмеження, передбачені Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції». Зокрема, у ст.6 Закону №3206-VI встановлено обмеження щодо використання службового становища, а саме у п.4 вказано, що особам, зазначеним у пунктах 1-3 частини першої статті 4 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди або у зв'язку з прийняттям обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі, неправомірно надавати перевагу фізичним або юридичним особам у зв'язку з підготовкою проектів, виданням нормативно-правових актів та прийняттям рішень, затвердженням (погодженням) висновків.

Відповідно до ст.161 наведеного Закону державні службовці зобов'язані дотримуватися правил запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, передбачених Законом України «Про запобігання корупції».

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держземагентства України у Львівській області №127-к від 05.11.2014 року «Про оголошення наказу Держземагентства України від 05.11.2014 року №643кт/а «Про звільнення ОСОБА_1», судом встановлено, що згідно п.9 Положення про Управління (Відділ) Держземагентства у районі, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 18.05.2012 року №258 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), Управління (Відділ) очолює начальник, який призначається на посаду Головою Держземагентства України за пропозицією Голови Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим, начальника Головного управління Держземагентства в області та за погодженням з Міністром та звільняється з посади Головою Держземагентства України за пропозицією Голови Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим, начальника Головного управління Держземагентства в області. Відтак, оскаржуваний наказ Головного Управління Держземагентства України у Львівській області виданий на виконання наказу Державного агентства земельних ресурсів України, а саме, №643-кт/а від 05.11.2014 року.

Доводи позивача про незаконність його звільнення, оскільки таке було проведено під час тимчасової непрацездатності останнього, не можуть бути взятими судом до уваги з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

У п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року №9 вказано про те, що правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (ч.3 ст.40 КЗпП) стосуються як передбачених статтями 40, 41 КЗпП, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Верховний Суд України в постанові від 23 січня 2013 року (справа №6-127цс12) зазначив, що зміст поняття «розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу» розкрито законодавцем у п.4 ст.36 КЗпП України, до якого віднесено лише звільнення з підстав, передбачених ст.ст.40, 41 КЗпП України. Це виключає охоплення змістом терміну «розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу» будь-якого іншого звільнення, підстава якого не зазначена в ст.ст.40, 41 КЗпП України, або яке законодавець спеціально не визначив як розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Враховуючи викладене, вимоги ч.3 ст.40 КЗпП України підлягають застосуванню у випадках, коли звільнення кваліфікується як таке, що здійснене з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до абз.2 ч.2 ст.22 Закону №3206-VI інші особи, яких притягнуто до кримінальної або адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення, пов'язані з порушенням обмежень, передбачених цим Законом, підлягають звільненню з роботи (служби) у триденний строк з дня отримання органом державної влади, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили, якщо інше не передбачено законом.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що припинення трудового договору та звільненням позивача із займаної посади було здійснено відповідно до вимог п.71 ч.1 ст.36 КЗпП України, Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», а також з дотриманням порядку звільнення, зокрема, після набрання законної сили постанови Сокальського районного суду Львівської області від 01.08.2014 року у справі №454/1874/14-п.

Відтак, суд, оцінюючи рішення відповідача на відповідність ч.3 ст.2 КАС України, вважає, що воно було прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Державного агентства земельних ресурсів України №318-кт/а від 16.07.2014 року про відсторонення ОСОБА_1 від посади начальника Відділу Держземагенства України у Сокальському районі Львівської області до закінчення розгляду справи судом, то суд зазначає, що відповідно до ст.46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно ч.4 ст.22 Закону №3723-XII відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою у разі вчинення ним корупційного правопорушення здійснюється у порядку, визначеному Законом України «Про запобігання корупції».

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.22 Закону України №3206-VI особа, щодо якої складено протокол про адміністративне корупційне правопорушення, якщо інше не передбачено Конституцією і законами України, може бути відсторонена від виконання службових повноважень за рішенням керівника органу (установи, підприємства, організації), в якому вона працює, до закінчення розгляду справи судом.

З урахуванням наведених норм, суд приходить до висновку, що відповідач Державне агентство земельних ресурсів України при прийнятті оскаржуваного наказу діяв правомірно та обґрунтовано, в той же час, позивачем не надано суду жодних доказів, які б спростовували законність дій вищезазначеного відповідача.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Державного агентства земельних ресурсів України виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з часу відсторонення його від посади начальника відділу, тобто з 16.07.2014 року по 06.10.2014 року включно, та з 13.11.2014 року до дати прийняття рішення судом по суті і зобов'язання Відділу Держземагенства України у Сокальському районі Львівської області виплатити по листах непрацездатності за період з 08.10.2014 року по 12.11.2014 року, суд звертає увагу, що відсторонення від роботи - це тимчасове усунення працівника від виконання ним своїх функціональних обов'язків у передбачених законодавством виняткових випадках зазвичай без виплати заробітної плати за цей час, але зі збереженням робочого місця.

