Ухвала суду № 44433097, 20.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2015 року м. Київ К/9991/42434/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012 по справі №2-а-13888/11/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Садін Плюс» до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Садін Плюс» до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення від 27.04.2011 №0000010180 та від 14.07.2011 №0000120180.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Харківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області 21.06.2012 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 05.07.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 129 Конституції України, пунктів 44.1, 44.6 статті 44, підпункту 60.1.2 пункту 60.1, пункту 60.3 статті 60, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією у Харківській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Садін Плюс» з питань правомірності формування податкового кредиту за період з 01.12.2010 по 31.01.2011 по взаємовідносинам з Приватним підприємством «Сканто» та правильності обчислення ПДВ за період з 01.12.2010 по 31.01.2011.

Перевіркою встановлені порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 750000,00грн., у тому числі за грудень 2010 року - 750000,00грн.; пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 440000,00грн., у тому числі за січень 2011 року - 440000,00грн.

Фактично висновок податкового органу про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Садін Плюс» вимог податкового законодавства ґрунтується на неправомірному формуванні позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями з Приватним підприємством «Сканто» з огляду на відсутність реального здійснення відповідних операцій оскільки у контрагента позивача відсутні виробничі, кадрові та фінансові ресурси для здійснення діяльності.

За результатами перевірки Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією у Харківській області складено акт від 08.04.2011 №684/180/35288465 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.04.2011 №0000010180/0, яким позивачу визначено суму завищення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 1190000,00грн., в тому числі за грудень 2010 року - 175763,00грн., за січень 2011 року -364086,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції відповідно за грудень 2010 року в розмірі 43940,75грн. та за січень 2011 року - 91021,50грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначеного рішення Державною податковою адміністрацією у Харківській області скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.04.2011 № 0000010180 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення, вчинені у грудні 2010 року у розмірі 43940,75грн., в частині зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2010 року на суму 175763,00гривень, та в частині застосування штрафної санкції у загальному розмірі 134961,25грн., а також збільшено розмір зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2011 рік на 825914,00грн.

У зв'язку із зазначеним Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією у Харківській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.07.2011 №0000120180, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2011 року на 1190000 гривень та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1 грн.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) із метою їх використання в господарській діяльності та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Разом з тим, реальність спірних господарських операцій позивача з Приватним підприємством «Сканто» підтверджується матеріалами справи, зокрема, наданими позивачем договором, податковими накладними, актами приймання-здачі робіт (надання послуг) та звітами про виконану роботу.

Окрім того, що на момент вчинення спірних операцій Приватне підприємство «Сканто» було зареєстроване як юридична особа та мало свідоцтва платника податку на додану вартість.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Таким чином, слід погодитися з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з Приватним підприємством «Сканто».

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, висновок судів попередніх інстанцій про неправомірність податкових повідомлень-рішень від 27.04.2011 №0000010180 та від 14.07.2011 №0000120180 є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012 по справі №2-а-13888/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв