Ухвала суду № 44433548, 26.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2015 року м. Київ К/800/51351/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Держаної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014

у справі № 826/7473/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс будівельників України"

до Держаної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Держаної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 14.02.2013 № 0001892280 та № 0001902280.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем позапланової невиїзної перевірки позивача з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Ком" за період з 01.08.2011 по 30.09.2011, складено акт від 28.01.2013 № 248/22.8-15/37354345, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог: п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 492 646,00 грн., у тому числі: за серпень 2011 року - 165 010,00 грн., за вересень 2011 року - 327 636,00 грн.; п. 138.2 ст. 138, п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 3-4 квартали всього на суму 566 543,00 грн.

На підставі акта перевірки, 14.02.2013 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0001892280, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 615 808,00 грн., в тому числі за основним платежем - 492 646,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 123 162,00 грн.; № 0001902280, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 566 543,00 грн., в тому числі за основним платежем - 566 543,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 0,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Техноторг-Ком", на виконання умов договору поставки, підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності: видатковими накладними, податковими накладними, рахунками-фактур, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями.

Встановлено, що придбані у ТОВ "Техноторг-Ком" будівельні матеріали позивачем реалізовано на адресу третіх осіб (ДП "Бетон Київ", ТОВ "БК "Новітні технології", ПАТ "Завод залізобетонних конструкцій", ТОВ "Будгарант" та інші), що підтверджується копіями договорів поставки, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними.

Також, слід зазначити, що на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ "Техноторг-Ком" було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та було платником податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ПП ТОВ "Техноторг-Ком", що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Крім того, судами вірно зазначено, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

Таким чином, вірними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 14.02.2013 № 0001892280 та № 0001902280.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Держаної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль