Рішення № 44436902, 27.05.2015, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/665/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2015 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

В складі головуючого судді Ковганича С.В.

при секретарі Мрочко Т.О.

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Вігор Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тульчина цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ПСП «Україна», с. Кинашів, вул. Першотравнева, 1, Тульчинського району, Вінницької області про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ПСП «Україна», с. Кинашів, Тульчинського району, Вінницької області про розірвання договору оренди та стягнення орендної плати, мотивуючи свої вимоги тим, що 1.11.2007 року ОСОБА_4 уклала з ПСП «Україна», зареєстрований в центрі ДЗК 3.12.2007 року за № 040782900396, відповідно до якого передала ПСП «Україна» земельну ділянку площею 2,6671 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану на території Кинашівської сільської ради, Тульчинського району, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка їй належала на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданого 18.02.2003 року Тульчинською районною державною адміністрацією. Строк дії даного договору 11 років. Відповідно до даного договору, орендар ПСП «Україна» зобов'язане сплачувати щорічну орендну плату до 31 грудня поточного року в розмірі 5,619% від вартості землі, що становить 1328,9 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4 померла, і після її смерті, позивач, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 3.06.2011 року Тульчинською державною нотаріальною конторою, стала власником вищевказаної земельної ділянки та отримала на своє ім'я державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, виданого 15.05.2012 року.

Відповідно до п. 40 договору оренди землі, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Вважає, що орендар не виконує умови договору, так як не сплачує їй орендну плату за використання земельної ділянки. В липні 2014 року, вона зверталась до ПСП «Україна» про виплату їй, відповідно до договору, орендної плати. Але орендну плату їй не виплачено та відповідь на її звернення не надійшло.

Так, як орендар не виконує умов договору оренди землі, є всі підстави для розірвання даного договору.

По цій причині, позивачка звернулась з позовом до суду, та просить розірвати договір оренди та стягнути орендну плату в сумі 3986,7 грн.

В судовому засіданні представник позивачки по дорученню ОСОБА_1, позов підтримав, посилаючись на обставини викладенні в позовній заяві, суду пояснив, що відповідач в період з 2012 по 2014 рр. взагалі не сплачує позивачу орендну плату за користування земельною ділянкою, якою він користується, чим грубо порушує умови договору оренди землі. Однак, після заперечень відповідача, щодо отримання позивачкою орендної плати за 2012 рік, погодився з їх позицією, вказавши, що можливо орендна плата була його довірителькою отримана.

Представник відповідача ПСП «Україна» Вігор Т.М., яка діє за довіреністю, позовні вимоги визнала частково, а саме щодо не отримання позивачкою орендної плати за 2013-2014 рр. В частині розірвання договору оренди заперечила. Свою правову позицію мотивувала тим, що позивачу була нарахована орендна плата за весь період користування землею, про що свідчать відповідні книги нарахування. Із нарахованої орендної плати підприємством було сплачено податок на прибуток. Однак в 2013-2014 рр., позивач не зверталась за отриманням коштів чи зерна. Щодо подання заяви позивачкою в липні 2014 року, то вказана заява дійсно була отримана секретарем, однак дирекції підприємства про дану заяву стало відомо лише під час судового засідання. Вважає, що підприємством не було порушено прав позивача, тому договір оренди не може бути розірвано.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив:

1.11.2007 року, між ОСОБА_4 та ПСП «Україна» було укладено договір оренди землі строком на 11 років, який в подальшому зареєстрований в центрі ДЗК 3.12.2007 року за № 040782900396. (а.с. 13-16)

Відповідно до умов договору ОСОБА_4 передала ПСП «Україна» земельну ділянку площею 2,6671 га, розташовану на території Кинашівської сільської ради, Тульчинського району, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка їй належала на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданого 18.02.2003 року Тульчинською районною державною адміністрацією.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Тульчинського РУЮ від 3.06.2011 року (а.с. 7) та державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, виданого 11.05.2012 року Тульчинською РДА (а.с. 8), ОСОБА_3 стала власником земельної ділянки площею 2,6671 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої на території Кинашівської сільської ради, Тульчинського району, Вінницької області (за межами населеного пункту).

Пунктом 40 договору оренди землі передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

За відповідними приписами ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним Кодексом України, Цивільним Кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Порядок укладення договору оренди земельної ділянки, внесення змін до договору оренди земельної ділянки та інші питання щодо оренди земельної ділянки регулюються Законом України "Про оренду землі".

Згідно ст.ст. 124, 125 Земельного кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Статтею 3 Закону України «Про оренду землі», визначено, що об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Договір оренди землі, згідно визначення ст. 13 цього ж Закону, являє собою договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ст. 21 Закону, розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за домовленістю сторін у договорі.

Умовами договору оренди землі, зокрема п. 9, 11 передбачено такі строки та форми орендної плати, яка має вноситись до 31 грудня поточного року.

Відповідно до ч.1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24, 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до п. «д» ст. 141 ЗК України, однією з підстав для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

На підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, аналізуючи вище наведенні правові норми, а також враховуючи фактичні обставини справи, судом встановлено, що відповідачем таких істотних порушень договору оренди землі не було допущено.

Так, відповідачем в повному обсязі нараховувалась орендна плата, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні книгами обліку сплати орендної плати за використання земель. Крім того, відповідно до довідки, наданої представником відповідача, із нарахованої орендної плати, відповідачем було утримано податок з доходів фізичних осіб.

Вказані обставини представником позивача не спростовані.

За таких обставин, суд не може дійти висновку про систематичність не сплати орендної плати відповідачем, так як доводи позивача спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами.

Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 3 ст. 60 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ч.1 ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі ч.1 ст. 159 ЦПК України, суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 57 ЦПК).

Судом встановлено, що орендарем було порушено строки виплати орендної плати. Зазначена обставина хоча і свідчить про сплату орендної плати з порушенням строку її виплати передбаченого договором, однак не доводить систематичність несплати відповідачем орендної плати.

Таким чином, в судовому засіданні не встановлено істотного порушення орендарем вимог ст. ст. 24, 25 Закону України «Про оренду землі», а тому на підставі вищевикладеного в задоволенні позовних вимог щодо розірвання договору оренди необхідно відмовити.

Разом з тим, підлягають частковому задоволенню вимоги позивача, щодо стягнення орендної плати.

Так, в судовому засіданні представником позивача, не доведенні обставини щодо вини відповідача в невиплаті орендної плати.

Однак, відповідачем представлено довідку про не отриману позивачем орендної плати за 2013-2014 рр., яка складає 2521,93 грн. З даною сумою, також погодився і представник позивача. Тому враховуючи позицію сторін, стягненню підлягають вказані кошти.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати присуджуються стороні, на користь якої ухвалено рішення. Тому з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені судові витрати з оплати судового збору в сумі 243,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 3, 13, 21, 24, 25, 32 Закону України «Про оренду землі», ст. 124, 125, 141 ЗК України, ст. 651 ЦК України, ст. ст. 4, 8, 10, 15, 18, 57-60, 64, 81, 88, 159, 209,212, 213-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до ПСП «Україна», с. Кинашів, вул. Першотравнева, 1, Тульчинського району, Вінницької області про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати задоволити частково.

Стягнути з ПСП «Україна», с. Кинашів, вул. Першотравнева, 1, Тульчинського району, Вінницької області, ідентифікаційний код № 03734412 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, орендну плату за договором оренди землі в сумі 2521,93 грн., а також понесені судові витрати з оплати судового збору в сумі 243,60 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення через Тульчинський районний суд.

Повний текст судового рішення складено 29.05.2015 року.

Суддя: