Вирок № 44436563, 26.05.2015, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/2881/15-к

н.п. 1-кп/415/ 318/15

ВИРОК

Іменем України

26.05.15 рік м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді: Старікової М.М.,

при секретарі Лябах Е.Е.,

за участю: прокурора Можнякова Р.В.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015130240000084 від 13 січня 2015 року у відношенні:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Привілля Луганської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, вдівця, не працюючого, раніше не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч.1 ст. 263 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Наприкінці липня 2014 року, у вечірній час, більш точні дата та час в ході досудового розслідування не встановлені, ОСОБА_2, знаходячись біля підвісного мосту через річку Сіверський Донець, сполученням місто Привілля Луганської області - село Стара Краснянка Кремінського району Луганської області, знайшов бойовий припас - бойову ручну оборонну осколкову гранату Ф-1, та, керуючись раптово виниклим умислом на придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, з метою зберігання, залишив її собі та переніс до свого двору, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, де сховав вказаний бойовий припас у сараї та став зберігати його без передбаченого законом дозволу до моменту вилучення 13.01.2015 року працівниками міліції.

13.01.2015 року в період часу з 11 години 15 хвилин до 11 години 50 хвилин в сараї, розташованому у дворі будинку за адресою: АДРЕСА_2, під час проведення огляду місця події працівниками міліції був виявлений та вилучений зазначений бойовий припас, який ОСОБА_2 придбав, переніс та зберігав без передбаченого законом дозволу при вищевказаних обставинах.

Згідно висновку експерта вибухотехнічної експертизи № 25 від 12.02.2015 року, вилучений в ході огляду місця події від 13.01.2015 року в сараї у дворі ОСОБА_2 предмет є конструктивно оформленим зарядом вибухової речовини тротилу (масою 50-56 грам) - корпусом ручної гранати Ф-1 та засобом ініціювання - підривачем УЗРГМ для ручних гранат РГД-5, Ф-1 та РГ-42, який містить заряд комбінованої вибухової речовини, що в сукупності є бойовим припасом-ручною осколковою гранатою Ф-1, придатною для вибуху.

Органом досудового розслідування вказані дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 1 ст. 263 КК України, як придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

27 грудня 2014 року, у вечірній час, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлений, ОСОБА_2, знаходячись біля під'їзду АДРЕСА_1, знайшов особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, загальною масою у перерахунку на суху речовину 8,1 грама, та керуючись раптово виниклим умислом на незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту - для особистого вживання, залишив при собі, та переніс до свого гаражу, розташованого у дворі вказаного вище будинку, де сховав та став зберігати його до моменту вилучення 12.01.2015 року працівниками міліції.

12.01.2015 року в період часу з 18 години 30 хвилин до 19 години 10 хвилин в гаражі ОСОБА_2, розташованого у дворі будинку за адресою: АДРЕСА_1, під час проведення огляду місця події працівниками міліції був виявлений та вилучений особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, загальною масою у перерахунку на суху речовину 8,1 грама, який ОСОБА_2 незаконно придбав та зберігав при зазначених обставинах.

Згідно висновку експерта експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № 124/63 від 23.01.2015 року, вилучені в гаражі ОСОБА_2 речовини є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом, загальною масою у перерахунку на суху речовину 8,1 грама.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 1 ст.309 КК України, як незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту.

07 травня 2015 року під час досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12015130240000084 від 13.01.2015р між прокурором прокуратури міста Лисичанська Можняковим Р.В., якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора в даному кримінальному провадженні, та підозрюваним ОСОБА_2 на підставі ст.ст.468, 469, 470, 472 КПК України було укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно змісту угоди підозрюваний визнав себе винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 263 ч.1, 309 ч.1 КК України та зобов'язався: беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні, сторони досягли відповідних домовленостей, погоджуючись на призначенні ОСОБА_2 покарання за ч. 1 ст. 263 КК України у виді 4-х років позбавлення волі; за ч. 1 ст. 309 КК України у виді 3-х років позбавлення волі. На підставі ст. 70 ч. 1 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді 4-х років позбавлення волі, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, терміном відповідно до ст. 75 КК України.

В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України та наслідки її невиконання.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 263 ч.1, 309 ч.1 КК України, вказавши, що час та місце скоєння ним кримінальних правопорушень, описаних в обвинувальному акті, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному - щиро розкаявся. Заключивши відповідну угоду про визнання винуватості, він цілком розуміє надані йому законом права, а також роз'яснені йому судом наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені ст.473 КПК України, - щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст.394 і ст.424 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбачених ст.474 ч.4 п.1 КПК України, а саме, права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заявлення клопотань, права надання суду своїх доказів, а також, характер пред'явленого обвинувачення, відповідно до якого він визнає себе винним, вид покарання, і інші заходи, які можливо будуть застосовані до нього у разі затвердженя зазначеної угоди судом, в тому числі, і наслідки невиконання вказаної угоди, визначені у ст.476 КПК України. Крім того зазначив, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання та просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене покарання. Крім того обвинувачений вказав, що вищезазначена угода про визнання його винуватості укладена ним з прокурором добровільно без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз.

Прокурор Можняков Р.В. в підготовчому судовому засіданні зазначив, що при укладенні угоди про визнання винуватості були враховані обставини, передбачені ст. 470 КПК України, дотримані вимоги процесуального та матеріального права, просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.

Захисник ОСОБА_1 також вважала можливим затвердити угоду про визнання винуватості, зазначивши, що при укладенні угоди між її підзахисним та прокурором були дотримані правила та вимоги, передбачені кримінальним процесуальним законодавством України та КК України, при цьому підозрюваним вищезазначена угода була укладена з прокурором добровільно, без застосування насильства, примусу та погроз.

Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз'яснивши та з'ясувавши у обвинувачуваного про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого ОСОБА_2 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному кримінальному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468 - 475 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 468, 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

На підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК, суд дійшов висновку, що мали місце діяння, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_2, а його дії органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані: за ч. 1 ст. 263 КК України, як придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, та за ч. 1 ст. 309 КК України - як незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.

В силу положень ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ст. 263 ч.1 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, кримінальне правопорушення, передбачене ст. 309 ч.1 КК України являється злочином середньої тяжкості.

На виконання вимог ст. 474 КПК України судом з'ясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, визначені п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до нього застосоване, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним. тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Обвинуваченому роз'яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Судом встановлено, що ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про визнання винуватості від 07 травня 2015 року між прокурором прокуратури міста Лисичанська Можняковим Р.В. та підозрюваним в зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_2 відповідає вимогам ст.469, ст.472 КПК України. Під час досудового розслідування обвинуваченим скарги не подавались.

Умови даної угоди про визнання винуватості - не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, міра покарання, узгоджена між сторонами кримінального провадження, визначена в межах, передбачених санкціями ст. ст. 263 ч.1, 309 ч.1 КК України та з дотриманням правил, встановлених ст. 70 ч. 1 КК України, що відповідає загальним засадам призначення покарання, зазначених ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого з врахуванням обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого - щире каяття, та відсутністю обставин, що його обтяжують. Застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, відповідає вимогам діючого законодавства.

Очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань - не вбачається.

Згідно ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконався, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Виходячи з викладеного, перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ст.474 ч.7 КПК України, судом не встановлено.

Враховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Відповідно до ст. 122, 124 КПК України процесуальні витрати на залучення експертів у зв'язку з проведенням експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів № 124/63 від 23.01.2015 року, що згідно довідки НДЕКЦ складає 245 грн. 70 коп. та вибухотехнічної експертизи № 25 від 12.02.2015 року, що згідно довідки НДЕКЦ складає 393 грн. 12 коп. підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази по справі:

- особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс, масою в перерахунку на суху речовину 7,5 грама, що знаходиться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Лисичанського МВ ГУМВС України в Луганській області,

- металеві осколки, ричаг з кільцем і скобою, залишки вивідних дротів та два використаних корпуси сигнальних патронів, що знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Лисичанського МВ ГУМВС України в Луганській області, - підлягають знищенню.

Керуючись п. 1 ч.3 ст. 314, ч. 2 ст. 373, статтями 374, 474, 475 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 07 травня 2015 року між прокурором прокуратури м. Лисичанська Можняковим Р.В. та підозрюваним ОСОБА_2 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015130240000084 від 13.01.2015 року відносно ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 263 ч.1, 309 ч.1 КК України.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України, ч. 1 ст. 309 КК України та призначити узгоджене сторонами кримінального провадження покарання:

за ч. 1 ст. 309 КК України - у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки;

за ч. 1 ст. 263 КК України - у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_2 остаточне покарання - у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов'язки:

не виїзджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати за проведення:

експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів № 124/63 від 23.01.2015 року у сумі 245 (двісті сорок п'ять) грн. 70 коп. (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013). вибухотехнічної експертизи № 25 від 12.02.2015 року у сумі 393 (триста дев'яносто три) грн. 12 коп. (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку виключно з підстав, визначених у ч.4 ст.394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя: М.М. Старікова