Ухвала суду № 44433534, 26.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2015 року м. Київ К/800/46151/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.03.2013

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2014

у справі № 811/296/13-а

за позовом Приватного підприємства "Торгівельний дім Каскад"

до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області ДПС

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.03.2013, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2014,задоволено позовні вимоги: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення- рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області ДПС від 24.12.2012 № 0000362300.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Приватне підприємство „Торгівельний Дім Каскад" зареєстроване як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію.

За результатами проведеної відповідачем документальної виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 28.09.2010 по 30.09.2012, валютного та іншого законодавства за період з 28.09.2010 по 30.09.2012, складено акт від 10.12.2012 № 425/2200/37262679, в якому встановлені, зокрема, порушення вимог п. 44.1 ст. 44 , п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, ч. 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 160 667,50 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 24.12.2012 було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення № 0000362300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 215 086,00 грн., з яких 172 560,00 грн. - за основним платежем, 42 526,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаного повідомлення-рішення, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій з поставки товарів між позивачем та його контрагентами - ТОВ „Сембі-Сервіс", ПП „Стандарт Агро" та ПП „Регіон України", підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку, зокрема, податковими накладними.

Придбані у вищезазначених контрагентів товари, як вбачається із наявних у матеріалах справи договорів поставки та видаткових накладних, були у подальшому реалізовані позивачем.

При цьому, ТОВ „Сембі Сервіс" із застосуванням транспорту, орендованого у ПП„Стандарт Агро", а також безпосередньо ПП „Стандарт Агро" та ПП „Регіон України" позивачеві надавалися оплатні транспортно-експедиційні послуги щодо транспортування придбаного товару до місцезнаходження ПП „Торгівельний дім Каскад", а також, щодо транспортування такого товару до місцезнаходження контрагентів позивача, яким у подальшому реалізовувався придбаний товар. Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними та товарно-транспортними накладними.

Слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, враховуючи, що взаємовідносини позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платник податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також, підтверджені виданими контрагентами первинними документами, зокрема, податковими накладними, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - відхилити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.03.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль