Ухвала суду № 44433379, 19.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2015 року м. Київ К/800/9719/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Бухтіярової І.О.

Юрченко В.П.

при секретарі судового засідання: Чайці О.С.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2015 року

по справі № 821/3599/14

за позовом Підприємства об'єднання громадян «Херсонпроммонтаж» Херсонської міської громадської організації інвалідів «Марія»

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області

про скасування наказу, визнання дій незаконними, скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2014 року Підприємство об'єднання громадян «Херсонпроммонтаж» Херсонської міської громадської організації інвалідів «Марія» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання незаконним та скасування наказу керівника ДПІ у місті Херсоні від 13 червня 2014 року №732 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача; визнання незаконними дій ДПІ у м. Херсоні з отримання особистої інформації щодо працівників позивача, висловлення принижуючих та дискримінуючих висновків щодо працівників позивача та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки підприємства; скасування податкових повідомлень-рішень від 04 липня 2014 року №0000551502, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 5139035,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 2569512,50 грн.; №0000561502, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 6001201,00 грн.; №0000571502, яким збільшено розмір грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 1269200,00 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 634600,00 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Визнано незаконним та скасовано наказ керівника ДПІ у місті Херсоні від 13 червня 2014 року №732. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 04 липня 2014 року №0000551502, №0000561502 та №0000571502. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у м. Херсоні надіслало позивачу повідомлення від 13 червня 2014 року про проведення з 16 червня 2014 року документальної позапланової невиїзної перевірки підприємства з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок у банку за вересень-грудень 2013 року та січень, лютий 2014 року, а також наказ керівника ДПІ у м. Херсоні від 13 червня 2014 року №732 про проведення зазначеної перевірки. В обґрунтування підстав проведення перевірки були здійснені посилання на пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20, пп.78.1.4 п.78.1 ст. 78 та ст. 79 ПК України.

В подальшому позивачем був отриманий акт від 18 червня 2014 року №331/21-03-15-02/37959894 позапланової документальної невиїзної перевірки, у якому зазначено про порушення підприємством п.8 пп.2 розділу ХХ, п.194.1 ст. 194, п.197.6 ст. 197, п.п.200.1-200.4 ст. 200 ПК України, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань та завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, завищення суми бюджетного відшкодування та суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті в Державний бюджет.

До таких висновків податкова інспекція дійшла з огляду на недотримання позивачем умов перебування на пільговому режимі оподаткування (нульова ставка ПДВ), а саме щодо кількості працюючих на підприємстві інвалідів відносно загальної чисельності працюючих.

За наслідками перевірки прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Апеляційним судом вірно зроблено висновки про те, що ненадання пояснень та копій документів на запит, складений з порушенням норм чинного законодавства, не можна розглядати як підставу для призначення і проведення позапланової документальної перевірки, оскільки запит, складений з порушеннями норм чинного законодавства, втрачає свою обов'язковість, що у свою чергу звільняє платника податків від його виконання.

А тому, даний факт виключає можливість застосування податковим органом пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України як підставу для проведення позапланової документальної перевірки.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджено оформлення письмової вимоги контролюючого органу неналежним чином, прийнятий начальником ДПІ у місті Херсоні наказ про проведення позапланової перевірки позивача на підставі пп.78.1.1 або пп.78.1.4 п.78.1 ст. 78 ПК України у зв'язку з ненаданням пояснень та копій документів на запит ДПІ у м. Херсоні, є протиправним.

Також, судова колегія зазначає, що судом апеляційної інстанції обґрунтовано прийнято до уваги те, що ДПІ у м. Херсоні вже було проведено позапланові виїзні документальні перевірки позивача щодо правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ, що заявлено до відшкодування за спірний період.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями Податкового кодексу України передбачено проведення повторної перевірки платника податку з тих же самих питань за той же самий період лише у випадку, коли органом державної податкової служби вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (пп. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України).

При цьому, рішення про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається органом державної податкової служби вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Аналогічні підстави проведення повторної перевірки визначені п. 4 Указу Президента України від 23.07.1998 року № 817/98 «Про деякі заходи щодо дерегулювання підприємницької діяльності».

У даному випадку посилання на службове розслідування або кримінальну справу відсутнє та відсутній наказ Державної податкової адміністрації України.

Відтак, оскільки у законах України не передбачається обов'язку податкових органів проводити повторні перевірки за той же самий період, то визначення податкових зобов'язань за результатами такої перевірки є неправомірним.

Також, судова колегія погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що позивач має право на податкову пільгу, визначену п.8 пп.2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, з огляду на наступне.

Згідно п.8 пп.2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України на період до 01 січня 2020 року за нульовою ставкою оподатковується податком на додану вартість постачання товарів (крім підакцизних товарів) та послуг (крім послуг, що надаються під час проведення лотерей і розважальних ігор та послуг з постачання товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати постачання товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари), що безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків середньооблікової кількості штатних працівників, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу витрат виробництва.

Безпосереднім вважається виготовлення товарів/послуг, внаслідок якого сума витрат, понесених на переробку (обробку, інші види перетворення) сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів, які використовуються у виготовленні таких товарів, становить не менше 8 відсотків продажної ціни таких виготовлених товарів.

Зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявності реєстрації у відповідному контролюючому органі, яка здійснюється на підставі подання відповідної заяви платника податку про бажання отримати таку пільгу та позитивного рішення уповноваженого органу відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має відповідні дозволи на право користування пільгами з оподаткування, про що зазначено в акті перевірки, строк користування податковими пільгами - до 31 грудня 2014 року. При перевірці дотримання 8-відсоткового критерію по безпосередньому виготовленню товарів та надання послуг, податковою інспекцією не встановлено порушень.

Однак, на думку податкового органу, певні працівники умовно рахуються на підприємстві, але безпосередньо не виконують ніякої роботи.

Такий висновок податкової інспекції ґрунтується лише на підставі усних бесід з працівниками позивача, які мають інвалідність, або їх родичами.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі.

Судова колегія зазначає, що усні бесіди працівників податкової інспекції з працівниками позивача не є належним доказом по даному спірному питанню.

Крім того, в матеріалах справи наявна довідка Комсомольського РВ Херсонського МУЮ УМВС України в Херсонській області №38/1380 від 28 січня 2015 року, в якій повідомлено, що досудове розслідування, відомості про яке внесене до ЄРДР за №320142300000147 від 15 серпня 2014 року, за фактом зловживання службовими особами позивача, 25 листопада 2014 року закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України.

Так, в 2013 році за звітом позивача до Фонду захисту інвалідів середньооблікова чисельність працюючих - 10 осіб, а середньооблікова чисельність інвалідів - 6 осіб.

У січні-лютому 2014 року з 8 осіб, які працювали на підприємстві, було 4 інваліди.

Таким чином, позивачем дотримано вимоги щодо кількості інвалідів, які мають основне місце роботи, оскільки їх кількість становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків середньооблікової кількості штатних працівників.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2015 року по справі № 821/3599/14 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписБухтіярова І.О. підписЮрченко В.П.

Ухвала складена у повному обсязі 22.05.2015 р.