Ухвала суду № 44440855, 29.05.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/698/15 Справа № 201/8160/15-к Слідчий суддя - Мельниченко С.П. Суддя-доповідач - Алькова С.М. Категорія: ст. 193 КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2015 року

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Судді - доповідача Алькової С.М.

Суддів: Риб'янця С.А., Мудрецького Р.В.

секретаря судового засідання: Лісіна С.В.

за участю:

прокурора Рябенко О.І.

слідчого Орешина П.П.

захисника ОСОБА_2

підозрюваного ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську матеріали апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2015 року захисника ОСОБА_2, в інтересах

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 368 КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого в ОВС СВ СУ прокуратури Дніпропетровської області Орешина П.П. погодженого старшим прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Дніпропетровської області Рябенко О.І. та обрано відносно ОСОБА_1, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 18 липня 2015 року з визначенням застави у розмірі 194 880 гривень.

Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя посилається на обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, при цьому враховуючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, вагомість наявних доказів, якими обґрунтовується повідомлення про підозру, його вік, міцність соціальних зв'язків, його майновий стан, слідчий суддя прийшов до висновку, що застосування більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою відносно підозрюваного є не доцільним, оскільки вони не можуть виключити можливі ризики, якими прокурор обґрунтовує дане клопотання.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник ОСОБА_2 в інтересах підозрюваного ОСОБА_1, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник зазначив, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою. Вказує на те, що задовольняючи клопотання слідчого про обрання саме такого запобіжного заходу, суд фактично докази не досліджував, в ході судового розгляду судом навіть не оголошувалось які саме докази надані стороною обвинувачення. Крім того, існування ризиків слідчий суддя пов'язує виключно з обґрунтованістю підозри та тяжкістю інкримінованого злочину, що протирічить вимогам ст. 194 КПК України, яка вказує на необхідність доведення прокурором всіх обставин, передбачених ч.1 ст. 194 КПК України, окремо. В ході розгляду питання про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу прокурором не було надано жодного доказу наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, доводи захисника, підозрюваного, які підтримали вимоги апеляційної скарги, та просили скасувати ухвалу слідчого судді; думку прокурора, який вважав за необхідне залишити ухвалу слідчого судді без змін, а вимоги скарги без задоволення; пояснення слідчого; перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню.

Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів, в провадженні в ОВС СВ СУ прокуратури Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №420150400000000381 від 08 травня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.

19 травня 2015 року ОСОБА_1 було затримано згідно вимог ст. 208 КПК України.

20 травня 2015 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.

21 травня 2015 року слідчий в ОВС СВ СУ прокуратури Дніпропетровської області Орешин П.П., звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В силу ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має містити як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи винного та інших обставин (ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК України).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Ухвалою суду першої інстанції задоволено клопотання слідчого та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 18 липня 2015 року.

Апеляційним переглядом встановлено, що слідчий суддя, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання слідчого про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відповідності до викладених вимог кримінального процесуального закону, вислухав доводи учасників судового провадження, належним чином дослідив фактичні обставини, вказані у клопотанні слідчого, що також відповідає правовим позиціям, викладеним в п.49 рішення ЄСПЛ "Ніколова проти Болгарії".

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Частиною 5 статті 182 КПК України встановлено межі розміру застави, який визначається у кримінальному провадженні та передбачено, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів мінімальної заробітної плати відповідно.

Суд першої інстанції у відповідності до вимог ст. ст. 182, 183 КПК України вмотивовано, з урахуванням обставин вчиненого кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану ОСОБА_1, обґрунтовано визначив заставу у сумі 194 880 гривень, як достатню міру гарантування забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у кримінальному провадженні.

Колегія суддів, вважає обґрунтованим висновок слідчого судді, що інший, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігти наявним ризикам у цьому кримінальному провадженні.

При цьому, колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги захисника, що на момент вирішення питання про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованість підозри у вчиненні ним інкримінованого кримінального правопорушення слідчим належним чином не доведена, оскільки відповідно до п. 55 рішення ЄСПЛ у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.

Доводи сторони захисту щодо відсутності ризиків у даному кримінальному провадженні, які б виправдовували тримання під вартою підозрюваного є необґрунтованими, оскільки наявність існуючих ризиків,передбачених ст. 177 КПК України підтверджуються наданими матеріалами кримінального провадження, які також були предметом дослідження судом першої інстанції.

З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких сторона захисту просить скасувати ухвалу районного суду, не знайшли свого підтвердження під час здійснення апеляційного розгляду і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.

Таким чином, порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді не вбачається, суд обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1., характеризуючих даних про особу підозрюваного, наявності у кримінальному провадженні реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип до особистої свободи підозрюваного, обрав їй запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, тому колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою, вмотивованою і такою, що не підлягає скасуванню, а в задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ від 21 травня 2015 року, якою задоволено клопотання слідчого в ОВС СВ СУ прокуратури Дніпропетровської області Орешина П.П. та обрано відносно ОСОБА_1, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 18 липня 2015 року з визначенням застави у розмірі 194 880 гривень - залишити без змін.

Судді:

С.М. Алькова С.А. Риб'янець Р.В. Мудрецький