Ухвала суду № 44433325, 25.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2015 року м. Київ К/9991/1731/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Бившевої Л.І.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 08.06.2011

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2011

у справі № 2а/1770/902/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівництво та інвестиції»

до Державної податкової інспекції у м. Рівне

про скасування податкових повідомлень -рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 08.06.2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2011, позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне від 17.02.2011 № 0000512342 та № 0000522342.

ДПІ у м. Рівне подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права: п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у м. Рівне проведено позапланову виїзну перевірку щодо взаємовідносин з ПП «Немезіда» за період з 01.01.2009 по 30.09.2010, за результатами якої складено акт від 04.02.2011 № 119/23-100/32936186.

Актом перевірки від 04.02.2011 № 119/23-100/32936186 зафіксовано порушення позивачем вимог:

- п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 6396,25 грн.;

- п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 7995,31 грн.

Податковий орган вважає, що позивачем неправомірно включено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту витрат та податку на додану вартість відповідно за господарськими операціями з ПП «Немезіда» щодо придбання товару (щебеню 40х70 в кількості 537,5 т.) в сумі 38377,5 грн. за договором від 16.10.2009 № 16/10, що мали нереальний характер.

Висновки про нереальність господарських операцій податковим органом обґрунтовані відсутністю первинних документів, які б підтверджували факт транспортування товару, а саме товарно-транспортних накладних. Відповідач також посилається на відсутність у позивача основних засобів та нематеріальних активів для здійснення господарської діяльності. Крім того, податковий орган вказує на те, що ПП «Немезида» є фіктивним підприємством, в підтвердження чого посилається на матеріали слідства в кримінальній справі № 51/254-10 за обвинуваченням директора ПП «Немезіда» - ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 28, ст. 209 Кримінального кодексу України.

На підставі акту перевірки прийняті податкове повідомлення-рішення від 17.02.2011 № 0000512342 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 7995,31 грн. основного платежу та 1998,83 грн. штрафних (фінансових) санкцій та податкове повідомлення-рішення від 17.02.2011 № 0000522342 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 6396,25 грн. основного платежу та 1599,06 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на прибуток валових витрат, а платником податку на додану вартість - податкового кредиту з такого податку за операціями з придбання товарів (послуг) необхідно застосовувати положення п. 5.1, п. 5.2.1, п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якими регламентувався порядок визначення валових витрат та податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання робіт та послуг, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника (покупця), у межах господарської діяльності, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог вказаних норм Законів, підстави для позбавлення його права на валові витрати та податковий кредит відсутні.

Висновки про нереальність господарських операцій з поставки товарів мають підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами.

Товарно-транспортна накладна, на відсутність якої вказує відповідач в обґрунтування своїх висновків про нереальний характер господарських операцій, не є обов'язковим первинним документом, що складається під час здійснення господарської операції з поставки товару, а є первинним документом, що підтверджує операції учасників транспортних перевезень (вантажовідправника, вантажоотримувача, перевізника). Тому її відсутність у покупця товару за наявності належних первинних документів, що підтверджують поставку та оприбуткування товару, не може бути самостійною підставою для висновку про безтоварний характер господарських операцій з поставки товару.

Усі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. Тому, питання реального вчинення господарських операцій має з'ясовуватися на підставі оцінки усіх таких доказів в їх сукупності.

В результаті дослідження питання щодо фактичного придбання позивачем у ПП «Немезіда» товару судами попередніх інстанцій на підставі первинних документів (договір купівлі-продажу від 16.102009 № 16/10, видаткова накладна від 16.10.2009 № 16, податкова накладна від 16.10.2009 № 25, реєстр отриманих податкових накладних за жовтень 2009 року, журнал реєстрації довіреностей тощо) встановлено, що такі документи складені з дотриманням вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 № 996-XIV та оцінені судами як такі, що відповідають дійсності.

Відсутність у підприємства-контрагента певних основних засобів, складських та інших умов, на що посилається відповідач у касаційній скарзі, само собою не може свідчити про фіктивність господарської операції. За наявності достатніх доказів, що містять відомості про господарську операцію, розкривають її зміст, відсутність у юридичної особи основних засобів не спростовує фактичного здійснення операції.

Суд касаційної інстанції зазначає, що встановлені в ході досудового слідства у кримінальній справі обставини та факти не є підставою для звільнення від доказування. Згідно з ч. 3 ст. 72 цього Кодексу підставою для звільнення від доказування є вирок суду у кримінальній справі, який набрав законної сили та який є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено вирок, в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Посилання податкового органу в підтвердження обставин щодо фіктивності контрагента позивача - ПП «Немезіда» ґрунтуються виключно на матеріалах кримінальної справи, зібраних в ході досудового слідства, тому враховуючи те, що інших допустимих доказів фіктивності підприємства не надано, суди правильно відхилили такі посилання.

Зважаючи на викладене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 08.06.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.І. Бившева

Ю.І. Цвіркун