Час, протягом якого працівник не працював унаслідок відсторонення, оплаті не підлягає на підставі ч.1 ст.94 КЗпП України, відповідно до якої заробітна плата працівникові виплачується за виконану ним роботу.

Абзацом 3 ч.1 ст.22 Закону №3206-VI передбачено випадок, коли відстороненій від виконання службових повноважень особі відшкодовується середній заробіток за час вимушеного прогулу, пов'язаного з таким відстороненням, а саме - у разі закриття провадження у справі про адміністративне корупційне правопорушення у зв'язку з відсутністю події або складу адміністративного правопорушення.

Оскільки постановою Сокальського районного суду Львівської області від 01.08.2014 року у справі №454/1874/14-п, що набрала законної сили, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення, то у Державного агентства земельних ресурсів України немає правових підстав для виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу з часу відсторонення його від посади до дати прийняття рішення судом по суті.

Що стосується виплати по листках непрацездатності, то відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 року №2240-111 право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством.

Положеннями ч.1 ст.29 вказаного Закону встановлено, що застраховані особи, зокрема, мають право, у разі настання страхового випадку, отримувати матеріальне забезпечення та соціальні послуги, передбачені цим Законом.

Допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), зокрема, у разі настання тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві (п.1 ч.1 ст.35 Закону).

Аналіз вказаних положень свідчить про те, що за своєю сутністю допомога по тимчасовій непрацездатності покликана компенсувати втрату заробітної плати (доходу), на яку застрахована особа вправі була розраховувати у разі ненастання страхового випадку.

З огляду на те, що на момент настання страхового випадку ОСОБА_1 ще був відсторонений від виконання службових обов'язків, тому суд вважає, що листки непрацездатності за цей період оплаті не підлягають та заробітна плата в цей час не нараховується.

Доводи позивача про допущення його 08.10.2014 року до робочого місця спростовуються листом Відділу Держземагенства України у Сокальському районі Львівської області, зі змісту якого слідує, що у відповідача Відділу Держземагенства України у Сокальському районі Львівської області були відсутні матеріали судових справ. Такі, як зазначалось вище, були скеровані на адресу Державного агентства земельних ресурсів України лише 25.10.2014 року, що підтверджується супровідним листом Сокальського районного суду Львівської області.

Суд також звертає увагу, що при відстороненні працівника від роботи трудовий договір з ним не припиняється. Тобто трудові відносини з ним тривають. Такий працівник лише тимчасово не допускається до виконання ним функціональних обов'язків.

Крім того, згідно пп.10.1 п.10 Положення про Управління (Відділ) Держземагентства у районі від 18.05.2012 року №258 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) начальник Управління (Відділу) здійснює керівництво Управлінням (Відділом), несе персональну відповідальність за організацію та результати його діяльності.

Судом також не враховуються посилання позивача на те, що в порушення вимог ст.47 КЗпП України йому в день звільнення не видано належно оформлену трудову книжку та копію наказу про звільнення з роботи.

Порядок заповнення трудових книжок, вкладишів до них, видачі трудової книжки у разі звільнення чи дубліката трудової книжки, умови зберігання та обліку трудових книжок встановлені Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 року (далі - Інструкція).

Згідно з положеннями п.1.1. Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

На виконання ст.47 КЗпП України розділом 4 Інструкції врегульовано порядок видачі трудової книжки у разі звільнення.

Відповідно до п.п.4.1, 4.2 Інструкції власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Як слідує з матеріалів справи, 06.11.2014 року Головним управлінням Держземагенства у Львівській області на адресу ОСОБА_1 направлено лист, яким проінформовано позивача про те, що його звільнено із займаної посади відповідно до п.71 ст.36 КЗпП України і про те, що йому необхідно прибути до Головного управління Держземагенства України у Львівській області для отримання трудової книжки та ознайомлення з наказом про звільнення.

Стосовно позовної вимоги про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн. суд вважає за необхідне зазначити про те, що згідно ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

У відповідності до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно п.5 вищезазначеної постанови, до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Однак позивачем не надано обґрунтованих пояснень та доказів на підтвердження того, в чому проявляється завдана шкода, як і не надано об'єктивних доказів на обґрунтування заявленого до відшкодування розміру такої шкоди.

В той же час, у контексті положень ч.1 ст.6 КАС України, яка передбачає право на судовий захист, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому, захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Відповідно до частин 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підсумовуючи викладене, оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено обґрунтованість позовних вимог, а також не надано суду достатніх, беззаперечних доказів в існування обставин, на яких ґрунтуються його вимоги. Натомість, відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, виконали покладений на них обов'язок щодо доказування законності вчинених ними дій, відтак, їх можна визнати такими, що відповідають вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

Отже, підстави для задоволення вимог позивача про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення, поновлення на посаді, зобов'язання виплатити по листках непрацездатності та середній заробіток за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди у суду відсутні.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи пояснення сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, а тому в їх задоволенні слід відмовити.

Відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з сторін не стягуються.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

у задоволенні позову - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі, до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий суддя Ланкевич А.З.

Суддя Гавдик З.В.

Суддя Клименко О.М.